Рішення № 77148158, 10.10.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2018 Справа № 905/1684/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Неонеті А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Приватного підприємства “Крос’с” (Ідентифікаційний код 32902545, адреса: 49040, м.Дніпро, ж/м Тополя – 1, буд.8/110),

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Єнакіївський металургійний завод” (Ідентифікаційний код 00191193, адреса: 87504, Донецька область, м.Маріуполь, пр. Ілліча, буд.54, блок 4),

про: стягнення 220275 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився, -

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство “Крос’с” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” про стягнення 220275грн. за договором № 16000611 від 11.07.2016.

Позов мотивовано порушенням умов договору про надання послуг з охорони та супроводження вантажів №16000611 від 11.07.2016, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Правовими підставами позову визначено ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 610, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано: договір про надання послуг з охорони та супроводження вантажів №16000611 від 11.07.2016 з додатком та додатковою угодою №3 від 28.12.2016; рахунки-фактури №СФ-017 від 20.01.2017, №СФ-030 від 03.02.2017, №СФ-036 від 09.02.2017, №СФ-040 від 20.02.2017, №СФ-044 від 24.02.2017, №СФ-045 від 24.02.2017; акти приймання вантажу під охорону; акти приймання ТМЦ при вивантаженні вагонів; замовлення послуг; акти передачі під охорону.

Ухвалою суду від 24.07.2017р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/1684/17.

У зв’язку з оскарженням сторонами процесуальних документів суду, ухвалою від 02.10.2017 зупинено провадження по справі №905/1684/17 до набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду ухвали господарського суду Донецької області від 25.09.2017 та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

25.06.2018 матеріали справи повернулись до господарського суду Донецької області.

У зв’язку з закінченням повноважень судді Паляниці Ю.О. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 905/1684/17 між суддями, за результатами якого матеріали справи передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою суду від 02.08.2018 прийнято справу №905/1684/17 до свого провадження; поновлено провадження у справі №905/1684/17; визначено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 21.08.2018; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами; запропоновано позивачу надати суду у строк до п’яти днів з дня отримання відзиву - відповідь на відзив; докази направлення відповіді на відзив відповідачу; оригінали всіх доказів, доданих до позову (для огляду); явка представників сторін у судове засідання визнана необов'язковою.

Ухвалою суду від 21.08.2018 повідомлено Приватне акціонерне товариство “Єнакіївський металургійний завод”, м.Маріуполь Донецької області, про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні до 17.09.2018 о 12:30 год.; встановлено відповідачу строк до 12.09.2018 для подання відзиву на позов з урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами; запропоновано позивачу надати суду у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву - відповідь на відзив; докази направлення відповіді на відзив відповідачу; явка представників сторін у судове засідання визнана необов'язковою.

Відзив у встановлений строк Приватним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод" до суду не подано.

Ухвалою від 17.09.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 10.10.2018; явка представників сторін у судове засідання обов"язковою визнана не була.

08.10.2018 від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання без номеру та без дати (вх.№ 20472/18 від 08.10.2018) про відкладення розгляду справи (оголошення перерви), призначеного на 10.10.2018, через неможливість забезпечити явку свого представника у зв"язку з його зайнятістю у інших судових процесах.

Цього ж дня, від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання без номеру та дати (вх.№ 20473/18 від 08.10.2018), в якому відповідач просить суд надати йому відстрочку виконання судового рішення строком на 1 рік, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства, а також втрату контролю над майном і документацією підприємства, що залишилось на неконтрольованій українською владою території внаслідок захоплення такого майна та документації підприємства невідомими озброєними особами, про що розпочато досудове розслідування Слідчим відділом Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області.

До вказаного клопотання додано: звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік, податкову декларацію на прибуток підприємств за звітний період 2017 року, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2017, повідомлення про початок досудового розслідування від 28.03.2017 Бахмутського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Донецькій області від 10.04.2017 вих.№ 6979/201/06-2017, витяг з кримінального провадження № 12017050150000803.

