Рішення № 77151397, 11.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 жовтня 2018 року м. Ужгород№ 0740/965/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої – судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання – Данча М.І.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3.ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 16 жовтня 2018 року.

ОСОБА_1, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить: 1) визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо заниження відсотку грошового забезпечення з 86% до 70% при перерахунку пенсії у травні 2018 року; 2) визнати неправомірними дії головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області при прийнятті рішення про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 86% від грошового забезпечення; 3) зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та проводити виплати пенсії за вислугу років у розмірі 86% грошового забезпечення та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії з моменту протиправного зниження відсотку грошового забезпечення; 4) зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок суми недовиплаченої частини пенсії внаслідок протиправного зниження у 2018 році розміру відсотку з 86 % до 70% грошового забезпечення – 01 січня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні 2002 року у відповідності до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України позивач був звільнений з військової служби у запас. Загальна вислуга на момент звільнення становила 32 роки. ГУ ПФУ у Закарпатській області відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (в редакції 2002 року) призначено позивачу пенсію за вислугу років у розмірі 86 % грошового забезпечення. Позивачу стало відомо про перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року з розрахунку 70 % грошового забезпечення. 10.08.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та збільшення його пенсії з розрахунку 86 % грошового забезпечення. Проте, листом від 21.08.2018 року ГУ ПФУ у Закарпатській області повідомило, що вказаний перерахунок пенсії був здійснений на підставі чинної редакції Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з розрахунку 70 % суми відповідного грошового забезпечення. Зазначив, що відповідач фактично відмовив йому у здійсненні перерахунку та виплати пенсії у розмірі 86 % відповідних сум грошового забезпечення, а тому вважає такі дії протиправними.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у змісті позовної заяви.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що перерахунок пенсії здійснювався з 01.01.2018 року за нормами законодавства, чинного на момент перерахунку, а саме з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на правомірність здійсненого перерахунку. А тому, просить суд відмовити в його задоволенні з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1, перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років, яка нарахована на підставі грошового атестату №78 від 12 вересня 2002 року, виданого в установленому Законом порядку військовою частиною 2142, та відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року.

Згідно з протоколом № 1914 про призначення пенсії (08.09.2002 р.) пенсію позивача обчислено за вислугу 32 роки у розмірі 85 % грошового забезпечення.

Проте, судом встановлено та копіями перерахунків сум пенсії з 2003 - 2015 року підтверджено, що з часу призначення пенсії позивач отримував пенсію за вислугу у розмірі 86 % грошового забезпечення.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» ГУ ПФУ у Закарпатській області проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 70 % грошового забезпечення на підставі довідки Адміністрації прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 30.03.2018 року.

10.08.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент звільнення з військової служби) у розмірі 86 % грошового забезпечення, адже статтею 58 Конституції України передбачено, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Листом від 21.08.2018 року № 409/Я-99-01 ГУ ПФУ у Закарпатській області повідомило позивача, що перерахунок пенсій здійснювався за чинною редакцією Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсію позивача перераховано з нового грошового забезпечення у розмірі 70 % (максимальний).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

В свою чергу, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 за № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 за № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із листа Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 21.08.2018 року №409/Я-99-01, в березні 2018 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача починаючи з 01.01.2018 року з урахуванням постанови КМУ №103. Із даного листа також слідує, що станом на 01.01.2018 року розмір грошового забезпечення з якого йому нараховується пенсія складає4922,98 грн., при цьому основний розмір пенсії складає 70% грошового забезпечення.

Надаючи оцінку посиланням позивача на протиправність дій відповідача, які виразились у зменшені основного розміру пенсії із 86% грошового забезпечення до 70%, то суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Таким чином, з 01.10.2011 року положення частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років 90 % відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

В подальшому, відповідно до Закону України від 27.03.2014 за №1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014 було внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, де число " 80" замінили на число " 70" (максимальний розмір пенсії), що, на думку відповідача, передбачає необхідність проведення перерахунку пенсії позивача в розмірі 70% від грошового забезпечення.

Аналізуючи встановлені у справі обставини та враховуючи положення процитованих норм у їх сукупності, суд доходить висновку, що це стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Адже до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави встановлені саме щодо перерахунку пенсії.

Всупереч наведеного, при здійснені перерахунку пенсії позивачу на підставі Постанови №103 КМУ, управління пенсійного фонду застосувало норми, які регулюють питання саме призначення пенсії, що є безпідставним.

Так, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Вказана позиція щодо застосування норм права до спірних правовідносин, міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі № 21-420а13.

Окремо суд акцентує увагу на тому, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2018 року справа № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд дійшов висновку, що доводи відповідача про порушення обов’язкової умови як для призначення пенсії, так і для проведення перерахунку раніше призначених пенсій, подання пенсіонерами до органів, що призначають пенсії, відповідної заяви встановленого зразка (згідно додатку 1 Порядку №3-1) з доданням до неї необхідних документів, що позивачем не було зроблено та надана позивачу відповідь від 21.08.2018 року №409/Я-99-01 на звернення від 10.08.2018 року носить інформаційний характер і не набуває статусу рішення в розумінні п.1 ч.1 ст.19 КАС України, є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не звертався до відповідача про призначення пенсії чи про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії, а відповідно до заяви від 10 серпня 2018 року, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області про перерахунок пенсії у зв’язку з зменшенням відсоткового розміру з 86 % на 70 % відповідних сум грошового забезпечення, визначених на момент призначення пенсії, на яку позивачу була надана відповідь від 21.08.2018 року № 409/Я-99-01, де вказано, що звернення було розглянуто спеціалістами управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління, які дійшли до висновку, що обчислення було здійснено вірно, чим фактично відмовив йому у здійсненні перерахунку та виплати пенсії у розмірі 86 % грошового забезпечення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України суду повноважень, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зниження відсотку грошового забезпечення з 86 відсотків до 70 відсотків при перерахунку пенсії та визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача у розмірі 86 % від відповідних сум грошового забезпечення; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 86 % від відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року № 103; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок суми недовиплаченої частини пенсії внаслідок протиправного зниження у 2018 році розміру відсотку грошового забезпечення з 86 % до 70 % - з 01 січня 2018 року.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зниження відсотку грошового забезпечення з 86 відсотків до 70 відсотків при перерахунку пенсії.

3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 86 % від грошового забезпечення.

4. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та проводити виплату пенсії за вислугу років у розмірі 86 % грошового забезпечення та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії, з моменту зниження відсотку грошового забезпечення - з 01 січня 2018 року.

5. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок суми недовиплаченої частини пенсії внаслідок протиправного зниження у 2018 році розміру відсотку грошового забезпечення з 86 % до 70 % - з 01 січня 2018 року.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя ОСОБА_3