Рішення № 77137136, 24.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22432/17

Провадження № 2-о/761/27/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю :

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

заявника - ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Любарська селищна рада Любарського району Житомирської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року заявниця звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з даною заявою.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла бабуся заявника ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,1729 га, кадастровий № НОМЕР_2 на території Панасівської сільської ради Любарського району Житомирської області. За життя, ОСОБА_2 не залишила заповіту щодо розпорядження своїм майном на випадок смерті. ОСОБА_3, який є батьком заявника, заявою № 6 від 25.03.2016 року відмовився від прийняття спадщини на користь заявника. 25.03.2016 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Якушевої Євгенії Анатоліївни про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,1729 га, кадастровий № НОМЕР_2 на території Панасівської сільської ради Любарського району Житомирської області. Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Якушевої Євгенії Анатоліївни від 16.06.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з мотивів відсутності документів, що б засвідчували факт постійного проживання з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Тому, заявник просив суд встановити факт того, що ОСОБА_1 постійно проживала з ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві від 08.06.2006 року, актовий запис № 10671, на час її відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В судовому засіданні 12.06.2018 року свідок ОСОБА_5 зазначив, що знав ОСОБА_2, вона його двоюрідна сестра, вона проживала разом з ОСОБА_1, спочатку жили по АДРЕСА_3, а потім переселилися на АДРЕСА_1.

В судовому засіданні 12.06.2018 року свідок ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_2 його мати, проживали разом з нею та з ОСОБА_1 спочатку по АДРЕСА_3, а потім переселилися на АДРЕСА_1, на Чорновола не зареєструвалася, оскільки вона хворіла і була в лікарні, а потім проживала приблизно місяць на АДРЕСА_1 і померла.

В судовому засіданні 12.06.2018 року свідок ОСОБА_6 зазначила, що була знайома з ОСОБА_2 та з ОСОБА_1, яких знає все життя, на момент смерті ОСОБА_2 і заявник проживали на АДРЕСА_1, а перед цим проживали разом по АДРЕСА_3.

В судовому засіданні заявник позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Заінтересована особа в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, звернувшись до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення заяви не заперечує.

Суд, заслухавши пояснення заявника, повно та всебічно дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт (ч.1 ст. 319 ЦПК України).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 5).

Як вбачається з пояснень заявника, викладених у поданій заяві, 25.03.2016 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Якушевої Євгенії Анатоліївни про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,1729 га, кадастровий № НОМЕР_2 на території Панасівської сільської ради Любарського району Житомирської області.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Якушевої Євгенії Анатоліївни від 16.06.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з мотивів відсутності документів, що б засвідчували факт постійного проживання з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Відповідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.06.2017 року виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Євгенією Анатоліївною заявниці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у зв'язку із відсутністю документу, що посвідчує факт постійного проживання із померлим спадкодавцем ОСОБА_2 (а.с. 6).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується копією свідоцтва про народження, батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с. 7).

Відповідно копії паспорта ОСОБА_1 була з народження зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, а з 08.06.2006 року - за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Відповідно копії ордеру НОМЕР_4, ордер видано 07.03.1980 року ОСОБА_8, сім'я якого складається з трьох чоловік - ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, на право заняття двох кімнат в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 48).

Як вбачається з копії адресного листка вибуття ОСОБА_2 із с. Панасівка Житомирської області прописалася в АДРЕСА_3.

Як зазначив заявник, встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини йому необхідно для того, щоб реалізувати своє право на отримання спадщини після померлої ОСОБА_2.

Стаття 1222 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 цього Кодексу спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1270 ЦК України, передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання однією сімєю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до положень частини третьої ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявляв про відмову від неї. Тобто, якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця /ст.1220ЦК України/спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявив про відмову від спадщини, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини він може одержати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, подавши відповідну заяву.

Відповідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Факт сумісного проживання однією сім'єю підтверджується матеріалами справи, показаннями свідків.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається заявник, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а саме, те, що заявник є онукою ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що також було підтверджено свідками в судовому засіданні, тому суд прийшов до висновку, що вимоги заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 258-259, 263-268, 294, 315-319, 354-355 ЦПК України, ст. 1216-1218, 1220, 1223, 1268 ЦК України, ППВСУ № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд,

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), заінтересована особа: Любарська селищна рада Любарського району Житомирської області (Житомирська область, смт. Любар, вул. Незалежності, 36, Код ЄДРПОУ 04345664) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року станом на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 12.10.2018 року.

Суддя