Рішення № 77162579, 08.10.2018, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа №539/1981/18

Провадження №2/539/876/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року Лубенський міськрайоний суд

Полтавської області

в складі : головуючого судді Іващенка Ю.А.,

при секретарі Карпенко Т.П.,

з участю : представника позивача Люмах А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного 19.05.2011 року б/н кредитного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на 31.05.2018 року становить 13315 грн. 70 коп. та складається з : 495,00 грн. заборгованості за кредитом, 8000,43 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 3710,00 грн. заборгованості за пенею та комісією а також штрафів відповідно до умов договору, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 610,27 грн. штрафу (процента складова).

На підставі викладеного, позивач прохав суд стягнути з відповідача 13315 грн. 70 коп. заборгованості за кредитним договором від 19.05.2011 року (а.с. 7, 8).

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» Люмах А.О. в судовому засіданні прохав суд позовні вимоги задовольнити. Вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки п.1.1.7.31 Умов договору строк давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки(пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про день і час судового розгляду справи був повідомлений завчасно, у відзиві на позов позивач прохав у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовити, оскільки він не має заборгованості перед банком. Суми, зазначені в розрахунку, є надуманими. Крім того, прохав застосувати до позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» строк позовної давності, оскільки він не виконав взятих на себе зобов'язань щодо погашення боргу до 31 травня 2013 року, проте банк звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише в червні 2018 року, тобто з пропуском установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_3 повторно в судове засідання не з'явився, звернувшись до суду з заявою про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі, але суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справу у зв'язку з повторною неявкою представника відповідача.

З'ясувавши обставини справи на підставі доказів, наданих учасниками справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено, що 19.05.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач по справі АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_2 в розмірі 500 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 2,5 % на місяць, про що вказано на зворотній стороні заяви від 19.05.2011 року (а.с. 9).

У заяві від 19.05.2011 року зазначено, що ОСОБА_2 ознайомився і погодився з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку. (а.с. 9).

З матеріалів справи, зокрема розрахунку боргу АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 7,8), вбачається, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 31.05.2018 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 13315 грн. 70 коп. та складається з : 495,00 грн. заборгованості за кредитом, 8000,43 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 3710,00 грн. заборгованості за пенею та комісією а також штрафів відповідно до умов договору, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 610,27 грн. штрафу (процента складова).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 546 ЦК України, передбачено виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За правилами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно пункту 1.1.7.12 умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонгується на такий самий термін.

Пунктом 1.1.5.20 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених даним договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Як вбачається з умов та правил надання банківських послуг, зокрема, п. 1.1.7.3., картрахунки відкриті на невизначений строк за виключенням умов, передбачених в п.п. 1.1.7.6, 1.1.7.7. даних умов.

Пунктом 1.1.7.12 передбачено, що договір діє 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, виписки з карти за період з 18.05.2011 р. по 01.08.2018 р., вбачається, що ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором жодного разу не погашав.

Позивачем листом від 08.08.2018 року повідомлено суд, що строк дії картки НОМЕР_2, виданої ОСОБА_2 до останнього дня 11.2014 року. (а.с. 85).

Належних та допустимих доказів того, що вказана картка перевипускалася учасниками справи суду не надано.

Із вказаним позовом позивач звернувся до суду лише 15.06.2018 року (а.с. 42, 43), тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові, оскільки відповідачем у адресованому суду відзиві заявлено про застосування до позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» строку позовної давності.

Суд зазначає, що аналогічна правова позиція щодо застосування строку позовної давності викладена Верховним Судом України в своєму рішенні від 19.03.2014 року.

Так, згідно з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс 14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Також у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 6 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13, зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Суд не може взяти до уваги доводи позивача про те, що відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки(пені та штрафів) був збільшений до 50 років, а тому строк позовної давності при зверненні до суду позивачем не пропущено.

При цьому банк не надав доказів ознайомлення позичальника з «Умовами та правилами надання банківських послуг», в яких установлено позовну давність тривалістю 50 років та погодження із цими умовами, оскільки вони ним не підписані.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що Умови, в яких встановлено позовну давність тривалістю 50 років, не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідно письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року по справі №6-1926цс15.

Відповідно до ч. 5 та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі зазначених правових висновків, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження м. Київ вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Ю.А. Іващенко