Рішення № 77150767, 16.10.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 р. № 1440/2059/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 86493 до відповідача:Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський ,55-е, м. Миколаїв, 54018 про:визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась з позовом до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (надалі - відповідач або Управління) про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.07.2016; зобов'язання відповідача відновити позивачу виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.07.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що Управлінням в порушення статті 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058), було припинено виплату пенсії з 01.07.2016 з підстав, не передбачених Законом № 1058.

У відзиві на позовну заяву (ар. с. 30-33) Управління вказало таке. Позивач 10.10.2014 звернулась до Управління із заявою про взяття її на облік, до заяви позивач додала довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасової окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 21.10.2014 № 480200091. Позивача було взято на облік та у період з 01.08.2014 по 30.06.2016 здійснювалась виплата пенсії. Відповідач вказав, що Законом України від 20.10.2014 № 1706-VI «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (надалі - Закон № 1706) визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав люди дини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб, що підтверджується довідкою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (надалі - Постанова № 509). Пунктом 6 Постанови № 509 передбачено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Як вказав відповідач у відзиві, довідка від 21.10.2014, що була надана позивачем є строковою і строк її дії закінчився 21.10.2015. Листом від 11.02.2015 № 9396/06 Управління повідомило позивача про необхідність надання актуальної довідки, проте позивач довідку не надала. Відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (надалі - Порядок), контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення. Відповідно до пункту 12 Порядку, соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Управління вказало у відзиві, що відповідно до листа Служби безпеки України в Миколаївській області від 23.06.2016 № 64/20-7021 (ар. с. 37-38), отримано інформацію щодо існування ймовірного порушення чинного законодавства України в частині проведення виплат внутрішньо переміщеним особам, які перебувають на обліку в Миколаївській області, та здобуті дані про їх виїзд на тимчасово окуповану територію України, тому з 01.07.2016 відповідач тимчасово призупинив виплату пенсії позивачу. Також у відзиві відповідач вказав, що ним було направлено списки осіб до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення на розгляд комісії щодо здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. 12.06.2016 відповідач отримав витяг з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 10.10.2016 № 39 Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, згідно з яким позивачу відмовлено у виплаті соціальних виплат (пенсії). На підставі витягу відповідач рішенням від 12.10.2016 № 79/16 припинив виплату пенсії позивачу. У відзиві відповідач вказав, що позивач пропустила строк звернення до суду.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на загальних підставах, відповідно до Закону № 1058, що підтверджується пенсійним посвідченням (ар. с. 16).

Відповідно до довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 21.10.2014 (ар. с. 17), позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває на обліку в Управлінні.

Управління розпорядженням від 01.07.2016 № 180748 тимчасово призупинило виплату пенсії позивачу (ар. с. 34).

Відповідач рішенням від 12.10.2016 № 79/16 (ар. с. 42) припинив виплату пенсії позивачу посилаючись на Порядок та на витяг з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 10.10.2016 № 39 Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 21.10.2014, позивача було взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (надалі - Постанова № 637) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.

Постановою № 509 строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був. Постановою Кабінету Міністрів від 08.06.2016 № 352 внесено зміни до Постанови № 509, згідно з якими встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону № 1706.

Відповідно до статті 12 Закону № 1706, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Як вказано у пункті 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою №509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Жодних рішень про скасування Довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 21.10.2014 у встановлений Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи спосіб, уповноважені особи не приймали.

Принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058. Частиною третьою статті 4 Закону № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Тому, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 № 805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, суд зазначає таке. Управління листом від 05.07.2018 № 13148/02 (ар. с. 13-14) повідомило представника позивача про тимчасове призупинення виплати пенсії ОСОБА_1, таким чином строк позивачем не пропущено, оскільки про порушення своїх прав вона дізналася 05.07.2018.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач про прийняття рішення від 12.10.2016 № 79/16 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1, позивача не повідомив, що порушенням прав позивача.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів

З метою захисту прав позивача, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправним та скасувати рішення Управління від 12.10.2016 № 79/16, оскільки виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 86493, РНОКПП НОМЕР_1) до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 12.10.2016 Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва рішення про припинення виплати пенсії № 79/16.

3. Зобов'язати Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв,54018 ідентифікаційний код 41250638) поновити нарахування та виплату пенсії, ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 86493, РНОКПП НОМЕР_1) з 01.07.2016.

4. Зобов'язати Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про його виконання.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна