Рішення № 77142788, 01.10.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 жовтня 2018 р. Справа № 903/438/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Данилевського Ігоря Ігоровича

про стягнення 234463,54 грн.

від позивача: Мартинюк Д. В., довіреність № 1-4/101 від 10.07.2018 року;

від відповідача: Чуріна Я. В., ордер серія ВЛ № 040974;

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Данилевського Ігоря Ігоровича про стягнення 234463,54 грн., з них 131280,00 грн. основний борг, 62718,07 грн. - 20 % річних, 40465,47 грн. інфляційні.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № П-22/01 від 22.01.2016 року., в частині оплати товару, заборгованість по оплаті товару становить 131 280 грн., на яку згідно умов договору та ст.625 ЦК України нараховано 20% річних та інфляційні.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.07.2018 року і зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача - відповідь на відзив та докази направлення вимоги відповідачу.

Відповідач 04.07.2018р. подав відзив на позов, в якому вимогу позивача заперечує, вказуючи, що по договору купівлі продажу від 22.01.2016р. було отримано товару на суму 456 150 грн., з якої на суму 324 870 грн. зараховано зустрічні однорідні вимоги, згідно правочину від 31.05.2016р. №3Р-31/05-1, борг в сумі 131 280 грн., на користь позивача зараховано відповідачем по справі №903/133/18 за позовом ФОП Данилевського І.І. до ТзОВ "Птахокомплекс "Губин" про стягнення заборгованості за надані послуги, про що відображено в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2015р. по 11.12.2017р., який надсилався товариству та міститься в матеріалах справи №903/133/18.

Згідно клопотання від 06.08.2018р. долучив копії заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.06.2017р. та правочину №2 на зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.06.2017р., з копією квитанції №188/2 від 29.06.2017р..

Позивач в додатковому поясненні від 31.08.2018р. вказав, що в акті звірки по Договору від 14.08.2015р. , на який посилається відповідач, не відображено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 131 280 грн. по договору купівлі-продажу №22/01 від 22.01.2016р.; заява про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог та правочин №2 від 29.06.2017р. оформлені відповідачем у серпні 2018р. для уникнення відповідальності по грошовому зобов'язанню; долучена відповідачем квитанція №188/2 за ф.47 в якості підтвердження надсилання заяви та правочину від 29.06.2017р. не є належним доказом, оскільки використовується відділенням зв'язку для оформлення прийнятих платежів та послуг, а не для відправлення реєстрованих поштових відправлень.

Згідно клопотання від 03.09.2018р. надав лист-відповідь ПАТ «УКРПОШТИ» №15-05-231 від 30.08.2018р. на адвокатський запит, щодо надання інформації стосовно отримання рекомендованого листа ТзОВ "Птахокомплекс "Губин" згідно квитанції №188/2 за ф.47, номер відстеження 4552300050597, згідно даної відповіді зазначений рекомендований лист адресований ТзОВ "Птахокомплекс "Губин" (юридична адреса: 43016, м.Луцьк. вул.Ковельська, буд.2) не надходив ВПЗ і не був вручений одержувачу.

11.09.2018р. на адресу суду від позивача поступило клопотання про призначення по справі технічної експертизи документів, на вирішення експерта просить поставити наступні питання: «Чи відповідає давність рукописного запису та печатки на квитанції №188/2, даті 29 червня 2017 року?» та «Якщо ні, то в який період був виконаний рукописний запис та печатка на квитанції №188/2?». Для проведення експертизи просить витребувати у ФОП Данилевського І.І. об'єкт дослідження, а саме оригінал Квитанції №188/2 від 29.06.2017 року, проведення експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, який знаходиться за адресою: 79024, м. Львів, вул. Липинського, 54, оплату за проведення експертизи покласти на позивача, провадження у справі зупинити.

В обґрунтування даного клопотання позивач посилається, на те що, подана відповідачем квитанція №188/2 за формою №47, як доказ надсилання заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 29.06.2017р. та письмового правочину на зарахування зустрічних однорідних грошових вимог №2 від 29.06.2017 року, не відповідає дійсності, є сфальсифікованою (підробленою) і була видана не 29.06.2017р., а в липні-серпні 2018 року та своїми діями відповідач вводить в оману суд для подальшого уникнення відповідальності за грошовим зобов'язанням, оскільки листом №15-05-231 від 30.08.2018 року ПАТ «УКРПОШТА» повідомила, що лист за квитанцією №188/2 за формою №47 позивачу не надходив і не був вручений.

А тому для всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи та правильного вирішення спору, для встановлення дійсної дати видачі квитанції №188/2 за формою №47, що вимагає застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, просять клопотання про призначення технічної експертизи документів задовільнити.

Суд розглянувши клопотання про призначення по справі технічної експертизи документів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 1 - 3 ст. 98 ГПК України).

Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Із сукупності наведених норм вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що в матеріалах справи наявний лист ПАТ «УКРПОШТА» №15-05-231 від 30.08.2018р., щодо надіслання рекомендованого листа №4552300050597 згідно квитанції №188/2, експертизу якої просить провести позивач, а тому відсутня необхідність призначення технічної експертизи по давності рукописного запису та печатки на квитанції №188/2, враховуючи наведене судом у судовому засіданні 01.10.2018р. постановлено протокольну ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання про призначення по справі технічної експертизи документів.

При цьому слід зауважити, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

01.10.2018р. на адресу суду від адвоката відповідача поступило клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке задоволено судом та докази долучені до матеріалів справи.

01.10.2018р. на адресу суду від позивача поступила заява про долучення документів до матеріалів справи, яка задоволена судом, заява з документами долучена до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.10.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просить задовільнити, представник відповідача - відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд при розгляді справи по суті, -

в с т а н о в и в:

22.01.2016р. між ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» (далі - Продавець) та ФОП Данилевським І.І. (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №П-22/01 (далі-Договір).

Згідно п 1.1. та п.1.2 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю органічно-підстилковий матеріал (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий Товар на умовах даного Договору. Загальна кількість Товару, що продається на умовах даного Договору визначається в накладних на відпуск Товару.

Згідно п. 2.1. та п. 2.2. Договору ціна однієї тонни товару становить 150 грн.. Загальна сума Договору становить сукупність вартості товару, поставленого за всіма видатковими накладними в період дії даного Договору.

Згідно п. 2.4. Договору розрахунок за товар проводиться Покупцем на підставі документів, що засвідчують отримання товару (накладна, акт прийому-передачі) протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання товару та підписання відповідних документів.

Згідно п. 2.5. Договору Продавець має право зарахувати суму оплати в рахунок заборгованості або оплати Продавця за іншими зобов'язаннями перед Покупцем.

Згідно п. 4.4. Договору датою поставки вважається дата зазначена в накладній на відпуск товару.

Згідно п.4.7 Договору Продавець зобов'язується оформити документи, що підтверджують перехід права власності на товар до Покупця, а саме: рахунок-фактуру на товар, податкову та видаткову накладні.

Згідно п.5.1 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно п.6.1 Договору Товар вважається переданим і прийнятим по кількості - у відповідності з вагою, визначеною в накладній на відпуск Товару.

Згідно п.7.3 Договору Покупець зобов'язаний у встановлений цим Договором термін здійснити розрахунки за придбаний товар, прийняти товар на умовах визначених даним Договором.

На виконання умов договору Продавець (позивач) передав у власність Покупця (відповідача) Товар згідно наступних видаткових накладних:

- №4149 від 02.02.2016 року, на суму 64 050 грн;

- №11624 від 16.03.2016 року, на суму 53 100 грн;

- №13089 від 25.03.2016 року, на суму 32 550 грн;

- №13690 від 31.03.2016 року, на суму 84 300 грн;

- №20733 від 25.05.2016 року, на суму 46 800 грн;

- №21702 від 27.05.2016 року, на суму 52 350 грн;

- №23732 від 10.06.2016 року, на суму 123 000 грн., на загальну суму 456 150 грн.(а.с.9-15).

Позивачем було виписано рахунки на оплату переданого відповідачу товару по вищенаведених видаткових накладних, а саме: №4149 від 02.02.2016 року, №11624 від 16.03.2016 року, №13089 від 25.03.2016 року, №13690 від 31.03.2016 року, №20733 від 25.05.2016 року, №21702 від 27.05.2016 року, №23732 від 10.06.2016 року (а.с.67-73).

Також факт передачі товару в сумі 456 150 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними (а.с.74-80).

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що зазначені вище накладні про передачу та отримання ФОП Данилевським І.І. Товару по Договору, підписані позивачем та відповідачем (сторонами), містять в собі всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставах, згідно умов підписаного Договору купівлі-продажу №П-22/01 господарських операцій.

31.05.2016р. між ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» та ФОП Данилевським І.І., укладено правочин про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог №ЗР-31/05-1 (далі - Правочин)(а.с.20).

Згідно п.п. 1.1.-1.3. Правочину станом на дату укладення даного Договору заборгованість ФОП Данилевського І.І., перед ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» по Договору №22/01 від 22.01.2016 року становить 333150 грн.. Заборгованість ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» перед ФОП Данилевським І.І. становить 324 870 грн.. Розмір взаємних зобов'язань, які припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, становить 324 870 грн..

Враховуючи, що Правочин між сторонами підписано та скріплено печатками, укладено у відповідності умовам Договору (п.2.5 Договору), заборгованість ФОП Данилевського І.І. перед ТзОВ «Птахокомплекс «Губин», з врахуванням Правочину становить 131 280 грн. (456150 грн. - 324 870 грн.).

24.05.2018р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №1-4/406 про оплату 230291,49 грн., з яких 131 280 грн. - основного боргу, 58 546,02 грн. - 20% річних та 40 465,47 грн. - інфляційних втрат, проте дана вимога останнім не виконана, заборгованість неоплачена(а.с.16-19).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас по п.2.4.Договору строк оплати 15 календарних днів з моменту отримання Товару.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 131 280 грн. - основного боргу, є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Належних доказів які б спростували суму основного боргу відповідачем не надано.

