Рішення № 77134958, 05.10.2018, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/2341/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Нікітенко В.Г.,

позивача – ОСОБА_1,

представника третьої особи – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, третя особа – ОСОБА_3, про визнання права власності, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1Я (далі – позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з цивільним позовом до Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач та її родина, починаючи з

2006 року і по теперішній час, безперервно, відкрито та добросовісно проживає та користується житловим будинком за адресою: вул. Центральна, 134, с. Жовнине, Чорнобаївський район, Черкаська область. На момент заволодіння вказаним нерухомим майном позивач не знала про відсутність у неї підстав для набуття права власності на нього, вона ніколи не приховувала факт користуванні ним протягом строку набувальної давності відповідно до ст. 344 ЦК України, що є підставою для застосування судом дії презумпції правомірності набуття права власності. Вказаний будинок за даними сільської ради належав ОСОБА_4, який помер у 2005 році, та у ньому не зареєстроване будь-чиє місце проживання. Крім того, відповідно до даних державних реєстрів право власності на вказаний будинок не зареєстровано. З вказаних обставин вбачається, що зазначена нерухомість не була прийнята спадкоємцями ОСОБА_4 та не набута у власність іншим способом третіми особами. При цьому, відповідач не звертався в порядку ст. 1277 ЦК України із заявою до суду про визнання вказаної спадщини відумерлою, а тому будинок не перейшов у власність територіальної громади. Враховуючи викладене, у вказаного будинку відсутній власник, у зв’язку з чим позивач просила визнати за нею право власності на нього.

За клопотанням позивача під час підготовчого засідання за запитом суду (а.с. 28) витребувано актовий запис про смерть ОСОБА_4, а також здійснено запит до ОСОБА_5 державної нотаріальної контори з проханням повідомити чи відкривалася спадкова справа після смерті ОСОБА_4, хто зі спадкоємців та з якими заявами зверталися до нотаріальної контори, чи видавалися свідоцтва про право на спадщину (а.с. 32).

ОСОБА_5 державної нотаріальної контори від 19 квітня 2018 року (а.с. 33) повідомлено, що після смерті ОСОБА_4 подано заяву ОСОБА_3 про прийняття спадщини (а.с. 34).

За таких обставин ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від

7 червня 2018 року (а.с. 39-40) залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_3 (далі – третя особа).

У письмових поясненнях на позовну заяву третя особа проти задоволення позову заперечила та повідомила, що після смерті ОСОБА_4, який є її батьком, вона в установленому порядку звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і частково оформила свої спадкові права. Натомість право власності на будинок та земельну ділянку на теперішній час вона не оформила, але і не відмовлялася від цього спадкового майна. Таким чином позивач весь цей час користувалася майном, у якого є власник, що унеможливлює визнання на нього права власності за набувальною давністю, а тому у задоволенні позову просила відмовити (а.с. 50-51).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 6 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 71-72).

Під час судового розгляду позивач повідомила, що заплатила у 2006 році третій особі та її чоловікові за вказаний будинок 900 доларів США, однак жодних підтверджуючих документів в неї немає. При цьому вони домовилися, що позивач працюватиме продавцем в їхньому магазині. За цей час вона за власні кошти зробила ремонт та здійснила інші значні поліпшення. Натомість третя особа та її чоловік, після того як магазин закрився, повідомили їй, що надалі в цьому будинку вона більше не проживатиме. У зв’язку з цим позивач просила суд позов задовольнити та визнати за нею право власності на вказаний будинок з прибудинковими спорудами.

Відповідач у судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника, свою позицію щодо позовних вимог не повідомив (а.с. 83).

Представник третьої особи ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечила та підтримала викладені у письмових поясненнях доводи.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 повідомила, що це вона показала спірний будинок позивачці та допомогла домовитися з третьою особою і її чоловіком, які зажадали, щоб позивач перейшла працювати до них у магазин. Позивач позичала в неї кошти щоб розрахуватися з третьою особою за вказаний будинок. Коли досягли домовленості приїздив чоловік третьої особи, обіцяв виготовити відповідні документи, радив як ліпше зробити ремонт, який в подальшому позивач і зробила.

Свідок ОСОБА_7 показала, що позивач проживає у вказаному будинку з 2006 року, зробила там ремонт. Вказану хату вона купила у третьої особи та її чоловіка, протягом певного часу працювала у них в магазині продавцем, який на теперішній час закрився. Документи на будинок позивачу не виготовили.

Свідок ОСОБА_8 показав, що позивач вказаний будинок купила та проживає в ньому близько 12 років, зробила ремонт, але документи на будинок не виготовлено.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та визначив відповідні їм відносини.

З довідок Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від

21 листопада 2017 року № 378 (а.с. 10) і від 11 липня 2018 року № 350 (а.с. 58), виданих на підставі погосподарської книги № 4 (особові рахунки 362 і 362-1), вбачається, що згідно з погосподарським обліком за померлим 6 травня 2005 року ОСОБА_4 рахується житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: вул. Центральна, 134, с. Жовнине, Чорнобаївський район, Черкаська область, яким він володів до дня смерті. Правовстановлюючі документи на будинок не виготовлялися, і у ньому ніхто не зареєстрований.

В іншій довідці Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 11 липня 2018 року № 349, виданої на підставі погосподарської книги № 4 (особовий рахунок 362), ОСОБА_4 був зареєстрований і постійно проживав один у будинку за вказаною адресою (а.с. 60).

ОСОБА_4 помер 6 травня 2005 року, що підтверджується копією актового запису про смерть від 7 травня 2005 року № 22 (а.с. 31) та копією свідоцтва про смерть від

7 травня 2005 року серії 1-СР № 009392 (а.с. 54).

Згідно з копією інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 20 листопада

2017 року № 104353011 відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на будинок за вказаною адресою відсутні (а.с. 11).

Відповідно до акту про опитування сусідів від 30 листопада 2017 року ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які є сусідами позивача та свідками у справі, підтвердили, що остання дійсно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з липня 2006 року по теперішній час разом із своїм сином ОСОБА_9 та доньками ОСОБА_10 і ОСОБА_11 (а.с. 9).

Судом встановлено та не заперечується учасниками судового засідання, що третя особа є донькою ОСОБА_4

Як зазначалося вище третя особа після смерті ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини та частково оформила спадкові права, зокрема згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 жовтня 2006 року (а.с. 55) остання успадкувала: земельну ділянку для ведення підсобного господарства площею 0,2515 га, розташовану за адресою вул. Леніна, (теперішня Центральна), с. Жовнино, Чорнобаївський район, Черкаська область, що належала померлому ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 18 лютого 2005 року серії ЯА № 313188 (а.с. 57); земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,40 га, розташовану на території Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області; майновий пай у майні

СТОВ ім. Чкалова розміром 13319,00 гривень.

Зі змісту ст. 328 ЦК України вбачається, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 4 цієї статті Кодексу встановлено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Водночас у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Вказана позиція викладена у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 175/4741/16.

Натомість під час судового розгляду судом встановлено, що позивач при заволодінні спірним будинком, знала за ким він рахується та хто ним володіє, оскільки сплачувала за нього грошові кошти третій особі та її чоловікові.

Водночас позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для задоволення позову, чим не виконано вимоги ч. 3 ст. 12 і ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на спірний житловий будинок з надвірними спорудами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, третя особа – ОСОБА_3, про визнання права власності – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Повне рішення складено 16 жовтня 2018 року.

Суддя В.В. Чубай