Рішення № 77151297, 03.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 р. Справа№0540/6231/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Дідевич І.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецької області про зобов’язання виплатити нараховану пенсію за період з 01.01.2016 року по 19.12.2016 року.

В обґрунтування позову зазначив, що він отримує пенсію, як працівник органів внутрішніх справ України за вислугу років. Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 14.09.2017 року було зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року. На звернення від 06.02.2018 року відповідач повідомив листом від 16.02.2018 року, що перерахунок пенсії здійснено з 01.01.2016 року, однак нараховану доплату буде сплачено починаючи тільки з 20.12.2016 року, оскільки відповідно до змін у ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» тимчасово призначені пенсії у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 грудня не виплачуються особам, які працюють на посадах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів». Він дійсно працював у зазначений період на державній службі у головному управлінні Державної міграційної служби України в Донецькій області. Вважає, що відмова у виплаті йому пенсії з тих підстав, що він працював на державній службі є порушенням його конституційного права на соціальний захист. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 06 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання 30 серпня 2018 року.

30 серпня 2018 року по справі було об’явлено перерву до 03 жовтня 2018 року.

03 жовтня 2018 року представник позивача у судовому засіданні наполягав на позовних вимогах та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

У відзиві відповідач зазначив, що відповідно до змін у ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» встановлено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії /щомісячне довічне грошове утримання не виплачується. Оскільки позивач працював у зазначений період на державній службі в Головному управлінні державної міграційної служби України в Донецькій області виплата пенсій позивачу була припинена. Рішенням Конституційного суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано таким, що не відповідає Конституції України перше речення ст.54 Закону України ««Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яке набрало чинності 20.12.2016 року. На підставі цього було здійснено нарахування позивачу доплати у січні 2017 року за період з 20.12.2016 по 31.12.2016. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 від 09 квітня 1992 року.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 14.09.2017 року було зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року.

Позивач звернувся до пенсійного органу про перерахунок пенсії згідно з рішенням суду та отримав відповідь від 16.02.2018 року, відповідно до якої перерахунок пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 здійснено з 01.01.2016 року. Проте доплату нараховано, починаючи з 20.12.2016 року , оскільки згідно з ч.1 ст.54 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у період з 01 січня 2016 по 31 січня 2016 року, особам які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії /щомісячне довічне грошове утримання не виплачується.

Як було встановлено у судовому засіданні позивач працював у зазначений період на державній службі в Головному управлінні державної міграційної служби України в Донецькій області. Зазначена обставина не є спірною.

У зв’язку з Рішенням Конституційного суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано таким, що не відповідає Конституції України перше речення ст.54 Закону України ««Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яке набрало чинності 20.12.2016 року, відповідачем було здійснено нарахування позивачу доплати у січні 2017 року за період з 20.12.2016 по 31.12.2016.

Позивач вважає, що його права порушені та просить суд зобов’язати відповідача виплатити нараховану пенсію за період з 01.01.2016 року по 19.12.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Пенсійне забезпечення працівників органів внутрішніх справ регулюється Законом України ««Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ, були внесені зміни першого речення частини першої ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», викладено в наступній редакції: «Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Отже, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року на позивача, як посадової особи Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, який працює на посаді та умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», поширювались положення законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії у період проходження державної служби.

Таким чином, факт роботи на посадах та на умовах, які передбачені, зокрема, Законом України «Про державну службу» у вказаний період є підставою для припинення виплати пенсій, призначених у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» .

Як вже зазначалось судом рішенням Конституційного суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано таким, що не відповідає Конституції України перше речення ст.54 Закону України ««Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яке набрало чинності 20.12.2016 року.

Законом України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України частину першу ст.54 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» викладено у такій редакції Тимчасово, по 30 вересня 2017 року, особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії не виплачуються.

Відповідно до п.2 Рішення Конституційного суду № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року Положення першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року N 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто обмеження виплати пенсії працюючим пенсіонерам органів внутрішніх справ у період з 20 грудня 2016 року були скасовані. Втім, зазначені обмеження в період з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року, залишились діючими, рішенням Конституційного Суду України чи іншим законом скасовані не були, а тому підлягали обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у Постанові від 10.04.2018 року по справі № 623/407/16-а та у Постанові від 14.03.2018 року по справі № 265/4497/17.

Крім того, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні зокрема, в рішенні від 05 вересня 2017 року у справі «Fabian проти Угорщини» (Заява № 78117/13, параграфи 74 – 82, 84), у якому Суд у складі ОСОБА_4 зазначив, що у вирішенні «справи стосовно зменшення, зупинення чи припинення соціальної пенсії» мають значення: ступінь втрати пільг; чи був елемент вибору; та ступінь втрати засобів для існування. Оскільки виплата пенсії заявника була призупинена лише в період, коли він був переведений на роботу та він мав можливість вибрати між продовженням державної зайнятості та отриманням його пенсії, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що справедливий баланс між вимогами загального державного інтересу та правами заявника був дотриманий.

Відповідно до частини другою ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатить нараховану за період з 01.01.2016 року по 19.12.2016 року пенсію – відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 жовтня 2018 року.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2018 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.