Ухвала суду № 77167308, 17.10.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.10.2018

Справа № 320/2265/18

Провадження №1-кс/320/3670/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, № 12018080140000619 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2018 року і погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 кв.№36, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:

1)30.05.2006 Мелітопольським міським судом за ст.185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75, ст.76, ст.104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

2)09.04.2008 Мелітопольським міським судом за ст.190 ч.2 КК України до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт.

3)29.05.2009 Мелітопольським міським судом за ст.190 ч.2 КК України до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт.

4)23.02.2010 Мелітопольським міськрайонним судом за ст.186 ч.2 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. 04.02.2011 року на підставі постанови Мелітопольського міськрайонного суду іспитовий строк відмінено.

5)04.02.2011 Мелітопольським міськрайонним судом за ст.389 ч.2 КК України до покарання у вигляді 4 місяців арешту. На підставі ст.70 ч.4 КК України приєднано вирок від 23.02.2010 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

6)24.01.2012 Мелітопольським міськрайонним судом за ст.187 ч.2, ст.69 КК України до покарання у вигляді 5 позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст.70 ч.4 КК України приєднано вирок від 04.02.2011 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць з конфіскацією майна.

7)03.03.2017 року Мелітопольським міськрайонним судом за ст.185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 3 років 10 днів позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України приєднано вирок від 24.01.2012 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 день.

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України,

за участю прокурора – Фурманенко М.В.,

за участю підозрюваного – ОСОБА_3,

за участю захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_4,

за участю слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області – ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

17 жовтня 2018 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, № 12018080140000619 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2018 року і погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3.

Клопотання обґрунтовано тим, що 10.02.2018 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, через паркан, проник на територію Командитного товариства «ОСОБА_5 і Компанія «Комиш – Зорянського елеватора»», Промисловий майданчик №2, що розташований за адресою: м. Мелітополь, вулиця Шмідта, 65, після чого, знаходячись в приміщенні овочевого цеху, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою раніше принесених із собою інструментів, здійснив демонтаж електричного двигуна 0,75 кВт, 900 об., вартістю 1506 гривень 45 копійок, який перебуває на балансі Командитного товариства «ОСОБА_5 і Компанія «Комиш – Зорянського елеватора»», але з причин, що не залежали від його волі, не виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був помічений та затриманий охоронцями вищевказаного товариства на місці вчинення злочину.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 скоїв не закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у приміщення, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України

Вказане кримінальне правопорушення (злочин), 20.02.2018 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140000619, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України.

22 березня 2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185КК України, у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, повідомлення про підозру вручено мамі ОСОБА_3 – ОСОБА_6

16 жовтня 2018 року ОСОБА_3 ознайомлено з повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185КК України від 22.03.2018 року.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину), підтверджуються: протоколом огляду предмету від 21.02.2018 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 07.03.2018 року; протоколом допиту ОСОБА_8 від 07.03.2018 року; постановою про визнання речових доказів від 10.03.2018 року; постановою про визнання речових доказів від 10.03.2018 року.

26 березня 2018 року слідчим СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, ОСОБА_1, винесено постанову про зупинення досудового розслідування по кримінальному провадженню оголошено підозрюваного ОСОБА_3 у розшук, оскільки він переховувався від органів досудового розслідування.

Враховуючи, те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадене чужого майна, поєднане з проникненням, що передбачене ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до шести років, також ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення умисного корисного злочину, судимість за який не погашена та не знята у встановленому законом порядку, що свідчить про те, що на шлях виправлення не став, та продовжує злочинну діяльність. На теперішній час міцних соціальних стосунків не має, перебував в розшуку, тому є достатні підстави вважати, що він буде ухилятися від кримінального покарання, переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, 21.09.2018 року слідчим суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Юрлагіною Т.В. надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_3, з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, прокурор вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_3 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду; буде незаконно впливати на потерпілого та свідків кримінального правопорушення; вчинить інше кримінальне правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання в повному обсязі, та додав, що запобігти зазначеним ризикам, при застосуванні інших більш м’яких запобіжних заходів неможливо. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_3 в судовому засіданні причетність до скоєного визнав, від дачі пояснень на підставі ст. 63 Конституції України відмовився, з обранням щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не згоден, оскільки у нього є дружина та двоє неповнолітніх дітей, зазначив що йому було відомо про цю незначну ситуацію, пояснив що завод не працює. Офіційних викликів до поліції по даному кримінальному провадженню не отримував, тому і не з’являвся до відділення поліції. З дружиною коли її допитували працівники поліції з приводу його місця перебування, він пару місяців не проживав, однак з пологового будинку 5 березня 2018 року після народження дитини він її забирав. Мати його не повідомляла, що стосовно нього працівниками поліції складено повідомлення про підозру, оскільки у неї ще троє дітей та вона заклопотана їх проблемами. Також йому відомо що вирок Мелітопольського міськрайоного суду від 03.03.2017 року за ст.185 ч.3 КК України, яким його засуджено до покарання у вигляді 3 років 10 днів позбавлення волі скасовано, однак виклики від суду він не отримував. Захисники по справі його не повідомляли.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_4, заперечував щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 вважає, що підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, посилаючись на те, що прокурором не доведено наявність ризиків, зокрема що він буде незаконно впливати на потерпілого та свідків, що підозрюваний має наміри ухилятися від суду, а також вчинить інше кримінальне правопорушення Крім того, на утриманні має дружину, двох малолітніх дітей, винаймають будинок, тобто має міцні соціальні зв’язки у зв'язку з чим сторона захисту просить суд обирати більш м’який запобіжний захід відносно підозрюваного.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

Так, на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з’явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув’язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв’язки та будь-які інші зв’язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_3 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що стосовно нього в провадженні судді Мелітопольского міськрайоного суду Запорізької області Калугіної І.О. знаходиться обвинувальний акт № 12015080140001007, вирок скасовано за наслідками апеляційного перегляду, згідно ухвали про привід від 25.09.2018 року зобов’язано ОСОБА_3 доставити в судове засідання призначене на 07.11.2018 року, оскільки він не з’являється до суду, крім того відповідно до його пояснень йому було відомо що в провадженні органу досудового розслідування перебуває заява Командитного товариства «ОСОБА_5 і Компанія «Комиш – Зорянського елеватора»» про крадіжку, його було опитано по кримінальному провадженню, він обвинувачується у вчиненні умисного корисного злочину, передбаченого ст. 15 ч. 3, ч. 3 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Враховується, зокрема, те, що він офіційно не працевлаштований, також при наявності дружини та двох неповнолітніх дітей не завжди проживає разом з родиною, згідно показів наданих ним в судовому засіданні, що судом розцінюється як відсутність міцних соціальних зв’язків, наявність в провадженні суду іншого кримінального провадження на розгляді, та перебування в розшуку.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Враховуючи, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні умисного корисного злочину, передбаченого ст. 15 ч. 3, ч. 3 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, будучи раніше судимим за вчинення умисних корисних злочинів, судимість за який не погашена та не знята у встановленому законом порядку, наявність в провадженні суду іншого кримінального провадження на розгляді по якому він в судове засідання не з’являється, та перебування в розшуку по даному кримінальному провадженню, на шлях виправлення не став, продовжує злочинну діяльність. Міцних соціальних стосунків не має, постійне місце проживання відсутнє, тому є достатні підстави вважати, що він з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення та чинити вплив на потерпілого та свідків.

Також враховуючи стан здоров’я підозрюваного, який відповідно до довідки не перебуває на обліку у лікаря психіатра, нарколога, його сімейний та матеріальний стан, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України. У зв’язку з вищевикладеним, суд вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиною запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення та розмір майнової шкоди, завданої правопорушенням у вчиненні якого він підозрюється, та те, що він офіційно не працює, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_3 відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання з 16 жовтня 2018 року з 12 години 20 хвилин до 15 грудня 2018 року до 12 години 20 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 15 грудня 2018 року до 12 години 20 хвилин хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, № рахунку 37319085001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 26316700, Код МФО 820172, призначення платежу обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяця.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження, та Начальнику Запорізького СІЗО, для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали слідчого судді проголошено 18 жовтня 2018 року о 08:30 годині.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна