Ухвала суду № 77158983, 17.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

17 жовтня 2018 р.Справа № 820/15855/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Сіренко О.І. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року про передачу справи № 820/15855/14 на розгляд за підсудністю Дзержинському районному суду м. Харкова, -

В с т а н о в и л а:

08 вересня 2014 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов першого заступника прокурора м. Харкова до Харківської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії (справа № 820/15855/14).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року задоволено клопотання представника Харківської міської ради про передачу справи № 820/15855/14 за адміністративним позовом заступника прокурора Харківської області (відбулась заміна позивача у зв'язку з ліквідацією прокуратури м. Харкова), що поданий у порядку статті 23 Закону N 1789-XII, до Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії для розгляду до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2017 року відмовлено у прийнятті до провадження Дзержинського районного суду м. Харкова справи № 820/15855/14.

Частиною 1 ст. 186 КАС (подалі Кодекс адміністративного судочинства України в редакції з 06 липня 2005 року до 15 грудня 2017 року) визначалося, що апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

18 вересня 2017 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла апеляційна скарга прокуратури Харківської області на ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2017 року, котра разом зі справою передана до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року апеляційна скарга прокуратури Харківської області задоволена, ухвала судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2017 року скасована, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.

07 листопада 2017 року до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року та ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2017 року, яка в той же день була повернута скаржнику у зав'язку з невиконанням нею положень ч. 1 ст. 186 КАС.

09 липня 2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року. Одночасно подано клопотання про поновлення строку на оскарження означеного судового рішення. Клопотання вмотивовано тим, що ухвала суду від 24 липня 2017 року не підлягала самостійному апеляційному оскарженню, тому незгода з цим судовим рішенням висловлена у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції по справі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, вказані скаржником, визнані неповажними. Апеляційна скарга залишена без руху з наданням ОСОБА_1 строку для визначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 24 липня 2017 року.

Виконуючи вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 25 липня 2018 року, визначаючи інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 24 липня 2017 року скаржник зазначає, що копія ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року нею була отримана 03 листопада 2017 року. 07 листопада 2017 року судове рішення оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги.

Однак, судом апеляційної інстанції апеляційна скарга їй повернута з роз'ясненням про необхідність подання такої скарги через суд першої інстанції. Скаржник зазначає, що не мала можливості подати апеляційну скаргу до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, тобто до Харківського окружного адміністративного суду, так як після розгляду справи судом апеляційної інстанції справа була повернута до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Також скаржниця вказує, що Харківський окружний адміністративний суд, не виконавши вказівки суду вищої інстанції, позбавив її права на участь у вирішенні питання щодо визначення підсудності справи.

За наведених обставин, просить поновити пропущений процесуальний строк оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України (Кодекс адміністративного судочинства України в діючій редакції) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (ст. 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також в ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 № 475/97-ВР.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини в ст. 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (п. 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та п. 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у справах, а й захищає передусім те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Дійшовши висновку про наявність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів зазначає, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 18 травня 2017 року у справі № 820/15855/14 (К/800/37735/15), скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, визначився про порушення судами ч. 3 ст. 53 КАС.

Матеріали справи посвідчують ту обставину, що станом на 24 липня 2017 року, тобто на дату прийняття оскаржуваної ОСОБА_1 ухвали, остання до участі у розгляді справи залучена не була. Не набула статусу учасника справи скаржниця і на час прийняття суддею Дзержинського районного суду м. Харкова ухвали від 01 вересня 2017 року.

Дійсно, із матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року скаржниця отримала у листопаді 2017 року, а про факт її прийняття дізналась 30 жовтня 2017 року під час ознайомлення з матеріалами справи, і таким чином, формально ОСОБА_1 пропустила строк апеляційного оскарження означеного судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що факт недотримання судом першої інстанції ч. 5 ст. 227 КАС, зокрема не своєчасне вирішення питання щодо залучення скаржниці до складу осіб, які беруть участь у справі № 820/15855/14, є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Так, з 28 серпня 2017 року справа № 820/15855/14 перебувала у провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова (рішення по справі прийнято 13 квітня 2018 року). До участі у розгляді справи, зокрема, скаржниця була залучена ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 березня 2018 року.

За приписами ч. 8 ст. 22 КАС (ст. 30 КАС України) спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються, відтак у скаржниці відсутній інший спосіб (окрім апеляційного оскарження) висловити свою думку стосовно законності ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року.

Копію рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року у справі № 820/15855/14 скаржниця отримала 07 червня 2018 року, оскарживши його в апеляційному порядку 09 липня 2018 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також висловлює свою незгоду з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року.

Інші доводи заявниці висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, 287, 293, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання ОСОБА_1 - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року по справі № 820/15855/14.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис)Сіренко О.І. Донець Л.О.