В судове засідання, що відбулось 10.10.2018, позивач та відповідач своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Обізнаність сторін про розгляд справи також підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.2 а.с. 18, 19).

Судом відхиляється клопотання відповідача без номеру та без дати (вх.№ 20472/18 від 08.10.2018) про відкладення розгляду справи (оголошення перерви), оскільки заявником не доведено суду обставин на які він посилається з наданням будь-яких доказів на їх обґрунтування, які він вважає такими, що не дозволяють йому взяти участь в судовому засіданні. Суд бере до уваги, що клопотання стосується особистих обставин представника і не доводить суду, що товариство об'єктивно не мало можливості вжити заходів для забезпечення свого представництва в судовому засіданні у цій справі якщо для нього це є важливим.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (ст.7 ГПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (ст. 14 ГПК України).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що явка представників сторін обов’язковою визнана не була, сторонам було створено рівні можливості для реалізації всіх процесуальних прав та обов"язків, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов"язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, тому справа розглядається за наявними матеріалами без участі представників позивача та відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2016 між позивачем (далі виконавець) та відповідачем (далі замовник) укладено договір про надання послуг з охорони та супроводження вантажів №16000611.

Договір укладено з додатком № 1, яким передбачено вартість наданих послуг по охороні вантажу.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість послуг виконавця визначається на підставі протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору) незалежно від строку перебування вагону у шляху, за виключенням обумовленим у п.п. 4.1.2 та 4.1.5.

Відповідно до п. 2.1 договору вантаж приймається під охорону виконавцем в пункті відправлення вантажу замовника. Моментом передачі вантажу є підписання акту приймання вантажу під охорону уповноваженими представниками сторін по даному договору.

Факт та момент прийняття виконавцем під охорону вантажу замовника підтверджується складеним та підписаним уповноваженими сторін актом прийняття вантажу під охорону, який складається в п’яти екземплярах: один залишається у вантажовідправника, два – у виконавця, один - у вантажоотримувача, один – у замовника (п. 2.4 договору).

Згідно п. 5.3 договору в редакції додаткової угоди №3 від 28.12.2016 вартість послуг, наданих за даним договором, сплачується замовником для критих вагонів протягом 14 календарних днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт та отримання від виконавця рахунку на оплату.

Вищезазначений договір діє з моменту його підписання до 31.12.2017 (пункт 8.1. договору в редакції додаткової угоди №3 від 28.12.2016).

Додатковою угодою № 3 від 28.12.2016 змінено вартість наданих послуг по охороні вантажу, з якої вбачається, що вартість охорони одного вагону по всій території України складає 7500,00грн.

Відповідач звернувся до позивача з листами-заявками №73/8 від 19.12.2016, №73/8 від 20.01.2017, №1/17 від 16.01.2017, №73/8 від 21.01.2017, №73/8 від 02.02.2017, №73/8 від 23.01.2017 з проханням організувати супроводження вагону, оплату таких послуг гарантував.

Позивач надав відповідачу послуги з охорони, що підтверджується відповідними актами приймання вантажу під охорону та актами приймання ТМЦ при вивантаженні вагонів.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-017 від 20.01.2017, №СФ-030 від 03.02.2017, №СФ-036 від 09.02.2017, №СФ-040 від 20.02.2017, №СФ-044 від 24.02.2017, №СФ-045 від 24.02.2017 на сплату послуг по охороні вантажу на загальну суму 220275,00грн.

Листами №09/02/32С від 09.02.2017, №21/02/38С від 21.02.2017, №24/02/46С від 24.02.2017, №03/03/53С від 03.03.2017, №10/03/57С від 10.03.2017 позивач просив відповідача сплатити вищезазначені рахунки.

22.03.2017 позивач направив на адресу відповідача лист-претензію №20/03/65С від 20.03.2017 про сплату заборгованості в загальному розмірі 220275,00грн. Отримання цього листа підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Документального підтвердження пред"явлення позивачу з боку відповідача претензій чи зауважень щодо кількості та якості наданих послуг матеріали справи не містять, як не містять доказів і відмови відповідача від договору.

Посилаючись на неналежне виконання грошових зобов’язань за договором №16000611 від 11.07.2016, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою договір про надання послуг з охорони та супроводження вантажів №16000611 від 11.07.2016, є договором про надання послуг і підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачений обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленими в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладені між позивачем та відповідачем договір про надання послуг з охорони та супроводження вантажів №16000611 від 11.07.2016 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем були надані послуги з охорони та супроводження вантажів протягом грудня 2016 року – лютого 2017 року у розмірі 220275,00грн., що підтверджується відповідними рахунками та актами приймання вантажу під охорону та актами приймання ТМЦ при вивантаженні вагонів.

Як вже встановлено судом, документального підтвердження пред"явлення позивачу з боку відповідача претензій чи зауважень щодо кількості та якості наданих послуг матеріали справи не містять, як не містять доказів і відмови відповідача від договору.

Суд зазначає, що факт відсутності підписаних актів наданих послуг зі сторони відповідача не звільняє його від обов"язку з оплати отриманих ним послуг з огляду на наявність доказів фактичного надання таких послуг та погодженого у договорі строку їх оплати.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати наданих послуг, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вони були отримані останнім. Крім того, відповідачем такі обставини не оспорюються. Відповідно до ч.4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач свої обов’язки з оплати наданих послуг не виконав у обумовлені сторонами у договорі порядку та строки.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу. Протилежного відповідачем не доведено.

На час розгляду справи, в матеріалах справи відсутні і сторонами не подано документального підтвердження повної чи часткової оплати відповідачем боргу.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі, у розмірі 220275,00грн.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік з дня прийняття судом рішення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною третьою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно положень ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування своєї заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області по справі відповідач посилається на наявність обставин, що ускладнюють повне та негайне виконання рішення суду, зокрема: знаходження підприємства в зоні проведення антитерористичної операції, захоплення виробничих потужностей, майна та первинної документації підприємства, перебування останнього у скрутному фінансовому становищі.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем до справи надано копії податкової декларації з податку на прибуток підприємств, звіт про фінансові результати за 2017 рік, баланс на 31.12.2017, повідомлення про початок досудового розслідування від 28.03.2017.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За висновками суду, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або зроблять його неможливим.

Зокрема, за доданими відповідачем до справи документами відсутні відомості щодо стану рахунків підприємства станом на момент звернення до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, наявність іншого майна, а також доказів вжиття заходів для зменшення розміру боргу перед позивачем як протягом спірного у цій справі періоду, так і протягом розгляду цієї справи в суді, що унеможливлює суд об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства.

Судом також прийнято до уваги ті обставини, що відповідачем не визначено способів, обставин, які нададуть йому змогу виконати судове рішення після закінчення періоду відстрочення.

Таким чином, обставини, якими відповідач обґрунтовує заяву про відстрочку виконання судового рішення, не є такими, що дійсно ускладнюють виконання судового рішення, а сам по собі скрутний матеріальний стан відповідача не свідчить про виключність обставин, з яким пов'язується відстрочення виконання рішення.

Крім того, судом встановлено, що прострочення виконання грошового зобов’язання з боку відповідача триває протягом майже 2 років, та приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, а також відсутність доказів вжиття будь-яких заходів для зменшення розміру боргу з боку відповідача, заява відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області по справі підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства “Крос’с”, м.Дніпро до Приватного акціонерного товариства “Єнакіївський металургійний завод”, Донецька область, м.Маріуполь про стягнення 220275,00грн. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Єнакіївський металургійний завод” (код ЄДРПОУ 00191193, адреса: 87504, Донецька область, м.Маріуполь, пр. Ілліча, буд.54, блок 4) на користь Приватного підприємства “Крос’с” (код ЄДРПОУ 32902545, адреса: 49040, м.Дніпро, ж/м Тополя – 1, буд.8/110) заборгованість у розмірі 220275,00грн., судовий збір у розмірі 3304,12грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня підписання повного тексту у порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2018.

Суддя Н.В. Величко