Вирок № 77168904, 16.10.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

№707/2032/16-к

1-кп/707/14/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Соколишиної Л.Б.

при секретарі Ліпатовій К.Г.

з участю прокурора Щербини М.Ю.

захисника обвинуваченого Вовка А.І.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження № 42016250000000155 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, раніше не судимого,

-у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 22 о/с від 12 лютого 2016 року, працював на посаді інспектора Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області. Так, 19 липня 2016 року близько 14 год. 20 хв. ОСОБА_3 на власному автомобілі Мегсеdes-Вепz А 210, чорного кольору, н.з. НОМЕР_1, виїхала з с. Байбузи Черкаського району Черкаської області в напрямку с. Закревки Черкаського району Черкаської області. Рухаючись по вул. Вільшанській в с. Байбузи та переїхавши міст через річку Вільшанка, остання повернула вліво та зупинила автомобіль на території сільського пляжу. У цей час позаду її автомобіля зупинився автомобіль Fiat Doblo синього кольору, н.з. НОМЕР_2, під керуванням інспектора Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_2, який перебував при виконанні своїх службових обов'язків, був одягнутий у службову форму працівника поліції, та який, вийшовши із автомобіля та підійшовши до ОСОБА_3, вказав на необхідність пред'явлення йому документів на транспортний засіб та посвідчення водія. У подальшому, ОСОБА_2, 19 липня 2016 року близько 14год. 20 хв.., перебуваючи на території пляжу в с. Байбузи Черкаського району Черкаської області, що знаходиться на річці Вільшанка поряд з вул. Вільшанською, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна, повідомивши ОСОБА_3 завідомо неправдиву інформацію про нібито порушення нею Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, скориставшись її розгубленим станом, в присутності останньої відкрито викрав з гаманця, який вона тримала у руці, грошові кошти у сумі 500 грн., чим спричинив ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.

Обвинувачений у судовому засіданні винним себе не визнав повністю та показав, що 19 липня 2016 року під час виконання обов'язків рухався на власному авто, у форменному одязі, що не заборонено. Побачив автомобіль Мерседес, що повільно рухався, у зв'язку з чим вирішив його обігнати, однак Мерседес різко взяв вліво і він чуть не злетів у поле. Він засигналив, однак реакції не послідувало, у зв'язку з чим він ввімкнув світловий аварійний сигнал, обігнав Мерседес і став у обочини, щоб подивитися на водія, однак авто поїхало далі, спустившись до пляжу. Він поїхав за Мерседесом. З-за керма вийшов хлопець 12-13 років, а з переднього пасажирського місця вийшов хлопець такого ж віку. З задньої дверки вийшла жінка - ОСОБА_3 Він вийшов зі свого авто і пішов у напрямку Мерседеса. ОСОБА_3 побачивши його, повернулася до авто та взяла червоний гаманець. Він запитав у хлопчика скільки тому років, на що він відповів 12. Коли жінка підійшла до нього, він представився, після чого ОСОБА_3 пояснила, що сама зі Львова, а дитину привезла до бабусі і дала йому керувати, розраховуючи на те, що інших автомобілів на дорозі не буде і передала йому документи на авто, які він їй повернув, бо не просив їх пред'являти, бо на авто були іноземні номери та попросив бути обережніше, після чого поїхав, бо мав на вирішенні термінове депутатське звернення. Повертаючись у м. Черкаси він зустрів сільського голову та розповів про те, що сталося, на що сільський голова сказав, що у селі такого авто не бачив. Пізніше йому на телефон зателефонувала якась жінка і сказала, що у неї є відеодоказ, що він бере хабар у її сестри. Пізніше вона знову зателефонувала, це була ОСОБА_4 і почала погрожувати , що він мав викликати поліцію, коли побачив, що за кермом дитина. Про указану подію він доповів начальнику райвідділу рапортом та пішов у відпустку. Через 3 тижні зателефонував слідчий у особливо важливих справах прокуратури Черкаської області, кожен день викликав його і схиляв до визнання вини, щоб потім звільнити як учасника АТО по амністії.

Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим його винуватість у інкримінованому йому злочині підтверджується наступними доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка у судовому засіданні показала, що перебуваючи у декретній відпустці, 19 липня 2016 року вона приїхала до своєї мами по АДРЕСА_2, залишивши дитину на літо у мами. На прохання матері вони поїхали у с. Закревки по розсаду часника, по дорозі до с. Закревки вони заїхали до річки, щоб віддати дітям дрова, до своєї дитини, так як там було святкування дня народження, перед цим заїжджали до магазину по воду «Кока-колу», за яку мала намір розрахуватися купюрою 500 грн. однак продавець не взяла з неї таких коштів, оскільки не мала здачі та попросила завезти гроші за воду потім. Рухаючись по вул. Вільшанській бачила, що попереду неї їхав автомобіль Fiat, який пропустив її та їхав за нею. З'їхавши до річки де відпочив її син ОСОБА_5, до неї під'їхав автомобіль Fiat, який рухався за нею. З указаного автомобіля вийшов обвинувачений, який був одягнений у чорну форму та повідомив, що нею були порушені правила дорожнього руху, а саме здійснення повороту під великим радіусом, після чого попросив пред'явити документи та запитав звідки вона. Відкривши гаманець, в якому знаходилися технічний паспорт на автомобіль та посвідчення водія, обвинувачений помітив, що в гаманці знаходилися грошові купюри 200 грн. та 500 грн. та сказав, що внаслідок того, що нею було порушено правила дорожнього руху, це потрібно якось вирішити, взяв у неї з гаманця 500 грн. на що вона відповіла: «Чи це не забагато?» в свою чергу обвинувачений сказав, що ні, після чого побажав щасливої дороги і вона пішла до свого автомобіля. На запитання своєї матері, чи вона заплатила йому, вона нічого не відповіла та сказала, що він поліцейський. Після цього вони поїхали в с. Закревки по часник. Те, що ОСОБА_2 взяв у неї кошти повідомила матері в с. Закревки. По дорозі вона знову помітила його автомобіль, який стояв при дорозі та сфотографувала його на свій телефон. Жінка яка знаходилась при дорозі повідомила, що це дільничний. Повертаючись з с. Закревки вона направилася у сільську раду с. Байбузи, Черкаського району, Черкаської області. На вході знаходилося фото цього дільничного, бажаючи з'ясувати, чи дійсно він працює дільничним, вони поїхали до ОСОБА_4 додому, яка зателефонувала до знайомих поліцейських. Зв'язавшись з ним, він повідомив, що взагалі в той час не був у с. Байбузи, Черкаського району, Черкаської області та, що його совість чиста і він ніяких коштів не брав на що вони повідомили, що у них є відео і фото його автомобіля. Після чого вони зателефонували на 102, по приїзду внутрішньої безпеки направилися до мами додому на допит. ОСОБА_4 зателефонувавши їй повідомила, що приїхали опер працівники і у її дворі шукають відео про яке вони говорили. Після її дзвінка вони разом з працівниками внутрішньої безпеки поїхали до неї додому і там побачили жінку і двох оперативних працівників, один з яких повідомив їй, що знає, що ОСОБА_2 взяв кошти та запитав, як я ставлюсь до того, щоб їй повернути ці кошти, а вона в свою чергу напише заяву, що не має претензій до нього, на що вона погодилася. Після відібрання у них свідчень вони поїхали, однак перед цим погрожували, що підкинуть ОСОБА_4 наркотики. Наступного ранку, приїхавши в поліцію, оперативний працівник запитав її чи телефонували вони ОСОБА_2, на що вона відповіла, що не вони, а він повинен телефонувати їм. Після чого вона направилась до начальника в кабінет, де разом з ним перебували ще троє осіб. ОСОБА_6 дуже вибачався за свого працівника та вказав, що останній повів себе дуже непорядно та запитав чи не проти вона, щоб він повернув їй кошти замість ОСОБА_2 на, що вона не погодилась. Потім їй повідомили, що справу передали в прокуратуру, куди вона відразу поїхала і написала заяву;

- показаннями свідка ОСОБА_7, яка є матір'ю потерпілої та показала у судовому засіданні, що поїхали в с.Закревки по часник. За кермом була потерпіла, а за компанію з ними ОСОБА_8 та ОСОБА_4. Вона сиділа за водієм. По дорозі до річки, куди везли дітям дрова, їх обігнало синє авто. Доїхавши до річки авто також під'їхало до них. Вийшов чоловік у формі, до нього вийшла її дочка. Вона показувала йому документи, а він взяв у неї з гаманця 500 грн.;

- показаннями свідка ОСОБА_4 яка у судовому засіданні показала про те, що до неї в гості у другій половині дня приїхала ОСОБА_3 разом з ОСОБА_8 та своєю мамою, які разом поїхали у с. Закревки. По дорозі до вказаного села, вони заїхали у магазин по воду, за яку вона розрахувалася сама, оскільки у ОСОБА_3, були гроші купюрами 100 грн. та 500 грн. 100 грн. - вона відклала на часник, по який їхала до с. Закревки, а з купюри 500 грн. у продавця магазину не було здачі. По дорозі до с. Закревки вони заїхали до річки, щоб віддати дрова дітям, які відпочивали на березі річки. Бачила, як позаду автомобіля, яким керувала ОСОБА_3, зупинився автомобіль, з якого вийшов чоловік у чорній формі та підійшов до потерпілої. Про, що вони розмовляла вона не чула, однак бачила, що коли ОСОБА_3 відкрила гаманець, чоловік у чорній формі протягнув руку до гаманця, а потім відразу забрав назад. Коли потерпіла повернулась до свого автомобіля, її мати запитала, що трапилось, на що ОСОБА_3 нічого не повідомила. Однак, відкривши гаманець, показала їй, що у ньому залишилося лише 100 грн., а 500 грн. не було. Потім вони поїхали в с. Закревки, взяли часник та дізнались у людей, що особа яка їх зупинила - дільничний інспектор. З с. Закревки вони направилися до с. Байбузи, Чекраського району, Черкаської області з метою з'ясувати чи дійсно указаний чоловік є дільничним інспектором. Під'їхавши до сільської ради ОСОБА_3 побачила там його фотографію та пересвідчилась, що це дільничний інспектор, після чого вони зателефонували дільничному Іванченку та ОСОБА_9 та повідомили, що під час зупинки ОСОБА_3 дільничним ОСОБА_2 останній взяв у неї 500 грн. за те, що ОСОБА_3 були порушені правила дорожнього руху, а саме що вона не пропустила його на повороті;

- показаннями свідка ОСОБА_8, яка у судовому засіданні показала, що до неї звернулася ОСОБА_7, дуже далека родичка із запитанням де вона купувала часник, на що вона повідомила, що у с. Закревки. Домовившись поїхати у с. Закревки по часник вони у серпні 2016 року разом з ОСОБА_3, її матір'ю та ОСОБА_4 поїхали по часник. По дорозі до с. Закревки вони заїхали до річки, до дітей, де ОСОБА_3 віддала їм дрова. Бачила, що по дорозі їх обігнав автомобіль та стояв на узбіччі. Коли вони під'їхала до річки ОСОБА_3 одразу помітила поліцію. Після її спілкування з дільничним, вона повернулась до автомобіля взяла гаманець і знов підійшла до нього. Після того, як ОСОБА_3 повернулась до автомобіля вона повідомила, що дільничний забрав у неї 500 грн. та що має намір зателефонувати на гарячу лінію. Поїхавши до с. Закревки мати ОСОБА_3 залишилась у селі, а вона разом з потерпілою повернулися назад, щоб сфотографувати автомобіль дільничного та номерний знак його автомобіля. Після того, як номерний знак та автомобіль дільничного вони сфотографували, повернулися у с. Закревки, щоб забрати матір, яка уже придбала часник та чекала на них. На зворотному шляху з с. Закревки, вони направилися до сільської ради, з метою знайти дільничного, однак навіщо, їй не було відомо. У автомобілі вона знаходилась на задньому сидінні зліва, поруч неї знаходилась мати ОСОБА_3, на передньому пасажирському сидінні перебувала ОСОБА_4 Під час спілкування ОСОБА_3 з дільничним, вона спостерігала за ними через скло заднього виду, вони знаходились близько метра від багажника, про що розмовляли не чула, так як з автомобіля не виходила;

-показаннями свідка ОСОБА_10, яка працює у магазині с. Байбузи, Черкаського району, Черкаської області продавцем, у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 знає пару місяців. Влітку 2016 року перебуваючи на роботі, до неї у магазин зайшли ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які придбали пляшку «Кока-коли» та розрахувались купюрою 20 грн., оскільки вона повідомила, що здачі з крупних грошей вона не має;

- даними протоколу прийняття заяви від ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення від 19 липня 2018 року про те, що невстановлена особа у форменному одязі звинувативши її у порушенні Правил дорожнього руху взяв взятку у сумі 500 грн.;

- даними протоколу огляду від 20 липня 2016 року з фототаблицею до нього про те, що оглянуто гаманець потерпілої червоного кольору, з якого при відкритті візуально добре видно грошові купюри, які в ньому знаходяться;

-даними протоколу огляду від 11 серпня 2016 року з фототаблицею до нього про те, що оглянуто телефон потерпілої на якому зафіксовано знімок автомобіля обвинуваченого у с. Закревки;

-даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 серпня 2016 року, згідно якого ОСОБА_3 впізнала по фотознімках ОСОБА_2, як особу, яка забрала у неї грошові кошти 19 липня 2016 року;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 серпня 2016 року, згідно якого ОСОБА_7 впізнала по фотознімках ОСОБА_2, як особу, яка забрала у її дочки грошові кошти;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 серпня 2016 року, згідно якого ОСОБА_8 впізнала по фотознімках ОСОБА_2, як особу, яка забрала у ОСОБА_3 грошові кошти;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 серпня 2016 року, згідно якого ОСОБА_4 впізнала по фотознімках ОСОБА_2, як особу, яка забрала у ОСОБА_3 грошові кошти;

- даними протоколу слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_3 від 13 серпня 2018 року з відеодиском, на якому зафіксовано, як ОСОБА_3 розказала та показала на місці про те, як обвинувачений забрав з її гаманця 500 грн. за допущені нею порушення правил дорожнього руху;

- даними протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 . від 13 серпня 2018 року з відеодиском, на якому зафіксовано, як свідок розказала та показала на місці про те, як обвинувачений забрав з гаманця її дочки 500 грн.;

- даними протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_4 від 13 серпня 2018 року з відеодиском, на якому зафіксовано, як свідок розказала та показала на місці про те, як обвинувачений спілкувався з потерпілою, та потягнув руку до гаманця потерпілої;

- даними протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_8 від 13 серпня 2018 року з відеодиском, на якому зафіксовано, як свідок розказала та показала на місці про те, як обвинувачений витягнув велику грошину з гаманця потерпілої, номіналу не бачила, але потерпіла потім сказала, що це було 500 грн.;

Також судом були допитані свідки сторони захисту.

Так, свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що перебуваючи на риболовлі разом зі своїм кумом ОСОБА_12, з яким вживали алкоголь, бачив чорний автомобіль з іноземним номерним знаком, за яким рухався дільничний. Бачив як з автомобіля з водійського місця вийшов невідомий йому хлопчина, років до 15, а з пасажирського ще один хлопчик. З заднього пасажирського місця вийшла жінка, років 40. В чому були одіті діти не пам'ятає, про що розмовляли не чув.

Свідок ОСОБА_12, у судовому засіданні пояснив, що разом з ОСОБА_11 були на риболовлі та бачив автомобіль дільничного та інший автомобіль з якого вийшли двоє хлопців і жінка. Хлопці вийшли з передніх дверей, а жінка з задніх, після чого розмовляли між собою, однак їхню розмову він не чув, оскільки знаходився далеко близько 100 метрів від них.

Свідок ОСОБА_13, яка працює секретарем Байбузівської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області, у судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 знає, так як вона приїхала з м. Львова переоформляти спадщину. Влітку 2016 року вона прийшла до приміщення сільської ради, з метою довідатися, чи дійсно ОСОБА_2 дільничний інспектор села та повідомила, що її малолітній син ОСОБА_5 керуючи автомобілем, в той час коли вона разом зі своєю матір'ю перебувала на задньому сидінні, порушив правила дорожнього руху, був зупинений дільничним інспектором. На її здивування, що дитина робить за кермом, вона повідомила, що він неодноразово їздив, так учиться. Також повідомила, що дала дільничному кошти, так як дитина була за кермом. Свідком їхньої розмови була землевпорядник Байбузівської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області. Мешканці с. Байбузи були задоволені дільничним інспектором Зінченком О.Г.

Свідок ОСОБА_14 який протягом року працює на посаді голови Байбузівської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області, у судовому засіданні пояснив, що в той час коли під'їхав ОСОБА_2, він перебував на території сільської ради, який повідомив, що ледь не потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, так як його підрізав автомобіль. Після того як він зупинив автомобіль, який його підрізав з водійських дверей вийшла неповнолітня дитина, крім нього у автомобілі був ще хлопчина і жінка. Після того, як він повернувся у приміщення сільської ради, розповів те, що трапилося з дільничним ОСОБА_2 своїм співробітникам, які у свою чергу повідомили, що уже знають про подію, що сталася від ОСОБА_3, яка приїздила до сільської ради, щоб пересвідчитися з інформації, яка знаходиться у сільській раді, чи дійсно ОСОБА_2 є дільничним інспектором с. Байбузи, Черкаського району, Черкаської області. Від секретаря сільської ради він дізнався, що хто був за кермом їй не відомо, а поруч на пасажирському сидінні біля водія був Скалига. ОСОБА_4 знає, хто така, так як вона прославилася нехорошими справами. На його думку ОСОБА_3, повідомила ОСОБА_4 про те що сталося, а остання порадила їй розказати іншу історію, хотіли заробити на дільничному, а результаті посварилися між собою. В селі ОСОБА_4 користується статусом матері-героїні, у разі чого викликає телебачення. Якби ОСОБА_4 була на пляжі, то там би було «мало місця». Дільничного може охарактеризувати позитивно, оскільки скарг на нього не було. ОСОБА_3 особисто не знає і вона до нього не зверталася.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого доведена повністю та його дії суд кваліфікує за ч.1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Суд вважає показання обвинуваченого про те, що він не брав кошти з гаманця потерпілої неправдивими та розцінює їх як форму його захисту від обвинувачення та намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Крім того, дані показання протирічать іншим доказам, які суд приймає до уваги та вважає їх належними, допустимими та достовірними, що підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину та покладені в основу обвинувачення визнаного судом доведеним.

Так, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 узгоджуються з їх показаннями під час проведення з ними слідчих експериментів, є послідовними та логічними.

Суд не вважає, що показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 спростовують винуватість обвинуваченого у скоєному злочині, адже вони вживали на той час спиртне, перебували більше, ніж за 100 м. від потерпілої та обвинуваченого і бачити брав кошти обвинувачений чи ні з гаманця потерпілої не могли, тим більше у своїх показаннях свідки не вказували на це. Указані свідки були виявлені стороною захисту за допомогою розміщених на території села оголошень про необхідність виявлення очевидців указаної події. Як встановлено з показань зазначених свідків, які відкликнулися на оголошення, їх пов'язували ситуації, що виникали стосовно них, у зв'язку з виконанням обвинуваченим своїх службових обов'язків. Указані обставини у сукупності дають підстави для критичного ставлення до показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11

Показання секретаря сільської ради також не спростовують вини обвинуваченого, адже те, що потерпіла на емоціях повідомила, що дала кошти обвинуваченому може сприйматися так потерпілою, оскільки кошти вибули з її володіння при ній самій. Оскільки це був працівник поліції, у форменому одязі, відповідно опору вона не чинила, тому фактично кошти вибули з її володіння з її мовчазної згоди. Разом з тим, це ще раз спростовує позицію сторони захисту щодо того, що обвинувачений взагалі не брав кошти у потерпілої.

Відповідно до ч.1 ст. 97 КПК України показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Так, свідок ОСОБА_14, сільський голова, надавав показання з чужих слів, а саме обвинуваченого та секретаря сільської ради ОСОБА_13, які також не спростовують сформульоване обвинувачення.

Згідно ч.6 ст. 97 КПК України показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.

Так, показання секретаря сільської ради ОСОБА_13 зі слів потерпілої, не підтверджено у судовому засіданні самою потерпілою та не підтверджуються іншими допустимими доказами, а саме показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 Крім того, посилання свідка ОСОБА_13, що обставини зазначені нею у своїх показаннях може підтвердити землевпорядник сільської ради, яка була присутня під час її розмови з потерпілою, не підтверджено землевпорядником сільської ради, яка на неодноразові виклики у судове засідання не з'явилася, зіславшись на незадовільний стан здоров'я.

Також суд критично оцінює посилання сторони захисту на той факт, що свідок ОСОБА_4 хотіла помститися обвинуваченому, як поліцейському, який забороняв їй поставляти самогон до магазину, відтак придумала всю ці історію з грабежем. Адже як показання ОСОБА_4 так і показання інших очевидців події не суперечать одні одному, є послідовними та логічними.

Крім того, суд враховує, що між сільським головою та свідком ОСОБА_4 склалися неприязні стосунки, про що сторони заявляли у судовому засіданні, відтак показання сільського голови щодо того, що ОСОБА_4 вигадала цю історію сприймаються судом критично. Відповідно і показання свідка ОСОБА_13 про те, що потерпіла розповіла, що сама дала кошти обвинуваченому, суд оцінює критично, адже це показання зі слів потерпілої, яка у судовому засіданні заперечила указаний факт.

Посилання сторони захисту на те, що свідки сторони обвинувачення плуталися у показаннях щодо розташування автомобілів потерпілої та обвинуваченого, та їх самих, суд сприймає критично, оскільки сплинуло досить багато часу, тому такі розбіжності не є значущими і могли не суттєво відрізнятися від тих показань, які надавалися учасниками події більше року тому, а також не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого.

Таким чином, оцінивши усі докази у сукупності, суд вважає обвинувачення доведеним.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості та характер вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, з вищою освітою, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства можливе, тому штраф буде достатнім і необхідним покаранням для виправлення обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлено, процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370-371, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу розміром 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1360 грн.

Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, залишити попередній, до вступу вироку в законну силу.

Речові докази: мобільний телефон Apple Iphone 5, що переданий потерпілій під зберігальну розписку - залишити їй же, звільнивши від зобов'язань по зберігальній розписці.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити засудженому та прокурору.

Учасники судового провадження за заявою можуть отримати в суді в секретаря копію вироку.

Суддя: Л. Б. Соколишина