Ухвала суду № 77156456, 16.10.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3182/18

2-о/357/107/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Бондаренко О. В.

при секретарі- Бондаренко Н. В.

за участю заявника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 клопотання про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Державна служба України у справах ветеранів війни і учасників антитерористичної операції, Антитерористичний центр при СБУ, Головне управління Національної поліції в Київській області, Головне управління Національної поліції в Донецькій області,про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою 29.03.2018 року, в якій просив встановити факт участі у бойових діях ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення з 21.08.2017 до 21.11.2017 року у населених пунктах: м. Дружківка, м. Краматорськ та Ясинуватському районі Донецької області, мотивуючи тим, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області №1493 від 21.08.2017, його, слідчого слідчого відділення Тетіївського відділення Сквирського відділу поліції, лейтенанта поліції ОСОБА_1 направлено на стажування на відповідну посаду, в період часу з 21.08.2017 по 15.12.2017 (терміном 120 діб) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області №1531 від 21.08.2017 призначено проходження стажування заявника на посаді слідчого відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Краматорського відділу поліції, закріпивши керівника стажування за місцем служби. Направленню до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, передувало отримання табельної вогнепальної зброї та засобів індивідуального захисту (бронежилету на кевларового шолому). Наказом начальника Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області №284 від 23.08.2017 призначено проходження стажування заявника на посаді слідчого слідчого відділення Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області та закріплено за ним керівника стажування - заступника начальника СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, капітана поліції ОСОБА_2. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області №2001 від 13.11.2017, внесено зміни до наказу №1493 від 21.08.2017, та скорочено термін стажування до 21.11.2017 (терміном 93 доби). Наказ начальника Головного управління Національної поліції в Київській області №1493 від 21.08.2017, згідно якого заявника направлено на стажування, був прийнятий відповідно до вимог розділу IX Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затвердженого Наказом МВС від 24.12.2015 №1625, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.01.2016 за №76/28206/ та на виконання листа Національної поліції України від 03.08.2017 №8411/01/12-2017 «Про кадрові призначення в системі Національної поліції України», з метою закріплення та вдосконалення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенції, здобутих у результаті первинної підготовки. ОСОБА_1 з вересня 2015 до березня 2017 проходив службу на посаді слідчого в органах податкової міліції та з березня 2017 до серпня 2017 - на посаді слідчого Національної поліції України, тобто на час направлення на стажування мав 2 роки слідчого стажу. Юридично він був направлений для проходження на стажування на посаді слідчого, про те фактично службові обов'язки за місцем стажування (м. Дружківка та територія Ясинуватського району Донецької області, з місцем дислокації смт. Очеретино Ясинуватського району) полягали у несенні бойової служби на блокпостах та виконанні інших завдань в зоні проведення антитерористичної операції. Так, під час проходження стажування, згідно наказів ГУНП в Донецькій області, заявник ніс службу на блокпосту 07-Д на ділянці місцевості за адресою: м. Краматорськ, вул. Танкістів на виїзді за межі міста напрямком міста Дружківка, з метою недопущення проникнення диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань, недопущення поширення меж зони конфлікту в глибини території держави, дестабілізації оперативної обстановки на території області, виявлення та припинення організованих груп та злочинних організацій, профілактики вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів їх учасниками, недопущення фактів екстремізму та сепаратизму, забезпечення охорони громадського порядку та безпеки громадян, своєчасного реагування на можливі протиправні дії, виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та Доручення начальника ГУНП в Донецькій області від 17.11.2015 року №105 «Про заходи щодо активізації мобільних груп». Під час стажування, згідно наказів ГУНП в Донецькій області, а саме:№ 106 о/с дек від 15.09.2017 року (відрядження на 10 днів), № 117 о/с ДСК від 05.10.2017 року (відрядження на 10 днів), № 121 о/с ДСК від 13.10.2017 року (відрядження на 10 днів) він був у службовому відрядженні до смт. Очеретино Ясинуватського району Донецької області, де в складі мобільної групи,обслуговував територію Ясинуватського району, Донецької області, до якої входили такі населені пункти як: с. Піски, с. Верхньоторецьке, с. Красногорівка, с. Водяне та інші населені пункти, з метою виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та з метою стабілізації криміногенної ситуації, реалізації державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства, держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку та у зв'язку зі службовою необхідністю. В ході службового відрядження до смт. Очеретино Ясинуватського району Донецької області заявник проводив та брав участь у слідчих діях у вищезазначених населених пунктах, які в подальшому ставали підставою для внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування. На підставі вищевказаних наказів, під час несення служби позивач був озброєний автоматичною вогнепальною зброєю та засобами броне захисту. В загальному, у службовому відряджені у смт. Очеретино Ясинуватського району Донецької області, він пробув 30 днів. Крім того, ОСОБА_1 ніс службу по охороні публічного порядку в пішому патрулі на території м. Дружківка Донецької області, а саме: 28.08.2017, 30.08.2017, 02.09.2017,04.09.2017, 07.09.2017, 11.09.2017, 14.09.2017, 03.10.2017,31.10.2017, 08.11.2017, 12.11.2017.Також 03.09.2017, 15.09.2017, 28.09.2017, 27.10.2017, 16.11.2017 він ніс службу по охороні адміністративної будівлі, проходив цільові інструктажі, після чого отримував зброю - автомат АКС-74У, 120 набоїв до нього, що знаходились в 4 магазинах, забезпечувався засобами особистого захисту - бронежилетом та армійською каскою-шоломом, після чого під час несення служби на вказаному об'єкті здійснював охорону, з метою недопущення проникнення диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань, забезпечення охорони громадського порядку та безпеки громадян, своєчасного реагування на можливі протиправні дії, виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом». Додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015, визначено, що смт. Очеретине, Ясинуватського району; м. Дружківка (Дружківська міська рада): смт. Олексієво-Дружківка (Олексієво-Дружківська селищна рада); м. Краматорськ (Краматорська міська рада) та інші населені пункти Ясинуватського районуДонецької області, віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. Після закінчення служби на території ГУНП в Донецькій області та поверненню до підпорядкування ГУНП в Київській області позивачем було подано звернення до ГУНП в Донецькій області, ГУНП в Київській області, щодо включення його до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, однак, отримано відповідь, що відсутні правові підстави, а саме, що ОСОБА_1 направлявся до ГУНП в Донецькій області для проходження стажування, а не для безпосередньої участі в проведенні АТО.

Заявник в судовому засіданні заяву підтримав та просив задовольнити в повному обсязі та заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

Представник заінтересованої особи Державної служби України у справах ветеранів війни і учасників антитерористичної операції в судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у відсутності представника служби та просив виключити Державну службу України у справах ветеранів війни і учасників антитерористичної операції зі складу осіб, які беруть участь у справі, оскільки служба могла бути заінтересованою особою у справі виключно щодо питань, які віднесені до її компетенції. Згідно з Положенням про Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. №416, Служба є центральним органом виконавчої влади України, який реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, та учасників антитерористичної операції, в межах своїх повноважень державну політику у сфері волонтерської діяльності, а також соціального захисту деяких категорій осіб, зазначених у пунктах 11-14 частини другої статті 7Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та членів сімей осіб, зазначених в абзацах четвертому - восьмому пункту 1 статті 10 цього Закону, в частині призначення їм відповідної одноразової грошової допомоги. Служба відповідно до покладених на неї завдань організовує та координує роботу з надання статусу учасника бойових дій, зокрема проводить засідання міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасникам бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Абзацом другим пункту 19 ч. 1 ст. 6 Закону, встановлено, що порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України визначив порядок надання статусу учасника бойових особам, зазначеним в пункті 19 ч. 1ст. 6 Закону, затвердивши постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. Відповідно до пункту 5 Порядку №413 рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі документів, передбачених пунктом 6 Порядку, приймається:комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції,Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС та ДФС та міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка утворюється Службою, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.Згідно з пунктом 3 розділу І та пункту 2 розділу II Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 10 листопада 2014 р. № 867, міжвідомча комісія призначена лише для прийняття рішень про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам (осіб), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання. Міжвідомча комісія має право розглядати документи щодо осіб, які надіслані лише комісіями при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах (у підпорядкуванні яких особи брали участь в антитерористичній операції) у разі наявності у поданих документах спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання. Щодо винесення на розгляд міжвідомчої комісії питання надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 то, враховуючи положення пункту 19 частини першої статті 6 Закону та пункту 5 Порядку №413, це питання повинно вирішуватися відомчою комісією того відомства, у складі якого ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції (Національна поліція).І у разі якщо при розгляді відомчою комісією Національній поліції документів ОСОБА_1 виникне спір, що потребує міжвідомчого врегулювання, тільки ця відомча комісія може винести на розгляд міжвідомчої комісії питання надання статусу учасника бойових дій. Таким чином, Служба могла б винести на розгляд міжвідомчої комісії документи про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 лише після їх розгляду відомчою комісією Національної поліції та встановлення нею наявності спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання. Тому, враховуюче викладене, служба не бере участі у правовідносинах у яких заявник просить встановити юридичний факт, не є суб'єктом несення обов'язку виконання рішення суду, тому не може виступати заінтересованою особою у справі.

