Рішення № 77160933, 28.09.2018, Тиврівський районний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

іменем України

"28" вересня 2018 р. Справа № 145/929/17

Провадження № 2/145/42/2018

Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Кіосак Н. О.

за участю секретаря Крикливої М.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з ПрАТ «Страхова компанія Еталон» на його користь 49500 страхового відшкодування; стягнути з ОСОБА_3 у відшкодування завданої ним матеріальної шкоди 1741 та стягнути з відповідачів судові витрати.

На обґрунтування позову вказує, що 19 жовтня 2014 року, близько 23 год. 20 хв., в с. Рахни Лісові Шаргородського району Вінницької області, по вул. Леніна, ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, перевищив безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з причепом СЗАП-8352, д.н.з. НОМЕР_2, який він буксирував власним автомобілем НОМЕР_3, внаслідок чого було пошкоджено причіп СЗАП 8352, а саме: пошкоджено правий та лівий борти причепа, його гальмівну систему, ресори, колісні диски та шини, пневмосистему, кріплення повторного круга.

21 жовтня 2014 року він повідомив страховика, з яким уклав договір страхування цивільно-правової відповідальності власника забезпеченого транспортного засобу - причепа СЗАП -8352 д.н.з. НОМЕР_2 (поліс № АС/7902579) НАСК «Оранта» про дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Тиврівського районного суду Вінницької від 13.11.2014 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні ДТП.

Оскільки відповідальність заподіювача шкоди згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 3591305 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» він надіслав заяву про виплату страхового відшкодування та всі необхідні документи на юридичну адресу ПрАТ «Страхова компанія «Еталон».

Проте, жодних дій щодо розслідування обставин вказаного ДТП та виплати йому страхового відшкодування дана страхова компанія не вчинила.

При цьому, оскільки вина ОСОБА_3 визнана судом, то ДТП, яка сталась 19.10.2014 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є страховим випадком, внаслідок якого у ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» настає обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування.

Оскільки страховик ПрАТ «СК Еталон», всупереч положенням п. 34.1,34.2 вказаного Закону, фактично розслідування страхового випадку не здійснював та свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце страхового випадку та в подальшому до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення розміру збитку не направляв, він відремонтував причіп за власні кошти.

Витрати, пов'язані з ремонтом причіпу СЗАП -8352 д.н.з. НОМЕР_2 згідно ОСОБА_5 виконаних робіт, складеного між ним як замовником робіт та їх виконавцем ФОП ОСОБА_6, склали 80340 грн. та ним були оплачені.

ОСОБА_5 виконаних робіт від 03.03.2015 року для відновлювального ремонту причепа було придбано запасних частин та матеріалів на суму 41570 грн.

Таким чином, відповідно до Методики товарознавчої експертизи і оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №14/5/2092, з урахуванням фізичного зносу (0,7) до відшкодування на замінені запасні частини належить 12471 грн.

Крім того, відповідно до акту виконаних робіт було здійснено роботи по відновлення причепу на загальну суму 38770 грн.

Отже, сума матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню на його користь становить 51241 грн. (12471 грн. + 38770 грн.)

При цьому, наскільки йому відомо, ліміт відповідальності страховика ПрАТ «СК Еталон за полісом АІ № 3591305 за шкоду, заподіяну майну потерпілого було встановлено у розмір 50000 грн., розмір франшизи становить 500 грн.

Тому до відшкодування страховиком підлягає сума в межах ліміту його відповідальності за виключенням франшизи, тобто 49500 грн. (50000 грн.- 500 грн.)

Тому, до стягнення з ОСОБА_3 підлягає сума матеріального збитку в розмірі 1741 грн. (51241 грн. - 49500 грн.).

Ним вживалися заходи, щодо позасудового вирішення спору, зокрема, він звертався до Моторного (транспортного) бюро України, однак жодного результату це не принесло, тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, просять його задоволитити.

Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що на наступний день після ДТП він зателефонував на гарячу лінію ПрАТ СК «Еталон», де йому повідомили про перелік документів, які необхідно надати страховій компанії. Через тиждень він переслав необхідний пакет документів даній страхові компанії на електрону пошту, зокрема, довідку про ДТП, постанову суду, тест на алкоголь на обох водіїв, заяву на виплату страхового відшкодування, повідомлення про ДТП. Крім того, дані документи він надсилав і простою поштою.

Приблизно на протязі двох тижнів прибув експерт і оглянув причіп, який знаходився в с. Рахни Лісові, пізніше експерт приїздив ще раз. Назвати дані про особу вказаного експерта позивач не зміг.

Пізніше він знову зателефонував на гарячу лінію ПрАТ СК «Еталон», оператор йому повідомив, що експертний висновок не надійшов і його матеріали передані на розгляд в головний офіс. При огляді причепа вони з експертом були лише вдвох.

Представник відповідача ОСОБА_2 пояснив, що обставини про незабезпечення ПрАТ СК «Еталон» експерта для визначення розміру збитку в позовній заяві він зазначив помилково, так як про них не знав.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав, пояснив, що дійсно під час ДТП 19.10.2014року він знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Він пропонував ОСОБА_7 відремонтувати причіп, проте ремонт не оплатив і ОСОБА_7 його відремонтував за власні кошти.

Представник відповідача ПрАТ СК «Еталон» ОСОБА_8, яка приймала участь у судовому засідання в режимі відеоконференції, позов не визнала, мотивуючи тим, що, заяву про виплату страхового відшкодування та інші, необхідні документів, передбачені п. 35.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач ПрАТ СК «Еталон», не надавав. Ніякого експерта для визначення розміру збитків, завданих внаслідок пошкодження причепа ПрАТ СК «Еталон» не направляв, а тому відповідно до положень даного Закону права позивача ПрАТ СК «Еталон» не порушила і підстав для виплати нею страхового відшкодування позивачу не має.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов до ОСОБА_3 слід задоволити, а в задоволенні позову до до ПрАТ СК «Еталон» - відмовити, виходячи з наступного.

Постановою Тиврівського районного суду від 13.11.2014 року ОСОБА_9 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, 124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки.

Даною постановою суду встановлено, що 19.10.2014 р., біля 23-20 год., в с.Рахни Лісові, по вулиці Леніна, ОСОБА_3, перебуваючи за кермом повторно протягом року в стані алкогольного сп'яніння (огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою алкотестера "Драгер" (проба позитивна, 2,56 проміле)), рухався автомобілем «М-2140», д.н.з. 271-87 ІВІ, перевищив безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого допустив зіткнення з причепом СЗАП - 8352, д.нз. АВ 0490 ХР, який буксирував водія ОСОБА_7 автомобілем НОМЕР_4, в результаті чого, автомобілям завдано механічних пошкоджень.

Постанова набрала законної сили 25.11.2012 року.

ОСОБА_5 п.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов’язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

ОСОБА_5 ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ в п.6 постанови від 01.03.2013 № 4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Під час ДТП ОСОБА_3 керував транспортним засобом на підставі посвідчення водія ВІА 190000 від 16.03.2000 року та на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВІС 1517182, виданого ОСОБА_10, що стверджується карткою обліку, протоколом про адмінправопорушення та додатком до нього, що містяться в матеріалах справ про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч.2 ст. 130 КУпАП ( №145/2029/14-п, 145/2030/14-п).

Таким чином, ОСОБА_3 може нести майнову відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок ДТП 19.10.2014 року.

На момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована ПрАТ СК «Еталон».

03.09.2014 року ОСОБА_3 уклав договір обов'язкової цивільно-правової відповідальності з ПрАТ СК «Еталон», терміном дії до 02.09.2015 року, за яким застраховував свою цивільно-правову відповідальність: сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 200000 грн., сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн., забезпечений транспортний засіб АЗЛК 2140 д.н.з. НОМЕР_5.

Дані обставини стверджується витягом з бази даних ПрАТ СК «Еталон» від 27.09.2018року, поясненнями представника ПрАТ СК «Еталон» ОСОБА_8 та не заперечується відповідачем ОСОБА_3

На момент ДТП власником причепа СЗАП - 8352, д.нз. АВ 0490 ХР був ОСОБА_11, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ 471946, відповідно з яким вказаний причеп за ним був зареєстрований Вінницьким ВРЕР 18.03.2011 року (а.с.6).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ в п.13 постанови від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

На момент ДТП 19.10.2014 року позивач буксирував причіп «СЗАП-8352» д/н НОМЕР_2 власним автомобілем НОМЕР_6, який зареєстрований за ним 29.04.2014 року, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 8), маючи посвідчення водія та реєстраційний документ на причіп.

Крім того, як зазначив в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 даний причіп позивач на час ДТП буксирував зі згоди та відома власника на підставі доручення.

