Рішення № 77153878, 12.10.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3515/18

2/215/1882/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року Тернівський районний суд міста ОСОБА_1

у складі: головуючого, судді – Квятковського Я.А.

за участю секретаря – Пономаренко М.В.

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я внаслідок виконання трудових обов’язків,-

ВСТАНОВИВ:

06.08.2018 р. ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» /далі ОСОБА_6/, яким просить стягнути моральну шкоду у розмірі 134 028 грн., у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

В обґрунтування вказує, що з 01.04.1987 року по 31.05.2018 року виконував роботу відповідно до трудового договору за спеціальністю машиніст екскаватора у кар’єрі на ОСОБА_6, всього 31 років 1 місяців, ним отримано професійні захворювання – вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом та частими акроангіоспазмами, у поєднанні з полірадикулонейропатією на шийному С5, С6, С7 та попереково-крижовому L5, S1, рівнях з вираженими статико-динамічними порушенням і стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня) та колінних суглобів (ПФ першого-другого степеня), трофічними порушеннями на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), групи «А», ЛН першого-другого ступеня, що відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу від 27.02.2018 року, протокол № 325, виникли з вини роботодавця.

Згідно Довідки МСЕК серії 12ААА № 050358 від 10.07.2018 року, йому первинно з 25.06.2018 року була встановлена 3 група інвалідності та 65% втрати професійної працездатності, за висновками МСЕК він потребує санаторно-курортного лікування, забезпечення лікарськими засобами та ВМП.

Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивача у 55 років був порушений його звичайний спосіб життя та його було звільнено з роботи, також йому важко виконувати будь яку роботу, він страждає та терпить кожного дня біль у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією у кінцівки, що посилюється при рухах та після фізичних навантажень, біль та оніміння у кистях, мерзлякуватість у них, побіління пальців рук на холоді, судоми в литкових м’язах та м’язах передпліч, частіше в нічний час, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, утруднена хода, загальна слабкість, задишка при фізичному навантажені, кашель з мокротинням, біль в області серця, серцебиття, підвищений артеріальний тиск. Виходячи з тривалості роботи у відповідача просить стягнути з ОСОБА_6 – 134 028 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 08.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

28.08.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_6, згідно до якого він вказує про необгрунтованість позову, оскільки на час встановлення позивачу втрати працездатності діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, згідно яких максимальний розмір моральної шкоди обмежувався 150 розмірами неоподаткового мінімуму доходів громадян. Посилається на добровільний вибір позивачем роботи і відсутність доказів спричинення відподачем моральної шкоди.

Позивач до суду не зявився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання з’явився, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відовідача в судовому засіданні заперечував щодо позову з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Сукупністю належних. допустими і достовірних письмових доказів судом встановлено такі обставини і відповідні ним правовідносини.

Згідно до медичного висновку, а.с. – 12-13, акту розслідування хронічного професійного захворювання, а.с. 20-23, що не заперечувалось і сторонами, позивачу ОСОБА_5 встановлено професійні захворювання – вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом та частими акроангіоспазмами, у поєднанні з полірадикулонейропатією на шийному С5, С6, С7 та попереково-крижовому L5, S1, рівнях з вираженими статико-динамічними порушенням і стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня) та колінних суглобів (ПФ першого-другого степеня), трофічними порушеннями на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), групи «А», ЛН першого-другого ступеня.

Згідно довідки серії 12ААА № 050358 від 10.07.2018 року, ОСОБА_5 первинно з 25.06.2018 року встановлена 3 група інвалідності і 65% втрати професійної працездатності та за висновками МСЕК він потребує потребує санаторно-курортного лікування, забезпечення лікарськими засобами та ВМП, а.с. 24.

Позивач ОСОБА_5 протягом 01.04.1987-31.05.2018 р.р. працював у ОСОБА_6, а.с.-29-32.

Оцінка суду.

Згідно до ч.3 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно до ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов'язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Ст.ст.21, 28, 34 цього Закону було передбачено обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Законами України про Державний бюджет України на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась дія на 2006 -2007 р.р., абзацу 4 ст.1, підпункту "є" ч. 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей.

Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п.3 Прикінцевих положень вказаного Закону виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної шкоди потерпілим на виробництві і крім того з 01.01.2008 р. припинено відшкодування моральної шкоди Фондом, незалежно від часу настання страхового випадку.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішення спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв'язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання, санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці (а.с.14-23) встановлено професійні захворювання, підставою для встановлення яких послужила робота при дії небезпечних та шкідливих виробничі факторів виробничого середовища та трудового процесу на ОСОБА_6 «ПівнГЗК». Виробничі фактори, що спричинили захворювання, відносяться до 3 класу 3 ступеню шкідливості. Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров’я, рекомендовано згідно п. 16-18 акту застосування заходів по зменшенню рівня впливу шкідливих факторів, та важкості праці. Вказане свідчить про наявність причинно-наслідкового звязку між завданою шкодою здоровю позивача і діями відповідача.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, суд враховує тривалість роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, характер і тяжкість отриманих позивачем ушкоджень, що порушує його нормальні життєві звязки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності, припинення трудової діяльності за власним бажанням.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позов слід задовольнити частково та стягнути на користь позивача 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач, завищеною.

Посилання представника відповідача на добровільний вибір позивачем умов праці та обєктивний характер шкідливості умов його праці суд до уваги не приймає, так як вони не мають правового значення для вирішення спору.

Згідно зі ст.ст. 133, 141 ч.6 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, , керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 263-265, 268, 273, 274 ч.4, 280, 289 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, інн. НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. 10-ї Гвардійської Дивізії, 1/8; до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Тернівський район; про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я внаслідок виконання трудових обов’язків – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 704,80 грн. на користь держави.

В інший частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в суд апеляційної інстанції через Тернівський районний суд міста ОСОБА_1. Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 17.10.2018.

СУДДЯ: