Вирок № 77156610, 16.10.2018, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1511/17

16 жовтня 2018 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Битківського Л.М.,

секретаря Дякун М.В.,

за участю прокурора Хомина А.І.,

представника потерпілого ОСОБА_1

захисників Казюки І.І., Зваричука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження № 12016090200000427 стосовно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого за вироками Надвірнянського районного суду від 08.04.2003 року за ч.2 ст.185 КК України; - від 07.02.2007 року за ч.1 ст 186 КК України; - від 19.06.2009 року за ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України; - 14.08.2012 року за ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки та жительки АДРЕСА_2, українки, громадянки України, з загальною середньою освітою, не одруженої, матері чотирьох неповнолітніх дітей стосовно яких позбавлена батьківських прав, не працюючої, раніше судимої за вироком Надвірнянського районного суду від 03.05.2017 року,

яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, повторно вчинив таємне викрадення чужого майна.

ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб вчинила таємне викрадення чужого майна.

Злочин було вчинено при таких обставинах.

19.06.2016 року у період часу близько 13 - 14 год. потерпілий ОСОБА_6 знаходився на футбольному стадіоні по вул. Січових Стрільців у с.Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області. Там до нього підійшли його односельці ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8, які повідомили, що в будинку ОСОБА_9 по АДРЕСА_3 на нього чекає його однокласник ОСОБА_10. Прийшовши разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_8 до будинк у ОСОБА_9, потерпілий приєднався до присутніх там ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_4, які в саду розпивали спиртні напої. Під час спільного розпивання спиртного ОСОБА_5 попросила у потерпілого мобільний телефон та телефонувала з нього. Згодом, ОСОБА_5 стала розпитувати у ОСОБА_6 чи має він банківську картку та намагалась довідатись ПІН код і останні чотири цифри картки. Коли він відмовився їх назвати, запідозривши, що вона хоче вчинити шахрайські дії з його банківським рахунком, і, відкрито заявив про це, то ОСОБА_5, будучи роздратованою цим викриттям, нанесла ОСОБА_6 удар ногою в грудну клітку, а до її дій приєднався ОСОБА_4 та інші особи, матеріали щодо яких виділено органом досудового розслідування в окреме провадження. Від отриманих ударів потерпілий втратив свідомість.

Скориставшись тим, що потерпілий перебуває без свідомості і не бачить, що з ним відбувається, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих спонукань, за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_4 ще і повторно, обвинувачені ОСОБА_12, ОСОБА_4, та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, вчинили таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_6 Зокрема викрали золотий ланцюжок 585 проби, вагою 3,83 грами, вартістю 4326 грн. із золотим хрестиком 585 проби, вагою 1,25 грам, вартістю 1412 грн., а також заволоділи коштами у сумі 60 грн., які знаходились у кишенях штанів та мобільним телефоном марки «Нокіа 112» вартістю 250 грн. із сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 грн., а всього таємно заволоділи майном потерпілого ОСОБА_13, на суму 6073 грн.

Заволодівши золотим ланцюжком з хрестиком, ОСОБА_4 відразу покинув господарство ОСОБА_9, а решта присутніх, коли потерпілий прийшов до тями і виявив крадіжку, заперечили свою причетність до викрадення майна. Натомість ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_6 в обличчя. Побоюючись розправи потерплий з місця події втік.

Будучи допитаною в судовому засіданні, ОСОБА_5 вину у скоєнні інкримінованих дій визнала частково. Пояснила, що в 2016 році підтримувала особисті стосунки з ОСОБА_9 і жила разом з ним у його будинку в с.Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області. 19.06.2016 року, в неділю, близько обіду до них прийшов ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_8, який мав з собою спиртне у пляшці ємкістю 1,5 літра та запропонував його розпити. Коли вони почали розкладатись на траві у саду, то ОСОБА_10 відправив ОСОБА_11 з ОСОБА_8 на стадіон покликати ОСОБА_6 Через кілька хвилин хлопці разом з потерпілим повернулись зі стадіону і усі разом стали розпивати самогон. До них приєднався ОСОБА_4, який живе по сусідству з ОСОБА_9 На прохання ОСОБА_10 ОСОБА_6 разом з нею ходили у магазин по пиво і сигарети. Коли повернулись, то продовжували розпивати спиртне. Через деякий час вона вирішила поїхати у м.Надвірну до банкомату, аби зняти готівкові кошти з належної їй банківської картки. З цією метою викликала таксі. Коли вона з ОСОБА_9 їхали у Надвірну, то ОСОБА_4 також вирішив піти додому. На подвір'ї залишались ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 Неповнолітнього ОСОБА_8 на той час уже з ними не було. Повернувшись через 30-40 хв. застали за випивкою ОСОБА_14, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 Останній був особливо п'яним і фактично спав сидячи. ОСОБА_11 після їх приїзду покинув компанію. Повернувшись до «столу», під час розмови вона за пропозицією ОСОБА_10 зняла з шиї потерпілого золотий ланцюжок на якому був хрестик. Зробила це непомітно для останнього, оскільки той, будучи у стані сильного сп'яніння, не розумів що довкола відбувається. Ланцюжок, на вимогу ОСОБА_10, вона передала йому. ОСОБА_4 під час вчинення цих дій уже не було. Хто заволодів телефоном потерпілого пояснити не змогла. Вказала, що протягом спільного розпивання спиртного дійсно брала покористуватись телефоном ОСОБА_6, однак повернула його. З приводу викрадення коштів потерпілого у сумі 60 грн. пояснити також нічого не змогла. Ніяких ударів ОСОБА_6 того дня не завдавала. Причину зміни показань, які давала на досудовому розслідуванні щодо причетності до скоєного ОСОБА_4, пояснила психологічним тиском на неї зі сторони працівників поліції.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого злочину не визнав. Вказав, що дійсно близько 14 год. зайшов у господарство свого сусіда ОСОБА_9 де в саду компанія у складі ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 розпивали спиртне. ОСОБА_6 ходив у магазин по пиво та сигарети на прохання ОСОБА_10 Посидівши з ними близько 20 -30 хв., пішов додому переодягнутись. Перед ним пішов ОСОБА_8, а коли через 20 хв. він ішов від дому до батьків, то зустрів ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які вертались на стадіон та повідомили, що ОСОБА_9 і ОСОБА_5 поїхали у Надвірну. Того дня більше ні з ким з цієї компанії не зустрічався, хоч телефоном кілька раз розмовляв з ОСОБА_9, який йому повідомив, що побив ОСОБА_6, оскільки той чіплявся до ОСОБА_5 Будь-яку свою причетність до скоєного заперечував.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 19.06.2016 року він разом з ОСОБА_10 та іншими односельцями приїхав з присілка Білозоряна у с.Пнів на футбол. Через деякий час до нього на стадіоні підійшли ОСОБА_11 та ОСОБА_8, які повідомили, що його кличе ОСОБА_10 Разом з ними він прийшов у господарство ОСОБА_9 де уже знаходились ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_9, які розпивали спиртні напої. За пропозицією ОСОБА_10 він приєднався до них. На прохання ОСОБА_10 він разом з ОСОБА_5 пішли у магазин по пиво та сигарети, а також купив сир "косичку". Повернувшись до компанії, продовжили розпивати спиртне. Під час спільного розпивання спиртного, ОСОБА_5 брала у нього телефон аби подзвонити. Згодом, бачив, як його телефоном користувались інші, зокрема ОСОБА_10 Чи повернули йому телефону не пам'ятав. Через певний час ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ймовірно ОСОБА_10 поїхали у м.Надвірна. Разом з ним лишався ОСОБА_4 та ОСОБА_11 Через якийсь час ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повернулись і ОСОБА_5 стала випитувати у нього ПІН код до його банківської картки та номер картки, однак він відмовився його назвати. Він припустив, що ОСОБА_5, користуючись його телефоном могла подзвонити на коротку лінію КБ «ПриватБанк» і дізнатись про те, що він має кредитну картку банку. Про це він заявив ОСОБА_5 Після цього обвинувачена нанесла йому удар ногою в грудну клітку. Від отриманого удару він упав, а до його побиття приєднались ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ОСОБА_10 в цей час стояв у стороні і спостерігав. Від отриманих ударів він втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то виявив відсутність на шиї золотого ланцюжка з хрестиком. З кишені штанів було викрадено 60 грн., а також не виявив при собі мобільного телефону. На той час біля будинку залишались ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 ОСОБА_4 уже не було. Він підвівся і запитав ОСОБА_5 де його речі. Обвинувачена заперечила, що брала будь-що. На його претензії ОСОБА_9 знову підійшов до нього вдарив його рукою та копнув у сідниці. Побоюючись подальшої розправи він з місця події втік.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_11 пояснив, що з ініціативи ОСОБА_10 закликав до господарства ОСОБА_9 ОСОБА_6, який разом з ними вживав спиртне. Перебуваючи у стані сильного сп'яніння потерпілий заснув. Він разом з ОСОБА_8 пішли з господарства раніше. На час його відходу ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 залишались на місці. Наступного дня від ОСОБА_6, довідався, що той був побитий та у нього пропали особисті речі.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_8 пояснив, що разом з ОСОБА_11 на прохання ОСОБА_10 покликав ОСОБА_6 до компанії, яка розпивала спиртне у господарстві ОСОБА_9 Згодом ОСОБА_15, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 кудись поїхали на таксі. ОСОБА_4 ОСОБА_11 та ОСОБА_6 залишились. Потерпілий був добряче п'яним і заснув на траві. Він пішов з господарства раніше від інших. При ньому жодних конфліктів не було.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_10 пояснив, що дійсно 19.06.2016 року прийшов зі спиртним до ОСОБА_9 та ОСОБА_5 і хотів пригостити товаришів в честь свого від'їзду на роботу. На його прохання ОСОБА_11 покликав зі стадіону однокласника ОСОБА_6 До них приєднався також ОСОБА_4 Під час розпивання спиртного ніяких конфліктів між ними не було. Через деякий час пішов разом з ОСОБА_8 на футбол. Приблизно в той же час пішов і ОСОБА_4 ОСОБА_6, будучи п'яним, залишився у господарстві ОСОБА_9 Лише ввечері від сторонніх осіб довідався, що ОСОБА_6 побили. Жодної причетності до викрадення особистого майна потерпілого немає.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_9 підтвердив, що у його господарстві 19.06.2018 року компанія розпивала спиртні напої. Він з ОСОБА_5 відлучався до м.Навідрна, оскільки вона їхала до банку зняти кошти з власної картки. ОСОБА_6, внаслідок сильного сп'яніння заснув на траві, а коли прокинувся, то став чіплятись до ОСОБА_5, вимагати повернути йому телефон та ланцюжок. ОСОБА_5, заперечувала, що брала будь-які його речі, тому він декілька раз вдарив потерпілого аби той відстав від ОСОБА_5 Можливу причетність ОСОБА_4 до крадіжки речей потерпілого також заперечував, стверджуючи, що обвинувачений пішов з його господарства раніше від інших.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_6 20.06.2016 року заявив до Навдвірнянського ВП ГУНП про те, що 19.06.2016 року близько 17 год. в АДРЕСА_3 під час розпивання спиртних напоїв ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 заволоділи його золотим ланцюжком з хрестиком, мобільним телефоном марки «Нокіа» та грошовими коштами в сумі 60 грн.

