Ухвала суду № 77152412, 17.10.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/15198/17

провадження 2-п/201/46/2018

УХВАЛА

17 жовтня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсними договору відступлення права вимоги і договору іпотеки, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10 жовтня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ПАТ “Укрсиббанк”, ТОВ “Кей-Колект”, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсними договору відступлення права вимоги і договору іпотеки, визнання права власності, позовні вимоги не змінювалися, але уточнювалися і не доповнювалися.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2017 року позовні вимоги були задоволені повністю.

05 липня 2018 року представник відповідача звернулася до суду з заявою про перегляд вказаного заочного рішення суду від 06 листопада 2017 року, посилаючись на незаконність винесення такого рішення, не правильність вирішення спору, не відповідність висновків суду матеріалам справи та порушення процесуальних норм при винесенні ухвали про заочний розгляд справи і винесення заочного рішення.

Заявник, він же представник банку, вимоги заяви підтримав, просив скасувати вказане заочне рішення суду і призначити справу до розгляду в загальному порядку, задовольнивши її заяву в повному обсязі.

ОСОБА_1 і відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили; вказаним, на думку суду, проти вимог заяви заперечували, вважаючи вказане рішення винесеним у відповідності до норм ЦПК, повідомлення відповідачів про слухання справи було належним і неодноразовим, іншої адреси для свого листування відповідач не надавав. Отже вимоги заяви безпідставні і фактично просили заяву залишити без задоволення, справу слухати без їх участі.

Вислухавши пояснення представника заявника та банку, з’ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає заяву не обґрунтованою і не підлягаючою задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що дійсно Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 06 листопада 2017 року була розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ “Укрсиббанк”, ТОВ “Кей-Колект”, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсними договору відступлення права вимоги і договору іпотеки, визнання права власності, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2017 року позовні вимоги були задоволені повністю.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України “Умови проведення заочного розгляду справи” 1. Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. 2. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. 3. У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Згідно ст. 283 ЦПК України “Повідомлення про заочне рішення” 1. Відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України “Порядок і строк подання заяви про перегляд заочного рішення” 1. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. 2. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 3. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. 4. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідач ТОВ “Кей-Колект”, скориставшись своїм правом (через представника), яке передбачено ст. 280-284 ЦПК України, звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення, але з пропуском без поважних причин терміну, встановленого ст. 284 ЦПК України (матеріали справи містять поштове повідомлення про отримання копії рішення суду в листопаді 2017 року як банком так і заявником – а. с. 55-60). Обставини, викладені в заяві цього відповідача є не обґрунтованими з огляду на наступне.

В своїй заяві ТОВ “Кенй-Колект” зазначає, що в справі був наявним реальний спір стосовно спірних договорів, права власності, з позивачем є реальний спір, позивач не вказав всіх обставин спору, не надав всіх необхідних документів і взагалі фактично вибрав неналежний спосіб захисту своїх інтересів, не згоден цей відповідач і по суті рішення, про час та день судового розгляду даної цивільної справи належним чином не були повідомлені, про що свідчить відсутність в матеріалах справи такого повідомлення в судове засідання на реальну адресу знаходження ТОВ, яке було б ними отримано.

Але судом встановлено, що згідно загальновідомих фактів (в тому числі і поданих письмових документів самим заявником і відповідачами, заяви про ознайомлення зі справою, отримання копії рішення, поштових кур’єрських повідомлень та інш.) місце знаходження цього відповідача (ТОВ) було на час розгляду справи, є конкретним і визначеним: вул. Кирилівська, буд. 69 в м. Києві, вказану адресу ТОВ вказувала банку як місце як місце свого фактичного знаходження як після, так і на час розгляду судом цивільної, не робили зауважень чи заяв стосовно вказаної адреси знаходження і не ініціювали питання про виправлення описки в цій частині при ознайомленні з матеріалами справи після винесення рішення суду; саме на вказану адресу цьому відповідачу направлялися повістки про слухання справи 06 листопада 2017 року і 17 жовтня 2018 року, цей відповідач повинен був їх отримувати, оскільки про поданий спір, позов знав, так як поштові повідомлення до нього (місця фактичного мешкання) доходять; в даному випадку поштова повістка по дату слухання на 06 листопада 2017 року направлена була судом цьому відповідачу на вказану адресу і вони її отримали, про що свідчить поштове повідомлення – а. с. 48, але зараз представник заявника вказує, що не отримали вказане і відділення зв’язку повернуло вказані документи до суду, але до суду поверталося повідомлення про отримання відповідачем повісток і повідомлень суду про слухання справи, є поштові реєстри про відправлення таких повідомлень про слухання справи і саме повідомлення, в тому числі і листопаді 2017 року.

Пояснення про те, що відповідач міг певний час не дивитися за вхідною поштою, чи якийсь час тимчасово не знаходився в той час за цією адресою не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки таких відомостей він суду не надавав, а відповідно до ст. 131 (ст. 77 на той час) ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Уразі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Відповідно до ст. 287 ЦПК України “Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення” 1. Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. 2. Головуючий відкриває судове засідання і з’ясовує, хто з учасників справи з’явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з’ясовує думку сторін та інших учасників справи щодо вимог про перегляд заочного рішення. 3. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. 4. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ознайомившись зі змістом заяви ТОВ “Кей-Колект” про перегляд заочного рішення від 06 листопада 2017 року, суд вважає, що причини неявки в судове засідання, що відбулося 06 листопада 2017 року не є поважними та заява не містить доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Так в цій заяві про перегляд рішення відповідач вказує про те, що йому не було відомо про час та дату судового засідання посилаючись на те, що про рішення він дізнався тільки пізніше. Але вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідач не повідомляв суду про зміну місця мешкання та реєстрації, в заяві про перегляд заочного рішення суду вказана адреса місця реєстрації і знаходження відповідача. Окрім того, твердження відповідача про те, що судова повістка про виклик в судові засідання ним не отримана, не відповідає дійсності і є лише припущенням відповідача нічим не підтвердженим, оскільки повістка йому направлялася судом та отримана ними, про що є поштове повідомлення, направлення повістки судом було завчасно.

Отже, суд робить висновок про те, що цей відповідач по справі був своєчасно належним чином повідомлений про слухання справи 06 листопада 2017 року.

Після розгляду судом справи по суті і винесення заочного рішення суд повинен був належним чином повідомити відповідача про розгляд справи та направити йому копію винесеного рішення для відома і можливості реалізації свого права в разі незгоди з рішенням – оскаржити його в передбаченому законом порядку і визначені законом строки. Вказане судом було виконано.

Таким чином, заява ТОВ “Кей-Колект” ґрунтується на припущеннях, які нічим не підтверджуються, що в свою чергу суперечить ЦПК України, де вказано про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, можливо зробити висновок про те, що підстави для скасування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2017 року відсутні.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що заява не підлягає задоволенню повністю.

Не може суд прийняти до уваги позицію сторони цього відповідача стосовно наполягання на своїй заяві про перегляд заочного рішення суду, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим заяву ТОВ “Кей-Колект” про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ “Укрсиббанк”, ТОВ “Кей-Колект”, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсними договору відступлення права вимоги і договору іпотеки, визнання права власності залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 130, 131, 258-260, 280-289, 353, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсними договору відступлення права вимоги і договору іпотеки, визнання права власності залишити без задоволення.

Заочне рішення по вказаній цивільній справі може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя -