Рішення № 77149963, 17.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2018 р. Справа№0540/5265/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1

до відповідача Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Маріуполі Головного

управління Держгеокадастру у Донецькій області Ліневської - Шиш Вікторії

Леонідівни

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 87500, АДРЕСА_1) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Ліневської - Шиш Вікторії Леонідівни (ЄДРПОУ 39767332, юридична адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська,4) про визнання протиправним та скасування рішення від 25.04.2018 року № РВ-14003016018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов'язати внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру на підставі заяви ОСОБА_1, поданої 25.04.2018 року за № ЗВ-1403782802018 і доданих до неї документів.

Доводи адміністративного позову обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, відмовляючи у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку із невідповідністю електронного документу установленим вимогам, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений нормами чинного законодавства.

Наполягає на тому, що, оскільки спірна земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі України 15.03.2013 року, така земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру, тому державному реєстратору необхідно було лише внести зміни в існуючи права на земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що відмовляючи у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку із невідповідністю електронного документу установленим вимогам, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, оскільки під час завантаження обмінного файла до Націанальної кадастрової системи програмою виявлене порушення, а саме, наявні зауваження щодо валідності електронного документу та перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_2 площа складає 37,03 %.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, що підтверджене копією паспорту та довідки про одержання ідентифікаційного номеру (а.с. 13).

На підставі рішення Маріупольської міської ради від 25.09.2012 року № 6/22-2574 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1.» та заяви ОСОБА_1 від 07.11.2012 року № 71/2, ТОВ «Проектно-Експертною Фірмою «Землі Приазов'я» розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0065 га для обслуговування та розташування торгівельного павільйону в оренду терміном на 5 років для обслуговування та розширення торгового павільйону по АДРЕСА_2.

Згідно договору купівлі - продажу від 08.02.2012 № 806 нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с. 14).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 11.07.2011 року частина запроектованої до відведення земельної ділянки площею 0,0028 га, кадастровий номер НОМЕР_2, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у м. Маріуполі про що у книзі записів про державну реєстрацію 01.08.2011 року вчинений запис № 141233634000225 перебувала в оренді приватного підприємця ОСОБА_3

Частина запроектована до відведення земельної ділянки площа 0.0047 га раніше нікому не надавалась, що підтверджене земельно-кадастровою інформацією і по даним державного земельного кадастру обліковувалась як землі запасу житлової та громадської забудови.

Згідно заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки від 15.03.2013 № ЗВ-1400106932013 разом з доданими до неї матеріалами Державним кадастровим реєстратором здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 0.0065 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, присвоєний кадастровий номер НОМЕР_3, відкрита Поземельна книга земельної ділянки та внесені відомості до неї.

25.04.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру з метою виправлення помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3.

25.04.2018 року Державним кадастровим реєстратором прийняте рішення РВ-1400301622018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, з таких підстав:

- XSD схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документу;

- Перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_2 площа складає на 37,03 %.

Як встановлено судом, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 внесені до Державного земельного кадастру 26.08.2013 року, в Державному реєстрі речових прав на зазначену земельну ділянку зареєстроване речове право за Маріупольською міською радою, реєстраційний номер земельної ділянки 4789873.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний кадастровий реєстратор:

здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства;

формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 затвердженй Порядок ведення Державного земельного кадастру, пунктом 5 якого визначено, що до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком..

Тобто, відповідач у справі - є посадовою особою органу владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей.

Згідно ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 3 зазначеної норми Закону встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

За нормами частини 4 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 69 Порядку № 1051 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Як зазначалось раніше, позивач звернувся до відповідача з заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру.

Згідно п. 5 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Відповідно до пункту 70 Державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє:

1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) розташування об'єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень;

4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.

Пунктом 73 Порядку визначено, що Державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Державний кадастровий реєстратор не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення.

Згідно ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Зміна найменування акціонерного товариства у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до п. 105 Прядку № 1051 підставою для відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель, безпосередньо становлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є:

1) подання документів, передбачених підпунктом 2 пункту 104 цього Порядку, не в повному обсязі;

2) невідповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 70 цього Порядку.

Як встановлено судом, підтверджене матеріалами справи та не заперечується позивачем, підставою для винесення відповідачем рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру стало XSD схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу та перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_2 площа складає на 37,03 %.

Враховуючи наведене, суд вважає, що при прийнятті рішення про відмову у внесенні відомостей до державного кадастру відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності дій щодо відмови у внесенні відомостей до державного кадастру в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В розумінні статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про Державний земельний кадастр», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 87500, АДРЕСА_1) до Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Ліневської - Шиш Вікторії Леонідівни (ЄДРПОУ 39767332, юридична адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська,4) про визнання протиправним та скасування рішення від 25.04.2018 року № РВ-14003016018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов'язати внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру на підставі заяви ОСОБА_1, поданої 25.04.2018 року за № ЗВ-1403782802018 і доданих до неї документів - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Давиденко Т.В.