Рішення № 77158248, 10.10.2018, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/13/18

Номер провадження 2/383/130/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Замши О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Машкової О.В.,

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.08.2006 року,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (далі – ПАТ КБ «Приват Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову позивач вказував, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.08.2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом на заяві. У зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором станом на 30.11.2017 року утворилась заборгованість у розмірі 20702,40 грн., що складається з: 2882,96 грн. – заборгованості за кредитом; 16357,42 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 962,02 грн. - штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов’язань і заборгованість не погашає, а тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 20702,40 грн. та понесений судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання в якому просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.22). Подав до суду відповідь на відзив (а.с.76-81), в якому вказав, що відповідач 30.08.2016 року приєднався до нових умов та правил надання банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви, чим погодився із збільшеним строком позовної давності у п’ятдесят років, а тому вважає, що строки позовної давності банком не пропущено.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, подав відзив на позовну заяву (а.с.63-65). Свої заперечення обґрунтував тим, що дійсно у 2006 році отримував кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, якою користувався до 2008 року. З кредитом розрахувався повністю 28.08.2008 року та здав картку у банк, де її розрізали та утилізували в його присутності, але довідку не видали, мотивуючи відмову отриманням довідки по місцю видачі кредиту. До 2014 року не знав про існування заборгованості. Коли у 2014 році йому зателефонували з ПАТ КБ «ПриватБанк» та повідомили по існування заборгованості, він звернувся до банківської служби безпеки з заявою про те, що кредит не отримував, кредитними коштами не користувався і кредитної картки, з якої нібито проводилось зняття коштів, не має. Однак, провівши перевірку служба безпеки повідомила, що не вдалося встановити винних осіб, які знімали кошти з картки. У 2016 році він обслуговувався у ПАТ КБ «Приват Банк» та отримав картку даного банку для виплати заробітної плати. При отриманні першої заробітної плати банком автоматично були зняті кошти в сумі 612,32 грн. Заперечує вказаний платіж як погашення заборгованості за кредитним договором та як обставини переривання перебігу позовної давності, оскільки вказані кошти на погашення кредитної заборгованості ним особисто не вносились. На обґрунтування безпідставності позову також посилався на пропущення позивачем загального і спеціального строку позовної давності до основної вимоги та вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, дослідивши в судовому засіданні докази вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.08.2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приват Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 3000 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір був укладений у формі заяви. Згідно змісту вказаної заяви відповідач погодився із тим, що дана заява разом із умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом в заяві (а.с.7).

Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

В порядку частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором б/н від 16.08.2006 року станом на 30.11.2017 року становить 20702,40 грн., та складається з: 2882,96 грн. – заборгованості за кредитом; 16357,42 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 962,02 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4-6).

Твердження відповідача про те, що кредитними коштами не користувався і кредитної картки, з якої нібито проводилось зняття коштів, не має, оскільки була знищена банком, суд до уваги не приймає, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, відповідачем не доведені ті обставини, що він не користувався кредитними коштами у 2008 році та відповідно не має заборгованості за кредитним договором. Разом з тим, відповідач заявив про застосування позовної давності за пред’явленим зобов’язанням, вказуючи на те, що при укладенні договору не погоджував збільшення строку позовної давності, після укладення договору таких домовленостей з банком не підписував.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до змісту ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Частиною 2 статті 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність тривалістю один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦПК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року №6-14 цс14.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, в силу ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливу останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року №6-95 цс14.

Пунктом 9.12 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору він автоматично пролонговується на той самий строк.

Відповідно до п. 3.1.1, 5.4 умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказано з її лицьового боку (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Відповідно до п.3.1.3 умов та правил надання банківських послуг після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше не надійшла письмова заява держателя про закриття картрахунку.

У відповідності до п.4.6. умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, що підлягають сплаті банку по даному договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у випадку настання строків платежів по іншим договорам клієнта в розмірах, визначених цими договорами, в межах кредитного ліміту картрахунку.

Як вбачається з довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 14.05.2018 року №30.1.0.0/2-20171229/2971 ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 16.08.2006 року отримав картку №4149605350885950, яка мала термін дії до останнього дня серпня 2012 року (а.с.84).

Доказів пролонгування договору та отриманням відповідачем нової картки починаючи з 2012 року позивачем суду не надано.

З урахуванням наведених норм матеріального права та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого порушеного права з пропуском строку позовної давності, оскільки отримана відповідачем картка діяла до серпня 2012 року, після закінчення строку дії якої боржник не продовжував нею користуватися та не отримував нової картки, а позивач звернувся до суду з позовом лише у січні 2018 року, тобто з порушенням строків позовної давності.

Доводи банку щодо наявності обставин переривання перебігу позовної даності, а саме часткове погашення відповідачем кредиту 30.09.2016 року на суму 612,32 грн., не підтверджені доказами, оскільки переривання перебігу позовної давності можливе лише діями безпосередньо позичальника, що заперечується відповідачем, банк же не надав на підтвердження таких його дій належних доказів, а наданий розрахунок заборгованості із зазначенням проплати в цей день доказом бути не може. Окрім того, як вбачається з виписки по картковому рахунку відповідача №4149605350885950, банком 30.09.2016 року було здійснено автоматичне списання коштів з іншого рахунку відповідача в сумі 612,32 грн. для погашення заборгованості по даному кредитному договору, що не свідчать про визнання відповідачем боргу, а тому не є підставою для переривання строку позовної давності.

Доводи банку про те, що 30.08.2016 року відповідач приєднався до нових умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 (а.с.86-110) шляхом підписання відповідної анкети-заяви, чим погодився із збільшеним строком позовної давності у п’ятдесят років, судом до уваги не приймаються, оскільки станом на час підписання сторонами заяви від 16.08.2006 року були чинні та діяли інші умови та тарифи, відповідно до яких відсутня позовна давність п’ятдесят років, і саме до цих умов та тарифів приєднався відповідач, прийняв їх і зобов’язався виконувати, а також що саме ці умови та тарифи разом із заявою про відкриття банківського рахунку становили договір про надання банківських послуг, підписаний сторонами.

Жодного подовження строків позовної давності, шляхом укладання письмового договору між сторонами не було.

В зв’язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про стягнення заборгованості не обґрунтовані та не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, а тому суд вважає, що у задоволенні таких вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 253, 256-258, 261, 264, 266, 267, 509, 526, 610-612, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.08.2006 року в розмірі 20702 гривні 40 копійок - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Найменування сторін:

- позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» місце знаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, п.і. 01001, ідентифікаційний код юридичної особи № 14360570;

- відповідач: ОСОБА_1, місце реєстрації: Кіровоградська область, Бобринецький район, м. Бобринець, вул. Шевченка, 133, паспорт серії ЕА № 66711, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Повне судове рішення складено 17.10.2018 року.

Суддя О.В. Замша