Ухвала суду № 77163852, 17.10.2018, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/704/18

Провадження №1-кп/621/142/18

УХВАЛА

17 жовтня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

в складі: головуючого - Бібіка О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Горобець Н.М.,

прокурора – Юр"єва І.Д.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження № 12018220300000175 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У судове засідання не з"явився потерпілий ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив.

Прокурор вважав за необхідне відкласти судвий розгляду з цієї підстави та продовжити на 60 днів термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 погодилися з думкою прокурора щодо неможливості продовження судового розгляду. Однак, заперечували проти продовження строку дії виняткового запобіжного заходу. Просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Вислухавши учасників судового провадження, ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів с показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Отже, джерелом доказів законом визнається і показання потерпілого ОСОБА_3, дані ним безпосередньо у судовому засіданні.

Потеппілий ОСОБА_3 за викликом суду в жодне судове засідання не з"явився, причини неяґвки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно із ч.3 ст.333 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов"язаний розглянути питання доцільності подовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Пункт 1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року). Право на справедливий суд у розумінні положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), то зазначеною нормою передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Неодноразове відкладення судового розгляду зумовлено через неявку в судові засідання потерпілого ОСОБА_3

Крім того, практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄС у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄС у справі «Веренцов проти України» - п.86, «Яллох проти Німеччини»).

У справі "Корнєв і Карпенко проти України" (п. 54 Рішення від 21.10.2010 року) Європейський Суд визначив, що пункти 1 і 3(d) ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, як загальне правило, вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. З цього рішення вбачається, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції.

Наведені положення Конвенції та практики Європейського Суду, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовуються при розгляді справ як джерело права.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Зважаючи на ті обставини, що судовий розгляд неможливо закінчити через неявку в судові засідання потерпілого ОСОБА_3, суд вважає за доцільне змінити запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладенням на нього обов"язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Враховуючи обставини справи, існування ризиків, які стали підставою обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, того факту, що судове провадження не завершене, в тому числі і через неявку у судове засідання без повідомлення причин неявки потерпілого ОСОБА_3, двомісячний строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується 20 жовтня 2018 року, суд дійшов висновку про необхідність заміни запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодововий домашній ареш із носінням електронного засобу контролю, що забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 194, 331 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Судивий розгляд відкласти на 09 год 30 хв 16.11.2018 року.

У задовленні клопотання прокурора - відмовити. Клопотання захисника - задовольнити.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із обов"язковим носінням засобу електронного контролю, строком на шістдесят діб, звільнивши його з під варти негайно в залі суду.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов'язок прибувати до Зміївського районного суду Харківської області за першою вимогою.

Встановити строк дії даної ухвали - шістдесят діб з моменту проголошення до 15 грудня 2018 року.

Ухвалу для контролю за дотриманням виконання обвинуваченим встановлених обмежень направити Зміївському ВП ГУНП України в Харківській області.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий: