Рішення № 77152005, 16.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2792/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2018 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Рішенням суду по справі № 428/10140/17, зокрема поновлено нарахування та виплату пенсії за віком з квітня 2017 року. В березні 2018 року заборгованість у сумі 19740,46 грн була сплачена без урахування компенсації втрати частини пенсії. На звернення щодо виплати компенсації з травня 2017 року по серпень 2018 року надійшла відповідь від 22.08.2018, в якій у виплаті компенсації відмовлено.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

Враховуючи вищенаведене позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у обчисленні та виплаті компенсації у зв’язку з порушенням строків її виплати з травня 2017 року по травень 2018 року;

- зобов’язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” та “Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати”.

Ухвалою суду від 21 вересня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 жовтня 2018 року (а.с. 1-2).

06 жовтня 2018 року відповідачем надано відзив на позовну заяву (а.с. 21-22), в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що 29.11.2017 відповідачем була нарахована та виплачена пенсія позивача за квітень 2014 року, тому що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08.11.2017 у справі № 428/10140/17 виконання рішення було звернуто до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць. 20.02.2018 на виконання судового рішення відповідачем поновлено виплату пенсії позивачу з 01 травня 2017 року, тобто нарахування здійснено у лютому 2018 року, тому вимога здійснити виплату компенсації втрати частини грошових доходів по травень 2018 року є необґрунтованою.

З посиланням на норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», норми Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, відповідач вважає, що, оскільки позивач просить стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати з огляду на судове рішення, яким зобов’язано поновити нарахування та виплату пенсії, дана сума заборгованості носить разовий характер, її нарахування щомісячно не проводилось, ця сума була визначена на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 487/6923/16-а. Безпідставним є посилання позивача на висновки Верховного Суду України у постанові від 18.11.2014, оскільки у цій постанові зазначені норми застосовано за інших фактичних обставин, а саме щодо невиконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач просить задовольнити позовні вимоги з травня 2017 року, але до суду звернулася лише у вересні 2018 року, ненавівши жодної причини пропуску строку звернення до суду.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, розгляд справи просила проводити без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорту серії ЕМ093915, виданого 11.05.1999 Ленінським РВ УМВС у м. Луганську, довідки УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради від 14.04.2016 № 919053585 (а.с. 6-8).

На підставі заяви від 14.04.2016 перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку та отримує пенсію за віком (а.с. 23).

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08.11.2017 у справі № 428/10140/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними та дискримінаційними дії щодо невиплати пенсії за віком, зобов’язання відновити нарахування та виплату пенсії за віком з моменту припинення та зобов’язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, задоволено частково. Визнано протиправними та дискримінаційними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1. Зобов’язано ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з квітня 2017 року. Постанову звернуто до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць (а.с. 25-27).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 у справі № 428/10140/17 апеляційну скаргу ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 листопада 2017 року у справі № 428/10140/17 - залишено без задоволення, постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 листопада 2017 року у справі № 428/10140/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними та дискримінаційними дії щодо невиплати пенсії за віком, зобовязання відновити нарахування та виплату пенсії за віком з моменту припинення та зобовязання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення - залишено без змін (а.с. 29-31).

29.11.2017 відповідачем нараховано та виплачено пенсію позивачу за квітень 2017 року на виконання постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08.11.2017 у справі № 428/10140/17 в частині звернення її до виконання в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1409,94 грн, що підтверджується протоколом від 29.11.2017 (а.с. 28).

20.02.2018 на виконання постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 0811.2017 у справі № 428/10140/17 в частині зобов’язання поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.04.2017 відповідачем нараховано та виплачено пенсію з 01.04.2017 по лютий 2018 року, що підтверджується протоколом від 20.02.2018 (а.с. 32).

Тобто, зазначеними доказами підтверджується, що на виконання постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08.11.2017 у справі № 428/10140/17 нараховано та згодом виплачено пенсію без компенсації втрати частини доходів, що фактично визнається відповідачем.

При цьому суд зазначає, що пенсію за лютий 2018 року було нараховано у строки, передбачені ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

12 серпня 2018 року позивачем було подано до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області скаргу, з вимогою обчислити та виплатити позивачу компенсації втрати частини доходів з суми пенсії, за період з травня 2017 року по день поновлення пенсії (а.с. 10).

ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 22.08.2018 № 30/ВЕБ-12168-Ф-С-18-017835 розглянуто зазначену скаргу та повідомлено, що сума заборгованості з пенсії, яка була нарахована на виконання судового рішення носить разовий характер, її нарахування щомісячно не проводилось, ця сума була визначена на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У зв’язку з наведеним позивачу відмолено в обчисленні та виплаті компенсації втрати частини доходів з суми пенсії, за період з травня 2017 року по день поновлення пенсії (а.с. 11).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001№ 159 (далі Порядок № 159).

Так, згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтею 1 Закону № 2050 визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам

втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050).

Абзацом другим пункту 3 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Статтею 3 Закону № 2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Матеріалами справи підтверджується, що мала місце несвоєчасна виплата управлінням ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з вини останнього пенсії позивачеві у період з квітня 2017 року по січень 2018 року.

Доводи відповідача з посиланням на аналогічну, на його думку, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.07.2018 у справі № 487/6923/16-а, про те, що, оскільки позивач просить стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати з огляду на судове рішення, яким зобов’язано поновити нарахування та виплату пенсії, дана сума заборгованості носить разовий характер, її нарахування щомісячно не проводилось, ця сума була визначена на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, тому компенсація втрати частини пенсії в даному випадку не передбачена, суд вважає безпідставними, оскільки пенсійні виплати, які мали нараховуватися та виплачуватися позивачеві з квітня 2017 року щомісячно носять постійний, а не разовий характер.

Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 у справі № 21-518а14 зроблено правовий висновок, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-VI, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №487/6923/16-а є помилковим, оскільки у цій постанові правові норми щодо компенсації втрати частини доходів застосовано за інших фактичних обставин, а саме що строків виплати вперше призначеної пенсії державного службовця, а позивачу пенсію вже було призначено раніше.

У рішенні по справі «Будченко проти України» (заява № 38677/06, від 24.04.2014( ЄСПЛ висловив таку позицію: «Суд нагадує, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під діюстатті 1Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №№ 65731/01 та 65900/01, ЄСПЛ 2005-Х)» (п.36); Суд нагадує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І) (п.40).

Тобто майнове право позивача, передбачене статтею 46 Закону № 1058, підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, а відповідач не довів обґрунтованості та законності втручання в право позивача на володіння таким майном шляхом ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв’язку з несвоєчасною сплату з вини органу ПФУ належної позивачу пенсії.

У відповідності до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку щодо обгрунтованості позовних вимог в частині протиправності дій відповідача щодо ненарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з квітня 2017 року по січень 2018 року, та як наслідок обов'язок відповідача здійснити нарахування відповідної компенсацій.

Щодо решти позовних вимог доводи позивача спростовані відповідними доказами.

Щодо посилань відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної, нарахованої та невиплаченої пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким іншим строком.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб’єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

Крім того, позивач не обмежений правом звернутися до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинені суб'єктом владних повноважень - ввідповідачем на виконання такого рішення суду в порядку ст. 383 КАС України.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушеного права позивача як прийняття рішення про визнання протиправною відмови відповідача у обчисленні та виплаті компенсації пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати та зобов’язання його нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків її виплати.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 21 вересня 2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 1-2).

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 352,40 грн та з позивача у розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 90, 139, 241-246, 255, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії з травня 2017 року по лютий 2018 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, будинок 9) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) компенсацію втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням термінів її виплати з травня 2017 року по січень 2018 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 № 159.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні 40 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, будинок 9) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_3