Рішення № 7714060, 01.02.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2010 р.Справа № 11/2240

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХНОСЕРВІС" м. Дніпропетровськ

до Підприємства "Довіра" всеукраїнської громадської організації інвалідів "Допомога інвалідам Чорнобиля" м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 20827,74 грн.

Суддя

Представники сторін:

Від позивача : Генералова М.М. - представник за довіреністю №5 від 21.12.2009 р.

Від відповідачів : не з`явився

Суть спору: Позивач - ТОВ "Будтехносервіс" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –підприємства "Довіра" ВГОІ "Допомога інвалідам Чорнобиля" м. Нетішин заборгованості в сумі 20827,74грн., що утворилася через неналежне виконання відповідачем умов договору №22-09/08 від 22.08.2008р., з яких 15004,00грн. сума основного боргу, 1673,39грн. інфляційні, 515,51грн. - 3% річних та 3634,84грн. пеня.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2009р. порушено провадження у справі №11/2240. Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами.

В судовому засіданні 22.12.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в засідання суду не з’явився.

Відомості щодо отримання чи неотримання відповідачем копії ухвали суду про порушення провадження у справі в суді відсутні. Копія ухвали направлялася відповідачу за вказаною позивачем адресою: м. Нетішин, вул. Ринкова, 9, однак в договорі, що є підставою даного спору, зазначено адресу відповідача: м. Нетішин, вул. Млинова, 20.

Відповідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З метою забезпечення рівності сторін у судовому процесі, через неявку повноважного представника відповідача в засідання суду, неподання витребуваних документів, зважаючи на те, що для повного, всебічного і об’єктивного розгляду справи необхідна участь усіх сторін по справі, ухвалою суду від 22.12.2009 року розгляд справи відкладено на іншу дату. Зазначена ухвала надіслана відповідачу за відомими суду адресами, м.Нетішин, вул. Ринкова, 9, та м. Нетішин, вул.. Млинова, 20.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду, яка надіслана відповідачу за адресою м. Нетішин, вул. Ринкова, 9 відділенням зв’язку повернута суду по закінченню строку зберігання.

В зв’язку з тим, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання відповідачем ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення судового розгляду на 10 год. 00 хв. 22 січня 2010 року, розгляд справи повторно відкладався на іншу дату з попередженням сторін про можливість розгляду справи за наявними доказами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судове засідання 22 січня 2010 року відповідач за викликом не з’явився, доказів поважності причин не надав, проте як вбачається з матеріалів справи судом вжито всіх можливих заходів щодо належного повідомлення відповідача про час дату, зокрема з’ясовано щодо наявності даного підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, де відповідно до витягу підприємство „Довіра” всеукраїнської громадської організації інвалідів Чорнобиля” зареєстроване за адресою м.Нетішин, вул. Млинова, буд.20. та відповідно до реєстрів про відсилку рекомендованої кореспонденції надсилались ухвали суду.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по справі докази рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

22 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 22-09/08 за умовами якого відповідач зобов’язався поставити позивачу продукцію - шпали дерев’яні типу 1А, ГОСТ 78-89, розмір 250мм х 180 мм х 2750 мм у кількості 400 шт. на суму 34008 грн.

За умовами договору позивач зобов’язався провести попередню оплату в розмірі 50% від суми договору, а відповідач протягом 5 днів з моменту отримання попередньої оплати провести поставку продукції.

Взяті на себе зобов’язання позивач виконав належним чином, платіжним дорученням від № 2059 від 23 вересня 2008 року здійснив попередню оплату на поточний рахунок відповідача в сумі 17004 грн.

Відповідач же свої договірні зобов’язання не виконав в обумовлений строк не поставив позивачу товар в кількості та на умовах укладеного договору.

На звернення позивача про виконання умов договору, чи повернення суми попередньої оплати відповідач повернув кошти частково в сумі 2000 грн. Решту частину сими боргу 15004,00 грн. не повернув.

Відповідно до п.7.4. договору позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню в розмірі 1% від вартості недопоставленого товару, яка з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ складає 3634,84 грн. за весь період простроки виконання зобов’язання.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача інфляційне збільшення заборгованості в розмірі 1673,39 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 515,51 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

22 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 22-09/08 на поставку відповідачем позивачеві товару - шпали дерев’яні типу 1А, ГОСТ 78-89, розмір 250мм х 180 мм х 2750 мм у кількості 400 шт. на суму 34008 грн., за умови попередньої оплати в розмірі 50% від суми договору. Відповідач зобов’язався протягом 5 днів з моменту отримання попередньої оплати провести поставку продукції.

На виконання умов даного договору, позивачем здійснено попередню оплату на поточний рахунок відповідача в сумі 17004 грн., підтвердженням чого є платіжне доручення від №2059 від 23 вересня 2008 року

У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи свої зобов'язання за договором №22-09/08 від 22.09.2008 року відповідач належним чином не виконав, в обумовлений договором строк товар не поставив позивачу, натомість лише повернув частину попередньої оплати в сумі 2000грн. підтвердженням чого є банківська виписка від 22.09.2009 року.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України в разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача 15004,00грн. які були пераховані в якості попередньої оплати.

Згідно ст.611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім суми основного боргу позивачем, у відповідності до п. 7.4 договору, нараховано до стягнення з відповідача 3634 грн.84 коп. пені за період прострочення з 28.09.2008р. по 20.11.2009р.

Суд, перевіривши правильність та правомірність нарахування пені, вважає за необхідне звернути увагу на те, що статтею 546 ЦК України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Однак, згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позовна давність –це строк, в який особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. (ст..256 ЦК України).

У відповідності до ч.2 ст. 258 ЦК України, штрафу, пені) застосовуються позовна давність в один рік.

Суд, перевіривши правові підстави нарахування пені, дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення пені проведені не правомірно і задоволенню не підлягають в зв’язку з закінченням строку позовної давності.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

На підставі цього позивачем від просроченої суми заявлено до стягнення з відповідача 1674,39 грн. –збитків від інфляції, та 515,51 грн. - 3% річних. Зазначені нарахування позивачем проведені правомірно і підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу, річних та інфляційних заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХНОСЕРВІС" м. Дніпропетровськ до підприємства "Довіра” всеукраїнської громадської організації інвалідів "Допомога інвалідам Чорнобиля" м. Нетішин про стягнення 20827,74 грн. задовольнити частково.

Стягнути з підприємства "Довіра" всеукраїнської громадської організації інвалідів "Допомога інвалідам Чорнобиля" (м. Нетішин, вул.Млинова, 2 , код. 32647318) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „БУДТЕХНОСЕРВІС” (м.Дніпропетровськ, вул.Кожем'яки, б,17, к. 137, код. 32647318). 15004,00 грн. основного боргу, 1673,39 грн. –нарахувань за встановленим індексом інфляції, 515,51 грн. 3% річних, 171грн.93коп. витрат на оплату державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

                              Суддя