Постанова № 77159068, 17.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1281/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2018р. (суддя Кукоба О.О.; м. Полтава; повне судове рішення складено 22.06.2018) по справі № 816/1281/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФУ в Полтавській області), у якому просив суд: визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії; зобов'язати відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно постанови Київського районного суду м. Полтави від 22.02.2010 у справі № 2а-561/2010 за період з 22.05.2008 по 31.10.2011.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року адміністартивний позов ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладену у листі від 19.03.2018 вих. №506/М-03, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 36039) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно постанови Київського районного суду м. Полтави від 22.02.2010 у справі №2а-561/2010 за період з 22.05.2008 по 31.10.2011.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про встановлення судового контролю відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 р. по справі № 816/1281/18 скасувати як незаконне та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати здійснюється у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період. З посиланням на лист Міністерства праці та соціальної політики від 26.02.2010 № 2001/0/14-10/039 відповідач стверджує про відсутність правових підстав для обчислення позивачеві компенсації, оскільки в даному випадку перерахунок пенсії було проведено на підставі рішення суду.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_2, є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що відповідачем не заперечується.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 22.02.2010 у справі №2а-561/2010, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10.03.2011, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_2 у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на момент виплат з урахуванням проведених виплат з 22 травня 2008 року та провести відповідні виплати /а.с. 7-8, 9/.

Виплату за судовим рішенням проведено 27.02.2018, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією виписки по картковому рахунку НОМЕР_2 та не заперечується відповідачем /а.с. 11/.

06.03.2018 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії /а.с. 12/.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.03.2018 вих. №506/М-03 позивачу повідомлено про відсутність підстав для виплати компенсації /а.с. 13/. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що згідно чинного законодавства нарахування компенсації на суми, які виплачуються за минулий час на підставі рішення суду не передбачено.

Не погодившись з доводами відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Оскільки суму додаткової пенсії, нарахованої на виконання постанови Київського районного суду м. Полтави від 22.02.2010 у справі №2а-561/2010, ОСОБА_2 вчасно не було виплачено, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).

Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17), від 18.07.2018 (справи №№ 185/515/16-а(2-а/185/5/17), 490/6755/15-а) від 15.08.2018 (справа № 653/3356/17) та від 05.10.2018 (справа № 162/787/16-а).

З цих підстав судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято посилання відповідача на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 26.02.2010 №2001/0/14-10/039 та пункт 7 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою.

Водночас, первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.

У цій справі позивач просить нарахувати компенсацію на суму додаткової пенсії, яка виплачена йому на підставі судового рішення - постанови Київського районного суду м. Полтави від 22.02.2010 у справі №2а-561/2010, що набрало законної сили 10.03.2011.

Несвоєчасне нарахування сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

З урахуванням викладеного вище, беручи до уваги те, що суму додаткової пенсії, нарахованої на виконання постанови Київського районного суду м. Полтави від 22.02.2010 у справі №2а-561/2010, ОСОБА_2 вчасно не виплачено з вини відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 22.05.2008 по 31.10.2011.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 6 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це встановлення компенсації за порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не надано до суду належних доказів відсутності правових підстав для не нарахування і не виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати додаткової пенсії, нарахованої на підставі постанови Київського районного суду м. Полтави від 22.02.2010 у справі №2а-561/2010.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 по справі № 816/1281/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Л.В. Любчич