Ухвала суду № 77165543, 12.10.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11386/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Фазикош О.В., з участю секретаря Рабош А.О., розглянувши клопотання прокурора відділу прокуратури Закарпатської області молодшого радника юстиції ОСОБА_1, у кримінальному провадженні № 22018070000000123 внесеного в ЄРДР 5.10.2018 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 305 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу прокуратури Закарпатської області молодший радник юстиції ОСОБА_1, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду із клопотанням, у кримінальному провадженні № 22018070000000123 внесеного в ЄРДР 5.10.2018 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 305 КК України, про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що 04.10.2018 року о 23 год. 30 хв. із Закарпатської митниці ДФС надійшло повідомлення № 172 про виявлення в ході митного огляду в пункті пропуску «Ужгород» в одній із посилок, яка переміщувалася в транспортному засобі марки «Мерседес Спрінтер», р.н.з. Польщі RP69121, що слідував в напрямку виїзд з України 450 таблеток невідомого походження. В ході проведення експрес-аналізу встановлено, що у вказаних таблетках ймовірно містяться синтетичні канабіноїди (фентаніл або мефедрон). 5 жовтня 2018 року слідчим в ході проведення огляду місця події вилучено: 45 (сорок п’ять) пакунків з таблетками в загальній кількості 450 штук; 4 (чотири) використані реактиви експрес-аналізу; картонну коробку, яка загорнута в поліетилен чорного кольору з паперовою наклейкою Нової Пошти та поліетиленовий пакет чорного кольору.

5 жовтня 2018 року винесено постанову про визнання вищевказаних предметів речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

В клопотанні вказано, що 08.10.2018, слідчим слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області, у даному кримінальному провадженні було подано клопотання про накладення арешту вказаних вище предметів.

Прокурор зазначає, що 08.10.2018 року, було постановлено, ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області щодо призначення по вищевказаним вилученим таблеткам експертизу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, проведення якої доручено експертам НДЕКЦ МВС України в Закарпатській області.

При цьому, прокурор вказує, що 08.10.2018, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (308/11386/18), клопотання слідчого про накладення арешту на майно – було повернуто прокурору відділу прокуратури Закарпатської області, як таке, що подано без виконання вимог ст.ст. 170, 171 КПК України, при цьому встановлено строк в 72 години для усунення недоліків з моменту отримання ухвали (ухвалу було отримано 09.10.2018 року).

11.10.2018 прокурор повторно звернувся до суду з даним клопотанням в якому просить: накласти арешт на наступні предмети та документи, а саме: 145 (сорок п’ять) пакунків з таблетками в загальній кількості 450 штук; 4 (чотири) використані реактиви експрес-аналізу; картонну коробку, яка загорнута в поліетилен чорного кольору з паперовою наклейкою Нової Пошти та поліетиленовий пакет чорного кольору, які були виявлені та вилучені у ході огляду місця, що який проводився 05.10.2018 в пункті пропуску «Ужгород».

Слідчий та прокурор в судове засідання не з'явилися, про час на місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Слідчий та прокурор подали заяви про розгляд клопотання за їх відсутності.

Володілець майна в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, причини неявки суду не повідомив. Неприбуття в судове засідання власника майна, відповідно до вимог ч.1 ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. А тому суд вважає за можливе розгляд клопотання проводити за відсутності сторін.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

З матеріалів клопотання встановлено, що СВ Управління СБ України в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 22018070000000123, відомості про яке внесені до ЄРДР 05.10.2018, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 305 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.10.2018 року о 23 год. 30 хв. із Закарпатської митниці ДФС надійшло повідомлення № 172 про виявлення в ході митного огляду в пункті пропуску «Ужгород» в одній із посилок, яка переміщувалася в транспортному засобі марки «Мерседес Спрінтер», р.н.з. Польщі RP69121, що слідував в напрямку виїзд з України 450 таблеток невідомого походження. В ході проведення експрес-аналізу встановлено, що у вказаних таблетках ймовірно містяться синтетичні канабіноїди (фентаніл або мефедрон). 5 жовтня 2018 року слідчим в ході проведення огляду місця події вилучено: 45 (сорок п’ять) пакунків з таблетками в загальній кількості 450 штук; 4 (чотири) використані реактиви експрес-аналізу; картонну коробку, яка загорнута в поліетилен чорного кольору з паперовою наклейкою Нової Пошти та поліетиленовий пакет чорного кольору.

5 жовтня 2018 року винесено постанову про визнання вищевказаних предметів речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

08.10.2018 року, було постановлено, ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області щодо призначення по вищевказаним вилученим таблеткам експертизу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, проведення якої доручено експертам НДЕКЦ МВС України в Закарпатській області.

Слідчим доведено, що вилучені в ході проведення огляду місця події: 45 (сорок п’ять) пакунків з таблетками в загальній кількості 450 штук, 4 (чотири) використані реактиви експрес-аналізу; картонну коробку, яка загорнута в поліетилен чорного кольору з паперовою наклейкою Нової Пошти та поліетиленовий пакет чорного кольору, майно мають значення речових доказів у кримінальному проваджені №22018070000000123 та відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, оскільки є об’єктивні підстави вважати що такі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предметами, що були об’єктом кримінально протиправних дій.

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу прокуратури Закарпатської області молодшого радника юстиції ОСОБА_1, у кримінальному провадженні №22018070000000123 внесеного в ЄРДР 5.10.2018 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 305 КК України, про арешт майна – задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене 05 жовтня 2018 року під час огляду місця події в пункті пропуску «Ужгород» майно, а саме: 45 (сорок п’ять) пакунків з таблетками в загальній кількості 450 штук; 4 (чотири) використані реактиви експрес-аналізу; картонну коробку, яка загорнута в поліетилен чорного кольору з паперовою наклейкою Нової Пошти та поліетиленовий пакет чорного кольору.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_2