Рішення № 77165227, 16.10.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1121/18

Справа № 235/2169/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Хмельової С.М.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

секретаря судового засідання Фоміної Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №7 м. Покровська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОСПІНСЬКЕ ВУГЛЕПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО» про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на робочому місці, встановлення боржника по виплаті заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, премії за фактично відпрацьований час та моральних збитків,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся позивач ОСОБА_2 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОСПІНСЬКЕ ВУГЛЕПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО» про встановлення періоду роботи, поновлення на робочому місці, стягнення середнього за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява вмотивована тим, що з 01 листопада 2001 року він працевлаштований на підприємство відповідача, трудова книжка відповідачем втрачена, заява позивача про видачу її дублікату на підставі даних Реєстру застрахованих осіб залишена товариством без відповіді.

Позивач зазначає, що він займав посаду керівника відділу з економіки та фінансів, що підтверджується копією трудового договору від 01 лютого 2014 року.

Підприємство ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП», на якому працював позивач, було розташовано за адресою: Донецька область, місто Моспіне-1, вул. Грішина, 1а. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053-р. від 2 грудня 2015 р. N 1275-р був затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Місто Моспіне увійшло до цього переліку. У той же час, у 2015-му році, ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» здійснило перереєстрацію у місті Добропілля, змінивши юридичну адресу та редакцію Статута. Роботодавець вжив заходів безпеки: склав договір оренди приміщення у м. Добропілля, договір з ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» (м.Київ) про отримання послуг з бухгалтерського обліку та зберігання документів у електронному вигляді. Також власник вніс належні зміни до Статуту Відповідача, відмінивши функцію по сплаті заробітної плати директору підприємства. У місті Моспіне залишилися виробничі потужності та робочі місця працівників. Саме там директор визначив робоче місце позивачу, який приходив туди згідно встановленого розпорядку та виконував свою роботу, за яку отримував заробітну плату у встановленому законом порядку.

13 березня 2017 року позивач не зміг отримати доступ до свого робочого місця: невідомі люди заблокували вхід до виробничих потужностей, розташованих у місті Моспіне. Доступу до свого робочого місця з 13.03.2017 року він не має, місце перебування директора (безпосереднього керівника позивача) йому не відомо, розташування юридичної особи «ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» він не знав, тому опинився у надзвичайних обставинах, які унеможливлювали виконання своїх обов’язків. Це підтверджується публічним зверненням Відповідача у друкованому засобі масової інформації «Голос України» 08.04.2017 р. про втрату контролю над своїми виробничими потужностями у м.Моспіне. Повідомлення про втрату документів у відкритому доступі Відповідач ніде не розмістив до цього часу.

Позивач так і не зміг потрапити до свого робочого місця з того часу. Довелося докласти зусиль для встановлення місцезнаходження його роботодавця та заявити йому про те, що він живий. Адже смерть сторони договору є підставою для його припинення і він вчиняв дії для запобігання цього.

Для вказаних цілей позивач направив роботодавцю звернення (дата відправлення 08.07.2017р.), у якому пропонував розрахуватися з ним, якщо він вважається звільненим. Адже його згода при наявності ініціативи роботодавця може вважатися згодою сторін і розірвати дію трудового договору законним шляхом. Своїм зверненням він повідомляв роботодавця про те, що живий та способи зв’язку з ним. На час написання звернення він не був поінформований про втрату документів роботодавцем. Він опинився у статусі сторони договору, для кредитора якої настали надзвичайні обставини, але про які боржник не був повідомлений.

Роботодавець відповів (Лист ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» від 17.07.2017р.), що в нього немає даних про позивача і просив направити документи для підтвердження його працевлаштування у ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП». Таким чином позивач дізнався, що процедура розірвання трудового договору наразі не відбувається. Він почав вживати заходів для усунення негативних наслідків та сформував пакет документів (в копіях), направивши їх роботодавцю, але відповіді не отримав.

Втрата документів первинного обліку є правопорушенням і за нього передбачена адміністративна відповідальність. Кваліфікується це як незабезпечення належного стану первинного обліку (ст. 186-3 КпАП України). Забезпечити належний стан первинного обліку та зберігання документів було і є прямим обов’язком Відповідача (Наказ Мінфіна від 24.05.1995 року № 88). Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливлюють виконання зобов’язань для особи (ст. 14 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. N 16691. Про початок надзвичайних обставин громадянам України відомо з вказаного Закону та інших нормативних актів. Таким чином роботодавець знав про настання непередбачуваних наслідків для документів, що перебувають на його відповідальному зберіганні. Знав і мав можливість протидіяти цьому, наприклад, шляхом зберігання документів на юридичному адресі, якщо це документі на папері, або на електронних носіях у місці, територіально віддаленому від місця дії надзвичайних обставин. Особа, що порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення спричинила невідворотна сила (ст. 617 ЦКУ). Тобто, має бути причинний зв'язок між невідворотною силою та втратами.

Позивач просить суд не приймати до уваги аргументи Відповідача про настання форс-мажорних обставин без доказів причинного зв’язку між цими обставинами та неможливістю забезпечити зберігання документів з їх подальшим відновленням. Наполягає на тому, що відвернути втрату документів Відповідач міг і був зобов’язаний. Як і відновити їх.

Якщо документи втрачені, юридична особа зобов’язана відновити їх протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючих органів про втрату первинних документів (п.44.5 ст.44 ПК України).

Якщо трудова книжка працівника загублена підприємством унаслідок стихійного лиха або інших причин, працівникові видається дублікат трудової книжки без стягнення її вартості (п.6.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України. Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58).

Керуючись нормами закону, позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити про результати роботи комісії з відновлення документів та видати йому дублікат трудової книжки, що передбачено п. 5.5. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (лист від 19.02.2018 року, отримано відповідачем 27.02.2018р.) Права та обов’язки у особи виникають у тому числі і з договірних відносин. Права позивача виникли з 01.11.2001 року, коли він працевлаштувався на підприємство відповідача. Оскільки трудовий договір між ними не розірваний, а лише ускладнений надзвичайними обставинами, позивач продовжував дії з ліквідації негативних наслідків, які унеможливлювали виконання ним своїх обов’язків та реалізацію прав. Дублікат трудової книжки – це документ, що підтверджує його права та інформує його про стан трудових відносин з відповідачем. Адже роботодавець зобов’язаний інформувати робітника у момент працевлаштування та звільнення про виникнення або припинення його прав.

Відповіді та дублікату трудової книжки позивач не отримав.

Трудовий договір є угодою сторін. Його умови та зобов’язання встановлені законом. Відносно позивача, як працівника, у відповідача були наступні зобов’язання:

1. Забезпечити умови праці (ст.21 КЗпП України)

2. Забезпечити умови отримання щорічної відпустки (ст.1 ЗУ «Про відпустки»)

3. Забезпечити зберігання первинних документів (п.44.5 ст.44 ПК України, Наказ Мінфіну №88).

4. Відновити документи у разі їх втрати (п.44.5 ст.44 ПК України).

Позивач вважає, що своїми діями (бездіяльністю) відповідач порушив зобов’язання перед ним, покладені на нього законом з моменту настання трудових відносин між ними.

Згідно Положенню про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (Постанова Правління ПФУ від 18.06.2014 №10-1) страхувальникам надається інформація про застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з цими страхувальниками, виключно за період перебування особи у трудових відносинах із страхувальником. З моменту отримання звернення позивача відповідач мав і досі має можливість (і обов’язок звернутися до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування і отримати відомості щодо його трудових відносин з позивачем. Форс-мажор – це обставини, які унеможливлюють виконання обов’язків для особи. Відповідач втратив дані, відомості, які не були закритими і зберігалися не тільки у нього. Інформація стосовно заробітку позивача та кількості днів стажу зберігається у реєстрі застрахованих осіб Держсоцстраху і за Формою ОК-7 і ОК-5, встановленою Положенням про Реєстр Держсоцстраху ці відомості відповідач може отримати. Форс-мажор цьому не перешкоджає.

З даних про дні стажу видно, чи звільнилася особа у поточному місяці.

Заробітну плату за лютий 2017 року позивач отримав, що підтверджується випискою з банку. Тож дані з початку його працевлаштування і до кінця лютого 2017 року повинні бути в Реєстрі Держсоцстраху.

Дублікат трудової книжки поновить позивача у правах на цей період і він зможе претендувати на відпустку, невикористану ним, та премію за підсумками року, яку він не отримав. Відмова йому у цьому – невиконання відповідачем свого зобов’язання, яке він узяв на себе за трудовим договором.

Порушенням зобов’язання є його невиконання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов’язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

З моменту отримання заяви позивача про відновлення даних відповідач несе відповідальність перед ним.

Позбавлення працівника прав – це звільнення. У даному разі – незаконне, безпідставне, без видання наказу. Законом передбачена неустойка та такий випадок – оплата вимушеного прогулу. Тобто доходи, які позивач міг реально отримати, якби відповідач відновив його права.

Законом України «Про оплату праці» для роботодавця встановлений обов’язок повідомляти працівника щодо нарахованої заробітної плати за відпрацьований місяць. Форма такого повідомлення законом не встановлена, але є рекомендації. Наприклад, Типова Форма №П-6 (наказ Держкомстату №485 від 08.12.2008р.) «Розрахунково-платіжна відомість працівника» (далі – табуляграма). У цій формі, окрім іншого, є місце для днів відпустки, яку працівник отримав у поточному місяці.

Згідно ЗУ «Про відпустки» відпустка надається за фактично відпрацьований рік або за час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося робоче місце. Кількість днів відпустки - 24 дні, а для працівників вугільної промисловості із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Щорічна відпустка позивача мала становити 28 днів. З табуляграм, наданих суду, видно, що у 2016 році він отримав 27 днів щорічної відпустки. Згідно Закону Про відпустки - це дні, надані йому за фактично відпрацьований 2015 рік. Ще один день Відповідач йому заборгував. Також із наданих табуляграм видно, що за 2016 рік жодного дня відпустки він не отримав. Таким чином, відповідач винен йому 29 днів невикористаної відпустки.

Оскільки щорічна відпустка оплачується як заробітна плата (ст.21 Закону «Про відпустки») і надається працівникові, то дні такої відпустки вважаються днями перебування у трудових відносинах з роботодавцем. І починаючи з 01.01.2017 року у позивача є не менш 29 днів законних трудових відносин з Відповідачем, які він повинен надати і оплатити, але не зробив цього. Законом не встановлено строку давності, після якого працівник втрачає право на відпустку.

07.03.2017 року позивачу було виплачено заробітну плату за лютий 2017 року.

За березень 2017 року ніяких виплат від відповідача позивачу не надходило. Таким чином, дні відпустки йому досі не надані, не оплачені.

Лист ДФС від 04.01.2017 року № 30,99-99-15-02-02-15 Щодо можливості ведення платниками податків документів в електронному вигляді дозволяє та зберігання створення первинних документів на електронних носіях. Строк зберігання таких документів має бути не меншим, ніж у документів, створених на папері. Інформація про отримання підприємством сертифікатів ключів електронного підпису також є відкритою і за кодом особи можна встановити ці дані. Відповідач оформив сертифікати електронного підпису на двох осіб і мав можливість зберігати документи на електронних носіях, доступ до яких можливо створити у безпечному місці. Відомості підприємства про заробітну плату та надану відпустку працівника - це Журнал 5 А, затверджений Наказом Мінфіна від 29.12.2000р. № 356. Такий документ можна створювати та підписувати на електронному носії.

Обставина наявності боргу з відпустки мною визначена з законних джерел, на законних підставах. Заперечення цієї обставини відповідачем має теж ґрунтуватися на законних підставах, а саме: чи відновлений Журнал А 5 за період, що втрачений? І якщо ні - які причини завадили відновленню. Вони мають бути поважними.

01.01.2017 року між відповідачем та ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» був підписаний Договір про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку № 5992-ДС/ОЦО-2017, де Відповідач виступив Замовником. За умовами цього Договору (п.5 Додатку №2 «Механізм взаємодії Замовника і Виконавця при передачі прав обробки персональних даних») ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» виконує розрахунок заробітної плати працівників відповідача у відповідності до переліку працівників, наданим відповідачем. Для розрахунку заробітної плати відповідач зобов’язався за цим договором передавати ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» таку інформацію:

1)табель обліку робочого часу;

2)накази;

3)заяви;

4)копії трудових книжок працівників;

Також 01.01.2016 року між відповідачем та ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» був підписаний Договір про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку № 4614-ДС/ОЦО-2016. У січні та лютому 2017 року і увесь 2016 рік позивач отримував заробітну плату від відповідача, а згідно вказаного договору її розрахунок виконувався ТОВ «ДТЕК СЕРВІС». Тож табель обліку робочого часу у ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» за цей період був. Разом з наказами та заявами, якщо такі мали місце.

Перелік та форма документації первинного обліку для трудового законодавства встановлена Наказом Держкомстату № 489 від 05.12.2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». Для заповнення табеля обліку робочого часу (Форма П-5), затвердженого цим Наказом, потрібно вказати:

а) посаду робітника;

б) ПІБ робітника;

в) оклад (тарифна ставка);

г) відпрацьований час.

За вказаним Договором ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» зобов’язався виготовляти електронні копії оригіналів первинних документів, оригіналів трудових книжок та відправляти їх в центр обробки, зберігати їх (п. 1.1.1 та п.1.2. Додатку № 2 Договору з ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» № 5992-ДС/ОЦО-2017 від 01.01.2017р.). Місцезнаходження ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» на момент підписання Договору: 01032, Україна, м.Київ, вул. Л.Толстого, 57. - безпечне місце. Термін зберігання цих документів згідно Переліку типових документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 12.04.2012р. № 578/5 - не менш 1-го року. Тож на дату мого звернення до Відповідача відомості мали ще зберігатися у ТОВ «ДТЕК Сервіс», та і про наявність інформації у цього контрагента позивач відповідача повідомив. Позивачу не зрозуміло яким чином блокування доступу до виробничих потужностей завадило обміну інформацією між двома особами, що розташовані у безпечному місці.

У Відповідача була можливість відновити дані щодо працевлаштування у нього позивача, дані про його посаду та його трудову книжку, дані про кількість днів невикористаної відпустки, дані про можливе термінове звільнення, якщо таке мало місце у березні 2017 року. Форс-мажор не зробив це неможливим.

За умовами договору про термінове звільнення, якщо б таке мало місце, обов’язково повідомлялося ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» (п.5.2. Додатку 3 до Договору № 5992-ДС/ОЦО-2017 від 01.01.2017р. між ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» та ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП»).

Між позивачем та відповідачем підписаний Трудовий Договір 01.02.2014 р., складений у письмовій формі, у тому числі стосовно особливостей оплати праці. Згідно цього Договору за результатами року, що позивач фактично відпрацював у відповідача, йому належить премія у розмірі 25% від річної нарахованої заробітної плати. Розірвання цього договору - це звільнення. Зміна умов оплати за договором - це письмово оформлений документ у порядку, передбаченому трудовим законодавством. Тобто, повідомити позивача про такі зміни роботодавець зобов’язаний за два місяця до настання події. Один примірник договору знаходився у позивача.

З огляду на те, що функції по виплаті заробітної плати у директора ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» не було згідно Статуту, позивач не знає, яка саме особа несе на собі цю відповідальність. За законом заробітну плату виплачує власник підприємства або уповноважений ним орган.

У зв’язку з неможливістю зробити це самостійно, позивач просить суд встановити особу боржника за його трудовим договором.

Увесь період, необхідний для нарахування річної премії, позивач фактично відпрацював у Відповідача, що можуть підтвердити дані з Реєстру Держсоцстраху. Сума заробітної плати, нарахованої йому за 2016 рік - 140 395,53 грн. 25% від цієї суми - це 35 098,89 грн. Відновлення його у правах працівника дасть йому у тому числі право на отримання цієї суми. Своєю бездіяльністю Відповідач порушує ці права.

Періодом трудових відносин з відповідачем позивач вважає з 01.11.2001 рік по теперішній час на підставі того, що він не писав заяви про звільнення і не був повідомлений відповідачем про звільнення. Обставина звільнення має бути доведена відповідачем за допомогою відновлення наказів по кадрам. Виплат на ім’я позивача більш не відбувалося. Він вважає, що дати виплати заробітної плати можуть слугувати законними доказами трудових відносин. Остання виплата 07.03.2017 року - це інформація про те, що у цей день позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах.

Позивач наполягає, що розірвання трудового договору може відбуватися лише з підстав, передбачених законом у письмовій формі. А якщо одна з сторін не згодна з розірванням договору, то розірвати такий договір можна лише у судовому порядку. Позивач хоче відновити дію трудового договору для врегулювання з відповідачем його подальшої дії.

Позивач просить суд відновити його у правах на відпустку та щорічну премію станом на 28 лютого 2017 року - дату, яка має бути підтверджена відомостями з Реєстру соцстраху.

Оскільки право на відпустку - це права працівника, позивач просить суд врегулювати цей спір нормами, що регулюють відновлення на робочому місці за аналогією закону. Разом з відновленням на робочому місці суд приймає рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за рік. Тобто доходи, які позивач міг реально отримати, якби Відповідач виконав свої обов’язки та не порушив його права.

Розмір середнього заробітку позивач визначив з табуляграм. У розрахунку скористався Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Середньоденний заробіток він розрахував згідно п.8 цієї Постанови і отримав суму 670,54 грн. період за один рік – з 01.03.2017 року по 01.03.2018 р. - це 250 днів, які він помножив на 670,54грн. Отримана ним таким чином сума компенсації за вимушений прогул склала 167 635,0грн.

Розмір своєї річної премії позивач визначив згідно умов трудового договору від 01.02.2014р. в сумі 35 098,89грн.

Строком, коли позивач дізнався, що його права порушені, просить вважати закінчення строку, встановленого законодавством для відповіді на його звернення про видачу йому дублікату трудової книжки (заява відправлена 19.02.2018 року, отримана відповідачем 27.02.2018 року). Позивач, вказує, що саме тоді він зрозумів, що відповідач не розглядає від нього ніяких заяв, не вважає його своїм працівником. Позивач вказує, що саме тоді зрозумів, що його права порушені, а відповідач не виконує своїх обов’язків.

Оскільки ані копії наказу про звільнення, ані трудової книжки позивач не отримував, просить визначити йому строк звернення до суду три місяці з дні, коли він дізнався про порушення своїх прав. 45 днів на розгляд його звернення Відповідачем (ст. 20 ЗУ Про звернення громадян) від дати отримання - 10.04.2018р. Десять днів на те, щоб поштове відправлення дістало до адресата - 20.04.2018 р. І саме дату 06.04.2018р. просить вважати датою, коли він дізнався, що його права порушені.

Сумою моральної шкоди позивач вважає 167635,00грн. Через недбалість роботодавця він втратив дані свого резюме, це перекрило йому можливість до працевлаштування за спеціальністю. Втрачені дані про досвід, - а у його віці це вирішальний фактор. Без трудової книжки, без підтвердження його досвіду на минулому місці роботи позивач залишився без можливості конкурувати на ринку праці. Позивач оцінив свої моральні страждання у рік праці на ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП».

На підставі викладеного позивач просить суд визнати його право на отримання щорічної основної відпустки у кількості не менш, ніж 29 днів від відповідача станом на 28.02.2017 року; застосувати аналогію закону та поновити його у правах працівника разом з поновленням на робочому місці станом на 28.02.2017 року; встановити боржника (відповідальну особу) по виплаті заробітної плати та премії за підсумками року за трудовим договором від 01.02.2014 року; стягнути з відповідальної особи на його користь неустойку у вигляді середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 01.03.2017 року по 01.03.2018 року у сумі 167635,00грн.; стягнути з відповідальної особи на його користь премію за фактично відпрацьований час у 2016 році, необхідний для отримання такої премії за трудовим договором від 01.02.2014р. у сумі 35098,89грн.; визнати його право на відшкодування моральних збитків відповідачем; стягнути з відповідача на його користь 167635,00грн. моральних збитків.

Ухвалою суду від 01 червня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

1. З квітня 2014 року в Донецькій та Луганській областях почалися масові заворушення і заколоти, які супроводжувалися захватом адміністративних та приватних будівель, збройними сутичками, що призвели до загрози загибелі мирного населення та загальної дестабілізації ситуації. Внаслідок цього, Указом Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» розпочато проведення антитерористичної операції на сході України.

Виробничі потужності ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» знаходяться у місті Моспине (підпорядковане Донецькій міській раді) Донецької області, яке за інформацією Антитерористичного центру при Службі безпеки України знаходяться під контролем незаконних збройних формувань, за адресою: Донецька область, місто Моспине, вул. Гришина, буд. 1А,

Збройний конфлікт на сході України приніс негативні наслідки не лише для населення Донецької та Луганської областей, а й для бізнесу, котрий знаходиться на цих регіонах.

Господарська діяльність товариства передбачає оформлення досить великої кількості первинних документів, яку неможливо вивезти на підконтрольну Україні територію з причини загрози життю та здоров’ю працівників яки б їх супроводжували, відсутності поштового, залізничного та іншого сполучення, банківського зв'язку тощо, їх викрадення/знищення на лінії зіткнення, а з моменту захоплення підприємства 13 березня 2017 року вивезення первинної документації неможливе внаслідок повного втрату контролю над виробничими потужностями в тому числі первинними бухгалтерськими документами.

З метою притягнення третіх осіб до відповідальності, за вчинення дій, спрямованих на неправомірне втручання в діяльність ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» та привласнення його майна, що мають ознаки злочину, зокрема передбачені 206 (протидія законній господарській діяльності) Кримінального кодексу України, порушено кримінальне провадження №12017100000000157.

З метою недопущення ризику життю працівникам ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» і порушення законодавства України товариством видано наступні накази:

- № 1 від 28.03.2017 р. «Про зміну в організації ведення діяльності», яким вважається припиненою виробнича діяльність ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» з використанням майна, над яким втрачений контроль з 13 березня 2017 року;

- №20/к-1 від 15.03.2017 р. «Про звільнення», яким 15 березня 2017 року звільнено 331 працівника ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП», згідно п.1 ст. 36 КЗпП України.

Також підприємством про зазначені факти належним чином повідомлено ДФС, Фонди соціального страхування тощо.

Зазначені твердження підтверджує позивач в позовній заяві.

Тобто підприємством, враховуючі всі викладені умови вживалися всі заходи щодо забезпечення життєдіяльності підприємства, забезпечення безпеки працівників та виконання законодавства України.

2. Відповідно до українського законодавства юридичні особи, які знаходяться на непідконтрольній Україні території, мають перереєструватися на підконтрольній українській території та сплачувати податки до державного бюджету.

ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» відповідно до діючого законодавства було змінено реєстрацію підприємства з м. Моспине, вул. Гришина, б. 1 А на м. Добропілля, вул. Київська, 1.

Однак, зміна юридичної адреси в державному реєстрі не впливає на місцезнаходження самих виробничих ділянок таких підприємств.

В місті Добропілля знаходився лише «офіс» підприємства, всі первинні документи, табелі обліку робочого часу, особові картки працівників, трудові книжки, накази, комп’ютерна техніка, сервери знаходилися і на жаль на сьогодні знаходяться в м. Моспине.

3. 18 березня 2017 року товариство звернулося до Національної поліції з приводу захоплення підприємства, за даним фактом порушено кримінальне провадження №12017100000000157. В даний час проводиться розслідування.

Також підприємством про зазначені факти належним чином повідомлено ДФС, Фонди соціального страхування тощо.

4. В даний час триває розслідування кримінального провадження за фактом протидія законній господарській діяльності.

Відносини, пов'язані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, та інші основні питання архівної справи, регулюються ЗУ «Про національний архівний фонд та архівні установи». За аналізу зазначеного Закону створення копій документів здійснюється лише для документів які мають виняткову цінність.

5. Відповідно до ЗУ «Про захист персональних даних» отримання персональних даних, їх збирання, обробка, використання здійснюється не інакше як за згодою суб’єкта персональних даних.

Підприємством на час набрання чинності зазначеним Законом, від працівників були отримані відповідні заяви, однак вони зберігалися на підприємстві, за фактичним знаходженням виробничих потужностей в м. Моспине. В зв’язку з втратою контролю відповідач не може скористатися правом отримання персональних даних від органів державної влади, установ та організацій.

6. Діючих договірних відносин між ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» та ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» в 2016-2017 роках не було. Зберігання договірної документації підприємства здійснювалося на підприємстві в м. Моспине.

7. Табелі обліку робочого часу, накази, відомості по нарахуванню заробітної плати, журнали обліку відпусток тощо знаходилися за фактичним знаходженням виробничих потужностей в м. Моспине. Зазначені документи не передавалися третім особам.

Комп’ютерна техніка, сервери та інші засоби обробки, обліку первинних документів також знаходилися у м. Моспине.

8.9. Відомості про керівників підприємства зміну статуту тощо знаходяться в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб .

Всі зміни статуту, керівництва підприємства тощо здійснювалися у відповідності до ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

10. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позовні вимоги ґрунтуються на фотокопіях розрахункових відомостей працівника та копії особової картки працівника (форма № П-2).

Однак, позовні вимоги і рішення суду не можуть ґрунтуватися на зазначених доказах з огляду на наступне:

З урахуванням ч. 2 ст. 59 ЦПК України та КЗпП У, ст. 10 ЗУ «Про відпустки» роботодавець зобов’язаний вести облік відпусток.

Кадровий облік здійснюється:

- В особовій картці працівника (форма № П-2), затвердженої наказом Держстату № 495 від 25.12.2009 року.

- В журналі обліку робочого часу (форма П-5), затвердженої наказом Держстату № 495 від 25.12.2009 року.

- В журналі реєстрації наказів з особового складу (надання відпусток), відповідно до листа Мінсоцполітики № 09-487 від 19.10.2015 р.

Відповідно до наказу Держстату № 495 від 25.12.2009 року, листа Мінсоцполітики № 09-487 від 19.10.2015 р., Наказу Мінюсту України № 578/5 від 12.04.2012 року, наказу ВР СРСР № 9779-Х від 04.08.1983 року, зазначені документи:

- створюються, заповнюються, обліковуються підприємством з яким працівник перебуває в трудових відносинах.

- дані які вносяться до вищезазначених форм, вносяться працівником кадрової служби підприємства і засвідчуються його особистим підписом.

- зберігання зазначених форм та даних здійснюється підприємством, його правонаступником, або у разі ліквідації міським, районним архівом за місцем розташування підприємства.

- оригінали зазначених документів, працівникам, органам влади тощо не видаються.

- зазначені документи зберігаються від 50 до 75 років.

- видача копій здійснюється виключно підприємством, достовірність копії засвідчується посадовою особою підприємства.

11. Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Таким чином, у розумінні діючого законодавства, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України. У даному випадку вважаємо, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого цивільного права, яке полягає в наступному:

Позивач просить суд «застосувати аналогію закону та поновити його в правах працівника разом з поновленням на робочому місці станом на 28.02.2017 року.

Станом на 28.02.2017 року позивач перебував у трудових відносинах з позивачем і зазначені трудові відносини не були розірвані.

Звільнення позивача відбулося лише 15 березня 2017 року наказом № 20/к-1, який позивачем не оскаржується.

Позивач в позовній заяві стверджує що йому було не відомо про його звільнення з підприємства, однак в супереч викладеному в позовній заяві, додає до позову своє звернення на адресу відповідача від 07.07.2017 року в якому зазначає і стверджує що його було звільнено 12.03.2017 року за згодою сторін.

Тобто з аналізу документів доданих до позовної заяви вбачається що на час письмового звернення позивача (07.07.2017 року) він знав про розірвання трудових відносин в березні 2017 року за згодою сторін, не ставив під сумнів зазначене звільнення, порушував питання лише про виплату заборгованості по заробітної плати.

Відповідно до ст. 21-25, 36-41 КЗпП України, укладання, зміна, розірвання трудового договору здійснюється шляхом видання відповідного наказу роботодавцем.

Відповідно до ст. 221, 231-233 КЗпП України, способом захисту порушеного права працівника є оскарження скасування наказу про звільнення. Способу захисту шляхом застосування аналогії закону та поновленні у правах працівника разом з поновленням на робочому місці діючим законодавством не передбачено.

13.03.2017р. до адміністрації будівлі ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП», що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Моспине, вул. Гришина, буд. 1А, увійшла група невідомих людей, які назвалися представниками влади так званої «Донецької народної республіки» (надалі - ДНР) та висловили наступні вимоги: здійснювати діяльність ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» відповідно до законодавства ДНР та сплачувати податки від діяльності до її бюджету або передати у їх розпорядження виробничі потужності ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП»; у разі невиконання вказаних вимог до керівництва та працівників ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» будуть застосовані заходи юридичного та фізичного впливу згідно законодавству ДНР.

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних умов праці покладається на роботодавця. Заявник в умовах надзвичайних обставин, за які він не відповідає та не може впливати на них, чи уникнути їх дії, не може не лише забезпечити відповідні умови праці працівникам і гарантувати при цьому безпеку їх життя та здоров’я, але й не має права вчиняти дії щодо здійснення господарської діяльності під контролем незаконних збройних формувань, що перебувають на території міста Моспине (входить до складу Донецької міської ради, тобто міста Донецьк) Донецької області та сплати податків до його бюджету, оскільки такі дії є злочином за кримінальним законодавством України, зокрема їх ознаки передбачені ст. 258-5 (фінансування тероризму) КК України.

Враховуючі, що в ідповідач в той час діяв в надзвичайних обставинах, а оскільки в період проведення антитерористичної операції чинне трудове законодавство не зазнало відповідних змін і належним чином не відреагувало на події, які відбуваються в Україні в зоні АТО, що значно ускладнює правове врегулювання дій суб’єктів трудових відносин на зазначеній території, підприємством було прийнято рішення про вивільнення працівників відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України. Яке на той час і в тих обставинах було вимушеним, необхідним, об’єктивним та упереджуючим заходом.

Звільнення працівників відбувалося у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Однак втрата контролю і доступу заявника до свої виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться на території міста Моспине (входить до складу Донецької міської ради, тобто міста Донецьк) Донецької області, у тому числі до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп'ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням обліку трудових взаємовідносин з працівниками, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями та іншим майном ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП», а таким чином і припинене провадження господарською діяльністю, знівелювала можливість виконати зобов’язання згідно ст. 47, 83, 115 та 116 КЗпП України, а саме: 15 березня 2017 року, кожному звільненому працівнику ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» видати належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

12.13.14. У разі звільнення працівника за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний виплатити працівникові заробітну плату за весь відпрацьований час і компенсацію за відпустку, за час, який не був використаний, а також інші компенсаційні виплати, передбачені трудовим чи колективним договором.

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використанні ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Поняття заробітна плата, передбачене у ч.1 ст. 94 КЗпП України і у ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», як винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові. Заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов’язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (тижневої) роботи та за умови провадження підприємством (установою, організацією) господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розпис; розцінки та норми праці; накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок, матеріальної допомоги тощо); табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжної відомості.

Отже, ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» при вивільненні (звільненні) працівників повинен провести з ними розрахунок в день звільнення за умови:

1) виконання працівником своїх функціональних обов’язків, що має бути підтверджено лише документами з первинного обліку праці та заробітної плати, зокрема: штатним розписом; розцінками та нормами праці; наказами та розпорядженнями (на виплату премій, доплат, надбавок, матеріальної допомоги тощо); табелем обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжної відомістю;

2) провадження підприємством господарської діяльності.

Нажаль як зазначалося вище, втрата контролю над виробничими потужностями не дає змогу достовірно встановити наявність/ відсутність заборгованості з заробітної плати, премій, додаткових виплат, компенсацій тощо.

14.15.16. За положеннями ст. 117, 2371 КЗпП України обов’язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільнені та відшкодування моральної шкоди є наявність вини підприємства. Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами підприємство з об’єктивних не залежних від його волі причин втратило контроль над виробничими потужностями що свідчить про відсутність вини підприємства.

Також звернення Позивача до суду з зазначеним позовними вимогам відбулося лише 26.04.2018 року, тобто після спливу більш одного року з моменту звільнення, що є порушенням ч.1 ст.233 КЗпП України, якою передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права, а також слід звернути увагу на застосування положення п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» яким передбачено, що суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (233 КЗпП), і відповідно до цього з’ясовувати зазначену дату.

На підставі наведеного, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченнях на відзив позивач зазначив, що він є працівником відповідача станом на 15.03.2017 року, і його посаду відповідач не заперечує, а також позивач визнає той факт, що 13.03.2017 року виробничі потужності, робочі місця усіх робітників, майно підприємства та носії з інформацією про робітників підприємства були насильницьким засобом виведені з-під контролю відповідача.

Позивач заперечував проти звільнення відповідача від відповідальності за втрату інформації щодо днів використаною ним відпустки на підставі форс-мажору, оскільки наведені у відзиві форми обліку носять рекомендований, а не обов’язковий характер, а обов’язок зберігати інформацію щодо використаної відпустки покладений на роботодавця без обмеження щодо форми її зберігання. Вважає причиною втрати інформації про дні використаної відпустки – недбалість, а не форс-мажор.

Та обставина, що позивача було звільнено 15.03.2017 року була йому невідома і він її заперечує оскільки не давав згоди на звільнення 15.03.2017 року та не був ознайомлений з Наказом відповідача №20/к-1 від 15.03.2017 року. Оскільки йому не було відомо про зазначений Наказ він його не оскаржував.

Такий акт, як наказ про звільнення, є правочином, бо являється дією особи з набуття, зміни або припинення своїх цивільних прав та обов’язків. Наказом про звільнення роботодавець, як особа, набуває обов’язків з видачі робітнику його власності, у тому числі й у вигляді інформації, що знаходилось у роботодавця на відповідальному зберіганні (трудова книжка, відомості про дні невикористаної відпустки та суми, належні робітникові при звільненні), та набуває грошових зобов’язань. Видання роботодавцем наказу про звільнення має відбуватися строго у межах, встановлених договором та актами цивільного законодавства.

Позивач вказує, що відповідач намагається водночас заявляти, що на дату видання наказу не мав даних щодо договорів з робітниками, але зробив з цими договорами юридичні дії, а саме - розірвав їх. Позивач вважає незрозумілим твердження відповідача у відзиві про втрату трудових книжок, особових справ робітників, наказів, табелів обліку робочого часу, даних щодо трудових відносин з працівниками 13.03.2017 року, коли 15.03.2017 року відповідач видає наказ про звільнення осіб, відносно яких в нього немає жодних даних.

Позивач наполягає на тому, що йому не було відомо про його звільнення 15.03.2017 року, посилаючись на те, що у своєму зверненні він вказав дату 12.03.2017 року. Однак зазначав, що про існування такого наказу йому відомо з усних повідомлень колег, після 13.03.2017 року.

Таким чином, Відповідач заявляє, що в умовах знання про відсутність у нього можливості виконати зобов’язання з нарахування та здійснення виплат (заява про втрату документації первинного обліку), він прийняв на себе такі зобов’язання і більш того заявляє, що друга сторона (робітник) надала своєї згоди на такі умови правочину. Наявність згоди на такий правочин позивач категорично заперечує. Вважає, що Наказ про звільнення № 20/к-1 від 15.03.2017р. не міг бути спрямованим на набуття Відповідачем встановлених законом цивільних обов’язків з тих причин, що на момент його видання відповідачу було відомо про неможливість його виконання. Такий правочин визнається судом недійсним.

Користуючись тим, що Відповідач не заперечує посади позивача, він робить заяву щодо особи (органу), уповноваженої власником на виплату заробітної плати (його боржника). В умовах надзвичайних обставин власник вжив заходів по запобіганню негативних наслідків з розпорядження фінансами. До статуту внесли потрібні зміни і директор лишився функції виплати заробітної плати. Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Просить встановити його дійсного боржника, оскільки директор Відповідача мав неповний об'єм повноважень щодо виплати зарплати, про що йому, як керівнику відділу економіки і фінансів, відомо з обставин трудової діяльності.

Додатково звертає увагу суду на те, що Відповідач досі не виконав його законних вимог, а саме - видачу дублікату трудової книжки.

Звертає увагу суду на неправильне користування Відповідачем нормами законодавства у відзиві: наявність ведення господарської діяльності роботодавцем не є умовою отримання робітником заробітної плати, а впливає на її розмір за сукупністю умов (ЗУ «Про оплату праці, ст.1).

У своєму відзиві Відповідач визнав, що позивач був його працівником і не заперечив його посади, навпаки - зобов’язався надати суду наказ про його звільнення, у якому повинна бути вказана і посада позивача. Також Відповідач не заперечив наявності між ними Трудового договору від 01.02.2014 р., який складений у письмовій, відповідно до якого за результатами року, що позивач фактично відпрацював у відповідача, йому належить премія у розмірі 25% від річної нарахованої заробітної плати. Увесь період, необхідний для нарахування річної премії, він фактично відпрацював у Відповідача, що можуть підтвердити дані документів Відповідача (відомості на зарплату у банку, звіти з ЄСВ).

Обставини моральних збитків позивач вважає беззаперечними: звільнення, яке роботодавець вчинив фіктивно, скориставшись тяжкими умовами працівників, а саме: незнання робітниками місцезнаходження юридичної особи, втрата контактів з роботодавцем та відомостей щодо своїх прав, тягнуть за собою для роботодавця правові наслідки, як і незаконне звільнення. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною іншої сторони, зобов’язана відшкодувати збитки і моральну шкоду. Втрата працівниками навіть самої можливості доказати своє працевлаштування дало роботодавцю можливість не нараховувати і не сплачувати суми заробітної плати і почувати себе захищеним у затишному форс-мажорі. Це вказує на корисний мотив Відповідача у виданні фіктивного наказу.

Моральні страждання позивача виражаються у тяжких днях життя в умовах невідомості. Він втратив нормальні життєві зв’язки з вини Відповідача, але не мав і досі не має змоги скористатися своїм резюме, довести свій досвід роботи на керівних посадах, скласти конкуренцію на ринку праці. Він розумів і досі розуміє впливовість та можливості власника Відповідача і свої слабкі шанси на змагальність з ним. Йому зараз доводиться вести боротьбу за свої права з особою набагато сильнішою та могутнішою за нього і це додатково лякає його, викликає у нього душевні страждання. Він втомився від війни, не хочу ніяких важких спорів, хоче мирного життя і поваги до його гідності, але йому доводиться буквально йти у бій зі своїм роботодавцем у суді, розшукувати докази свого працевлаштування у цієї особи, коли, як виявилось, у нього такі дані є.

Відповідач умисно завдає йому страждань, змушуючи витрачати сили на боротьбу. Нікому у країні не дозволено робити такого з громадянами.

У зв’язку з новими обставинами, що відкрились разом з заявами Відповідача, позивач просить суд визнати Наказ Відповідача про звільнення № 20/к-1 від 15.03.2017р. недійсним та таким, що виданий без законних підстав; поновити його на робочому місці з дати, яку Відповідач вважає датою його звільнення, а саме - з 15.03.2017р.; встановити боржника (уповноважений орган) по виплаті заробітної плати; стягнути з боржника на його користь середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу за період з 15.03.2017 року по 15.03.2018 р. у сумі 165 623, 38 грн.; стягнути з боржника на його користь премію за фактично відпрацьований час у 2016 році, необхідний для отримання такої премії за трудовим договором від 01.02.2014р. у сумі 35 098,89грн.; стягнути з Відповідача на його користь 167 635,0грн. моральних збитків.

В додаткових поясненнях відповідач вказував, що твердження позивача про те, що йому було невідомо про його звільнення з підприємства та невидачу трудової книжки спростовуються викладеним у позовній заяві та доданим до позову зверненням на адресу відповідача 07.07.2017 року, в якому позивач зазначає про його звільнення 12.03.2017 року.

Також повідомляє, що 10 листопада 2017 року та 13 січня 2018 року позивач звертався до відповідача з заявами про виплату розрахункових сум при звільненні.

В зазначених заявах він стверджує і погоджується з тим фактом, що трудові відносини між ними існували до 12.03.2017 року. Розірвання відносин відбулося за ч.1 ст.36 КЗпП України, він про них знав та на час звернення не оскаржував. Також до зазначених звернень ОСОБА_2 додає копію трудової книжки, в якій міститься запис про його звільнення з ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» 12.03.2017 року за ч.1 ст.36 КЗпП України.

Тобто з аналізу документів, які надходили до відповідача від позивача вбачається, що позивача звільнено з 12.03.2017 року, позивачу в день звільнення видано належним чином заповнену трудову книжку.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 роз’яснено, що в разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП можуть бути в письмовій або в усній формі. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення.

Тобто з аналізу матеріалів справи вбачається що позивача звільнено у відповідності до вимог КЗпП України.

Також відповідачем надано заяву про застосування строку позовної давності, оскільки позовна заява підписана позивачем 26 квітня 2018 року. Частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Станом на 25 вересня 2018 року встановлено, що ОСОБА_2 отримав трудову книжку при звільненні, це підтверджується його заявами від 07.07.2017, 10.11.2017, 13.01.2018.

В судове засідання позивач не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач – представник ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог, в задоволені позову просив відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та зміст спірних правовідносини,

ВСТАНОВИВ:

Згідно трудової книжки на ім’я ОСОБА_2 його прийнято заступником директора з економіки ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» 01.11.2001 року. 01.12.2006 року переведено на посаду керівника департаменту з економіки та фінансів. 01.02.2014 року між ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» та ОСОБА_2 укладено трудовий договір, яким позивача призначено на посаду начальника відділу з економіки і фінансів, про що в його трудовій книжці зроблено відповідний запис. 12.03.2017 року звільнений за п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.171-178).

Відповідно розрахункового листку позивачу ОСОБА_2 нарахована заробітна плата за лютий 2017 року, і вказані кошти перераховані на його депозитний рахунок 07.03.2017 року, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача (а.с.27,28).

Відповідно до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, у пункті 1.1. передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Виробничі потужності ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» знаходяться у місті Моспине (підпорядковане Донецькій міській раді) Донецької області, у зв’язку з із взяттям, у 2014 році, під контроль міста Моспине Донецької області незаконним збройним формуванням, змінено місцезнаходження товариства та зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.49).

13 березня 2017 року за місцем знаходження виробничих потужностей ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВУГЛЕПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО» (код ЄДРПОУ 31616011), за адресою: Донецька область, м. Моспине, вул. Гришина, 1-А, надійшли документи, які свідчать про незаконне блокування господарської діяльності (а.с.61-63).

До адміністрації будівлі ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП», що знаходяться в місті Моспине, увійшла група невідомих людей, які називалися представниками влади так званої «Донецької народної республіки» та висловили наступні вимоги: здійснювати діяльність відповідно до законодавства так званої ДНР та сплачувати податки від діяльності до її бюджету або передати у їх розпорядження виробничі потужності товариства; у разі невиконання вказаних вимог до керівництва та працівників ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП», що знаходяться у названих містах будуть застосовані заходи юридичного та фізичного впливу згідно законодавству так званої ДНР.

Фактично з 13.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Фактично товариство втратило контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та до іншого майна, у тому числі до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів, у тому числі про затвердження та введення в дію штатного розпису; особових справ працівників (в яких зберігаються заяви працівників про прийняття на роботу, анкети, особові картки та ін..); посадових інструкцій; табелів обліку робочого час; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп’ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням обліку трудових взаємовідносин з працівниками, а також печаток і штампів.

Згідно витягу з кримінального провадження № 12017100000000157, до ЄРДР 18.03.2017 року внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення за ст. 206 ч.3 КК України за повідомлення ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» про те, що 13.03.2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП», шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжено на майно, що належить товариству, захоплення майнового комплексу за адресою: Донецька область, м. Моспине, вул. Гришина, 1А, чим заподіяно майнової шкоди у великому розмірі (а.с.60).

У газеті «Голос України» №65 (6570) від 8 квітня 2017 року розміщено оголошення, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «МОСПІНСЬКЕ ВУГЛЕПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО» повідомляє про втрату контролю над виробничими потужностями, адміністративними будівлями та матеріально-технічними базами Товариства, що знаходяться у Донецькій області у м. Моспине.

Позивач не надає суду трудової книжки, проте до заяв, з якими він звертався до відповідача вбачається, що він долучає її копію на підтвердження трудових правовідносин з відповідачем.

07 липня 2017 року позивач ОСОБА_2 вперше направив директору ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» звернення про виплату заробітної плати, в якій зазначав про звільнення його з товариства 12.03.2017 року за згодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП) та просив повідомити про нараховані суми належні йому при звільнені, виплатити йому усі суми належні від підприємства на момент звільнення, а також середній заробіток за весь час затримки до фактичного розрахунку (а.с.13).

У відповідь на своє звернення отримав повідомлення відповідача про обмеження товариства в користуванні кадровими документами у зв’язку з тим, що починаючи з березня 2017 року, невстановленими особами здійснюються дії, направлені на повну блокаду господарської діяльності Товариства, що нівелює будь-який доступ до документів Товариства, в тому числі кадрових (а.с.16).

В наступному зверненні до відповідача про виплату заробітної плати 10 листопада 2017 року позивач ОСОБА_2 просить повідомити про нараховані суми, що належать йому та виплатити всі грошові суми, що належать йому від підприємства на момент звільнення, а також середній заробіток за час затримки до фактичного розрахунку, відповідно до ст.117 КЗпП України. На підтвердження трудових відносин позивач долучає до вказаного звернення копію своєї трудової книжки (а.с.168-169).

13 січня 2018 року позивач знову звертався до відповідача про виплату заробітної плати і в переліку додатків, які ним долучаються до вказаного звернення зазначав копію своєї трудової книжки (а.с.170).

Вимогу про відновлення у правах робітника ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» ОСОБА_2 висуває до відповідача у зверненні від 19 лютого 2018 року, питання про сплату нарахованих йому сум не ставить, просить повідомити про розмір невиплаченої премії за підсумками роботи за 2016 рік та видати дублікат трудової книжки (а.с.19).

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Вищенаведені звернення позивача до ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» про виплату заробітної плати у зв’язку зі звільненням його з товариства 12.03.2017 року, свідчать про наявність у нього на руках трудової книжки, яка містить запис про звільнення 12.03.2017 року згідно з п.1 ст.36 КЗпП України, що свідчить про обізнаність позивача про розірвання трудових відносин з відповідачем.

Тому, суд не може прийняти до уваги твердження позивача, що датою коли він дізнався про порушення його прав є 06.04.2018 року.

Крім того, наказом по підприємству №20/к-1 від 10 березня 2017 року з ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» 12.03.2017 року за п.1 ст.36 КЗпП України звільнено 331 робітника, серед яких і позивач ОСОБА_2 Підставою для звільнення є заява ОСОБА_2 (а.с.157-166).

Пунктом 4 Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 року зазначено, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду і не наведені докази поважності причин його пропуску, слід відмовити у задоволені позовних вимог про визнання недійсним наказу про звільнення та поновлення на робочому місці з 15.03.2017 року, у зв’язку з чим також не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до науково-правового висновку від 24 липня 2017 року Торгово-промислова палата України, засвідчила, що унеможливлення виконання обов’язків ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВУГЛЕПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО», ідентифікаційний код юридичної особи: 31616011, передбачених законодавством України про працю, а саме: ст. ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, зокрема: 15 березня 2017 року, кожному працівникові видати належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Донецької області, у тому числі: на території міста Моспине (входить до складу Донецької міської ради, тобто міста Донецьк) Донецької області, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.

Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов’язальної сторони за трудовим договором, якою за цим висновком є ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВУГЛЕПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО», ідентифікаційний код юридичної особи: 31616011, вони об’єктивно впливають на її обов’язки, передбачені законодавством України про працю, а саме: ст. ст. 47,83,115 і 116 КЗпП України, та унеможливлюють їх виконання.

Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов’язальної сторони, якою за цим висновком є ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВУГЛЕПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО» (а.с.64-87).

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорі обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Частина 2 цієї статті передбачає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, в тому числі території м. Моспине, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання обов’язків сторонами, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов’язальної сторони за трудовим договором.

Такі форс-мажорні обставини є підставами для звільнення від відповідальності зобов’язальної сторони.

Позивач не міг не знати про події які відбуваються з 2014 року, але продовжував працювати у м. Моспине.

Згідно з ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями ст.117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілостності України» від 14.04.2014 року розпочато проведення антитерористичної операції. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження. До переліку таких міст включене м. Донецьк .

Судом встановлено, що позивач не перемістився з непідконтрольної території, продовжив працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, позивач за своїм вибором погодився з виконанням роботи в умовах проведення АТО та на території, яка є тимчасово непідконтрольною Україні.

Нарахування премії за фактично відпрацьований час у 2016 році є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться відповідно до п.4.4 Трудового договору за результатами роботи за рік за досягнення поставлений цілей та задач. Порядок та підстави надання вказаної премії узгоджуються співробітником та роботодавцем окремо. Умовою отримання премії є наявність Карти постановки цілей на цей період. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.

Встановлено, що підприємство здійснювало господарську діяльність на території, яка тимчасово непідконтрольна Україні. Заходи проведення антитерористичної операції тривають. Втрата контрою над підприємством не залежала від волі відповідача, оскільки мали місце надзвичайні та непереборні події, виникла реальна загроза життю і здоров'ю співробітників.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відсутня вина відповідача у порушенні зобов’язань перед позивачем, який був звільнений в період встановлення обставин непереборної сили, що є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано доказів на підтвердження сум, що підлягають стягненню, відповідачем відомостей щодо нарахувань заробітної плати та премії також не надано, у зв’язку з обставинами, які не залежать від волі роботодавця.

Таким чином, суд вважає, що відсутність фактичного доступу до документації, в тому числі яка перебуває у відділі кадрів підприємства відповідача, вказує на відсутність вини відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що трудові права позивача відповідачем не порушені (через відсутність вини відповідача), у зв'язку з чим підстави для стягнення на користь позивача премії за фактично відпрацьований час у 2016 році відсутні.

Оскільки позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від позовних вимог про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на робочому місці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і премії за фактично відпрацьований час у 2016 році, суд також відмовляє у їх задоволенні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд не знаходить підстав для задоволення позову, тому вважає необхідним у задоволенні позову позивача відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12,77, 78, 79, 89, 133, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОСПІНСЬКЕ ВУГЛЕПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО» про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на робочому місці, встановлення боржника по виплаті заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, премії за фактично відпрацьований час та моральних збитків, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МОСПІНСЬКЕ ВУГЛЕПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО», юридична адреса: Донецька область, м.Добропілля, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 31616011.

Повний текст рішення виготовлено 16.10.2018 року.

Суддя С.М.Хмельова