Рішення № 77141840, 12.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2018 року справа № 810/4732/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2018 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій із ТОВ "Іреджен", що підтверджується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами.

Крім того, позивач зазначив, що при укладенні господарських договорів між ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" та ТОВ "Іреджен", сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідали економічному змісту господарських операцій та чинному законодавству України.

Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Іреджен", а відтак вважає, що рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень проти позову вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що в ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Іреджен" вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов’язань.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 відкрито провадження у справі, розпочату підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 01.10.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.10.2018.

У судове засідання учасники справи не з’явились.

Разом з цим, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" (далі - ТОВ "СКС", (місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кільцева, буд. 4-Н, ідентифікаційний код 36449624) зареєстроване як юридична особа 28.05.2009 та як платник податків перебуває на обліку в Києво-Святошинській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво автотранспортних засобів (основний); виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів; виробництво радіаторів і котлів центрального опалення; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; торгівля іншими автотранспортними засобами; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

У період з 01.08.2018 по 07.08.2018 посадовою особою Головного управління ДФС у Київській області на підставі наказу від 30.07.2018 №1623 та відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Іреджен" за грудень 2017 року.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області складено Акт від 10.08.2018 №681/10-36-14-14/36449624 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" вимог п.44.1 ст.44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2017 року на загальну суму 1699722,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов’язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Іреджен" та ґрунтуються на аналізі автоматизованих інформаційних систем ІС "Податковий блок" та Єдиного реєстру податкових накладних. На думку перевіряючого, контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товарів.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив наступне.

Так, податковим органом при проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Іреджен" було встановлено, що вказане підприємство знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. Відомості про об’єкти оподаткування - відсутні. Інформація щодо наявності персоналу та задекларованих доходів працівників, фактична виплата останнім заробітної плати - відсутня. Інформація щодо наявності основних фондів, виробничих потужностей, складських чи офісних приміщень, об’єктивно необхідних для вчинення господарської операції: складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки - відсутня. Інформація про декларування та отримання послуг на оренду приміщення, опалення водо-теплопостачання, зв'язок, придбання канцелярських засобів, тощо - відсутня. Інформація в друкованих виданнях та всесвітній мережі інформації (пошукові системи), офіційного сайту, заходів/контактів зв’язку - відсутня. Інформація про здійснення імпортних операцій - відсутня. Інформація про відпрацювання усіх ймовірних ланцюгів придбання (введення) в обіг відповідного товару (послуг) на митну територію України або факт придбання відповідного товару (послуг) у постачальників - резидентів України - відсутня.

За результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних податковим органом було встановлено, що постачальниками на адресу ТОВ "СКС" товарів були контрагенти - ТОВ "Екстра ОСОБА_1" та ТОВ "Тером Інвест", які в свою чергу не здійснювали придбання номенклатури товарів, яка була реалізована на адресу ТОВ "Іреджен".

Внаслідок цього, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "Іреджен" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, у зв’язку з чим позивач не мав підстав відображати у складі податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, отриманих від ТОВ "Іреджен" на суму 1699722,00 грн. в грудні 2017 року.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2018 №0028061414, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1699722,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 424931,00 грн.

У той же час, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

В розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов’язковому з’ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.

Як встановлено під час розгляду справи, ТОВ "СКС" мало господарські взаємовідносини із контрагентом - ТОВ "Іреджен".

Так, 13.11.2017 між ТОВ "Іреджен" (Постачальник) та ТОВ "СКС" (Покупець) укладено договір продажу №39МТОКП-2017, відповідно до умов якого постачальника бере на себе зобов’язання здійснити поставку покупцю товар та продукцію по асортименту та у кількості, що вказані в кожній окремій видатковій накладній, за ціною та у строки встановлені у даному договорі, а покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену на основі видаткових накладних грошову суму в обумовленні строки.

Видаткові накладні є невід’ємною частиною договору.

