Рішення № 77166789, 16.10.2018, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/3658/15-ц

Провадження № 2/314/18/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого:

судді Беспалько Т.Д.,

при секретарі Печонкіної В.П.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказував на те, що 17.06.2008 року між ПАТ Комерційний банк « Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ZPVLGA НОМЕР_1. Позивач свої договірні зобов'язання виконав, в той час як відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 128955,55 доларів США, що за курсом 21,91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.07.2015 року складає 2825416,04 грн.

В судовому засіданні представник позивача наполягає на позові, представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що поточний рахунок 2620 ОСОБА_3 не відкривався, видача готівкою іноземної валюти по вищевказаному кредитному договору з рахунку 2203, а не з поточного рахунку 2620 не відповідає вимогам нормативно - правових актів Національного банку України та не може бути здійснена (проведена). Даний факт також підтверджується висновками судово-економічної експертизи, наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості не відповідає вимогам Кредитного договору та не підтверджується розрахунковими документами щодо видачі та погашення кредиту за даним кредитним договором. Разом з цими доводами відповідач прохає застосувати строк позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.06.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений Кредитний договір № ZPVLGA НОМЕР_1.

Відповідно до даного Кредитного договору ПАТ «Приватбанк» зобов’язався надати відповідачу кредит у розмірі 27800,00 дол. США на термін до 17.06.2018 року. А відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановенному кредитним договором.

Відповідно до умов договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами щомісяця, з урахуванням відсотків за кредитом, комісії, а також інших витрат згідно кредитного договору.

Згідно Кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованності за кредитом.

Зі змісту положень кредитного договору, укладеного між сторонами, вбачається, що сторони, підписавши цей договір, досягли згоди щодо всіх істотних умов, необхідних для кредитних договорів, а нерівність видів відповідальності обумовлена обсягами зобов'язань взятих сторонами договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

В порядку ст. 533 ЦК України та на момент укладення кредитного договору відповідач мав право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті банківською установою, яка має генеральну банківською ліцензією. Закон України «Про захист прав споживачів» не містив заборони укладати договори споживчого кредиту в іноземній валюті.

А отже використання сторонами іноземної валюти кредитування та отримання кредитних коштів готівкою через рахунки 2203, а не з поточного рахунку Позичальника не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для визнання правочину недійсним.

При укладенні Кредитного договору відповідач повинна була усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, зміна цього курсу може настати, і межі коливання курсу не визначені законом , а тому повинна була передбачити та врахувати підвищення валютного ризику. Таким чином, укладений між сторонами правочин не містить ознак недійсності, а тому, в силу ст. 204 ЦК України, є правомірним.

За наведених обставин суд відхиляє доводи представника відповідача та судово - економічної експертизи по даній справі, що видача готівки ОСОБА_3 з іншого рахунку Банку не підтверджує проведення операції видачі відповідачці кредитних коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1 ст. 612 ЦК України)

В ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

В порядку ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогам ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позичку частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позички, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Факт виконання позивачем взятих на себе договірних зобов'язань підтверджується кредитним договором № ZPVLGA НОМЕР_1 від 17.06.2008 року, заявою про видачу готівки в сумі 24000 дол. США, додатками № 1,2 до кредитного договору № ZPVLGA НОМЕР_1 від 17.06.2008, анкетою – заявою позивальника, виписками по рахункам ОСОБА_3 на № 29092059050826, № 22036057270100.

Як вбачається з матеріалів справи та розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на 13.07.2015 становить і 128955,55 доларів США, що за курсом 21,91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.07.2015 року складає 2825416,04 грн., яка якладається з наступного:

-суми заборгованості по тілу кредиту в розмірі 25697,93 доларів США;

-суми заборгованості по сплаті процентів за договором в розмірі 20661,66 доларів США;

-5580,64 доларів США – заборгованність по комісії

-70863,71 доларів США суми пені за прострочення сплати тіла кредиту та процентів.

Штрафи:

-11,41 доларів США- штраф ( фіксована частина).

-6140,20 доларів США – штраф ( процентна складова).

Вказані нарахування підтверджуються також виписками по особовому рахунку відповідача.

Що стосується строків позовної давності, яку прохає застосувати відповідач, то суд відхиляє дане клопотання з урахуванням наступного. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 05.03.2018 року за позовом ОСОБА_3 до ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору було постановлено рішення яким в задоволенні вимог ОСОБА_3 було відмовлено. Постановою апеляційного суду Запорізької області від 12.07.2018 року апеляційна скарга ОСОБА_3 була залишена без задоволення. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 березня 2018 року у даній справі залишено без змін.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання по договору кредиту, не здійснює платежі по погашенню кредиту, по відсоткам за користування кредитом та по пені за прострочення виконання зобов'язань, суд вважає, що обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість по кредитному договору, відповідно до наданого розрахунку, правильність якого перевірена в судовому засіданні та не спростована стороною відповідача належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст. 258,259,263,265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк « Приватбанк» заборгованість у розмірі 128955,55 доларів США, що за курсом 21,91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.07.2015 року складає 2825416,04 грн. за кредитним договором № ZPVLGA НОМЕР_1 від 17.06.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк « Приватбанк» судові витрати у розмірі 3654 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тамара Дмитрівна Беспалько

16.10.2018