Постанова № 77174905, 11.10.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року

м.Суми

Справа №588/528/18

Номер провадження 22-ц/788/1519/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5, представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Логіка» Сенченка Андрія Володимировича

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27 червня 2018 року в складі судді Щербаченко М. В., ухваленого у м. Тростянець, повний текст якого складений 02 липня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Логіка», який неодноразово уточняла (а.с. 27 - 39, 85 - 92), про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 27 червня 2018 року прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від частини позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 27 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ ВКП «Логіка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6248 грн. 90 коп. за період з 01 лютого 2018 року по 22 березня 2018 року включно, з утриманням з цієї суми податку та інших обов'язкових платежів при виплаті.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ ВКП «Логіка» на користь держави 352 грн. 40 коп. компенсації судового збору за подання позовної заяви.

02 серпня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 09 серпня 2018 року матеріали даної цивільної справи було повернуто до Тростянецького районного суду Сумської області для вирішення позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за січень 2018 року.

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 22 серпня 2018 року у прийнятті відмови ОСОБА_1 від позовної вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати за січень 2018 року було відмовлено у зв'язку з тим, що позивач не заявляла таку вимогу.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 30 серпня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 було залишено без руху і запропоновано представнику позивача у строк не більше десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести зміст апеляційної скарги відповідно до вимог ч. 2 ст. 356 ЦПК України, а саме, вказати, що оскаржується: рішення чи ухвала суду та в чому та в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскарженого судового рішення.

На виконання вимог вказаної ухвали апеляційного суду 21 вересня 2018 року від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 надійшла заява, в якій він уточнив вимоги апеляційної скарги, зокрема, вказав, що оскаржується рішення суду в частині не вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за січень 2018 року, тому він просив рішення суду в зазначеній частині скасувати і ухвалити нове, яким стягнути на користь позивача заборгованість по заробітній платі за вказаний період у розмірі 3059 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку.

При цьому, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 зазначив, що позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не відмовлялась від вимоги про стягнення заробітної плати за січень 2018 року, водночас, уточнив, що дану виплату отримала інша особа, так як у відомості на виплату готівки за січень 2018 року ОСОБА_1 не підписувалась, тому, на його думку, вказані обставини підлягають дослідженню у кримінальному провадженні. Разом з тим, у заяві від 21 вересня 2018 року представник позивача підтвердив, що позивач у позовній заяві дійсно не заявляла вимоги про стягнення заробітної плати за січень 2018 року (а.с. 178-183).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 про задоволення апеляційної скарги та представника відповідача ТОВ ВКП «Логіка» Сенченка А.В. про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача ОСОБА_5 вказував на ті обставини, що у відомості на виплату грошових коштів за січень 2018 року від 01 березня 2018 року підпис від імені позивача ОСОБА_1 виконаний сторонньою особою. Разом з тим, як вбачається зі змісту рішення суду в оскарженій частині, представнику позивача було роз'яснено положення статей 13, 81 ЦПК України про те, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, і що справжність підпису перевіряється шляхом проведення почеркознавчої експертизи, оскільки це потребує спеціальних знань. Разом з тим, ні позивач, ні її представник клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не подали, посилаючись на намір ініціювати з цього приводу кримінальне провадження. До того ж, від вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну відпустку ОСОБА_1 відмовилась в суді першої інстанції через свого представника.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач перебувала у трудових відносинах з ТОВ ВКП «Логіка» з 01 липня 2016 по 31 січня 2018 року. Наказом від 31 січня 2018 року №1-0000000013 ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням з посади оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній холодної штамповки на підставі статті 38 КЗпП України.

Вказані обставини підтверджуються даними трудової книжки позивача та наказом про припинення трудового договору (контракту) (а.с.13 - 14).

Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом стала невиплата їй в день звільнення всіх сум, що належали від підприємства. Зокрема, уточнивши викладені у позовній заяві вимоги та, відмовившись від вимог про стягнення заробітної плати за грудень 2017 року та компенсації за невикористану щорічну відпустку, позивач просила суд:

1) стягнути з ТОВ ВКП «Логіка» грошові кошти в сумі 6438,5 грн в якості компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період часу з 31 січня 2018 року по 22 березня 2018 року;

2) стягнути з відповідача середній заробіток в якості компенсації за затримку виплати вищевказаної суми за період з 22 березня 2018 року і до 01 червня 2018 року (дня першого розгляду справи в суді) (а.с. 27 - 39, 85 - 92).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що дані про те, що позивач зверталась до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі за січень 2018 року - відсутні. До того ж, представник позивача ОСОБА_5 в доводах апеляційної скарги з цього приводу підтвердив, що позивач ОСОБА_1 дійсно не заявляла вимоги про стягнення заробітної плати за січень 2018 року, оскільки, підписавшись у відомості та отримавши кошти у розмірі 3059 грн, вона вважала, що вказана сума була заробітною платою за вказаний період, проте, як згодом вона дізналась, це не відповідало дійсності, тому представник позивача саме в уточненій вимозі апеляційної скарги просив апеляційний суд стягнути заборгованість із заробітної плати за січень 2018 року та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Ураховуючи викладене, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги, які стосуються питання про стягнення заборгованості по заробітній платі за січень 2018 року, а також посилання представника позивача на ту обставину, що 01 серпня 2018 року відкрито кримінальне провадження по дослідженню достовірності підпису та встановлення особи, яка незаконно одержала заробітну плату за січень 2018 року замість позивача, не можуть бути предметом апеляційного перегляду, оскільки заявлені в апеляційній скарзі вимоги знаходяться поза межами вимог позовної заяви.

Крім того, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з вимогами щодо захисту порушених трудових прав, зокрема, про виплату заробітної плати за січень 2018 року.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не відмовляється від вимоги щодо одержання заробітної плати за січень 2018 року, не заслуговують на увагу колегії суддів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до вимог 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, коли суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи і дав їм належну оцінку, тому рішення суду в оскарженій частині є законним і обґрунтованим, так як відповідає нормам матеріального і процесуального права, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Ураховуючи, що судове рішення прийнято у малозначній справі, тому воно не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27 червня 2018 року в оскарженій частині в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - (підпис) С.Г.Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: (підпис) Т.А.Левченко

(підпис) О.І.Собина