Відповідно до висновку судово медичної експертизи потерпілого ОСОБА_6 від 22.06.2016 року у нього виявлено подряпину правої вушної раковини, травматичний крововилив під слизову оболонку нижньої губи, садно грудної клітки, які отриманні від дії тупих твердих предметів, а подряпина від дії тупого твердого предмету з обмежуючою травмуючою поверхнею, можуть відповідати терміну утворення вказаному підекспертним і відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до поданої інформації ТП «Лобард «Довіра» від 09.09.2016 року на запит поліції директор повідомила, що до «Лобарду «Довіра» Сапіжак Я.Я. і компанія» у відділення №9 в м.Надвірна, вул.Грушевського, 2а з приводу застави ланцюжка 585 проби золота загальною вагою 3,86 грами звертався ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований АДРЕСА_4 за договором №ВД91606200007 від 20.06.2016 року і одержав суму 2060 грн.

Відповідно до протоколу проведення негласних слідчих дій, зокрема зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за мобільним телефоном ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді, зафіксовано розмову ОСОБА_4 з ОСОБА_18, під час якої вони обговорюють питання надання фігурантами справи показань працівникам поліції по обставинах справи і можливого впливу на них. При цьому ОСОБА_19 чітко вказує ОСОБА_4 на те, що поліції від когось відомо, що ланцюжок ОСОБА_17 дав саме він (ОСОБА_4).

Відповідно до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, санкціонованого слідчим суддею, зафіксовано розмову ОСОБА_4 з ОСОБА_5, яка відбувалась 18.01.2018 року під час якої ОСОБА_5 попереджає ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_10 затриманий працівниками поліції і висловлює побоювання стосовно того, що він може дати показання про їх причетність до злочину. ОСОБА_4 пояснює ОСОБА_5 що і його і її телефон прослуховують, однак при цьому наголошує на необхідності дотримуватись версії, яка була ними озвучена у суді.

07.02.2018 року зафіксована розмова ОСОБА_4 з ОСОБА_10 в ході якої ОСОБА_10 шантажує ОСОБА_4 тим, що розповість усе як було, при цьому наголошує, що саме ОСОБА_4 ОСОБА_5 передала ланцюжок, а він на наступний день отримав від нього лише кулончик.

Відповідно до ч.7 ст. 97 КПК України суд визнав недопустимими показання з чужих слів, які давали свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21, що є працівниками поліції і про обставини справи їм стало відомо у результаті проведення розшукових та слідчих дій.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, які висунути обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне правопорушення.

За правилами ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнаними доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Даючи оцінку забраним та дослідженим у судовому засіданні доказам, які наведені вище, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд прийшов до переконання, що дії обвинувачених досудовим слідством за ч.2 ст. 186 КК України кваліфіковані не вірно.

При цьому суд виходить з таких міркувань.

Посилання в обвинуваченні на те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 разом з двома особами, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, вступили у злочинну змову з метою відкритого заволодіння майном ОСОБА_6, зокрема грошових коштів з кредитної картки Gold КБ"ПриватБанк" з використанням послуги "зняти без картки" за допомогою мобільного телефону потерпілого, побудовані на домислах.

Стороною обвинувачення не представлено суду жодного доказу на підтвердження існування та/або реалізації такої домовленості між обвинуваченими. Так, суду не подано ні даних, які би були отримані від банку щодо здійснення операцій спрямованих на отримання доступу до рахунку, ні даних мобільного оператора зв'язку за телефонним номером потерпілого, які би свідчили про намагання скористатись доступом до рахунку за допомогою мобільного банкінгу.

Ні обвинувачені, ані допитані в судовому засіданні свідки вказаних обставин не підтвердили.

Аналізуючи показання ОСОБА_6, які суд розцінює як правдиві, суд приймає до уваги, що обвинувачена ОСОБА_5 дійсно намагалась вивідати реквізити банківської картки потерплого (ПІН код та номер картки), однак це не доводить, що умисел обвинувачених був спрямований саме на відкрите викрадення його майна. Навпаки, якщо у обвинувачених був умисел заволодіти коштами потерпілого, то вони це від нього приховували, хитрували. Не доведено також того, що тілесні ушкодження, які були заподіяні потерпілому, були заподіяні на реалізацію умислу відкритого заволодіння майном потерпілого. Оцінивши показання усіх очевидців, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_6. був побитий ОСОБА_5 та іншими, які обурились його звинуваченням про намір заволодіти його коштами. Намір зняти золотий ланцюжок і заволодіти іншими речами потерпілого виник у обвинувачених уже тоді, коли потерпілий був без відомості.

Суд також критично оцінює показання обвинуваченої ОСОБА_5 стосовно того, що ОСОБА_4 не причетний до заволодіння майном ОСОБА_6 і вважає їх у цій частині неправдивими. В ході проведення слідчого експерименту із застосуванням відеофіксації, ОСОБА_5 пояснила та відтворила на місці обставини події, вказавши місце, де вона на пропозицію ОСОБА_10 зняла золотий ланцюжок з шиї потерпілого, який в той час спав, та передала ОСОБА_4

28.04.2017 року ОСОБА_5 подала на ім'я начальника Надвірнянського ВП ГУНП власноручно написану заяву у якій визнала, що під час спільного розпивання спиртних напоїв зняла з ОСОБА_6 золотий ланцюжок з хрестиком, який передала ОСОБА_4 Також зазначила, що їй відомо, що золотий ланцюжок ОСОБА_4 через ОСОБА_17 здав у ломбард, а хрести забрав ОСОБА_10

Показання ОСОБА_4 суд вважає неправдивими і такими, що спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності.

Згідно суті наведених у кримінальному кодексі визначень, крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Натомість грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Основною ознакою об'єктивної сторони грабежу є відрите викрадення майна.

Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності потерпілого, але він перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння, тощо). Крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

Коли винна особа вже отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися протиправно вилученим майном, але застосовує насильство лише з метою уникнення затримання, чи залякування потерпілого, її дії не можуть визнаватися грабежем, поєднаним з насильством. Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватись як крадіжка або грабіж. Застосування насильства в такому випадку утворює окремий склад злочину і потребує окремої кваліфікації залежно від тяжкості наслідків та заподіяної потерпілому фізичної шкоди.

Наведені вище ознаки вчиненого злочину, які полягають у заволодінні чужим майном вчиненим поза усвідомленням потерпілого є ознакою саме крадіжки, а не відкритого викрадення майна (грабежу)

Потерпілий зрозумів що його обікрали уже після того, яка прийшов до тями і виявив відсутність майна, яке вибуло з його володіння у той час, коли він був без свідомості, тобто фактично після того, як дії по таємному викраденню його майна обвинуваченими уже були завершені і злочин, а саме крадіжка - закінченим.

Звертаючись до усіх присутніх, потерпілий зажадав повернення викраденого майна, не знаючи, хто конкретно заволодів ним. Обвинувачені свою причетність до крадіжки заперечували. Подальші дії, які були вчинені особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, а саме нанесення удару кулаком в обличчя, не впливають на кваліфікацію цього суспільно небезпечного діяння, оскільки вона на цей момент уже було закінченим.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд кваліфікує:

дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 КК України, оскільки він за попередньою змовою групою осіб, повторно вчинив таємне викрадення чужого майна;

дії ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України, оскільки вона за попередньою змовою групою осіб вчинила таємне викрадення чужого майна.

Призначаючи покарання обом обвинуваченим, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних, їх характеристику з місця проживання, ставлення до вчиненого діяння, обставини, за яких злочин було вчинено, роль кожного у скоєнні злочину.

Зокрема суд враховує, що ОСОБА_4, будучи неодноразово судимим за скоєння корисливих злочинів на шлях виправлення не став, ніде не працює, веде асоціальний спосіб життя, за місцем свого проживання характеризується негативно, вчинив новий корисливий злочин. Ймовірність вчинення повторного злочину, оцінена у досудовій доповіді органом пробації є дуже високою.

Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив.

Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено.

Стосовно ОСОБА_5 суд враховує, що вона веде асоціальний спосіб життя. Позбавлена судом батьківських прав відносно усіх чотирьох дітей народжених нею дітей.

Суд не розцінює зроблено нею заяву у судових дебатах про щире каяття, як таку, що може бути віднесена до обставин, що пом'якшують покарання. Щире каяття, як обставина, яка відображає психічний стан особи, що вчинила злочин, повинна свідчити про глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління. Тобто це перед усім явище, яке виявляється у самозасудженні особою вчиненого нею діяння, його наслідків, прагненні усунути заподіяну шкоду. Щире каяття як внутрішнє переживання особи, повинне віднайти свій зовнішній прояв у подальшій поведінці та вчинках.

За обставинами справи суд вважає, що позиція ОСОБА_5 не може бути оцінена судом як щире каяття. Обвинувачена хоч і визнала свою вину, проте заперечувала певні обставини, які встановлені судом, в тому числі вигороджувала іншого обвинуваченого.

Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_5 суд визнав добровільне відшкодування потерпілому заподіяної майнової шкоди.

Відповідно до ст.50,65 КК України особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи із вказаної мети, принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх неезпечності і даним про особу винного.

Суд враховує, що ОСОБА_5 не вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину. З огляду на ці обставини в їх поєднанні з характером та обсягом вчинених суспільно небезпечних дій, а також вивчивши висновки досудової доповіді органу пробації щодо неможливості застосування щодо ОСОБА_5 соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобіганню вчиненню повторних злочинів без цілодобового контролю в умовах ізоляції, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 не виявляє реального адекватного критичного ставлення до власної протирпавної поведінки і визнає за неможливе досягти мети попередження нових злочинів та виправлення без ізоляції її від суспільства.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 слід обрати покарання у межах санкції статті 185 ч.2 КК України у виді позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого про відшкодування заподіяної моральної шкоди слід задовольнити частково. Виходячи з характеру вчиненого щодо нього злочину, ступеню моральних страждань, суд прийшов до переконання, що розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 7000 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки і 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 до набрання вироком законної сил змінити із застави на тримання під вартою в установі виконання покарань м. Івано-Франківська.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з 25 по 27 квітня 2017 року та з 20 лютого по 2 березня 2018 року, виходячи з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, на підставі ч.5 ст.72 КК України у редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року. Також зарахувати у строк відбування покарання строк перебування ОСОБА_4 під вартою у іншому кримінальному провадженні №12018090000000733, починаючи з 06 вересня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, на підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №2046-VIII від 18.05.2017 року.

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місців.

До набрання вироком законної сил обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в установі виконання покарань м. Івано-Франківська та взяти її під варту у залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з часу фактичного затримання.

Цивільний позов потерпілого задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь ОСОБА_6 сім тисяч гривень моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя