Ухвала суду № 77143003, 05.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/549/18 Справа № 207/2895/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Іванченко О.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Іванченко О.Ю.

суддів: - ОСОБА_2

- ОСОБА_3

за участю секретаря - Соколова С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 12015040780000486 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Алтайська, буд. № 30, раніше не судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

учасники судового провадження :

прокурор - Харів Н.А.

захисник - ОСОБА_4

обвинувачений - ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА :

Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року ОСОБА_6 визнано винним ч. 2 ст. 121 КК України та засуджено до покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишено домашній арешт.

Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнено та стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілої в рахунок відшкодування майнової шкоди – 8 140 (вісім тисяч сто сорок) гривень 00 копійок та в рахунок відшкодування моральної шкоди – 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень 00 копійок

Прийнято рішення стосовно речових доказів.

ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те що він 04 квітня 2015 року, у період часу з 18.00 до 18.30 години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння на території КЖЕП «Оріон» за адресою: м. Кам’янське (Дніпродзержинськ) вул. Беспалова, 2, маючи намір на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, на грунті неприязних відносин, що виникли під час спільного вживання спиртних напоїв з раніше знайомим ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, наніс останньому не менше 22-х ударів руками та ногами в ділянку тулубу, шиї та голови, чим завдав йому, тілесні ушкодження, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя, в даному випадку які викликали смерть, від яких 04.04.2015 року близько 19.15 години настала смерть ОСОБА_8

.

Не погоджуючись з вказаним вироком захисник в інтересах обвинуваченого подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати та кримінальне провадження закрити внаслідок відсутності події кримінального правопорушення.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що вирок суду є незаконним, необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з інстотним порушенням вимог кримінально – процесуального закону, неповнотою судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

В описовій частині вироку суду першої інстанції зазначено, що в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_9 який являється судово — медичним експертом проте це не відповідає дійсності оскільки дана особа взагалі не допитувалась в ході судового розгляду.

Суд першої інстанції взагалі не визначив обсяг доказів які повинні бути досліджені в суді, а тільки визначив допит свідків які були зазначені стороною обвинувачення, в матеріалах справи є тільки відображення даного питання в журналі судового засідання в якому зазначено, що суд ухвалив порядок дослідження доказів при цьому не зазначив які саме письмові докази повинні бути досліджені та і стороною обвинувачення перелік яких сторона вважає за необхідне дослідити не зазначалось, а отже суд порушив принцип диспозитивності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, захисника, обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 403 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду.

Відповідно ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Перед завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру, та прийнято законне рішення, як під час розслідування справи так і за результатами її судового розгляду.

З цією вимогою кореспондуються вимоги ч. 1 ст. 370 КПК України про ухвалення компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, а тому і законного судового рішення.

Так суд першої інстанції зазначив, що проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_6, потерпілої, свідків сторони обвинувачення, а також досліджені під час судового розгляду вище перелічені письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що законних та обґрунтованих підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, а судом не встановлено, вони є переконливими, послідовними та такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення колегією суддів усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.

Суд першої інстанції не перевірив версію подій обвинуваченого стосовно обставин події кримінального правопорушення не встановив, що саме обвинувачений наносив тілесні ушкодження потерпілому.

Колегія суддів звертає увагу, що в описовій частині даного вироку судом першої інстанції зазначено, що у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_9 який являється судово-медичним експертом їй встановлював причину смерті потерпілого ОСОБА_10, але це не відповідає дійсності, так як громадянин ОСОБА_9 який проводив судово-медичну експертизу причини смерті потерпілого ОСОБА_10 ні на досудовому слідстві ні в суді першої інстанції ні в якості свідка ні в якості експерта як того вимагає кримінально-процесуальне законодавство взагалі не допитувався.

За таких обставин апеляційний суд виходячи з вимог статей 7 та 9 КПК України не вправі встановлювати і доказувати факти, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом

Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2016 року № 5-249кс15, що є обов’язковою для застосування відповідно до ч. 1 ст. 458 КПК України, безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з’ясування обставин кримінального провадження та його об’єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв’язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК, і сформувати повне та об’єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

А отже виходячи з наведеного, а також з того, що при здійсненні апеляційного розгляду жоден учасник апеляційного розгляду не заявив клопотання про повторне дослідження доказів, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості дати іншу оцінку доказам, ніж її дав суд першої інстанції без проведення безпосереднього дослідження доказів під час апеляційного розгляду кримінального провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне вирок скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, під час якого суду необхідно з дотриманням усіх вимог кримінального і кримінального процесуального закону повно і всебічно дослідити всі докази по справі, дати їм належну оцінку, а також перевірити інші доводи, викладені в апеляційній скаргзі прокурора та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

А тому враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора та скасуванню вироку суду першої інстанції з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року ухвалений стосовно ОСОБА_5 – скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді