Ухвала суду № 77161689, 17.10.2018, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 409/2137/18

УХВАЛА

17 жовтня 2018 року м. Сватове

Сватівський районний суд Луганської області в складі: головуючого – судді Попової О.М., з участю: секретаря судового засідання Філіпенко А.С., прокурора Мозуль І.О., захисника ОСОБА_1 в режимі відеоконференції, захисника ОСОБА_2 в режимі відеоконференції, н/о обвинуваченого ОСОБА_3 та його законного представника, обвинуваченого ОСОБА_4, н/о обвинуваченого ОСОБА_5, законного представника ОСОБА_6, представника уповноваженого підрозділу Національної поліції ОСОБА_7, представника служби у справах дітей ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Сватове клопотання прокурора Білокуракинського відділу Старобільської місцевої прокуратури ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, -

встановив:

У відповідності до ухвали Апеляційного суду Луганської області від 11 жовтня 2018 року кримінальне провадження стосовно неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, неповнолітнього ОСОБА_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України передано на розгляд Сватівського районного суду Луганської області.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2018 року вищезазначене кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор звернувся з клопотанням про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання вказав, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, що згідно ст. 12 КК України є тяжким, умисним злочином; підстави, за яких було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на даний час не змінились, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились. 21 серпня 2018 року на підставі п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав. З урахуванням викладеного вважав неможливим запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м’якого запобіжного заходу. Просив суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказали, що пред’явлене обвинувачення є необґрунтованим, ризики вказані в клопотанні не підтверджені доказами.

Вислухавши доводи учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора слід розцінювати як обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, яке підлягає задоволенню.

Згідно ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, що згідно ст. 12 КК України є тяжким, умисним злочином.

Під час досудового розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Білокуракинського районного суду від 21 серпня 2018 року, з метою запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КК України, щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

При вирішенні питання обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та потерпілого, про наявність яких, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, а також те, що ОСОБА_4 10 серпня 2018 року достовірно знаючи що відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання і на якого було покладено відповідні обов’язки прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися з Білокуракинського району Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання, 10 серпня 2018 року не повідомивши суд пішов з дому, тривалий час проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2, та 18 серпня 2018 року працівниками поліції було встановлено його місцезнаходження та останній був повернутий до Білокуракинського району Луганської області; обвинувачений ОСОБА_4 проживає в одному населеному пункті зі свідками, які на даний час ще не допитані судом і на яких останній може незаконно впливати, що є достатньою причиною разом з іншими для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 Тобто є обґрунтовані підстави вважати, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 з метою запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КК України, доцільно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Тоді як більш м’які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам під час судового розгляду кримінального провадження, оскільки ОСОБА_4 може ухилятися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу, не змінились, підстави продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не перестали існувати, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює скасування або обрання іншого більш м’якого запобіжного заходу обвинуваченому, а тому суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ст. 315 КПК України, продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 197, 315, 372 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання прокурора Білокуракинського відділу Старобільської місцевої прокуратури ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України - задовольнити. Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Встановити строк тримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, рахуючи з 12 жовтня 2018 року до 10 грудня 2018 року, включно. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали підписано та оголошено 17 жовтня 2018 року.

Суддя О.М. Попова