Рішення № 77142177, 03.10.2018, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/89/18

Провадження № 2/327/58/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2018 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Завіновської А.П.

за участю секретаря судового засідання – Пригінської О.В.

представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

27.02.2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із наведеним вище позовом до ОСОБА_2, який в подальшому уточнив, в обґрунтування якого зазначав наступне.

06.06.2007 року АТ КБ «ПриватБанк» (раніше – ПАТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 шляхом підписання заяви уклали кредитний договір № б/н, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 300 гривень, який в подальшому було збільшено до 3 760, 00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік (відсотки в подальшому змінювались згідно до умов кредитування), на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між нею та Банком договір, що підтверджується її підписом у заяві.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит, водночас остання порушила його умови, через що має прострочену заборгованість, згідно до уточненої позовної заяви від 16.07.2018 року, станом на 30.06.2018 року в сумі 99 069, 47 грн., а саме заборгованість за тілом кредиту – 2 415, 68 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом – 96 653, 79 грн.

ОСОБА_2 в добровільному порядку не вжила заходів щодо погашення заборгованості, а тому АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вищевказаним позовом.

З огляду на вказане, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 зазначену вище суму заборгованості за кредитним договором, а також суму понесених судових витрат у розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Пунктом 1 частини 1 статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянуті малозначні справи.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 25.04.2018 року у вказаній справі було відкрито провадження та її призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 24.05.2018 року, в подальшому розгляд справи неодноразово було відкладено, в останній раз на 03.10.2018 року.

19.07.2018 року на адресу Розівського районного суду Запорізької області надійшла заява Банку, в якій останній зазначав, що з 21.05.2018 року змінено його назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва – АТ КБ «ПриватБанк»).

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з урахувань поданої ним уточненої позовної заяві від 16.07.2018 року, і просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 06.06.2007 року станом на 30.06.2018 року в сумі 99 069, 47 грн., а саме заборгованість за тілом кредиту – 2 415, 68 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом – 96 653, 79 грн. При цьому пояснив, що в уточненій позовній заяві, поданій представником АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 від 11.07.2018 року, допущено помилки в частині сум заборгованості, які підлягають стягненню за кредитним договором з ОСОБА_2, а тому просив вказану заяву не розглядати, а розглядати уточнену позовну заяві подану ним від 16.07.2018 року.

Крім того, представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 в рамках спірного кредитного договору було видано три кредитні картки за № 5457082956600477 від 08.05.2007 року, № 4149437103020069 від 24.03.2010 року та № 5457082304950178 від 12.04.2011 року. Стосовно того, що дата відкриття основної картки 08.05.2007 року за № 5457082956600477, є ранішою ніж дата укладення договору, - 06.06.2007 року, пояснив, що кредитні картки випускались партіями і оскільки вони не є іменними, то в подальшому коли укладався договір, позичальнику видавалась люба картка з випущеної партії. Щодо кінцевого терміну дії картки зазначив, що остання картка була перевипущена в рамках вказаного кредитного договору 12.04.2011 року і закінчення строку її дії визначено останній день травня 2015 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала і вказала, що вона відповідно до кредитного договору вносила відповідні платежі до березня 2012 року, в подальшому будь-які платежі не здійснювала, у зв’язку з чим вважаючи, що позивач пропустив строк на звернення до суду із наведеним позовом, просила застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову, внаслідок чого подала суду відповідну заяву. Крім того, відповідач ОСОБА_2 заперечувала, що взагалі отримувала картки № 4149437103020069 від 24.03.2010 року та № 5457082304950178 від 12.04.2011 року.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Виходячи з положень ст. ст. 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, зобов'язання за договором, в тому числі за договором кредиту, за яким кредитор надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути зі сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, мають виконуватися належним чином.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

06.06.2007 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 шляхом підписання заяви уклали кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 300 грн., який в подальшому було збільшено до 3 760, 00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік (відсотки в подальшому змінювались згідно до умов кредитування), на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При цьому, ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між нею та Банком договір, що підтверджується її підписом у цій заяві, і що останньою не заперечувалось в судовому засіданні (а.с. 43).

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач ОСОБА_2 мала здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 25 числа кожного місця кошти на погашення кредиту та відсотків у розмірі 7 % (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості), упродовж строку кредитування (а.с. 47, 138).

Відповідно до пунктів 6.5, 6.6 Умов та правил надання банківських послуг (надалі – Умов), позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором, а у разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення кредиту, (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), сплаті винагороди Банку (а.с. 47 зв. ст.).

Підпунктами 3.1.1, 3.1.3, 3.1.5 Умов, визначено, що строк дії картки вказано на лицьовій стороні картки (місяць та рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. По закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява клієнта про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для сплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картрахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором. Заказані клієнтом картки, в тому числі продовжені з новим строком дії, але не отримані, зберігаються в банку для видачі клієнту, зокрема кредитні картки строком до 6 місяців (а.с. 49).

Пунктом 5.4 Умов, строк погашення по кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним карткам без встановленого мінімального обов’язково платежу, здійснюється в наступному порядку: строк погашення процентів по кредиту – щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту – в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH) (а.с. 49 зв. ст.).

Згідно п.п. 5.5.2 Умов, проценти за користування кредитом (в тому числі простроченим кредитом і овердрафтом), передбачені тарифами, нараховуються в останній операційний день місяця за кожний календарний день за фактично використані в рахунок кредиту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку (а.с. 49 зв. ст.).

Таким чином, ОСОБА_2 у межах строку кредитування (строку дії картки) повинна була повертати позивачеві, зокрема кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця, а по закінчення строку кредитування незалежно від пред’явлення позивачем вимоги повернути всю заборгованість за договором.

Виходячи з виписки по картрахунку, ОСОБА_2 користувалася кредитними коштами здійснюючи відповідні платежі, але після 19.02.2013 року, коли останньою було здійснено платіж готівкою на суму 278, 67 грн., частина з якого зокрема пішла на погашення процентів, припинила вносити щомісячні платежі, після чого в подальшому банком лише здійснювалось автоматичне списання коштів, що сторонами не заперечувалось (а.с. 39-42).

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні подала заяву про застосування строків позовної давності до вимог банку, посилаючись на те, що останній платіж за вказаним кредитним договором нею було здійснено в березні 2012 року (а.с. 106).

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15).

Оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником шляхом внесення коштів готівкою чи безготівково: з погашення процентів щомісячно за попередній місяць, з погашення кредиту - в повному обсязі не пізніше останнього дня, вказаного на платіжній картці, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником свого зобов'язання.

Із наданої представником позивача довідки вбачається, що ОСОБА_2 при укладенні кредитного договору 06.06.2007 року отримала кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» за № 5457082956600477 від 08.05.2007 року. В подальшому в рамках кредитного договору було перевипущено ще дві картки № 4149437103020069 від 24.03.2010 року та № 5457082304950178 від 12.04.2011 року, кінцевий строк дії останньої картки – 31 травня 2015 року (а.с. 101).

Таким чином, звернувшись до суду із даними вимогами 27.02.2018 року, банк не пропустив визначений статтею 257 ЦК України строк позовної давності щодо заборгованості за кредитним договором в межах трирічного строку позовної давності звернення до суду, який розпочався 27.02.2015 року.

Згідно до позовних вимог, з урахувань поданої уточненої позовної заяві від 16.07.2018 року, ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором від 06.06.2007 року станом на 30.06.2018 року в сумі 99 069, 47 грн., а саме заборгованість за тілом кредиту – 2 415, 68 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом – 96 653, 79 грн. (а.с. 174-180).

Погоджуючись з вимогами банку щодо наявності у ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 415, 68 грн., суд між тим, не вбачає підстав для задоволення позову в повному обсязі в частині стягнення суми заборгованості по процентам саме в розмірі 96 653,79 грн., з наступних підстав.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 провадження № 14-10цс18).

У цій справі сторони погодили, що строк дії договору відповідає строку дії картки – останній день травня 2015 року.

За таких умов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом є обґрунтованими в межах строку позовної давності за період з 27.02.2015 року по 31.05.2015 року, що складає 6 170 грн. 70 коп. (а.с. 37 зв. ст.).

Крім того, суд зауважує, що збільшення представником позивача, згідно до уточненої позовної заяви від 16.07.2018 року, позовних вимог в частині суми заборгованості по процентам, суперечить нормам п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про часткову доведеність тих обставин, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк», як на підставу своїх вимог до відповідача ОСОБА_2, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 06.06.2007 року в загальній сумі 8 586 грн. 38 коп., яка склалася із тіла кредиту – 2 415 грн. 68 коп. та процентів за користування кредитом в межах строку позовної давності за період з 27.02.2015 року по 31.05.2015 року – 6 170 грн. 70 коп. В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_2 стосовно того, що вона не отримувала картки № 4149437103020069 від 24.03.2010 року та № 5457082304950178 від 12.04.2011 року, оскільки це суперечить виписці по її картрахунку, згідно до якої остання знімала кошти, зокрема в останній раз 23.08.2012 року в сумі 500 грн., через банкомат, що у відсутність картки є неможливим (а.с. 41). Крім того, аргументи ОСОБА_2 спростовуються її фотокартками, які були зроблені у відділенні банку під час отримання нею кредитних карток, що не суперечить поясненням представника позивача в судовому засіданні про можливе їх отримання відповідачкою часом пізніше ніж дата їх випуску (а.с. 185).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_2 в сумі виходячи з розрахунку: (8 586 грн. 38 коп.,грн. (розмір задоволених позовних вимог) * 1 762, 00 грн. (розмір судових витрат) /99 069, 47 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 152, 71 грн.

Керуючись ст. ст. 610-612, 625, 629, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 141, 211, 212, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії СВ номер 589180, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Пролетарська), буд. 32) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1 «Д», ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 06.06.2007 року в загальній сумі 8 586 грн. 38 коп., яка склалася із тіла кредиту – 2 415 грн. 68 коп., процентів за користування кредитом – 6 170 грн. 70 коп., а також суму понесених судових витрат в розмірі 152 грн. 71 коп.

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, – Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.П. Завіновська