Рішення № 77150998, 20.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 вересня 2018 року Справа № 0840/2903/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (69057, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69075, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629)

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому просить суд визнати неправомірними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, щодо відмови у зарахуванні стажу роботи за період з 01 грудня 1992 року по 19 вересня 1995 року та період 21 вересня 1995 року по 29 грудня 1997 року при призначенні пенсії за віком та зобов’язання розглянути повторно заяву, з урахуванням висновків суду, про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з моменту звернення з заявою, а саме 15 лютого 2018 року.

Ухвалою судді від 23 липня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням осіб та призначено судове засідання на 02 серпня 2018 року.

02 серпня 2018 року, ухвалою суду відкладено розгляд справи у зв’язку з відсутністю доказів належного повідомлення сторін, та призначено судове засідання на 12 вересня 2018 року.

За вимогами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином останній день розгляду справи є 20 вересня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач в своїй позовній заяві та відповіді на відзив зазначає наступне, що 15 лютого 2018 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Відповідачем складено рішення від 21 лютого 2018 року №11/476/05, яким відмовлено, що записи №24 та №27 про прийняття та звільнення з Колективного малого підприємства «Мишка на Севере», були зроблені з порушенням пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року №58, відповідно період роботи на підприємстві з 01 грудня 1992 року по 29 грудня 2017 року не може бути зарахований до загального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком. Вважає що не можна не враховувати дані записи через порушення працедавцем занесення до трудової книжки запису у графі 4. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у поданому 09 серпня 2018 року відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що період роботи в КП «Мишка на Севере» з 01 грудня 1992 року по 29 грудня 2017 року не вправі зараховувати до загального стажу оскільки записи зроблені з порушенням пункту 2.4 Інструкції №58. Таким чином, відсутні правові та законодавчі підстави для задоволення позовної заяви позивача та просить суд відмовити в повному обсязі.

10 серпня 2018 року відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

За таких обставин та керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Щодо клопотання про розгляд справи в викликом сторін із дослідженням усіх документів, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 2 статтею 257 КАС України, визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При цьому, згідно з частиною 3 статті 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як зазначено у частині 1 статті 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 статті 260 КАС України зазначено, що частини друга, шоста цієї статті не застосовуються до справ, визначених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частиною 6 статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про можливість проведення судового засідання за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа є незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом із доданих сторонами матеріалів справи встановлено, що 15 лютого 2018 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Однак, відповідач своїм рішенням від 21 лютого 2018 року №11/476/05 відмовив в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Обґрунтовуючи тим, що записи №24 та №27 про прийняття та звільнення з Колективного малого підприємства «Мишка на Севере», зроблені з порушенням пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року №58, відповідно період роботи на підприємстві з 01 грудня 1992 року по 29 грудня 2017 року не може бути зарахований до загального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком та запропоновано звернутися за її призначенням після досягнення необхідного віку.

Також матеріалами встановлено, позивач звертався до Державного архіву Запорізької області Запорізької державної адміністрації для отримання інформації про реєстрацію Колективного малого підприємства «Мишка на Севере».

11 квітня 2018 року №01-32/х-0704 надано відповідь та копію розпорядження Жовтневої районної ради народних депутатів виконавчого комітету від 18 лютого 1992 року №27 про державну перереєстрацію підприємства.

08 червня 2018 року позивач повторно звернувся до Державного архіву Запорізької області Запорізької державної адміністрації з проханням про виправлення у записах трудової книжки на підставі пункту 2.8 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Листом від 26 червня 2018 року №01-32/х-1609, яким зазначено про відсутність умов та необхідних документів про для виправлення у трудовій книжці. Запропоновано звернутися до суду.

Позивач вважаючи дії територіального Пенсійного фонду щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статтею 8 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 5 цієї статті 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Також суд вважає, що слід зазначити про таке, питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846) (далі Порядок № 22-1).

Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Отже, обов’язковою умовою для призначення пенсії є звернення громадянина до органу, що призначає пенсію, із відповідною заявою встановленої форми та доданими до неї необхідними документами.

При цьому відповідно статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, основним документом який підтверджує наявний трудовий стаж є трудова книжка, і лише за її відсутності або відсутності у трудовій книжці відповідних записів, приймають уточнюючі довідки про періоди роботи не зазначені у трудовій книжці.

Суд оглянув наявні записи у трудовій книжці позивача БТ-І № 0505742 від 23 жовтня 1975 року, якою підтверджується факт роботи позивача у Колективного малого підприємства «Мишка на Севере» в період з 01 грудня 1992 року по 19 вересня 1995 року та в період з 21 вересня 1955 року по 29 грудня 1997 року.

Необхідно зазначити, що наявність у трудовій книжці записів, які працівником кадрової служби підприємства вказані з деякими неточностями, допущеними при заповненні трудової книжки, не можуть слугувати підставою позбавлення позивача частини трудового стажу.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що наявними доказами які знаходяться в матеріалах справи підтверджено ОСОБА_1 стаж роботи у Колективного малого підприємства «Мишка на Севере» в період з 01 грудня 1992 року по 19 вересня 1995 року та в період з 21 вересня 1955 року по 29 грудня 1997 року.

Отже суд дійшов до висновку що позивач має достатньо стажу, для призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Поряд з цим, у позовній заяві позивач також просив стягнути з Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на його користь судовий збір у розмірі 704,80 грн. та витрати на правову допомогу.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на професійну правничу допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно статті 132 КАС України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2018 між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ЮРЛЮКССЕВІС» укладено договір № 05/06/2018 про надання правової допомоги.

В матеріалах справи містяться: розрахунок (попередній) суми судових витрат, квитанції до прибуткового касового ордера від 11 липня 2018 року №11/2018324/ш/3 на суму 7100 грн. Ордер на надання правової допомоги від 05 червня 2018 року серія ЗП №096672 та акт завершення етапу робіт за договором на надання юридичної допомоги.

Але, представником не надано в повному обсязі документального підтвердження на дання правничої допомоги щодо проведення аналізу документів та складання заяви до облархіву, підготовче судове засідання по справі не проводилось, оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання по суті спору за участі представника позивача не проводилось. Тому визначені витрати на правничу допомогу є недоведеними.

Таким чином, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу лише в частині 2000 грн. стосовно наданої консультації складення позовної заяви та відповіді на відзив.

У відповідності до частини 1статті 139 КАС України як що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, при поданні адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн., тому сплачена сума підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість у відмові про призначення пенсії ОСОБА_1, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (69057, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69075, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, щодо відмови у зарахуванні стажу роботи за період з 01 грудня 1992 року по 19 вересня 1995 року та період 21 вересня 1995 року по 29 грудня 1997 року при призначенні пенсії за віком та зобов’язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя розглянути повторно заяву, з урахуванням висновків суду, про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з моменту звернення з заявою, а саме з 15 лютого 2018 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 (69057, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ -41248629) на користь ОСОБА_1 (69057, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення буде складено у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 243 КАС України, протягом десяти днів.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 20 вересня 2018 року.

Суддя Д. В. Татаринов