Аналогічний договір був укладений між ТОВ "Іреджен" (Постачальник) та ТОВ "СКС" (Покупець) 18.12.2017 за №40МТОКП-2017.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Іреджен" поставило на адресу позивача комплектуючи матеріали для автомобілів, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 05.12.2017 №51 на суму 324000,00 грн., в т.ч. ПДВ 54000,00 грн.; від 18.12.2017 №338 на суму 495529,22 грн., в т.ч. ПДВ 82588,20 грн.; від 18.12.2017 №337 на суму 496128,19 грн., в т.ч. ПДВ 82668,03 грн.; від 05.12.2017 №52 на суму 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000,00 грн.; від 04.12.2017 №39 на суму 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000,00 грн.; від 18.12.2017 №303 на суму 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.; від 18.12.2017 №300 на суму 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.; від 18.12.2017 №301 на суму 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.; від 20.12.2017 №336 на суму 480000,00 грн., в т.ч. ПДВ 80000,00 грн.; від 19.12.2017 №306 на суму 420912,00 грн., в т.ч. ПДВ 70152,00 грн.; від 19.12.2017 №305 на суму 491064,00 грн., в т.ч. ПДВ 81844,00 грн.; від 19.12.2017 №304 на суму 491064,00 грн., в т.ч. ПДВ 81844,00 грн.; від 19.12.2017 №339 на суму 487109,51 грн., в т.ч. ПДВ 81184,92 грн.; від 19.12.2017 №340 на суму 485765,96 грн., у т.ч. ПДВ 80960,99 грн.; від 19.12.2017 №307 на суму 350760,00 грн., в т.ч. ПДВ 58460,00 грн.; від 18.12.2017 №302 на суму 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.; від 04.12.2017 №38 на суму 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000,00 грн.; від 04.12.2017 №37 на суму 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000,00 грн.; від 01.12.2017 №18 на суму 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000,00 грн.; від 01.12.2017 №17 на суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66666,67 грн.; від 01.12.2017 №19 на суму 336000,00 грн., в т.ч. ПДВ 56000,00 грн.; від 01.12.2017 №16 на суму 390000,00 грн., в т.ч. ПДВ 65000,00 грн.; від 01.12.2017 №15 на суму 390000,00 грн., в т.ч. ПДВ 65000,00 грн.

Отримані комплектуючи матеріали для автомобілів були оплачені позивачем, що підтверджується рухом коштів позивача на рахунку "Креді ОСОБА_2" за період з 01.12.2017 по 31.12.2017.

За фактом отримання позивачем комплектуючих матеріалів для автомобілів ТОВ "Іреджен" зареєстровано наступні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 01.12.2017 №15 на суму 390000,00 грн., в т.ч. ПДВ 65000,00 грн.; від 01.12.2017 №16 на суму 390000,00 грн., в т.ч. ПДВ 65000,00 грн.; від 01.12.2017 №17 на суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66666,67 грн.; від 01.12.2017 №18 на суму 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000,00 грн.; від 01.12.2017 №19 на суму 336000,00 грн., в т.ч. ПДВ 56000,00 грн.; від 04.12.2017 №37 на суму 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000,00 грн.; від 04.12.2017 №38 на суму 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000,00 грн.; від 04.12.2017 №39 на суму 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000,00 грн.; від 05.12.2017 №51 на суму 324000,00 грн., в т.ч. ПДВ 54000,00 грн.; від 05.12.2017 №52 на суму 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000,00 грн.; від 18.12.2017 №300 на суму 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.; від 18.12.2017 №301 на суму 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.; від 18.12.2017 №302 на суму 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.; від 18.12.2017 №303 на суму 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.; від 18.12.2017 №337 на суму 496128,19 грн., в т.ч. ПДВ 82668,03 грн.; від 20.12.2017 №336 на суму 480000,00 грн., в т.ч. ПДВ 80000,00 грн.; від 19.12.2017 №304 на суму 491064,00 грн., в т.ч. ПДВ 81844,00 грн.; від 19.12.2017 №305 на суму 491064,00 грн., в т.ч. ПДВ 81844,00 грн.; від 19.12.2017 №306 на суму 420912,00 грн., в т.ч. ПДВ 70152,00 грн.; від 19.12.2017 №307 на суму 350760,00 грн., в т.ч. ПДВ 58460,00 грн.; від 18.12.2017 №338 на суму 495529,22 грн., в т.ч. ПДВ 82588,20 грн.; від 19.12.2017 №339 на суму 487109,51 грн., в т.ч. ПДВ 81184,92 грн.; від 19.12.2017 №340 на суму 485765,96 грн., у т.ч. ПДВ 80960,99 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, вказані податкові накладні відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних також підтверджується відповідними квитанціями №1, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

Суму ПДВ за податковими накладними, виданими ТОВ "Іреджен", були включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2017 року в сумі 1699722,00 грн.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган у своєму відзиві на позовну заяву не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов’язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "Іреджен" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість, а тому мало право виписувати податкові накладні.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Іреджен" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Іреджен" комплектуючих матеріалів для автомобілів.

Крім того, матеріалами справи підтверджуються, що придбані у ТОВ "Іреджен" комплектуючі матеріали для автомобілів були використані позивачем у власній господарській діяльності та на виконання договорів, укладених між ТОВ "СКС" та Військовою частиною 3078 Національної Гвардії України, Національною поліцією України.

В той же час, відповідач не надав суду жодних доказів на спростування встановлених судом в ході розгляду справи обставин.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача ТОВ "Іреджен", оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Іреджен", а також їх контрагентів - ТОВ "Екстра ОСОБА_1", ТОВ "Тером Інвест"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб’єктами господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача - ТОВ "Іреджен", а також його контрагентів - ТОВ "Екстра ОСОБА_1", ТОВ "Тером Інвест" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Також, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на інформацію, наведену в БД "Єдиний реєстр податкових накладних", з якої не підтверджено походження комплектуючих матеріалів для автомобілів у ТОВ "Екстра ОСОБА_1", ТОВ "Тером Інвест", які в подальшому були реалізовані ТОВ "Іреджен" для позивача.

Поряд із вказаним суд звертає увагу, що зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що відповідач оцінював господарські відносини ТОВ "Іреджен" із його контрагентами.

Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв’язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено по контрагенту позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв’язку із виконанням зобов’язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У той же час, будь-яких доказів того, що відповідачем було здійснено належну перевірку господарських відносин ТОВ "Іреджен" з ТОВ "Екстра ОСОБА_1" та з ТОВ "Тером Інвест", податковий орган не надав.

Отже, інформація, яка наведена в БД "Єдиний реєстр податкових накладних", не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Іреджен", ТОВ "Екстра ОСОБА_1", ТОВ "Тером Інвест" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, нереальними (безтоварними).

Таким чином, факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не інформацією, яка наведена в базах даних податкового органу.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірної господарської операції між позивачем та ТОВ "Іреджен". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з тим, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття вироків суду, які би набрали законної сили щодо створення і діяльності саме ТОВ "Іреджен", а також його контрагентів - ТОВ "Екстра ОСОБА_1", ТОВ "Тером Інвест" з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб’єктності на момент укладення і виконання спірних договорів, зокрема, того, що дане підприємство не було зареєстровано в якості платників податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов’язує право на зменшення об’єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред’явлено до суду будь-які належні докази нереальності правочинів, укладених між ТОВ "СКС" та ТОВ "Іреджен", а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов’язань у зв’язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим ТОВ "Іреджен" за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Іреджен", доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.09.2018 №0028061414 є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17.09.2018 №0028061414.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" (код ЄДРПОУ 36449624) судові витрати в сумі 31869 (тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят дев’ять) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.