Відповідач заперечуючи наявність заборгованості вказав, що дана погашена зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, шляхом направлення заяви та правочину від 29.06.2017р., про що зазначено в акті звірки взаєморозрахунків за період 01.08.2015р. по 11.12.2017р., одна як слідує з матеріалів справи, а саме з відповіді ПАТ «УКРПОШТА» від 30.08.2018р. рекомендований лист на адресу ТзОВ "Птахокомплекс "Губин" згідно квитанції №188/2, яка долучена відповідачем, як доказ направлення заяви та правочину від 29.06.2017р. не був вручений товариству (а.с.105), а акт взаємозвірки підписаний лише ФОП Данилевським І.І., в матеріалах справи відсутні належні докази направлення його товариству.

Статтями 202, 203 ГК України передбачено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2014 у справі № 909/1094/13, Постанову Верховного Суду від 24.01.2018р. у справі №908/3039/16, відповідно до яких зарахування вважається проведеним у випадку, якщо воно відбувається на підставі направленої заяви про зарахування вимог, після отримання іншою стороною такої заяви.

Разом з тим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.

За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Вищенаведений висновок щодо застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №910/6781/17.

В ході розгляду справи, що розглядається позивач не визнав одностороннього письмового правочину відповідача про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог №2 від 29.06.2017р., на суму такого зарахування 131 280 грн. по Договору 22/01, у зв'язку з наявністю боргу у позивача перед відповідачем по Договорах №НП-14/08-1 від 14.08.2015р. та №НП-06/11 від 06.11.2015р. про надання послуг на суму 371 390 грн..

Тобто між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов'язання по Договорах №НП-14/08-1 від 14.08.2015р. та №НП-06/11 від 06.11.2015р., крім того в Господарському суді Волинської області розглядається справа №903/133/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Данилевського Ігоря Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" про стягнення 329133,81 грн. саме по даних договорах, а відтак суд приходить до висновку про відсутність однієї із умов припинення зобов'язання по письмовому правочину на зарахування зустрічних однорідних грошових вимог №2 від 29.06.2017р. - безспірності.

Враховуючи наведене суд не бере до уваги заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 29.06.2017р. та письмового правочину на зарахування зустрічних однорідних грошових вимог №2 (а.с.62-63), які крім того не були вручені позивачу (ТзОВ "Птахокомплекс "Губин"), що підтверджується листом ПАТ «УКРПОШТА» №15-05-231 від 30.08.2018р. (а.с.109), а тому відсутні і підстави щодо припинення зобов'язання відповідача в частині оплати 131280,00 грн. основного боргу по Договору №П-22/01 від 22.01.2016р..

Наявні в матеріалах справи акти звірок (а.с.50-51, 83, 84, 100, 101) судом оцінюються критично, оскільки вони підписані односторонньо, а саме лише зі сторони відповідача, тобто сторонами не узгоджені, також частина даних актів звірок стосуються Договорів №НП-06/11 від 06.11.2015р. та №НП-14/08-1 від 14.08.2015р., на підставі яких ФОП Данилевський І.І. звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" про стягнення 329133,81 грн.(справа №903/133/18).

Також не спростовують суму основного боргу і долучені відповідачем згідно клопотання від 28.09.2018р. докази(книги обліку доходів і витрат, довідки, звіти, податкові декларації).

Щодо стягнення з відповідача 62718,07 грн. - 20 % річних та 40465,47 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 10.2. Договору за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті товару, Покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції весь час прострочення, а також двадцять відсотків річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати за отриманий Товар, встановлених Договором, перевіривши правильність нарахування 20% річних, суд дійшов до висновку, що підставним до стягнення є 58386,06 грн. - 20% річних.

За змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати за отриманий Товар, встановлених Договором та перевіривши наданий позивачем до позову розрахунок інфляційних втрат в інформаційно-пошуковій системі "ЛІГА ЗАКОН" судом встановлено, що останній здійснено без урахування вищенаведених приписів, а тому підставним до стягнення є 35550,23 грн. - інфляційних втрат.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 234463,54 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 225216,29 грн., з них 131280,00 грн. - основний борг, 58386,06 грн. - 20 % річних, 35550,23 грн. - інфляційні втрати, в частині стягнення 9247,25 грн., з них 4332,01 грн. - 20% річних, 4915,24 грн. - інфляційних втрат відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 3378,24 грн. покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Данилевського Ігоря Ігоровича (45522, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" (43016, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Ковельська, буд. 2, код ЄДРПОУ 31603002) 225216,29 грн., з них 131280 грн. заборгованості, 58386,06 грн. - відсотків річних, 35550,23 грн. - інфляційних, а також 3378,24 грн. витрат по судовому збору.

3. В решті позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено

11.10.2018

Суддя С. В. Костюк