Рішення № 77164220, 17.10.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"17" жовтня 2018 р.

Справа № 642/5347/16-ц

2/642/88/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 р. Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.

за участю секретарів Канаєвої К.М., Сухорукова І.М.

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представників 3-х осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа: прокуратура Харківської області, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями прокуратури Харківської області, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з Державної Казначейської служби України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна, б.6, код 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 120306,87 грн.

В обґрунтування вказаного позову зазначено, що 23.10.2013 р. вироком Ленінського районного суду м.Харкова по справі №2024/1748/12 було визнано невинним ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 263 ч.1, 27 п.4, 369 ч.1, 364, ч.3, 368 ч.3 КК України. Даний вирок набрав законної сили. Позивачка по даній кримінальній справі виступала у якості свідка, проте, в її квартирі за адресою АДРЕСА_1 проводились обшуки та було вилучено належні їй грошові кошти та коштовності, на які досудовим слідством накладався арешт. Вироком Ленінського районного суду було постановлено повернути вилучене майно ОСОБА_1 та зняти з нього арешт. Проте, до цього часу, незважаючи на звернення позивачки до органів прокуратури, грошові кошти та інше майно позивачці не повернуто, і вона оцінює спричинену матеріальну шкоду в 120306,87 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав та зазначив, що факт вилучення коштів підтверджений документально у постанові слідчого, протоколі обшуку та вироку суду. Також є сума, яка отримана позивачкою і яка з ними не збігається. Позивачка 13.05.2016р. зверталася до прокуратури Харківської області щодо виявлення недостачі коштів в банку, але жодної відповіді не отримала, а тому не могла розпоряджатися власними коштами. У зв'язку з позивачка зверталася до Ленінського районного суду та банку про повернення коштів. Представниками банку частина коштів була повернута, про що складено відповідний акт від 01.10.2014р. ОСОБА_1, яка не є потерпілою, отримувала кошти не самостійно, а за участю представника суду та співробітників банку і просить стягнути з бюджету на її користь 120306,87 грн.

Позивач ОСОБА_1 допитана в якості свідка, позов підтримала та пояснила, що 05.09.2016р. після дзвінка сина вона приїхала додому де в квартирі було багато людей, серед яких співробітник прокуратури, який зачитав ухвалу про обшук, у зв'язку з тим, що у відношенні її співмешканця ОСОБА_7 порушена кримінальна справа і він затриманий. В ході обшуку були вилучені кошти в т.ч. які належали їй про що вона повідомила та які знаходилися в скрині для рукоділля. Гроші в розмірі 11940 Євро, 144844 доларів США та 888860 грн. були в присутності понятих перераховані, для зручності пачки перетягнуті гумками та зазначені в протоколі, де всі розписались, а їй було видано копію протоколу. Скриня (сундук) з грошами була стягнута скотчем та опечатана биркою. В подальшому було з'ясовано, що в її екземплярі не було зазначено коштів, які було вилучено і вона звернулася до слідчого, який видав належну копію протоколу. У відношенні неї, як підприємця, було призначено податкову перевірку, яка не виявила порушень. 01.10.2014р. вироком суду ОСОБА_7 було виправдано і вона прибула до ПАТ «Укрсоцбанк» для виконання вироку. У банку знаходився ОСОБА_7, представник суду, представник банку, керівник сховища, була створена комісія, у всіх перевірені документи і виділена кімната в яку принесли два мішки з під цукру прошнурованих і опечатаних бирками. При відкритті мішка, цілісність якого була не порушена, з нього дістали скриню з залишками скотчу в якій верхній шар грошей розсипом, а нижній в пачках перетягнутих гумками і з вказаних сум було відсутнє 1600 Євро, 1150 доларів і 47360 грн., про що було складено відповідний акт, в якому всі розписалися. Було декілька аналогічних екземплярів акту. Після того вона зі скринею з грошами та бирками вийшла, а ОСОБА_7 залишився для отримання коштів, які були вилучені у нього. Не пам'ятає, чи отримувала лист ПАТ «Укрсоцбанк» від 17.09.2014р. та чи запрошувався представник прокуратури.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав та зазначив, що відповідно до ч.2 ст.4 Закону «Про відшкодування шкоди» стягнення повинно бути за рахунок установи до якої майно було передано для зберігання безоплатно, тобто з ПАТ «Укрсоцбанк». Позивачці був відомий порядок отримання коштів і який було порушено та введено в оману суд. При вскритті речових доказів з порушенням порядку було встановлено нестача частини коштів, тобто з вини банку і це відшкодування повинно буди за рахунок коштів ПАТ «Укрсоцбанк». Будь яких прав ОСОБА_1 Державна казначейської служби України не порушувала, а тому не є належним відповідачем.

Представник 3-ї особи прокуратури Харківської області ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечувала вважала їх безпідставними та необґрунтованими та пояснила, що за аналізом норм матеріального права позивачка не є суб'єктом відшкодування, оскільки була свідком. Постановою слідчого було накладено арешт на грошові кошти вилучені в ході обшуку і передані на зберігання до ПАТ «Укрсоцбанк» згідно п.п.4,30 Інструкції «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства». За ч.6 ст.404 КПК СРСР (в редакції 1960р.) необхідно було звернутися до прокуратури Харківської області, де у слідчого знаходилися оригінали прибутково-видаткових касових ордерів. Банк не мав права повертати кошти без дозволу слідчого, а акт працівника суду та співробітників банку не відповідає законодавству і є неналежним доказом. Позивачем прорушено порядок отримання коштів, оскільки не був залучений представник прокуратури. На лист позивача, щодо нестачі коштів вказану інформацію було внесено до ЕРДР і досі розслідування триває. Було проведено слідчу дію - огляд пакету, який лишився в банку і не був виданий. Вказаний пакет був оглянутий, але не розкривався, оскільки за ухвалою суду був лише доступ до речей і документів. На бірці пакету зазначено про наявність в пакеті 2000 грн. вилучених за адресою ОСОБА_1 і 1500 грн. - у службовому кабінеті ОСОБА_7 у райвідділі. Ці кошти по справі були визнані неправомірною вигодою ОСОБА_7

Представник третьої особи ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_5 щодо позову покладалась на розсуд суду, надала відповідні письмові пояснення. В судовому засіданні показала, що цінності були передані на зберігання за приходним ордером у січні 2012р. у вигляді двох опечатаних та описаних пакетів та поміщені до сховища по умовній оцінці 2 грн. та обліковувалися на балансі. Вміст зданих опечатаних пакетів працівниками банку не перевірявся, кошти не перераховувалися. Приходні ордери не зберіглися, оскільки за терміном зберігання були знищені. Після набрання вироком суду законної сили, в якому було зазначено про повернення грошових коштів і який підлягав виконанню 01.10.2014р. на підставі листа суду помічник судді, співробітник банку у присутності осіб, у яких було вилучено майно, в окремому приміщенні оглянули зданні на зберігання пакети і було встановлено цілісність упаковок, опечатаних відповідними бірками. Після відкриття пакетів виявилася недостача грошових коштів про що складено відповідний акт. Про лист банку, що позивачу необхідно звернутися до прокуратури Х/О їй невідомо. Видача проводиться на виконання вироку, рішення суду чи рішення органу який здав речі (кошти) на зберігання. До сховиища банку сторонні особи не допускаються, приймає опечатані пакети (мішки) касир чи уповноважена на те особа і видає квитанцію про прийняття на зберігання. При цьому відповідно до інструкції банку вміст пакетів (мішків) не перевіряється, один пакет оцінюється 1 грн. та оприбутковується на баланс банку.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 01.10.2014р. коли він працював начальником безпеки до банку звернувся представник суду для отримання речових доказів, про що було надано вирок суду та відповідний лист-доручення. Речові докази до банку здавав представник прокуратури області і вони зберігалися в окремому приміщенні, обладнаному відеоспостереженням та сигналізацією і сторонні особи не мали до нього доступу. В їх присутності були оглянуті речові доказів 2-х полімерних мішках замотаних скотчем, обклеєних бирками з підписами понятих. Цілісність упаковки порушена не була. Було виділено окреме приміщення де рахувалися гроші, які він не рахував, але пам'ятає, що була недостача грошових коштів, про що він підписав відповідний акт. Відомості зазначені в акті правдиві, представника прокуратури при видачі речових доказів не було. Процедура видачі: представник розпорядника надає до банку лист-доручення, що бажає забирати кошти, а матеріально відповідальна особа видає такі кошти. Після виявлення недостачі поліцію не викликали, з боку банку порушень не було. Акт складав представник суду, який всі підписали і після того позивач до банку не звертався. Після вироку суду розпорядником стає суд, а не прокуратура.

Свідок ОСОБА_7 показав, що 05.09.2011р. приблизно о 16 год. коли він працював начальником Київського РВ ХМУ до нього зайшли 21 співробітник СБУ та слідчий , який зачитав постанову, про те, що він нібито вимагав та брав гроші у громадянки ОСОБА_9. Йому відмовили в участі адвоката та почали обшук. В кімнаті відпочинку в його форменому одязі було вилучено 7000 грн., на полці 4500 доларів США та на холодильнику 5000 доларів США. Після того він дізнався, що у ОСОБА_1 також проводився обшук о 18 год. при цьому співробітники СБУ забрали ключі у сина ОСОБА_1, відкрили квартиру та почали обшук. Коли ОСОБА_1 прибула до квартири в ній знаходилися 18 співробітників СБУ та прокуратури , які ходили по кімнатах та відкривали шухляди. Обшук проводився до 4 години ранку, після чого ОСОБА_1 допитували в прокуратурі з 5ранку до 6 год. 30 хв. В квартирі у ОСОБА_1 було вилучено 11940 Євро, 42140 рублів, 144844 доларів США, купюри яких не були зазначені в протоколі обшуку. При ознайомленні з матеріалами кримінальної справи він дізнався, що після вилучення сундук з грошами знов відкривався в прокуратурі, переписувалися купюри, при цьому «знайшлись» купюри по 100 грн. в сумі 2000грн., які співпадають з протоколом вручення грошових коштів і які були вилучені з загальної суми. Однак при обшуку в квартирі такі купюри не були виявлені та вилучені. ОСОБА_1 не могла знати про те, що сундук відкривали. В подальшому він також дізнався, що ОСОБА_1 з адвокатом зверталася до прокуратури області, щодо видачі копії протоколу обшуку, оскільки в її екземплярі не було навіть зазначено про вилучення грошових коштів. Після виправдувального вироку, який набрав законної сили вони звернулися до банку про видачу коштів, але їм було відмовлено, у зв'язку з чим вони звернулися до Ленінського районного суду. Після того йому зателефонувала жінка, яка зазначила, що потрібно приїхати до суду, про що він також повідомив ОСОБА_1 У жінки був лист до банку, який не сподобався адміністрації АКБ «Укрсоцбанк» і жінка повернулась з новою редакцією листа з мокрою печаткою. Юристи банку узгодили питання з Вінніцею та Києвом і їм надали кімнату де були присутні він, його адвокат, ОСОБА_1 з дитиною, представник суду, заступник управління банку, начальник безпеки та начальник сховища, який принис два мішки, в одному з яких був сундук, а в другому речі, які були вилучені у нього в кабінеті. Мішок, в якому був сундук, був прошитий та обклеєний двома бирками з двох боків і не мав будь якого доступу до сундука. Коли дістали сундук, він був обмотаний скотчем, а на кришці була велика бирка з підписом слідчого та понятих, яка при відкритті розірвалася. В сундуку грошові кошті були хаотично розкидані, а не скріплені під гумкою. Зліва знаходився опис грошових коштів, які знаходилися в сундуку. Після перерахування коштів і виявлення нестачі працівник суду склала акт, де всі розписалися. Його мішок був складений вчетверо прошитий нитками та скріплений бирками, в ньому був супроводжувальний лист з описом, де знаходилися гроші вилучені з його кабінету та прикраси вилучені у ОСОБА_1 Після оправдального вироку було кілька апеляцій та касаційних скарг на вирок суду, тому ОСОБА_1 звернулася до прокуратури області лише в 2016р. Також недавно при передачі майна банку виявився ще третій пакет який було здано до банку і в якому знаходились 3000 грн.

Свідок ОСОБА_17. показав, що в 2011р. він працював слідчим по особливо важливих справах у прокуратурі Харківській області та розслідував справу про вимагання та отримання хабара начальником Київського РВ ХМУ ОСОБА_7, яка була порушена 05.09.2011р. Була призначена велика група слідчих, а оперативний супровід справи проводився СБУ. 05.09.2011р. він особисто затримував ОСОБА_7 та проводив у нього обшук. В кабінеті ОСОБА_7 було вилучено 1500 грн., які були надані в якості хабара, інші грошові кошти, а також ювелірні прикраси. Обшук на вул.Кандаурова, де проживала співмешканка ОСОБА_7 - ОСОБА_1 проводив іншій слідчий за ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова, в присутності ОСОБА_1 і де було знайдено велику суму коштів, в т.ч. в валюті, які були упаковані в сундук та опечатані бирками з підписами понятих. Після того, опечатаний сундук, до якого був прикріплений ключ, був переданий йому і знаходився в службовому кабінеті в сейфі і який він не відкривав. Кількість грошових коштів була зазначена в протоколі обшуку. В подальшому слідчий ОСОБА_11 в присутності понятих відкривав сундук та оглядав вилучені кошти, переписуючи номери купюр, наявність та сума яких співпадали з протоколом обшуку. Крім того були виявлені 2000грн. отриманих ОСОБА_7 в якості хабара за першим епізодом, які були долучені до матеріалів справи. Після того, ОСОБА_11 упакував та опечатав биркою сундук, і вже упакований знов віддав йому. На грошові кошти було накладено арешт, ОСОБА_1 допитана в присутності адвоката зазначила, що вилучені кошти належать ОСОБА_7, а вона працює приватним підприємцем. Після чого, ним було проведено податкову перевірку і було з'ясовано, що такі гроші (в перерахунку 2,5 мільони грн.) ОСОБА_1 заробити не могла. Він упакував сундук в мішок, прошив стрічками та оклеїв двома бирками з різних боків і здав на зберігання до «Укрсоцбанку», який був визначений Ощадбанком. Також ним було здано і два упаковані пакети обклеєні бирками з описом (1500 грн. та 2000 грн.), окремо гроші та коштовності вилучені з кабінету. Представник банку перевірив цілісність не перевіряючи вміст, він передав три супровідних листа і було відкрито три позабалансові рахунки, а йому було видано три прибуткові касові ордери, копії з яких знаходяться в матеріалах кримінальної справи. Ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_7 не звертались до прокуратури щодо вилучених коштів, до суду кошти не надавались і їх розпорядником була прокуратура Харківської області. Згідно ст.404 КПК України (в редакції 1960р.) при зверненні вироку до виконання копія вироку, який набрав законної сили надсилається для виконання відповідному органу, який зробив вилучення та передав на відповідне зберігання. Оригінали прибуткових касових ордерів зберігалися у нього і банк повинен був видавати пакети прокуратурі Харківської області, а не видавати кошти. Акт не відповідає формі (без бланку та №) та змісту (було видано два пакети, а здавались три, не описані бирки). Акт про нестачу повинен складатися банком а не помічником суду, до повноважень якого не відноситься складання таких актів. Розпорядником є орган, який передав на відповідальне зберігання до банку і він як слідчий не був повідомлений про видачу коштів. Будь яких звернень від ОСОБА_1, ОСОБА_7, банку чи суду про повернення коштів до прокуратури не надходило. В 2013р. він дізнався про звернення ОСОБА_7 про повернення 51000 грн. застави. Тільки у 2016р. ОСОБА_1 звернулася до прокуратури про повернення недостатніх коштів, у зв'язку з чим ці відомості були внесені в ЕРДР. До банку при виявленні недостачі ні поліція ні слідча група не викликались.

Свідок ОСОБА_11 показав, що в 2011р. працював в органах прокуратури та знаходився у відрядженні в прокуратурі Харківської області, де розслідувалась кримінальна справа стосовно ОСОБА_7, керівником слідчої групи був ОСОБА_17. Він бачив як позивача ОСОБА_1 допитував ОСОБА_17., який надавав йому вказівки в рамках кримінальної справи. Взимку 2012р., в присутності двох понятих, він проводив огляд вилучених грошових коштів в кабінеті ОСОБА_17, який йому особисто видав з свого сейфу. Грошові кошти, які знаходились в дерев'яному сундуці були перераховані, відокремлені по валютах, складено протокол огляду, грошові кошти покладено в сундук і оклеєно біркою з його підписом та підписом понятих. Сундук поміщався в поліпропіленовий мішок, який також оклеювався біркою, чиї там були підписи не пам'ятає. На бірках повинно бути зазначено які речі знаходяться в упакованому та прошитому мішку чи пакеті. До здачі в «Укрсоцбанк» зазначений мішок знаходився у сейфі ОСОБА_17, доступу до якого у сторонніх осіб не було. Через деякий час вони приїджали до «Укрсоцбанку» де ОСОБА_17. на третьому поверсі разом з зазначеним мішком здав ще якісь мішки з речовими доказами по вказаній справі, а після того вийшов, повідомивши, про здачу і отримання відповідної квитанції від банку. Мішок знаходився у сейфі ОСОБА_17 після огляду до часу сдачі його під розписку до банку.

Свідок ОСОБА_12 показала, що в 2013р. працювала помічником судді ОСОБА_18 у якого в провадженні знаходилася кримінальна справа стосовно ОСОБА_7 Вироком суду ОСОБА_7 був виправданий, в резолютивній частині вироку було зазначено про повернення речових доказів, а саме грошових коштів вилучених під час обшуку. Виправданий та ОСОБА_1неодноразово зверталися до суду щодо виконання вироку суду, про що є відомості в матеріалах кримінальної справи. За довіреністю підписаною головою суду вона робітник суду разом з ОСОБА_1, ОСОБА_7 та його адвокатом прибула до банку на вул.Гоголя,10, але там пояснили, що для виконання дій по поверненню коштів необхідно уточнити довіреність, що в подальшому і було зроблено. Їх зустрів керівник, начальник безпеки, який попросив зачекати, оскільки в сховищі була інвентаризація, після якої їм була виділена окрема кімната - кабінет начальника ХВ «Укрсоцбанк» до якої занесли 2 мішки-пакети, один великий, другий малий, які поклали на стіл. В присутності завідуючого касою, начальника безпеки, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та адвоката були оглянуті зазначені мішки-пакети, які не були пошкоджені, будь якого доступу до їх вмісту не було, мішки були оклеєні відповідними бірками з описом та розписами робітників прокуратури. В одному з мішків знаходився опечатаний сундук при вскритті якого в його середині були виявлені розкидані грошові кошти в різних купюрах та валютах різних стран, а знизу знаходилися грошові кошти в пачках. Вона в присутності зазначених осіб неодноразово перерахувала ці кошти, в т.ч. за допомогою рахункової машинки, яку принесла бухгалтер банку та допомагала їй. При зрівнянні, суми коштів зазначених на бірках і грошових коштів виявлених при вскритті мішків було виявлена нестача, будь якої арифметичної похибки не було. У зв'язку з чим нею було складено рукописний акт, який був підписаний всіма особами, з видачею їм копії акту. Вона впізнає копію акту, який підписали посадові особи банку, а саме: завідуючий касою ОСОБА_13, начальник безпеки ОСОБА_14, а також ОСОБА_1 і ОСОБА_7 Банк будь яким чином не заперечував проти повернення грошових коштів. В 2017р. її викликали до прокуратури Харківської області, де вона надала пояснення в якості свідка з приводу повернення зазначених коштів. Після того, в будь яких процесуальних діях вона участі не приймала і будь яких відомостей щодо кримінального провадження у неї немає.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

З матеріалів справи вбачається, що в межах кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені злочинів передбачених ст. ст.369 ч.3, 27 ч.4; 364 ч.3; 386 ч.3; 263 ч.1 КК України, за місцем проживання ОСОБА_7, який мешкав у цивільної дружини ОСОБА_1 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2. Згідно протоколу обшуку від 05.09.2011 року, зокрема у квартирі ОСОБА_1 вилучено грошові кошти у сумі 11940 євро, 42140 російських рублів, 144844 доларів США, 888860 грн. України. (т.1 а.с.41-47)

На вказані грошові кошти постановою слідчого від 03.01.2012 року накладено арешт та їх передано на зберігання до ПАТ «Укрсоцбанк».

Згідно опису від 03.01.2012 року складеного слідчим слідчого відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_17, 03.01.2012 року упаковано грошові кошти вилучені 05.09.2011 року в ході обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 за адресою : АДРЕСА_2, а саме: кошти у сумі 11940 євро, 42140 російських рублів, 144844 доларів США, 888860 грн. України. Вказані кошти упаковані в дерев'яну скриню з навісним замком, який запакований в щільний капроновий пакет, прошитий ниткою, скріплений биркою з написом «Грошові кошти вилучені 05.09.2011 року у ході обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 за адресою : АДРЕСА_3». (т.1 а.с. 89)

З матеріалів справи вбачається, що позивач у кримінальній справи №18110124 за обвинуваченням ОСОБА_7 перебувала у статусі свідка, і вказані кошти нележалі їй та були вилучені з квартири за адресою: АДРЕСА_2, в якій вона мешкала з ОСОБА_7.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2013 року, який набрав законної сили, визнано невинним ОСОБА_7 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 263 ч.1, п.4 ст.27, ч.1 ст.369, ч.3 ст.364, ч.3 ст.368 КК України. Також знято раніше накладений арешт постановою слідчого СВ прокуратури Харківської області ОСОБА_17 від 03.01.2012 року на грошові кошти вилучені у ході обшуку за адресою : АДРЕСА_1, - 1) 11940 євро, 2) 42140 російських рублів, 3) 144844 доларів США, 4) 888860 гривень України, що знаходяться на зберіганні в ХОФ «Укрсоцбанк» і повернути їх ОСОБА_1 (т.1 а.с. 6-39).

На виконання вироку суду в частині повернення вказаних коштів ОСОБА_1 звернулася до установи ПАТ «Укрсоцбанк», проте, підчас повернення коштів було виявлено недостачу вилучених в ході обшуку 05.09.2011 року за адресою : АДРЕСА_1, грошових коштів, що підтверджується актом від 01.10.2014 року, складеного помічником судді Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_12.

Згідно вказаного акту, з метою виконання рішення суду ОСОБА_12 було уповноважено керівником апарату суду прибути до ПАТ «Укрсоцбанк» для вручення необхідних документів та виконання вироку суду від 23.10.2013 року в частині зняття арешту та отримання матеріальних цінностей, які знаходились на зберіганні в ПАТ «Укрсоцбанк» з 03.01.2012 р., згідно постанови слідчого Харківської обласної прокуратури ОСОБА_17. В кабінеті начальника банку від завідуючого касою ОСОБА_15 вона отримала два полімерних мішка білого кольору з надписом «Атлант». При огляді вказаних мішків в присутності працівників банку ОСОБА_16 та ОСОБА_13 встановлено, що цілісність упаковок порушена не була. Працівниками банку було надано приміщення для огляду вказаних мішків. Отже, ОСОБА_12 в присутності працівників банку, ОСОБА_7, ОСОБА_1, було здійснено перевірку вмісту вказаних мішків. Згідно бирки на мішку та опису вмісту мішка в цьому мішку знаходилися, зокрема, кошти у сумі 7985 грн., 9500 дол. США. Проте, по факту вказані кошти в мішку були відсутні. В іншому пакеті згідно бирки на мішку та бирки на скрині, яка була в цьому мішку, знаходилися грошові кошти, а саме: 11940 євро, 42140 російських рублів, 144844 доларів США, 888860 гривень України. При відкритті вказаної скрині було виявлено, що із вказаних на бирці коштів 11940 євро в наявності тільки 10340 євро (відсутні 1600 євро), 144844 доларів США в наявності 143694 дол. США (відсутні 1150 дол. США), 888860 гривень України в наявності 841500 гривень України (відсутні 47360 грн. України), 42140 російські рублі всі в наявності.

З вказаного акту вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було повернуто вміст вказаних пакетів. (т.1 а.с. 48-54).

На даний час за фактом службової недбалості з боку посадових осіб прокуратури Харківської області які допустили втрату вилучених грошових коштів у ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження №42016220000000483, згідно витягу з ЄРДР (а.с. 102).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст.17 Закону України 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року «East/West Alliance Limited» проти України», суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі"Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року) (п.167 рішення).

У п. 168 рішення суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124).

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У пункті 67 рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що відповідно до усталеної практики суду неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду, зазвичай становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими впункті 1 статті 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, рішення усправах «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява №59498/00, п.40, ECHR 2002-III, «Ясійньєне проти Литви» (Jasinienv. Lithuania), заява №41510/98, п.45, від6 березня 2003 року, та «ОСОБА_5 проти України» (Voytenko v. Ukraine), заява №18966/02, пункти 5355, від29 червня 2004 року). Уряд ненадав жодного пояснення, яке б виправдало невиконання рішення у цій справі як «законне» та дозволило б відхід від зазначених принципів.

Далі в приведеному вище рішенні в п.71 суд зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, неповинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова таПінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п.40, від13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п.69), ай потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.53, та «Тошкуце таінші проти Румунії» (Toscutaand Others v. Romania), п.38).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Вказані підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом завдання шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Згідно частини 7 вказаної статті порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Разом з тим однією з новел чинного КПК України є глава під назвою «Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов», згідно зі статтею 130 якої шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

В зв'язку з викладеним суд зазначає, що наразі єдиним таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР, сфера дії якого поширюється на широке коло суб'єктів.

Отже, суд приходить до висновку, що внаслідок незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку та виїмки, незаконного накладення арешту на майно, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки Закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону № 266/94-ВР.

Так, Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (у новій редакції), затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України N 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 р. (далі Інструкції), передбачено, що відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді (п.14 Інструкції).

У тих випадках, коли перераховані у пунктах 25, 26, 27 цієї Інструкції грошові кошти, валюта та інші цінні папери або інші цінності є речовими доказами, вони не пізніше ніж у 3-денний строк після проведення необхідних досліджень здаються матеріально-відповідальній особі для зберігання у спеціально обладнаних для цієї мети приміщеннях, у касу фінансового підрозділу або до уповноваженого банку, на підставі постанови органу дізнання або досудового слідства, але в окремих опечатаних пакетах з описом вкладення. У таких випадках у супровідному листі (постанові органу дізнання або досудового слідства) зазначається, що цінності, які надсилаються (здаються на зберігання), є речовими доказами і зберігаються до окремого розпорядження органу, що надіслав (здав) їх на зберігання. (п. 30 Інструкції)

Речові докази, розміщені в спеціальних сховищах, а також ті, які не знаходяться разом із справою, зараховуються за тим органом, куди передається кримінальна справа, про що надсилається повідомлення за місцем зберігання речових доказів і робиться відмітка в книзі про те, в кого вони перебувають на зберіганні.

Відповідальність за збереження речових доказів несе особа, відповідальна за зберігання речових доказів органу, де вони зберігаються. (п. 49 Інструкції)

Якщо речові докази та інші вилучені цінності до суду не надсилалися, а перебувають на зберіганні в органі дізнання, досудового слідства або в іншій установі, працівник апарату суду вносить до журналу запис про їх місцезнаходження. (п. 54 Інструкції)

Після винесення вироку (ухвали), постанови про закриття кримінальної справи в книзі (журналі) обліку речових доказів робиться відмітка про прийняте рішення щодо речових доказів та іншого майна із зазначенням змісту та дати рішення. Рішення щодо речових доказів підлягає виконанню після набрання вироком (ухвалою) законної сили або після закінчення строку оскарження ухвали, постанови про закриття справи. (п. 58 Інструкції)

Якщо речові докази та інше майно знаходяться на спеціальному зберіганні, за місцем їх зберігання надсилається копія або виписка з вироку, ухвали, постанови, де вказується про подальшу долю цих об'єктів. Прийняте рішення є обов'язковим для керівників тих установ, де зберігаються речові докази. (п. 59 Інструкції)

Відповідно до п. 86 Інструкції у разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказами Міністерства юстиції України N 6/5 ( z0106-96), Генеральної прокуратури України N 3 (z0106-96 ), Міністерства фінансів України N 41 (z0106-96 ) від 04.03.1996 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 р. за N 106/1131).

Незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки.

Використання речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна для службових та інших цілей категорично забороняється.

Згідно п.1 ч.1 та ч.2 статті 1 Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 1-1 статті 2 Закону № 266/94 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

При цьому, незаконність перебування особи під слідством і судом, за правилом статті 2 Закону, підтверджується постановленням виправдувального вироку, або встановленням в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури в ході здійснення кримінального провадження, або закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», у наведених у ст.1 цього Закону випадках громадянину відшкодовується (повертаються) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

У відповідності до ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» № 266/94-ВР майно, зазначене в пункті 2 ст. 3 цього Закону, повертається в натурі.

Частиною 1 п.14 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.96 р. N 6/5/3/41, визначено, що відповідно до частини 2 ст.4 Закону майно, зазначене в п.2 ст.3 Закону (конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт), повертається в натурі тією установою або органом, у якого воно знаходиться, у місячний термін з дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо воно сталося протягом шести місяців після направлення їм повідомлення.

Частиною 16 п.14 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року №6/5/3/41 передбачено, що якщо вимога про повернення майна або відшкодування його вартості у безспірному порядку не задоволена або громадянин не згодний з прийнятим рішенням, він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Судом встановлено, що після набрання законної сили вироком суду у справі № 2024/1748/12 Ленінським районним судом м. Харкова позивачеві було роз'яснено право щодо можливості звернення в шестимісячний період з вимогами про відшкодування завданої матеріальної шкоди в порядку визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та вручено відповідне повідомлення від 25.02.2016р. (т.1 а.с.55).

Також, матеріалами справи підтверджується, що 13.05.2016 року ОСОБА_1 особисто зверталась до прокурора Харківської області з заявою-вимогою про відшкодування шкоди шляхом повернення вилучених у неї під час обшуку грошових коштів, які просила перерахувати на її особистий рахунок (т.1 а.с.56), однак зазначена вимога не була задоволена.

Суд зазначає, що відповідно до частини сімнадцятої статті 236-8 КПК (в редакції 1960 року) та статей 167-169 КПК (в редакції 2012 року) закриття кримінального провадження тягне за собою, зокрема повернення вилучених речей. Вилучення у позивача по кримінальній справі № 2024/1748/12 грошових коштів, як процесуальна дія, має тимчасовий характер та при закритті кримінального провадження вилучене майно повинно бути повернено особі, у якої воно вилучалась.

Таким чином, виходячи з обставин справи, суд приходить до висновку, що у результаті незаконних дій органів прокуратури, пов'язаних з наслідками кримінального провадження, проведенням обшуку та вилученням коштів, з володіння, користування та розпорядження позивача вибули грошові кошти в сумі 120 306,87 грн., які на час розгляду справи позивачу не повернуто, а отже має місце порушення майнових прав позивача.

Аналогічна правова позиція міститься також в Постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 686/26129/14-ц, Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 522/8741/13-цта Постанові Верховного Суду України від 18.04.2012 року у справі № 6-6470св12.

Відповідний територіальний орган Державного казначейства, до якого звернувся громадянин за відшкодуванням шкоди, надсилає до Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі заявку, в якій вказує суму відшкодування, а Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі надсилає заявку до Головного управління Державного казначейства України.

Головне управління Державного казначейства України перераховує вказані кошт на рахунок Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а останні - на рахунок відповідного територіального органу Державного казначейства для виплати їх громадянинові.

Виплата громадянинові суми відшкодування проводиться установою банку на підставі чека, виданого органом Державного казначейства після подання громадянином копії постанови (ухвали) органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду про розмір відшкодування шкоди за умов наявності коштів на рахунку відповідного територіального органу Держказначейства.

Згідно з впровадженою з 1998 року новою бюджетною класифікацією України, видатки на відшкодування збитків, завданих громадянам, слід класифікувати як "інші види соціальної допомоги" (код N 090402 функціональної класифікації видатків бюджету).

Копія зазначеної постанови (ухвали) залишається в справі відповідного органу Державного казначейства України.

На цій копії орган Держказначейства робить відмітку із зазначенням дати, номера і суми чека, виданого громадянинові для отримання ним зазначених коштів.

В результаті незаконних дій органів прокуратури з володіння користування та розпорядження позивача вибули грошові кошти в сумі 120306 грн. 87 коп., які на час розгляду справи в суді першої інстанції позивачу не повернуто, а тому суд дійшов висновку про законність вимог про повернення вилучених коштів.

Згідно з положеннями про Державне казначейство України, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21.12.2005р. №1232 Державне казначейство України є юридичною особою. Відповідно до ст.176 ЦК України юридичні особи створені державою не відповідають за зобов'язання держави.

Згідно ст.48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте, Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Відповідно до п.8 ст.7, пунктів 1, 2 ст.23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про державний бюджет».

Отже, відшкодування громадянам шкоди у випадках передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» проводиться за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, тобто грошові кошти відшкодовуються Державним казначейством України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Тому позов підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем ставиться вимога про стягнення з Державної Казначейської служби України матеріальної шкоди.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, ст.14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» сторони у цивільних справах звільняються від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273 ЦПК України, ст.1167 ЦК України суд, ст.ст.1-4 Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа: прокуратура Харківської області, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями прокуратури Харківської області - задовольнити частково.

Зобов'язати Державну Казначейську службу України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна, б. 6, код 37567646) відшкодувати ОСОБА_1 (ідн. НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою 61703 АДРЕСА_4 матеріальну шкоду в розмірі 120306 грн.87 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 17.10.2018р.

Суддя Л.Г. Проценко