Рішення № 77142779, 24.09.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 вересня 2018 р. Справа № 903/425/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби у Волинській області

про стягнення 77667,76 грн.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 33/1.50/2-18 від 02.01.2017 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 14 від 09.07.2018 року;

від 3-ї особи: ОСОБА_3, довіреність № 13-04/3-7 від 02.01.2018 року.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст., 42 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

в с т а н о в и в:

Позивач - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради ставить вимогу стягнути з відповідача – КЕВ м.Володимир-Волинський 77667,76 грн. коштів державного бюджету, виділених на компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації.

При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що ч.3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, ч.2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду або до дня демобілізації зберігається місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, де вони працювали на час призову.

Виплата даних компенсацій проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному КМУ; Постановою КМУ від 04.03.2015 року № 105 було затверджено даний Порядок; дія Постанови № 105 поширюється на громадян України, які починаючи з березня 2014 року були прийняті на військову службу за контрактом; 11 червня 2015 року – призвані на строкову військову службу, а також призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації.

Згідно Порядку позивач є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня; в його повноваження входить направлення підприємствам бюджетних коштів на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку на підставі звітів за формою згідно додатку 1 про фактичні витрати; дані звіти погоджуються з відповідним військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснює призов працівників на військову службу; органи соціального захисту до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку до Мінсоцполітики.

У грудні 2015 року відповідач отримав від позивача компенсацію на суму 77667,76 грн. відповідно до поданих звітів за 2014 рік.

Актом Державної фінансової інспекції у Волинській області від 26.09.2016 року встановлено недотримання відповідачем вимог п. 1 ст. 3 та п. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України, в частині неповернення до Державного бюджету компенсації фактичних витрат на виплату середнього заробітку мобілізованим працівникам в сумі 77667,76 грн., отриманої у 2015 році за 2014 рік, тобто після завершення відповідного бюджетного періоду, чим завдано бюджету збитків на зазначену суму; лист-претензія № 1834 від 27.06.2017 року про повернення зазначених коштів відповідачем залишилась без виконання.

При правовому обґрунтуванні вимоги посилається на відповідні норми Цивільного кодексу України, зокрема ст. ст. 11, 607, 617, 625 ЦК України, Порядок повернення бюджетних коштів.

Відповідач у відзиві на позов (а.с.66-69) вимогу позивача повністю заперечує, вказуючи, що КЕВ на виконання приписів Кодексу законів про працю України , а саме ч.3 ст. 119, у 2014 році проводив виплату мобілізованим працівникам в межах загального фонду оплати праці, оскільки законодавством не був врегульований порядок компенсації із бюджету середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації; тільки 04.03.2015 року КМУ була прийнята Постанова № 105, якою даний Порядок було затверджено; Постановою № 105 у редакції 12.11.2015 року передбачено виплату компенсації за минулий бюджетний період для працівників призваних на військову службу під час мобілізації, починаючи з 18.03.2014 року, 08.02.2015 року та 11.06.2015 року; Міністерством соціальної політики листом від 12.11.2015 року № 17211/0/14-15/13 надано роз’яснення щодо Порядку застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 24.11.2015 року № 911 «Про внесення змін до ПКМ від 04.03.2015 року № 105», даними змінами визначено подання звітів про фактичні витрати на виплату компенсації; 14.04.2017 року внесено зміни до Постанови КМУ № 105 та викладено її в редакції «Про затвердження порядку виплати компенсації за 2014-2015 роки підприємствам, установам, організаціям фермерським господарством, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам–підприємцям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом», незалежно від підпорядкування та форми власності та фізичним особам-підприємцям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, за 2014 рік; на виконання Постанови № 105 від 04.03.2015 року (з наступними змінами) КЕВ м.Володимир-Волинський було подано у 2015 році, відповідні звіти, тому безпідставним є твердження позивача про подачу звітів протягом 2014 року та не дотримання вимог п. 1 ст. 3 та п.12 ст. 23 Бюджетного кодексу в частині неповернення до державного бюджету компенсації в сумі 776670,76 грн.; зазначає, що звіти які подавались у 2015 році були погоджені з військовим комісаром Волинського об’єднаного комісаріату та прийняті позивачем; оскільки кошти на виплату середнього заробітку надійшли у 2015 році тому і були використанні у відповідний бюджетний період без порушень та за призначенням, як це передбачалось Постановою № 105.