В подальшому ОСОБА_1 відремонтував його, що стверджується вищевказаним актом виконаних робіт від 03.03.2015 року ( а.с. 22) та набув права власності на даний причіп «СЗАП-8352» д/н АВ 0490ХР, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХТ 077243, згідно якого, він зареєстрований за позивачем 22.05.2015 року (а.с. 7).

За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження причепа під час ДТП 19.10.2014 року.

ОСОБА_5 акту виконаних робіт від 03.03.2015 року, складеного між позивачем та ФОП ОСОБА_6 ( а.с. 22) причеп був відремонтований за рахунок коштів позивача, вартість ремонтно-відновлювальних робіт 80340 грн.

Проте, відповідно до висновку судового експерта № 1989/18-21 від 07.05.2018 року матеріальний збиток, завданий власнику причепа «СЗАП-8352» д/н НОМЕР_2, 1990 року виготовлення, внаслідок пошкодження при ДТП складає 46949, 55 грн. (а.с. 132-143).

Однак, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову позивача до ПрАТ СК «Еталон», виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 33.1, 33.4 п. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року

N 1961-IV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до ст. 35 даного Закону N 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

ОСОБА_5 п.36.2.ст. 36 вказаного Закону N 1961-IV рішення про виплату або відмову у виплаті приймається страховиком протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Слід також звернути увагу, що згідно п. 33.3 ст. 33 вказаного Закону № N 1961-IV водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна

(транспортних засобів).

Проте, жодних доказів про повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 19.10.2014 року ПрАТ СК «Еталон» чи ОСОБА_1, чи ОСОБА_3, подання до ПрАТ СК «Еталон» ОСОБА_7 заяви про страхове відшкодування з переліком документів, передбачених п. 35.2. ст. 35 даного Закону N 1961-IV, суду не надано.

Відповідно до повідомлення ПрАТ СК «Еталон», адресоване МТСБУ від 14.07.2015 року, що надавалось у зв'язку зі скаргою ОСОБА_1 до ПрАТ СК «Еталон», будь-яких заяв, повідомлень або інших звернень щодо настання страхового випадку 19.10.2014 року від страхувальника або потерпілого не надходило (а.с. 177).

Будь-яких доказів на обґрунтування доводів позивача про огляд експертом ПрАТ СК «Еталон» причепа СЗАП - 8352, д.нз. АВ 0490 ХР суду не надано. Так само, суду не надано доказів на обґрунтування поважних причин про неможливість повідомлення ПрАТ СК «Еталон» у встановлений законом строк про дорожньо-транспортну пригоду ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_7

Відповідно до 37.1.4 ст. 37 даного Закону неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За наведених обставин, підстав для стягнення страхового відшкодування з ПрАТ СК «Еталон» не вбачається.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 суд вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ в п.16 постанови від 01.03.2013 № 4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ДТП 19.10.2014 року встановлена постановою Тиврівського районного суду від 13.11.2014 року, яка набрала законної сили 25.11.2014 року, згідно висновку експерта № 1989/18-21 від 07.05.2018року матеріальний збиток, завданий власнику причепа «СЗАП-8352» д.н.з. НОМЕР_2, 1990 року виготовлення, внаслідок пошкодження при ДТП складає 46949,55 грн. (а.с. 132-143), доказів про повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ПрАТ СК «Еталон» ОСОБА_3 не надав, тому позов до нього суд вважає за необхідне задоволити в межах заявлених вимог.

Документально підтверджені судові витрати позивача складають 640 грн. судового збору (а.с. 1) та витрати на проведення на проведення авто товарознавчої експертизи 2288 грн., що стверджується листом КНДІСЕ від 07.05.2018 року, квитанцією (а.с. 130, 131).

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача витрати за проведення експертизи в сумі 2280 грн.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_3 – інвалід 2 групи, що стверджується висновком МСЕК від 29.03.2018 року (а.с. 191) і відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року 674-VI від сплати судового збору він звільнений, згідно ч.6 ст. 141 ЦК України витрати позивача по сплаті судового збору суд на відповідача ОСОБА_3 не покладає.

Керуючись ст. ст..2, 3, 5-13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263, 264,265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 1741 (одну тисячу сімсот сорок одну) гривню та судові витрати в сумі 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення страхового відшкодування внаслідок ДТП відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 05 жовтня 2018 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу буде подано протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного судового рішення.

Суддя:ОСОБА_12