Представник заінтересованої особи Антитерористичного центру при СБУ в судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Представник заінтересованої особи Головного управління Національної поліції в Донецькій області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник заінтересованої особи Головного управління Національної поліції в Київській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду письмове клопотання, в якому зазначає, що проти задоволення позовних вимог заявника заперечує в повному обсязі та заявляє клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи тим, що законодавством визначено позасудовий порядок відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413, який дає змогу особі встановити статус учасника бойових дій, тому вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши заявника, оглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що клопотання про закриття провадження у справі підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частинами 1, 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз'яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з рекомендаціями, наданими у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатись судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

Зі змісту п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вбачається, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 просить встановити факт його участі у бойових діях, оскільки він захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення з 21.08.2017 до 21.11.2017 року у населених пунктах: м. Дружківка, м. Краматорськ та Ясинуватському районі Донецької області. Встановлення даного факту заявник пов'язує з виникненням права на отримання статусу учасника бойових дій, в чому йому було відмовлено Головним управлінням Національної поліції у Київській області та Головним управлінням Національної поліції у Донецькій області.

Відповідно до п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

Пунктом 2-1 Порядку передбачено, що статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Пунктом 4 Порядку визначений чіткий перелік документів, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій і підтверджують безпосереднє залучення особи до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення.

На підставі визначених Порядком документів рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія); міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання (п. 5 Порядку).

Згідно пункту 6 Порядку для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

Пунктом 8 Порядку також передбачено, що у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

Згідно п.п.5 п. 8? Порядку рішення комісії або міжвідомчої комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

З викладених вище положень закону вбачається, що встановлення окремо факту участі в антитерористичній операції не має юридичного значення, але встановлення таких обставин є складовою процесу надання особі статусу учасника бойових дій, для проведення якого визначений позасудовий порядок, який здійснюють спеціально уповноважені на це органи, рішення яких підлягає оскарженню в судовому порядку.

За таких обставин аргументи заявника щодо наявності підстав для розгляду заяви по суті ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень матеріального та процесуального закону.

Не спростовує таких висновків і посилання в заяві на Положення про комісію Національної поліції з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затверджене наказом МВС України від 23 травня 2016 р. № 405.

Так, згідно з вказаним Положенням комісія Національної поліції з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій приймає рішення про надання особам, зазначеним в пункті 1 розділу І цього Положення, статусу учасника бойових дій на підставі вивчення документів та, у разі потреби - заслуховування осіб.

Пунктами 7, 8 цього Положення передбачено, що рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку. У разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі в антитерористичній операції чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, учасником війни, і прийняття судом відповідного позитивного рішення таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право особи на визнання її учасником бойових дій, учасником війни. Рішення суду підлягає зберіганню в Національній поліції України відповідно до законодавства.

Однак, з наведеного можна зробити висновок, що насамперед, передбачено звернення особи, яка претендує на надання статусу учасника бойових дій, до комісії, а в разі відмови у наданні такого статусу - особа має право звертатися до суду для оскарження рішення комісії, в тому числі, стосовно встановлення факту участі в антитерористичній операції чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, учасником війни.

Оскільки законодавством визначено позасудовий порядок, який дає змогу особі встановити статус учасника бойових дій, то ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В судовому засіданні заявником було вказано на те, що він не звертався до комісії Національної поліції, оскільки в нього відсутній витяг з антитерористичного центру СБУ, особисто його отримати він не має можливості, адже не являється суб'єктом такого права. Він звертався до ГУНП в Київській області, які надали 13.03.2018 року відповідь - відмову у наданні статусу, оскільки він був направлений до НП в Донецькій області з метою проходження стажування, а не в підпорядкування керівника Антитерористичного операції. Дану відмову він також не оскаржував.

Таким чином, підставою для звернення до суду з даною заявою стала відмова Головного управління Національної поліції в Київській області, як суб'єкта владних повноважень, прийняти документи заявника, доопрацювати та подати на розгляд комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореної при МВС України, в зв'язку з чим вказаний спір є спором публічно-правовим.

Як передбачено законодавцем у ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до роз'яснень наданих судам у п.3 Постанови пленуму ВАСУ від 20.05.2013 № 8, суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.5 ст.5 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені вимоги закону, подана заява підлягає розгляду Київським окружним адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства, тому, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 259, 260, 261, 293, 315, 353, 354 ЦПК, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», суд -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Державна служба України у справах ветеранів війни і учасників антитерористичної операції, Антитерористичний центр при СБУ, Головне управління Національної поліції в Київській області, Головне управління Національної поліції в Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

СуддяО. В. Бондаренко