Вважає безпідставним посилання позивача на Постанову КМУ від 22.12.2010 року № 1163, оскільки дана регулює питання щодо нецільового використання коштів, що в даному випадку відсутнє; вказує, що акт Державної фінансової інспекції від 26.09.2016 року не є нормативно правовим, а тому не створює будь-яких обов’язків для відповідача, з врахуванням викладеного у відзиві, просить в позові відмовити.

3-я особа в поясненні від 07.08.2018 року (а.с.83-84), зазначила, що згідно звітів поданих в Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради 2017-2018 роках по КПКВК 2501350 «компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014-2015 роки» відсутня дебіторська заборгованість.

Позивач 23.08.2018 року подав заперечення на відзив, в якому підтримує заявлену вимогу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, представник відповідача заперечує та просить відмовити в його задоволені.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 1 19 Кодексу законів про працю України.

Згідно зі статтею статті 119 Кодексу законів про працю України у редакції на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і &quas;Про альтернативну (невійськову) службу", &q?ан;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період" встановлений Порядком виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 105 від 04.03.2015.

Відповідно до пунктів 2, 3 вказаного Порядку головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:

Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення);

структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва та Севастополя) рад.

Бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу.

Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Позивач - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.

Як встановлено судом, позивач в листопаді-грудні 2015 року надав Управлінню праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради звіти про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за березень-грудень 2014 року, погоджені військовим комісаром (а.с.19-47).

Згідно платіжного доручення № 217 від 23.12.2015 року відповідач отримав від позивача компенсацію у межах середньої заробітної плати призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період за 2014-2015 роки в сумі 123596,95 грн. (а.с.6).

За період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року включно Державною фінансовою інспекцією у Волинській області проведено ревізію в управлінні соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради та складено акт ревізії використання коштів, виділених з державного бюджету на компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівникам, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради за період з 01.01.2014р. по 30.06.2016р. від 26.09.2016р. № 040-23/008.

У ході здійснення вказаної ревізії було перевірено правомірність призначення компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Як зазначено в акті ревізії, відповідач протягом 2014 року подав до Управління звіти на відшкодування середнього заробітку працівників КЕВ м.Володимир-Волинський, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на загальну суму 77667,76 грн., за результатами ревізії встановлено недотримання підприємством вимог п.1 ст.3 та п.12 ст.23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-IV, в частині неперерахування до державного бюджету компенсації фактичних витрат на виплату середнього заробітку мобілізованим працівникам в сумі 77667,76 грн., отриманої у 2015 році за 2014 рік, тобто після завершення відповідного бюджетного періоду, чим завдано збитків бюджету на дану суму, а саме усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених Бюджетним кодексом України.

Предметом спору по справі є стягнення з відповідача коштів в сумі 77667,76 грн., на підставі п. 3 Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету у разі їх нецільового використання, затвердженого Постановою КМУ від 22.12.2010 року № 1163.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов переконливого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вважає відсутнє нецільове використання наданих позивачем бюджетних коштів в сумі 77667,76 грн., як компенсації у межах середнього заробітку працівникам призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у 2014 році.

Дана позиція підтверджена Постановою КМУ № 105 в редакції від 12.11.2015 року, якою передбачено виплату компенсацій з державного бюджету за минулий бюджетний період, зокрема, починаючи з 18.03.2014 року, 08.02.2015 року та 11.06.2015 року, а згідно змін внесених в Постанову № 105, затверджено Порядок виплати компенсацій за 2014-2015 роки.

Міністерство соціальної політики України в листі-роз’ясненні від 12.11.2015 року № 17211/0/14-15/13 щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 105 від 04.03.2015 року зазначило, що з метою безумовного виконання положень вищезазначеної постанови КМУ просимо терміново організувати прийом звітів про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, згідно з додатком 1 до Порядку (у тому числі за 2014 рік) та забезпечення заходів щодо повного використання коштів бюджетною програмою 2501350.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

04.10.2018 року.

Суддя С. В. Костюк