Рішення № 77150910, 04.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2018 року м. Ужгород№ 807/423/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: Публічне акціонерне товариство «Мукачівський завод «Точприлад», представник – ОСОБА_1,

відповідача: Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, представник – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України 04.10.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Повний текст виготовлено 09.10.2018р.

Публічне акціонерне товариство «Мукачівський завод «Точприлад» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» 18.01.2018р. поштовим зв’язком отримало від Головного управління ДФС у Закарпатській області Акт від 15.01.2018р. № 24/1203/14307452 про результати камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податку на прибуток ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад», код ЄДРПОУ 14307452 за 2015р.

Результатом складання зазначеного акту стало нарахування позивачу штрафної санкції в розмірі 165035,17 грн. за прострочення строку сплати авансових платежів з податку на прибуток за 2015 рік в період за липень, серпень, вересень 2015 року.

Не погоджуючись з висновками вказаного акту перевірки, позивач 24.01.2018 року подав заперечення на акт перевірки.

ГУ ДФС у Закарпатській області залишило поза увагою доводи позивача щодо скасування вищезазначеного Акту від 15.01.2018р. № 24/1203/14307452 та прийняло податкове повідомлення-рішення від 09.02.2018 року № НОМЕР_1 (форма «Ш») про сплату штрафу у сумі 132953,57 коп. за затримку сплати податку на прибуток за 2015 рік. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДФС України, Державна фіскальна служба України залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.02.2018 року № НОМЕР_1.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 09.02.2018 року № НОМЕР_1 (форма «Ш») про сплату штрафу у сумі 132953,57 коп. за затримку сплати податку на прибуток за 2015 рік порушує права та майнові інтереси позивача, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, надавши відзив на позовну на заяву, обгрунтувавши тим, що наведені аргументи позивача у позовній заяві не є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 09.02.2018р. № НОМЕР_1 оскільки останнє було винесено саме на підставі поданих підприємством уточнюючих декларацій (а.с.93-98).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, в задоволенні позову просила відмовити повністю з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа та відомості щодо нього включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.84-89). Місцезнаходження ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад»: 89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Берегівська, буд. 110, КОД ЄДРПОУ 14307452.

Відповідачем було проведено камеральну перевірку ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» щодо своєчасності сплати податку на прибуток, про що складено Акт від 15.01.2018р. № 24/1203/14307452 «Про результати камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податку на прибуток ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад», код ЄДРПОУ 14307452» (а.с.14-15).

Перевіркою встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України.

У висновку перевірки зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату податку на прибуток (код бюджетної класифікації 11021000), а відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України (а.с.15).

За результатами перевірки, відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.02.2018р. № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 132953,57 грн. (а.с.16) за несвоєчасно сплачену узгоджену суму податкового зобов’язання авансових внесків з податку на прибуток по податковій декларації від 02.03.2015р. № НОМЕР_2.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою до ДФС України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 23.04.2018р. № 11141/6/99-99-11-03-01-25, Державна фіскальна служба України податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 09.02.2018р. № НОМЕР_1 залишила без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с.18-19).

Незаконність, на думку позивача, вищевказаного податкового повідомлення-рішення і стала підставою для звернення до суду з позовом про визнання його протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам у даній справі, суд виходить із наступного.

Щодо спірного рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлене частиною другою статті 2 КАС України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом було з’ясовано, що відповідачем при проведенні перевірки встановлено, що ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» 02.03.2015 року самостійно подало податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік № НОМЕР_2 (а.с.42-52), в якій в рядку 23 «авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно» задекларувало 560036,00 грн. (а.с.44), який платник зобов’язаний сплачувати до 30 числа кожного місяця протягом 2015 року та за січень, лютий 2016 року у відповідності до п. 57.1. ст. 57 ПК України.

В подальшому, позивачем 30.06.2015 року було подано податкову декларацію (уточнену) з податку на прибуток підприємств за 2014 рік № НОМЕР_3 (а.с.55-65), в якій було зменшено суму податку але у рядку 37 «Зменшення податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється» (а.с.57) розділу «Самостійне виправлення помилок по авансових внесках з податку на прибуток» не задекларувало зменшення податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється, саме тому зменшення нарахування в інтегрованій картці ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» по авансовим внескам за 2015 рік не відбулося, а авансові внески нараховувалися з податку на прибуток з суми 560036,00 грн., яку підприємство заделарувало самостійно.

Виявивши вказану обставину позивачем в подальшому, 30.09.2015 року було подано податкову декларацію (уточнену) з податку на прибуток підприємств за 2014 рік № НОМЕР_4 (а.с.112-120), у якій задекларувало зменшення податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та вже у рядку 37 «Зменшення податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється» (а.с.114) розділу «Самостійне виправлення помилок по авансових внесках з податку на прибуток» задекларувало зменшення податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду на суму 454578,00 грн.

Даний факт не оспорюється та визнається сторонами.

Вказана обставина й стала підставою для вимушеного донарахування позивачу податкових зобов’язань та прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо застосування до позивача штрафних санкцій за період з 30.06.2015р. по 30.09.2015р.

У відповідності до пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України: погашення податкового боргу – зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України: строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України: податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов’язок виникає у платника податку за кожним податком та збором (п. 36.2 ст. 36 ПК України).

В силу положень п. 36.3 ст. 36 ПК України, податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Ст. 37 ПК України передбачає, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов’язку визнається сплата зобов’язань у встановлений податковий законодавством строк.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Строки сплати податкових зобов’язань, визначені ст. 57 ПК України.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України: платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зокрема, обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого п. 126.1 ст. 126 ПК України виникають у силу самого факту погашення грошового зобов’язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України (такого ж висновку дійшов й Вищий адміністративний суд України по справі № 805/14707/13-а (К/800/8929/14).

Відповідно до п. 66.1 ст. 66 ПК України, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема: документально підтверджена інформація, що надається платниками податків, дані перевірок платників податків.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Такого висновку дійшов Конституційний суд України у своєму рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, справа № 1-25/2010 (абзац 3 підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення).

Конституційний суд України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005, вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини рішення).

У даному випадку, враховуючи положення статей 36, 57, 49 ПК України, чинним законодавством України покладено безпосередній обов’язок щодо повноти та достовірності зазначення сум у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства, в тому числі щодо своєчасності подання таких декларацій та своєчасності сплати сум за даними деклараціями.

Разом з тим, аргумент позивача про те, що сума штрафу, яка визначена в акті перевірки (163035,17 грн.) відрізняється від суми штрафу, зазначеної в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні (132953,57 грн.) є безпідставним, оскільки акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень, а його висновки не впливають на права та обов’язки позивача.

При цьому, неточності при обрахунку кількості прострочених днів були усунуті відповідачем при підготовці розрахунку штрафних санкцій та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що додатково підтверджено розрахунком штрафних санкцій (а.с.17).

Суд також вважає необгрунтованими посилання позивача п. 31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки у вказаному пункті не зазначено, що платники податку на прибуток звільняється від відповідальності у 2015 році за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємств.

Крім того, суд наголошує на тому, що у спірній ситуації податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту камеральної перевірки, тобто відповідачем проведено саме камеральну перевірку діяльності позивача, при якій перевіряється вся фінансова звітність суцільним порядком.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України: камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що предметом камеральної перевірки, навіть у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, охоплюються питання своєчасності сплати податкових зобов’язань. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість

На користь такого висновку свідчить також змістовне уточнення законодавцем правового регулювання цього питання шляхом доповнення з 1 січня 2017 року підпункту 75.1.1 абзацом другим, яким визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом по справі № 803/1315/17 у Постанові від 05.06.2018р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог.

Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2018 року № НОМЕР_1 з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяОСОБА_3