Рішення № 77134844, 10.09.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/5579/15ц

Провадження № 2/712/111/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого судді – Токової С.Є.

при секретарі – Могила І.С.

за участю відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників сторін : позивача – ОСОБА_3О, відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5, в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, діючих також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи Служба у справах дітей міста Черкаси, Управління Державної міграційної служби в Черкаській області про вселення, виселення з квартири, зняття з реєстрації з місця проживання,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до відповідачів про вселення, виселення з квартири, зняття з реєстрації з місця проживання. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він ОСОБА_10 (ОСОБА_11Г.) як учасник бойових дій у 1989 році отримував двокімнатну квартиру на підставі ордера № 089254 серія А, за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому, відповідачі незаконно заволоділи даною квартирою у зв’язку з чим, рішенням апеляційного суду Черкаської області від24 грудня 2015 року вирішено витребувати з чужого незаконного володіння, а саме ОСОБА_1, спірну квартиру на його користь. При цьому, суд встановив, що він є титульним володільцем квартири на підставі вищевказаного ордеру на квартиру, яку отримав на склад сім’ї з двох осіб (він та його дружина ОСОБА_12В.). Просив суд вселити його та сина ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_2. Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_2 з квартири без надання іншого житлового приміщення, зобов’язати Соснівський РВ УМВС України в Черкаській області поставити на реєстраційний облік його та сина ОСОБА_5 за вказаною адресою та зняти з реєстраційного обліку відповідачів, зобов’язати відповідачів, яких виселяють не чинити перешкод у користуванні квартирою, визнати договір найму житла за ОСОБА_1 недійсним.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2015 року провадження у даній цивільній справі було зупинено до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційної скарги на рішення апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2015 року .

Ухвалою від 19 січня 2016 року провадження у справі відновлено.

В подальшому, ухвалою від 08 лютого 2016 року провадження у справі було зупинено до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційної скарги на рішення апеляційного суду Черкаської області від 24 грудня 2015 року.

За заявою позивача від 28.03.2016 року, ухвалою суду від 01 квітня 2016 року провадження у справі відновлено.

Ухвалою від 10 травня 2016 року до участі в розгляді даної цивільної справи в якості третьої особи залучено управління державної міграційної служби в Черкаській області.

Ухвалою від 06 жовтня 2016 року провадження у справі зупинено у зв’язку зі смертю позивача ОСОБА_10

15.02.2017 року адвокат ОСОБА_3 діючи в інтересах матері неповнолітнього ОСОБА_6 та самого неповнолітнього ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про залучення до участі в розгляді справи правонаступника померлого ОСОБА_10 його неповнолітнього сина ОСОБА_5 в якості позивача та відновити провадження у справі.

Ухвалою від 27 лютого 2017 року провадження у справі відновлено.

05 травня 2017 року провадження у справі закрито на підставі п.6 ч.1 ст. 205 ЦПК України у зв’язку з тим, що дані правовідносини не допускають правонаступництва.

Вказана ухвала скасована ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 07 червня 2017 року, а матеріали цивільної справи направлені до Соснівського районного суду міста Черкаси для продовження розгляду по суті.

Ухвалою від 19 червня 2017 року справа прийнята до провадження суддею Токовою С.Є. 20.09.2017 року ОСОБА_5 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_6 подав до суду уточнену позовну заяву до відповідачів про вселення, виселення з квартири та зняття з реєстрації громадян з даного місця проживання.

В остаточній редакції позову, який подано до суду 20.12.2017 року законний представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, просила суд вселити ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_3 та виселити відповідачів за даного житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення, зобов’язати управління державної міграційної служби в Черкаській області поставити ОСОБА_5 на реєстраційний облік за вказаною адресою як за місцем проживання, та зобов’язати зняти з реєстраційного обліку відповідачів. Усунути з боку відповідачів перешкоди по користуванню спірною квартирою. В обґрунтування позову зазначав, що за життя його батько ОСОБА_10 був визнаний титульним володільцем квартири АДРЕСА_4. Він як правонаступник і спадкоємець ОСОБА_10 має право на вселення у дану квартиру. Проте, відповідачі як і його батьку, так і йому чинять перешкоди у вселенні, не дивлячись на існування рішень судів про право батька на це житло, яким порушують закріплене ст. 316 ЦК України право власності.

У відзиві на позов відповідачі позов не визнали з тих підстав, що на час розгляду справи по суті ОСОБА_11 помер і дані правовідносини не допускають правонаступництва. Як на підставу свого позову ОСОБА_10 посилався на рішення апеляційного суду Черкаської області від 24 грудня 2015 року, згідно якого витребувано квартиру АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_10 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1. Незважаючи на рішення суду, квартира ніколи не витребовувалась у ОСОБА_1 а ОСОБА_10 не був власником даної квартири, а лише був заселений в неї на підставі ордеру в 1989 році. В подальшому, він в цій квартирі не проживав і був визнаний за позовом колишньої дружини таким, що втратив право користування даною квартирою. Власниками даної квартири на підставі договору купівлі-продажу є відповідачі. Договір купівлі-продажу не визнаний недійсним. Спадкоємець ОСОБА_10 - ОСОБА_5 не може вселятись в житлове приміщення замість спадкодавця. Дана квартира не належить до об’єктів комунальної власності. Це приватна власність, а тому будь-яке вселення можливе лише за згодою власника.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд вселити ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_6, виселити ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8 з даної квартири без надання іншого жилого приміщення; зобов’язати Управління державної міграційної служби в Черкаській області, поставити на реєстраційний облік ОСОБА_5 за даною адресою та зняти відповідачів з реєстраційного обліку.

Відповідачі та їх представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п.3 розділу Х11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-У111 «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 15.12.2017 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_10 (ОСОБА_11Г.) як учасник бойових дій в 1989 році отримував двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 24 грудня 2015 року вирішено витребувати квартиру АДРЕСА_7 на користь ОСОБА_10 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 Задовольняючи позовні вимоги, колегія суддів апеляційного суду Черкаської області в своєму рішенні вказала, що ОСОБА_10 є титульним володільцем даної квартири на підставі ордеру № 089254 серія А, яку отримав у 1989 році на склад сім’ї з двох осіб (він та його дружина ОСОБА_12В.). Судом було встановлено, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_10 не з його волі, а тому він в порядку ст. 387, 388 ЦК України має право витребувати це майно від набувача.

15.08.2016 року ОСОБА_10 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БК №379703 від 16.08.2016 року. Ухвалою судді від 06.10.2016 року у зв’язку із смертю позивача провадження у справі було зупинено, а ухвалою від 27 лютого 2017 року - поновлено провадження.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 07.06.2017 року ухвала суду про закриття провадження скасована і судом вказано, що беручи до уваги ту обставину, що спірна квартира являється майном ОСОБА_10, він мав право на витребування даного майна із чужого незаконного володіння, що ОСОБА_10 та його неповнолітній син ОСОБА_5 на підставі рішення апеляційного суду Черкаської області від 24.12.2015 року мали право на вселення до квартири АДРЕСА_6, то в даному випадку мова йде про майнові права осіб, і ці права наслідуються ОСОБА_5, як сином померлого позивача його батька ОСОБА_10

Оскільки ОСОБА_5, як спадкоємець і правонаступник прав після смерті свого батька ОСОБА_10 не може вирішити з відповідачами спір мирним шляхом, він в порядку правонаступництва звернувся до суду з даною позовною заявою за захистом свого права.

Між тим, позивач та його представник не надали суду доказів правонаступництва.

Як на підставу свого позову ОСОБА_10 посилався на рішенням апеляційного суду Черкаської області від 24 грудня 2015року, згідно якого витребувано квартиру № 74 по 30 років Перемоги, 6 в м. Черкаси на користь ОСОБА_10 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1.

Проте, незважаючи на рішення суду, квартира у ОСОБА_1 не витребовувалась.

Задовольняючи позовні вимоги колегія апеляційного суду Черкаської області в своєму рішенні від 24.12.15 року вказала, що ОСОБА_10 є титульним володільцем квартири на підставі ордеру, тобто є користувачем даної квартири.

ОСОБА_10 не був власником даної квартири, а лише був заселений в неї на підставі ордеру в 1989 році. В подальшому він в цій квартирі не проживав і був визнаний таким, що втратив право користування даною квартирою.

16 серпня 2006 року укладений Договір купівлі продажу даної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_13 (реєстр №3445), згідно якого відповідачі являються власниками спірної кватири.

Вказаний договір не визнавався недійсним та є чинним на даний час.

Право користування житловим приміщенням є лише елементом більш широкого права - права власності (ч.1 ст. 317 ЦК України). Між тим, як вбачається із встановлених в судовому засіданні фактів, ОСОБА_10 власником спірної квартири не був, а був лише її користувачем. За таких обставин суд вважає, що право користування квартирою нерозривно пов’язане з особою. Інші особи не можуть успадковувати право користування житловим приміщенням. Також не може успадковуватись право на вселення.

Однією з позовних вимог ОСОБА_10 було вселення його в квартиру. Спадкоємець ОСОБА_10 - ОСОБА_5 не може вселятись в житлове приміщення замість спадкодавця.

Той факт, що покійний просив вселити його разом з неповнолітнім сином не свідчить про законність цих позовних вимог.

Будь-яке вселення в житлове приміщення можливе лише на підставі ордера. ОСОБА_5 не отримував ордер на заселення даної квартири, та не був вказаний в ордері, якій видавався ОСОБА_10, оскільки на той час він навіть ще не народився.

Посилання представника позивача на те, що позивач може заселятись в квартиру на підставі ст.65 ЖК України, як член сім’ї наймача не грунтується на вимогах закону, оскільки, спірна квартира не належить до державного житлового фонду, а є приватною власністю відповідачів, а тому будь-яке вселення можливе лише за згодою власника.

Жодного документа, що ОСОБА_10 є наймачем даної квартири суду не надано. За життя ОСОБА_10 ніколи не проживав в даній квартирі, а тому інші родичі не можуть заселятись в цю квартиру замість нього.

За таких обставин, будь-які спадкоємці ОСОБА_10 не можуть бути правонаступниками по даній справі.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Заміна осіб, що є сторонами, третіми особами, іншими особами внаслідок переходу до них суб'єктивних прав або обов'язків, щодо яких відкрита цивільна справа, називається процесуальним правонаступництвом. Процесуальне правонаступництво можливе за умови універсального або сингулярного правонаступництва в матеріальному праві та наявності судового процесу, відкритого на захист указаних прав.

Згідно ст. ст. 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема особисті немайнові права.

Як зазначалось вище правовідносини, що склалися між сторонами особисто пов'язані з особою покійного позивача та не допускають правонаступництва.

В ст. 396 ЦК України вказано, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 395 ЦК України визначений перелік речових прав до яких, зокрема відносяться право володіння та право користування.

Таким чином, користувач має право захист свого права користування, а володілець на захист свого права володіння.

Неповнолітній ОСОБА_5 не був членом сім’ї ОСОБА_10 Він проживав зі своєю матір’ю в м. Шпола по вул. Колективній, 41. За цією ж адресою він зареєстрований.

В квартирі АДРЕСА_8 він не проживав, не був зареєстрований. Ордер покійному позивачу надавався на нього та інших членів сім’ї.

В ст. 1225-1332 ЦК України визначений перелік прав та обов’язків, які спадкуються, та який не передбачає спадкування права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вказаних обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не є необгрунтованими та приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 76-81, 263-265, 267, 280, 284 ЦПК України, ст. 396, 395 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 10 вересня 2018 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ: