Рішення № 77163859, 17.10.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1468/18

Номер провадження 2/623/716/2018

РІШЕННЯ

іменем України

16 жовтня 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді: Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Костенко В.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Костенко О.О.

представника третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу №623/1468/18 за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м'ясокомбінат», третя особа: ПАТ "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м'ясокомбінат» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

В обґрунтування позову посилається на те, що 13 листопада 2017 року на 608 км автошляху Харків - Довжанський сталася дорожньо - транспортна пригода з вини водія ОСОБА_4 при керуванні автомобілем ISUZU NPR 75L3 державний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ТОВ « Глобинський м'ясокомбінат» та за участю водія ОСОБА_3 при керуванні автомобілем MERCEDES -BENZ VITO 115CDI, державний номер НОМЕР_6, який належить ОСОБА_3 на праві власності. Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 17 січня 2018 року ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» застрахована в ПАТ» Страхова компанія» АХА Страхування». Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Перелік спричинених ушкоджень автомобілю та відновлювального ремонту наведено у Рахунку - фактурі № ANF9102832 від 29.12.2017 року та у Рахунку № ANF9103209 від 03.12.2017 року. Факт придбання запчастин підтверджується накладною № 1010 від 04.12.2017 року на суму 182 550,00 грн. Відновлювальний ремонт здійснювався за договором наряд - замовлення № 88PZ003672 на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту дорожного транспортного засобу від 29.12.2017 року вартість якого склала 61199,46 грн. Також, позивачу завдана моральна шкода яку він оцінює у 15000 грн. ОСОБА_3 зазначає, що він відчув негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт, внаслідок вказаної ДТП. Був вимушений витрачати особистий і робочий час для вирішення питань пов'язаних із захистом своїх прав, що порушило його звичайний спосіб життя.

З урахуванням уточненої позовної заяви просить суд cтягнути на його користь матеріальні збитки у розмірі 130652,91 грн., моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити позову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що сума завданих збитків позивачу внаслідок ДТП становила 243749,46 грн, а сума отриманого позивачем страхового відшкодування за шкоду заподіяну внаслідок ДТП становить 99000,00 грн та 14096,46 грн., враховуючи викладене відповідач вважає, що залишок суми в розмірі 130652,91 грн. підлягає повному відшкодуванню Страховиком в межах страхової суми за договором. Відповідач вказує, що позивачем не надано належних доказів , які б підтверджували створені для нього незручності, порушень його нормального способу життя, хвилювання, незручностей у повсякденному способі життя та його членів сім'ї. Також відповідач вказує на те, що позивачем разом з першою заявою по суті спору не було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а саме на правничу допомогу), що є порушення норм ЦПК.

Представник третьої особи ПАТ «Страхова компанія « АХА Страхування» судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, пояснення по суті позовних вимог суду не надав, заяви про розгляд справи без участі їх представника суду не надсилав.

Суд вислухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 13.11.2017 року о 04 год. 30 хв. На 608 км автодороги Київ - Харків - Довжанський, ОСОБА_4 керуючи автомобілем НОМЕР_2, який належить на праві власності ТОВ « Глобинський м'ясокомбінат», не вибрав безпечної швидкості руху, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем MERCEDES -BENZ , державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, MERCEDES -BENZ, державний номер НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_3, MERCEDES -BENZ, державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6, в результаті ДТП зазначеним автомобілем завдані механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.15).

Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 17.01.2018 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП ( а.с.16-17).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.4, 5 ст.141 ЦПК України)

Під час ДТП автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 17.11.2017 року ( а.с.18-20).

Перелік спричинених ушкоджень автомобілю та відновлювального ремонту наведено у Рахунку - фактурі № ANF9102832 від 29.12.2017 року ( а.с.21) та у Рахунку № ANF9103209 від 03.12.2017 року ( а.с.23). Факт придбання запчастин підтверджується накладною № 1010 від 04.12.2017 року на суму 182 550,00 грн ( а.с.157). Відновлювальний ремонт здійснювався за договором наряд - замовлення № 88PZ003672 на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту дорожного транспортного засобу від 29.12.2017 року вартість якого склала 61199,46 грн., роботи були оплачені та виконані в повному обсязі ( а.с.158-159).

Цивільно-правова відповідальність ТОВ « Глобинський м'ясокомбінат» відповідно до договору від 26.12.2016 року ( поліс ОСЦПВВНТЗ № АК/2619182) та Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 164269гд6п від 26.12.2016 року була застрахована у Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія АХА Страхування», а застрахованим транспортним засобом був автомобіль НОМЕР_2 за участю якого сталося ДТП ( а.с.46-55); страхова сума (ліміт відповідальності) - 200000грн. за шкоду, заподіяну майну.

Згідно вимог ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до положень ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що Страховою компанією позивачу частково відшкодовані збитки в сумі 99000,00 грн згідно договору обов'язкового страхування та в сумі 14096,55 грн. згідно договору добровільного страхування .

Різниця між загальною сумою матеріальних збитків та виплаченою сумою страхового відшкодування на користь позивача становить 130652,91 грн. ( 243749,46-99000-14096,55).

Отже суд дійшов висновку , що з відповідача на користь позивача підлягає стягнення матеріальна шкода в розмірі 130652,91 грн.

В правовій позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 20 січня 2016 року по справі № 6-2808цс15, зазначено, що якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Посилання відповідача на те, що наявний обов'язок страхової компанії відшкодувати майнову шкоду потерпілому у повному обсязі, в межах ліміту відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який має пріоритет і розмір страхового відшкодування страховою компанією визначається на підставі цього Закону.

Відповідно до правових позицій Верховного суду України, викладених у постановах від 20 січня 2016 року по справі № 6-2808цс15 та від 26 жовтня 2016 року по справі № 6-954цс16, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіюване є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір страхування.

У постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-192цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Заперечення відповідача стосовно того, що накладна №1010 від 04.12.2018р. є неналежним доказом на підтвердження придбання запасних частин на суму 182 550 грн. судом відхиляються, оскільки накладна підписана двома сторонами, містить штамп "оплачено", підстав вважати цю накладну фіктивною стороною відповідача не доведено.

Внаслідок ДТП позивачу завдано моральну шкоду.

Представник позивача вказує на те, що із-за отриманих пошкоджень автомобілем позивач відчув негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт, внаслідок вказаної ДТП. Був вимушений витрачати особистий і робочий час для вирішення питань пов'язаних із захистом своїх прав, що порушило його звичайний спосіб життя.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п.п.3, 9 постанови від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визнаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити відповідні мотиви.

З урахування викладених обставин, враховуючи характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач у зв`язку з пошкодженням майна, вимоги розумності та справедливості, то наявні підстави для стягнення з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., що повністю відповідає вимогам ст. 1167 ЦК України, а також роз'ясненням, даним в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено незручностей, порушень нормального способу життя, хвилювання судом відхиляються як необгрунтовані, оскільки з позовної заяви та з фактично встановлених обставин справи, які потягли за собою коштовний ремонт автомобіля, необхідність змінювати уклад свого життя без автомобіля, вбачається й понесення позивачем моральних страждань.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктами 47,48 зазначеної постанови передбачено, що право на правничу допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правничу допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи наведені норми права, слід зазначити, що витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги, відшкодовуються позивачу в разі надання професійної правничої допомоги. Професійна правнича допомога передбачає надання такої допомоги відповідно до статті 131 - 2 Конституції України та статті 60 ЦПК України виключно адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 18.12.2017 року було укладено договір про надання юридичних послуг ( а.с.24-25).

Сторони домовились, що вартість години роботи адвоката складає 1000,00 грн, всього адвокатом на надання правничої допомоги витрачено 10 годин, що підтверджується розрахунком вартості надання правових послуг ( а.с.162).

Із акту про надання правової допомоги до договору б/н від 18.12.2017 року про надання правової допомоги адвокат в інтересах замовника вчинив наступний перелік дій: вивчення питання клієнта, розробка лінії роботи, складання позовної заяви, складання уточненої позовної заяви, участі у судових засіданнях, прибуття до Ізюмського міськрайонного суду ( а.с.160).

Згідно копії квитанції б/н від 18.12.2017 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 за надання юридичних послуг 10000,00 грн. ( а.с.26).

Враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та значенням справи для сторони, суд вважає, що стягненню підлягають 10000,00 грн. за витрати з надання правничої допомоги, цей розмір є обгрунтованим, відповідаючим фактичним обставинам представництва адвоката свого довірителя.

Посилання відповідача на те, що до позовної заяви позивачем не було додано попередній розрахунок розміру судових витрат судом відхиляються, оскільки у первинній позовній заяві позивачем було чітко визначено розмір витрат на правову допомогу - 10000,00 грн., яку він і просив стягнути в подальшому, надавши на підтвердження детальний опис робіт в порядку ч.3 ст. 137 ЦПК України. Те, що позивач по - іншому сформулював свою вимогу стосовно відшкодування витрат не може бути підставою для відмови у покладенні відшкодування понесення таких витрат на протилежну сторону.

Питання щодо стягнення судового збору судом першої інстанції вирішено відповідно до статті 141 ЦПК України та пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 77,81, 141,264,265,268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 25167451, адреса: 39000, Полтавська область, Глобинський район, м. Глобине, вул. Карла Маркса,228) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) матеріальні збитки у розмірі 130652,91 грн., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 25167451, адреса: 39000, Полтавська область, Глобинський район, м. Глобине, вул. Карла Маркса,228) на користь держави судовий збір у розмірі 3068,52 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 17 жовтня 2018 року.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М. П. Одарюк