Рішення № 77151131, 01.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року (о 18 год. 15 хв.)Справа № 808/440/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексстандарт»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплексстандарт» (далі – ТОВ «Комплексстандарт», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.12.2017 №0017801401, в частині визначення позивачу грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за звітний період 2014 рік в загальному розмірі 182 857,50 грн., у тому числі 146 286,00 грн. за податковими зобов’язаннями та 36 571,50 за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняте на підставі акту перевірки від 15.11.2017 №645/08-01-14-01/38024830, як таке, що не відповідає чинному законодавству, а також порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем надано до перевірки всі первинні документи по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Скай груп плюс», ПП «Предтеча», ТОВ «Фобос-О» (договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи), які свідчать про придбання товарів (робіт, послуг) за договорами поставки на платній основі. Означені первинні документи детально описані на арк. 5-21 ОСОБА_2 перевірки, їх дійсність відповідачем не оспорюється, так само як і відсутність дефектів при їх складанні. Таким чином, на думку позивача, надані до перевірки правочини та первинні документи спростовують висновок ГУ ДФС у Запорізькій області про безоплатність одержання товарів позивачем від вищевказаних контрагентів. Вказує, що акт перевірки не містить доказової інформації про безоплатність одержання товарів ТОВ «Комплексстандарт» від ТОВ «Скай груп плюс», ПП «Предтеча», ТОВ «Фобос-О» і порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України та заниження доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 812 697,00 грн. Зауважує, що всі висновки відповідача, викладені в ОСОБА_2 перевірки, базуються на тому, що згідно із базами даних ДФС України встановлена відсутність придбання товарів (робіт та послуг), що були реалізовані підприємствами на адресу позивача, а також по контрагентам позивача є порушенні кримінальні провадження, натомість, використання для встановлення факту порушення норм податкового законодавства з боку позивача лише інформаційних систем ДФС України, вважає необґрунтованим, так як їх правовий статус як носія інформації діючим законодавством не визначений. Що стосується посилань акту перевірки на наявність кримінального провадження №32015080000000034 від 16.04.2015, зазначає, що вказане кримінальне провадження було зареєстроване в 2015 році, однак акт не містить інформації щодо передачі справ до суду, наявності вироків у кримінальних справах та набрання ними законної сили, адже, відповідно до положень чинного законодавства лише вирок, який набрав законної сили в порядку, встановленому законом, підтверджує вину особи. Крім того, звертає увагу суду на те, що сам факт порушення кримінального провадження з урахуванням презумпції невинуватості особи не може вважатись беззаперечним доказом нереальності здійснення господарських операцій суб’єктом господарювання, тобто наявність порушених кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагентів ТОВ «Комплексстандарт» не є беззаперечним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Також посилання ГУ ДФС у Запорізькій області в акті перевірки на зміст постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2015 по справі №826/21397/15 вважає недоречним, оскільки у вказаній справі брали участь сторонні особи: ТОВ «Шатра» та ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, а за змістом ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, вважає податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.12.2017 №0017801401, в частині визначення позивачу грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за звітний період 2014 рік в загальному розмірі 182 857,50 грн., є протиправним, у зв’язку із чим просить суд скасувати його.

Ухвалою судді від 12.02.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 06 березня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 01.03.2018 надав до суду відзив (вх. №6936), у якому пояснює, що в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Комплексстандарт» мало взаємовідносини з ТОВ «Скай груп плюс», ПП «Предтеча», ТОВ «Фобос-О». Проведеним аналізом діяльності вказаних контрагентів по операціям з контрагентами-постачальниками встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької , економічної діяльності в силу – маніпулювання товарними позиціями та обсягом, в силу не підтвердження проведених операцій з контрагентами через відсутність СГ за юридичною/фактичною адресою, не наданням відповіді на запити, через відсутність необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів тощо. Враховуючи вищезазначене, вважає, що шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулювання при складанні декларацій з податку на прибуток та ПДВ, додатку №5 до декларації з ПДВ, встановлено штучне формування витрат та податкового кредиту з ПДВ для суб’єктів господарювання – покупців, походження, рух, а також кількість та якість товарів від слідкувати неможливо. Також вказує на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність інформації щодо зберігання, перевезення (навантаження, розвантаження) або виробництва вищезазначених товарів, його фізичні і хімічні властивості, яка передбачає наявність основних засобів, необхідних для такої операції, наприклад, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту, зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення, обсяги фізичного руху товару в обмежені проміжки часу. Також відсутня інформація щодо транспортування то вару від постачальників до контрагентів позивача, яким чином здійснювалось навантаження-розвантаження не відомо. Враховуючи викладене, на думку відповідача, фактично мала місце реалізація товару, джерело походження якого не встановлено, при цьому, наявність факту реалізації ТОВ «Комплексстандарт» є свідченням набуттям останнього у власність (безоплатного отримання послуг, робіт) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Таким чином, надані до перевірки документи, складені з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності – привалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац 8 ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Стосовно посилань позивача на необґрунтованість використання відповідачем баз даних ДФС України як доказової бази при складанні ОСОБА_2 зауважує, що інформація, одержана підрозділами податкової служби за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби. Ураховуючи вищевказане, вважає, що співробітники ГУ ДФС у Запорізькій області як співробітники податкової служби відповідно до наданих їм повноважень провели перевірку ТОВ «Комплексстандарт», за результатами якої було складено акт – службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм податкової інформації про виявлені порушення вимог податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а при складанні акта було використано інформацію, одержану за результатами здійсненого податкового контролю і призначену для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності податкового органу, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ухвали від 06.03.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 15 травня 2018 року.

15 травня 2018 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 15 травня 2018 року відкладене підготовче засідання на 13 червня 2018 року.

13 червня 2018 року вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання по справі відкласти на 23 липня 2018 року.

Відповідно до ухвали від 23.07.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 13 вересня 2018 року.

13 вересня 2018 року провадження у справі поновлено.

Відповідно до ухвали від 13.09.2018 закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 01 жовтня 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Комплексстандарт» (ідентифікаційний код 38024830) є юридичною особою, яка зареєстрована 16.01.2012 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, основний вид економічної діяльності 27.12 Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №1764/2017.

У період з 19.10.2017 по 08.11.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Комплексстандарт» з питань податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного – за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складений акт від 15.11.2017 №645/08-01-14-01/38024830, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 (в редакції, що діяла до 01.01.2015), п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в редакції, що діє після 01.01.2015, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 198 022,00 грн., в т.ч. за 2014 рік у сумі 146 285,00 грн., за 2015 рік у сумі 51 736,00грн.

Вказані висновку про порушення податкового законодавства ґрунтуються на тому, що ТОВ «Комплексстандарт» мало взаємовідносини з ТОВ «Скай груп плюс», ПП «Предтеча», ТОВ «Фобос-О». Проведеним аналізом діяльності вказаних контрагентів по операціям з контрагентами-постачальниками встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу – маніпулювання товарними позиціями та обсягом, в силу не підтвердження проведених операцій з контрагентами через відсутність СГ за юридичною/фактичною адресою, не наданням відповіді на запити, через відсутність необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів тощо. Враховуючи вищезазначене, шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулювання при складанні декларацій з податку на прибуток та ПДВ, додатку №5 до декларації з ПДВ, встановлено штучне формування витрат та податкового кредиту з ПДВ для суб’єктів господарювання – покупців, походження, рух, а також кількість та якість товарів від слідкувати неможливо. Також у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутня інформація щодо зберігання, перевезення (навантаження, розвантаження) або виробництва вищезазначених товарів, його фізичні і хімічні властивості, яка передбачає наявність основних засобів, необхідних для такої операції, наприклад, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту, зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення, обсяги фізичного руху товару в обмежені проміжки часу. Також відсутня інформація щодо транспортування то вару від постачальників до контрагентів позивача, яким чином здійснювалось навантаження-розвантаження не відомо. Враховуючи викладене, на думку перевіряючих, фактично мала місце реалізація товару, джерело походження якого не встановлено, при цьому, наявність факту реалізації ТОВ «Комплексстандарт» є свідченням набуттям останнього у власність (безоплатного отримання послуг, робіт) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Таким чином, надані до перевірки документи, складені з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності – привалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац 8 ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підставі ОСОБА_2 та вказаних порушень відповідачем 27 грудня 2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області було прийняте податкове повідомлення - рішення №0017801401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 234 594,50 грн., в тому числі 198 023,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 36 571,500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення частково протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування в частині визначення позивачу грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за звітний період 2014 рік в загальному розмірі 182 857,50 грн., у тому числі 146 286,00 грн. за податковими зобов’язаннями та 36 571,50 за штрафними (фінансовими) санкціями. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України).

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01.01.2015, визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За приписами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України у цієї ж редакції витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 цього кодексу у зазначеній редакції витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

При цьому, згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на тому, що в ході проведеної перевірки встановлено заниження податку на прибуток у сумі 146 285,00 грн. за 2014 рік по контрагентам ТОВ «Скай груп плюс», ПП «Предтеча», ТОВ «Фобос-О».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, необхідною умовою для формування витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі – Положення №88), за змістом якого, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у пункті 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Судом встановлено, що 29.01.2014 між позивачем та ТОВ «Скай груп плюс» укладений договір поставки № 14/27, за умовами якого позивач придбавав обладнання, вказане у Специфікаціях, які додаються до цього Договору, зокрема: командоконтроллери, контактори, реле, блоки резисторів, рубильники, мідно-лужений кабельні наконечники, проводи, запобіжники, тримачі запобіжників, вольтметри змінного струму, амперметри, трансформатори тощо.

Фактичне придбання позивачем товару за вказаним договором протягом березня-травня 2014 року підтверджено Специфікаціями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, податковими накладними, виписками по банківському рахунку тощо (перелік первинних документів наведено на с. 5-10 ОСОБА_2 перевірки, копії долучено до матеріалів справи) Транспортування товару здійснювалось на автомобільним перевізником ТОВ «Риа Транс» на замовлення ТОВ «Скай груп плюс», що підтверджено товарно-транспортними накладними. Позивачем здійснена оплата придбаного товару шляхом перерахування 14.03.2014, 28.03.2014, 11.04.2014, 15.04.2014, 23.04.2014, 14.05.2014, 13.06.2014 на рахунок контрагента грошових коштів, кредиторська заборгованість на дату перевірки складала 130 679,86 грн.

01.09.2014 між позивачем та ПП «Предтеча» укладений договір поставки № 42, за умовами якого позивач придбав обладнання, вказане у Специфікаціях, які додаються до цього Договору, зокрема: скоби, тримачі світлофорів, муфти, заглушки, шино тримачі, анкери, блоки резисторів, елементи опору, роз’єднувачі, запобіжники, автоматичні вимикачі, рубильники, реле тощо.

Фактичне придбання позивачем товару за вказаним договором протягом вересня 2014 року підтверджено видатковими накладними, рахунками на оплату, податковими накладними (перелік первинних документів наведено на с. 15-16 ОСОБА_2 перевірки, копії долучено до матеріалів справи). Транспортування товару здійснювалось власними силами позивача на ЗАЗ Пікап АР1244СР, що підтверджено товарно-транспортними. Позивачем здійснена оплата придбаного товару шляхом перерахування 13.10.2014, 15.10.2014 на рахунок контрагента грошових коштів.

14.01.2014 між позивачем та ТОВ «Фобос-О» укладений договір № 1401 на поставку продукції, за умовами якого позивач придбав електромонтажне обладнання і кабельно-проводникову продукцію, розгорнута номенклатура продукції вказана в специфікаціях, які додані до Договору і є його невід’ємною частиною.

Фактичне придбання позивачем товару за вказаним договором протягом січня-лютого 2014 року підтверджено специфікацією на поставку продукції, видатковою накладною від 29.01.2014 №28020, рахунком-фактурою №ФБ-000004 від 29.01.2014, податковою накладною від 29.01.2014 №28020, виписка по банківському рахунку, товарно-транспортною накладною №Р04 від 29.01.2014. Транспортування товару здійснювалось на орендованому позивачем за договором від 03.05.2013 № 4 автомобілі марки «Газель», що підтверджено товарно-транспортними. Позивачем здійснена оплата придбаного товару шляхом перерахування 18.02.2014 на рахунок контрагента грошових коштів, кредиторська заборгованість 208 574,35 грн., що підтверджено актом звіряння.

Таким чином, аналіз наданих первинних документів свідчить про те, що операції позивача з придбання товару були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону № 996-ХIV та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995. Документи відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку оформлення податкових накладних. Викладені факти знайшли підтвердження в самому акті перевірки. При цьому, матеріалами перевірки та доводами відповідача не спростовується реальність проведених операцій.

Що стосується оформлення товарно-транспортних накладних, то Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, на які посилається податковий орган, були видані на виконання Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою КМУ від 05.01.95 № 710. Програма розроблена відповідно до Державної програми боротьби зі злочинністю, затвердженої Постановою ВРУ від 25.06.1993 на виконання рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 18.02.1994. Отже, сфера застосування Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не пов'язана з визначенням правил ведення платником податку податкового та бухгалтерського обліку в частині прийняття - передачі товарно-матеріальних цінностей. Отже, відсутність певних реквізитів в товарно-транспортній накладній або її відсутність є лише порушенням Правил перевезень автомобільним транспортом з боку перевізника, яке не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства Товариством.

До того ж, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у ОСОБА_2 перевірки, витікають із отриманої податкової інформації.

При цьому, посилання відповідача на інформацію про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, основних засобів, транспорту, відсутність господарських операцій щодо придбання ними цих матеріалів у інших постачальників як на доказ, на існування кримінального провадження, в якому позивач не є учасником, як на обставини, що спростовують факт здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, суд вважає необґрунтованим, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов’язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов’язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов’язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Щодо посилання представника відповідача на зміст постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2015 по справі №826/21397/15, яка набрала законної сили, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому, за приписами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини встановлені у судовій справі №№826/21397/15 не є тотожними справі, що розглядається. Вони не стосуються взаємовідносин ТОВ «Комплексстандарт», які мали місце у січні-лютому 2014 року, з ТОВ «Фобос-О».

З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Оскільки формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податковим на прибуток, за спірними господарськими операціями, здійсненими позивачем протягом 2014 року, підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток щодо господарських операцій, які мали місце у 2014 році.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік, а відтак, висновки, зроблені відповідачем в ОСОБА_2, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_2 порушень, є частково протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексстандарт» (69120, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38024830) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0017801401, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Комплексстандарт» (69120, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38024830) грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за звітний період 2014 рік в загальному розмірі 182 857,50 грн. (сто вісімдесят дві тисячі вісімсот п’ятдесят сім гривен п’ятдесят копійок), в тому числі 146 286,00 грн. (сто сорок шість тисяч двісті вісімдесят шість гривен) за податковими зобов’язаннями та 36 571,50 грн. (тридцять шість тисяч п’ятсот сімдесят одна гривня) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексстандарт» (69120, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38024830) суму судового збору у розмірі 2742,86грн. (дві тисячі сімсот сорок дві гривні вісімдесят шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 16.10.2018.

Суддя І.В. Батрак