Ухвала суду № 77152032, 16.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5329/18

УХВАЛА

16 жовтня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» до ОСОБА_1 Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області, про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» до ОСОБА_1 Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Лисогор В.Г. від 25.09.2018р. про відкриття виконавчого провадження №57294890, визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Лисогор В.Г. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №57294890.

Відповідно до п.п.3,5,6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись із позовною заявою, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 161 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011р. №3674-VI.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст.6 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” з 1 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1762,00 гривень.

Таким чином, ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» має сплатити судовий збір за подання вказаного позову у якому об'єднано 2 вимоги немайнового характеру у розмірі 3524,00грн.

Однак, позивачем сплачено судовий збір лише у розмірі 1762,00грн., про що свідчить квитанція №ПН 1040 від 12.10.2018р.

Крім того, у п.2 прохальної частини позовних вимог ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Лисогор В.Г. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №57294890, не зазначивши дату прийняття вказаного рішення.

Частиною 3 ст.287 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначені Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 р. N 1403-VIII.

Статтею 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визнано, що систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України та органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Разом з тим, як вбачається з п.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5) органами державної виконавчої служби, є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Системний аналіз наведених норм Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Інструкції N 512/5 дає підстави для висновку, що відділ примусового виконання рішень не є самостійним органом державної виконавчої служби, а є лише структурним підрозділом такого органу, а саме, відповідного управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в області.

При цьому, позивачем зазначено у якості відповідача ОСОБА_1 Приморський відділ державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області

Згідно з ч.1 ст.169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» підлягає залишенню без руху для надання позивачу строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України суддя, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» до ОСОБА_1 Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області, про визнання протиправними та скасування постанов– залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз’яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.О. Танцюра