Постанова № 7714304, 12.05.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

12 травня 2009 року Справа № 2-22/9834-2008

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

представник позивача, ОСОБА_1, довіреність № 4978 від 11.08.08, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;

представник відповідача, Счастливенко Юлія Геннадіївна, довіреність № 7/12/08 від 10.12.08, товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ";

третя особа, не з'явився, ОСОБА_4;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 26 березня 2009 року у справі №2-22/9834-2008

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" (вул. Алупкінське шосе, 60, корп. 5,Ялта,98600)

третя особа: фізична особа - ОСОБА_4 (АДРЕСА_2; АДРЕСА_3).

про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення 1158034,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Іліташ" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном - адміністративним корпусом №4 загальною площею 1346,0кв.м, розташованим за адресою: місто Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 60 та про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, а також штрафних санкцій в сумі 1158034,46грн.(а.с. 2-4).

09 лютого 2009 року позивач доповнив позовні вимоги та просив суд визнати дійсним договір оренди № 1-Ак від 01 січня 2006 року, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_7 та фізична особа - підприємець ОСОБА_4 передали в оренду будівлю адміністративного корпусу №4, розташовану за адресою: місто Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60 на території ЛК "Марат". Вказані доповнення прийняті судом першої інстанції до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди, укладений між фізичною особою ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Іліташ" був розірваний, однак відповідач не звільнив орендовані ним площі, та разом з працівниками приватного підприємства "Фірма ХЕЛП" перешкоджають позивачу користуватися належною йому власністю. Позов обґрунтований посиланням на статті 391, 525, 526, 625, 785 Цивільного кодексу України (а.с. 2-4).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2009 року у справі № 2-22/9834-2008 (суддя Калініченко А.А.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволений частково (а.с. 115-120).

З товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Іліташ" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнуто заборгованість у розмірі 1158034,46грн., у тому числі: заборгованість 61096.95грн., пеня 22335.27грн., неустойка 1052666.77грн., 21935.47грн. інфляційні втрати.

В задоволенні частини позовних вимог про усунення товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Іліташ" перешкод в користуванні та розпорядженні майном фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 шляхом звільнення відповідачем та іншими особами орендованих у позивача приміщень за договором оренди відмовлено.

В задоволенні позовних вимог про визнання дійсним договору оренди № 1 Ак від 01 січня 2006 року, укладеного між позивачем та відповідачем відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Іліташ" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним зясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Іліташ" у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишились його доводи про те, що ніякої передачі нерухомого майна не було та ніякого акту-прийому передачі підписано не було.

Також, господарський суд першої інстанції посилається на рішення Жовтневого районного суду, але в даному судовому спорі позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача (нотаріуса) та скасувати нотаріальні дії по засвідченню вірності копії (фотокопії) документів. А питання щодо недійсності або нікчемності договору оренди 1-Ак від 01 січня 2006 року та докази щодо цього встановлення судом не досліджувались.

Також, як вважає позивач господарським судом першої інстанції неправомірно задоволені вимоги позивачки щодо стягнення штрафних санкцій з грудня 2006 по червень 2008 року.

В ході розгляду справи суд апеляційної інстанції залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, фізичну особу ОСОБА_4.

Представник відповідача звернувся з клопотанням, в якому просив судову колегію дозволити відеозйомку судового засідання знімальній групі Першого Ділового телеканалу. Однак відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій України" розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Учасники судового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законом. Отже судова колегія не вважає підстав для задоволення клопотання.

У судовому засіданні призначеному на 12 травня 2009 року представник позивача проти вимог скарги заперечував та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, третя особа фізична особа - ОСОБА_4 у судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи судова колегія встановила наступне.

01 січня 2006 року між ОСОБА_7 (орендодавець-1), ОСОБА_4 (орендодавець-2) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" (орендар) укладено договір оренди №1-Ак (а.с. 10), згідно якого орендодавці передали, а орендар прийняв у тимчасове платне користування будівлю адміністративного корпусу №4 розташовану за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК "Марат", загальною площею 1346,0 кв.м. (пункт 1.1. договору).

Згідно пункту 1.3 договору №1-Ак будівля адміністративного корпусу передається в оренду для використання по прямому призначенню - розміщення персоналу, який здійснює прийом, поселення, обслуговування відпочиваючих. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є співвласниками будівлі адміністративного корпусу №4, одна друга частина будівлі є власністю орендодавця-1 на підставі договору купівлі-продажу №1909 від 23 серпня 2004 року, одна друга частина будівлі є власністю орендодавця-2 на підставі договору купівлі-продажу №1909 від 23 серпня 2004 року.

Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що орендодавці зобов'язані передати будівлю адміністративного корпусу №4 орендарю в 3-х денний строк з моменту здійснення орендарем першого платежу згідно пункту 3.3. договору. Передача будівлі, що орендується здійснюється за актом прийму-передачі, що підписується представниками обох сторін.

10 січня 2006 року між ОСОБА_7, ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" було підписано акт прийому-передачі будівлі адміністративного корпусу №4 розташованого за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК "Марат", загальною площею 1346,0кв.м.(а.с. 12). Даний акт прийому-передачі був підписаний орендодавцем 1, орендодавцем 2 та орендарем.

30 березня 2006 між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки будівлі адміністративного корпусу №4 розташованої за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК "Марат", загальною площею 1346,0кв.м. (а.с. 19-20) Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Павловою І.М. та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 30.03.2006 року за №1225217(а.с. 20).

Виходячи з того, що згідно статті 770 Цивільного кодексу України та пункту 6.5. договору ОСОБА_2 набула статус орендодавця-1, а також, що товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Іліташ" не виконує обов'язків щодо внесення орендної плати, ОСОБА_2 14 листопада 2006 року на адресу відповідача надіслано повідомлення про розірвання договору оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року з вимогою про сплату заборгованості з орендної плати та неустойки, (а.с. 17).

Однак, товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" відмовляється повернути об'єкт оренди після припинення дії договору та сплатити заборгованість, що виникла за договором №1-Ак від 01 січня 2006 року. Після того ОСОБА_2 звернулась до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Іліташ" з позовом до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим про усунення перешкод у користування майном - адміністративним корпусом №4 розташованим за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60 шляхом звільнення корпусу від майна та працівників товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ", а також майна, працівників та представників інших осіб, розташованих там з дозволу відповідача та стягнення заборгованості з орендної плати і штрафних санкцій у сумі 57953,22грн.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2007 року у справі №22-ц-4030/2007 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2007 року рішення скасоване, провадження у справі закрито з посилання на те, що спір відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки ОСОБА_2 діє як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с.41-43).

Так, ухилення товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" від виконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди, сплати орендної плати та штрафних санкцій стало підставою для звернення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до господарського суду Автономної Республіки Крим з відповідним позовом.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно статті 33 Господарського Процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, фізичною особо - підприємцем ОСОБА_2 не надано суду доказів того що вона, або ОСОБА_7, ОСОБА_4 зверталися до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" з пропозицією щодо нотаріального посвідчення договору, одночасно в матеріалах справи відсутні докази щодо ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.

Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що не має підстав для задоволення позовних вимог про визнання дійсним договору оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами договору оренди було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, відбулась передача об'єкта оренди за актом прийому-передачі від 10.01.2006 року, відповідач здійснював користування об'єктом оренди та вносив орендну плату платіжними дорученнями №459 від 23.08.2006 року на суму 20000,00грн., №347 від 15.06.2006 року на суму 14953,05грн., №531 від 21.09.2006 року на суму 10000,00грн., що також підтверджується банківськими виписками (а.с. 78-81).

Статтею 35 Господарського Процесуального Кодексу України передбачено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Отже, рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 19 листопада 2007 року у справі №2-7880/2007 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Герасимової Л.С. про визнання неправомірними дій приватного нотаріуса, яке набуло чинності 13 травня 2008 року встановлено що договір оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року не є недійсним, був укладений належними сторонами та виконувався (а.с 69-71).

Заявник апеляційної скарги зазначає, що рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу не має значення для розгляду цієї справи по суті, однак, зазначені господарським судом факти мають значення для вирішення даного спору між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" оскільки спір між сторонами виник саме з орендних правовідносин.

Статтею 770 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Договором оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року не передбачено, що у разі відчуження майна договір найму припиняється, навпаки, згідно з пунктом 6.5. договору зміна зазначених у цьому договорі власників корпусу №4 не є підставою для розірвання договору оренди або перегляду його умов.

Як зазначалось раніше, між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 30.03.2006 року (однієї другої) частки будівлі адміністративного корпусу №4 розташованої за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК "Марат", загальною площею 1346,0 кв. м. (а.с. 19-20) Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Павловою І.М. та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 30.03.2006 р. за №1225217 (а.с. 20).

Таким чином з 30.03.2006 року року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 набула статусу орендодавця за договором оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року.

Посилання відповідача на те, що позивач набув право власності лише 26.07.2006 року судова колегія вважає необгрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.05.2004 року "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів", Наказом Міністерства юстиції України №86/5 від 18.08.2004 року "Про затвердження Інструкції про ведення Державного реєстру правочинів" визначено об'єкт реєстрації - цивільно-правові договори, порядок реєстрації, повноваження щодо проведення реєстраційних дій покладені на державні нотаріальні контори та приватних нотаріусів.

В той же час відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" №1952-ІУ від 01.07.2004 року, наказу Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" реєстрації також підлягає право власності на об'єкт нерухомості, повноваження щодо проведення реєстраційних дій покладені на відповідні Бюро технічної інвентаризації.

Отже, реєстрація цивільно-правового договору та реєстрація права власності на об'єкт нерухомості є різними реєстраційними діями, які відрізняються одна від одної за об'єктом, суб'єктом, часом вчинення, правовими наслідками. При цьому правоутворюючий характер має саме реєстрація договору про відчуження майна.

Так, враховуючи те, що реєстрація договору купівлі-продажу (однієї другої) частки будівлі адміністративного корпусу №4 розташованої за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК "Марат", загальною площею 1346,0 кв. м. між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 проведена приватним нотаріусом Павловою І.М. 30.03.2006 року, саме з цього моменту в силу статті 770 Цивільного Кодексу України позивачка набула статус орендодавця за договором оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року.

Згідно пунктів 3.1.1., 3.2. договору, з 01 січня 2006 року по 01 січня 2016 року щомісячна орендна плата встановлюється у розмірі 30300,00 грн., що на дату укладення договору в еквіваленті складає 6000 доларів США. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно з 01 по 10 календарне число кожного місяця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточні рахунки орендодавця-1 та орендодавця-2 в рівних частках.

Відповідно пунктів 5.2., 5.3. договору у випадку прострочення оплати орендної плати, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. У випадку порушення порядку розрахунків, передбаченого розділом З даного договору, а саме у випадку затримання оплати орендарем більш ніж на 15 днів, орендодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку. У випадку прострочення орендної плати, орендар, також зобов'язаний сплатити орендодавцям неустойку в розмірі одного відсотку від суми щорічної орендної плати за кожний день прострочення платежу.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Однак, розрахунок наданий позивачем за період з 11 квітня 2006 року по 01 липня 2008 року був невірний у звязку з чим, судова колегія задовольняє позовні вимоги за період з 01 січня 2008 року по 01 липня 2008 року, за наступним розрахунком.

Отже основна сума боргу = 61096,95

1) пеня за період з 01.01.2008 року по 30.04.2008 року складає:

61096,95грн. х (20/365=0,05479)х90/100=3012,75грн.

2) пеня за період з 30.04.2008 по 01.07.2008 року складає:

61096,95грн. х (24/365=0,06575)х91/100=3655,58грн.

3012,75грн+3655,58грн=6668,33грн

Таким чином, стягненню підлягає пеня в сумі 6668,33грн.

З аналогічних підстав підлягає перерахуванню сума неустойки, яка підлягає стягненню за період з 01.01.2008 року по 01.07.2008 року(181дн.) за наступним розрахунком:

(181 х 61096,95 х 1%=110585,47грн.)

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України з інфляційними втратами, що складають 21935,47грн. та штрафними санкціями у розмірі подвійної орендної плати (стаття 785 Цивільного кодексу України), що складають 606000грн. судова колегія погоджується.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" не надало судовій колегії доказів погашення заборгованості з орендної плати або сплати сум штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року.

Судова колегія погоджується з господарським судом та з посиланням товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" на пропуск позивачкою строку позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій, однак вважає що порушене право позива підлягає захисту з огляду на наступне.

Згідно статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи позивач вживав заході в щодо захисту його порушених прав шляхом звернення до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим із відповідним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" у лютому 2007 року.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За вищевказаних обставин, судова колегія вважає поважними причини пропущення строку позовної давності за вимогами про сплату штрафних санкцій, тому порушене право позивачки підлягає захисту.

Однак, не підлягають задоволенню вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Іліташ" усунути перешкоди у користування та розпорядженні майном, а саме - адміністративним корпусом №4 розташованим за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК "Марат", загальною площею 1346,0 кв. м. виходячи з наступного.

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з витягу Державного реєстру правочинів (а.с. 92) та поясненнь представника позивача, з 23 серпня 2008 року право власності фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на 1/2 адміністративного корпусу №4 розташованого за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК "Марат", загальною площею 1346,0кв.м. припинилось у зв'язку з відчуженням частки на користь ОСОБА_4

Таким чином, на момент розгляду спору у позивача відсутнє суб'єктивне право, на захист якого вона вимагає усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі висловленого, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду повинно бути змінено, керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд:

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Іліташ" задовольнити частково.

2. Змінити пункти 2, 3 резолютивної частини рішення господарського суду міста Автономної Республіки Крим від 26 березня 2009 року у справі №2-22/9834-2008, виклавши їх у наступній редакції:

"2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Іліташ" (м. Донецк, пр. Павших Комунарів, 7, банківські реквізити невідомі, ЕДРПОУ 23187892) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рахунок НОМЕР_1 в АКІБ "Укрсиббанк" в м. Харків, МФО 351005, ІНН НОМЕР_2) 806 286,22грн., у тому числі: основний борг 61096,95грн., пеня 6668,33грн., інфляційні втрати 21935,47грн., неустойка за прострочку повернення об'єкту оренди - 606000,00грн., неустойка за прострочку сплати оренди 110585,47грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Іліташ" (м. Донецк, пр. Павших Комунарів, 7, банківські реквізити невідомі, ЕДРПОУ 23187892) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рахунок НОМЕР_1 в АКІБ "Укрсиббанк" в м. Харків, МФО 351005, ІНН НОМЕР_2) державне мито в сумі 8064,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Автономної Республіки Крим від 26 березня 2009 року у справі №2-22/9834-2008 залишити без змін.

Головуючий суддя

Судді