Рішення № 77144186, 30.08.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7848/17

Провадження № 2/161/455/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді - Крупінської С.С.

при секретарі - Ярмолюк І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Луцької міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, Луцької міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Свої вимоги мотивує тим, що в провадженні Луцького міськрайонного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до неї та її сина про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення та позбавлення права користування житловим приміщенням шляхом виселення та зняття з реєстрації.

Вимоги ОСОБА_2 ґрунтуються на тому, що вона на підставі договору купівлі-продажу набула у власність кімнату № 8 по вул. Ковельській, 1 в м. Луцьку, договір зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 01.12.2006 року. ОСОБА_2 посилається на те, що вона дозволила їй та її сину проживати у кімнаті, а 10.09.2013 року на їх адресу направила вимогу з проханням звільнити приміщення та знятися з реєстрації.

Однак, 05.05.1997 року їй було видано ордер на кімнату № 8 в даному гуртожитку, в ордері на вселення була зазначена вона та її син ОСОБА_3 З того часу вони постійно проживають у кімнаті гуртожитку, проводять оплату за користування нею, в квитанціях за період з 2006 року по даний час зазначено її прізвище, а тому в неї не було підстав сумніватися в правовому статусі кімнати. В неї неодноразово було бажання приватизувати кімнату, однак, цьому заважали різні причини. Основною проблемою було те, що її син ОСОБА_3 був інвалідом дитинства з приводу психічного захворювання, його лікування та догляд забирали час та гроші. В даний час її син також хворіє, вчиняє неадекватні дії, а тому на її думку не може самостійно представляти свої інтереси в суді.

Зазначає, що займане ними житло не могло бути предметом продажу, то житлові будинки відомчого житлового фонду в тому числі і гуртожитки підлягали передачі в комунальну власність.

Оскільки про існування договору купівлі-продажу вона дізналася з позову ОСОБА_2 то просить суд поновити строк для звернення до суду з позовом та визнати недійсним договір купівлі-продажу кімнати № 8 по вул. Ковельській, 1 в м. Луцьку.

Позивач та її представник в судове засідання не з’явилися, а подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили суд при винесенні рішення врахувати додаткове обґрунтування позовних вимог, та позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, представник Луцької міської ради в судове засідання не з’явилися, суд вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності.

Представник третьої особи – управління охорони здоров’я в судове засідання не з’явилася, суд вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до статей 127, 128, 129, 132 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. ОСОБА_4 площа в гуртожитку надається спільним рішенням адміністрації підприємства та профспілкового комітету. Єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства. Працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Судом встановлено, що згідно ордера № 72 від 05.05.1997 року ОСОБА_1 було надано право на заняття кімнати № 8 гуртожитку по вул. Ковельській, 1 в м. Луцьку в складі 2 осіб . В ордері на вселення вписано її сина - ОСОБА_3 (а.с. 7).

Як зазначила позивач у позовній заяві, то вони з сином ОСОБА_3 постійно проживали та проживають в вищезазначеній кімнаті на час звернення до суду з позовом. Гуртожиток передавався на баланс іншим організаціям, проте це не порушувало наших інтересів, тобто до них ніхто не пред’являв ніяких претензій.

Протягом всього періоду проживання в кімнаті № 8 гуртожитку по

вул. Ковельській, 1 в м. Луцьку позивач проводила оплату за комунальні послуги, в квитанції про оплату видавались із зазначенням її прізвища, в т.ч. за період з 2006 року по даний час.

Згідно постанови Господарського суду Волинської області від 27.10.2003 року по справі №1/79 Б КП «Житлобуд-1» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора ОСОБА_4

Ліквідаційний баланс затверджено ухвалою Господарського суду Волинської області від 29.09.2005 року, в якій зазначено, що гуртожитки, які належали КП «Житлобуд-1» не підлягають реалізації і будуть передані у комунальну власність відповідно до Закону.

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління та збереження майном банкрута, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, виконує повноваження керівника, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника юридичної особи-банкрута.

Відповідно до вищезазначеного Закону усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності чи повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Статтями 4 та 6 ЖК України визначено, що житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

В порушення законодавства ліквідатор уклав договір купівлі-продажу з ПФ «Антон», а ПФ «Антон» 30.11.2006 року укладено договір купівлі-продажу кімнати № 8 в будинку №1 по вул. Ковельській в м. Луцьку з ОСОБА_5

Таким чином, будучи призначеним Господарським судом Волинської області ліквідатором КП «Житлобуд-1» і виконуючи повноваження керівника підприємства-банкрута, ОСОБА_4 перевищив надані Законом повноваження, відчуживши спірне жиле приміщення.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 172, 372 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права і обов'язки через органи місцевого самоврядування, які управляють майном, що є у комунальній власності.

Ліквідатор КП «Житлобуд - 1» ОСОБА_4 згідно вимог чинного законодавства повинен був передати кімнату № 8 у гуртожитку по вул. Ковельській, 1 в м. Луцьку в комунальну власність.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства.

У даному випадку порушено вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХП «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 р. «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність житлового фонду», п. 9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, даний договір купівлі продажу гуртожитку не відповідає вимогам законодавства і у відповідності зі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України повинен бути визнаний недійсним.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що кімнату № 8 у будинку № 1 по вул. Ковельській в м. Луцьку незаконно відчужено ліквідатором ОСОБА_4 приватній фірмі «Антон», а згодом і ОСОБА_2, а тому договір купівлі-продажу кімнати № 8 по вул.. Ковельській, 1 в м. Луцьку, укладений 30 листопада 2006 року між приватною фірмою «Антон» та ОСОБА_5 слід визнати недійсним.

При цьому заява ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 з 1997 року по теперішній час постійно проживає в спірній кімнаті. Про порушення свого права дізналася під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1,ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення та позбавлення права користування житлом та в межах строку позовної давності звернулася до суду.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України та на підставі ст.ст. 4,6 ЖК України, ст. ст. 203,215 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу кімнати № 8 по вкл.. Ковельській, 1 в м. Луцьку, укладений між приватною фірмою «Антон» та ОСОБА_5 30 листопада 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6, за реєстраційним номером 4388.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.С. Крупінська