Ухвала суду № 77134598, 09.10.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/797/17

1-кс/703/1038/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року м.Сміла

Слідчий суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Кирилюк Н.А.

з секретарем Сорока О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого Остапенка СА. від 19.09.2018 року про закриття кримінального провадження №12016250230002637

за участю

скаржника ОСОБА_1

слідчого Остапенка С.А.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся зі скаргою, в якій вказав, що близько 19.10 год. 19.11.13 року він зазнав грабежу, скоєнного групою осіб з метою заволодіння його майном, поєднаного із насильством, небезпечним для його життя та здоров'я, при цьому йому завдано матеріальну та моральну шкоду. Вважав, що під час здійснення підводного полювання з боку ОСОБА_2 та інших осіб, які були присутні разом з ним, вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, яке необгрунтовано було перекваліфіковане на ст.356 КК України та безпідставно, що порушує його права. Просив визнати протиправною та передбачною постанову слідчого у кримінальному провадженні про закриття кримінального провадження за ознаками ст.356 КК України та постанову від 27.01.2017 року, якою була здійснена перекваліфікація кримінального правопорушення зі ст.186 КК України на ст.356 КК України, так як, за його думкою, з досліджених доказів явно вбачається ознаки грабежу.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою скаргу, надавши пояснення, аналогічні обгрунтуванню її змісту. Крім того, пояснив, що він займається підводним полюванням, має відповідне свідоцтво, 19 листопада 2013 року на нього напав ОСОБА_2, який здійснив грабіж, а саме йому було завдано збитків, він втратив ліхтар з акумуляторами, трубку від маски, гарпун від підводної рушниці. Під час всього розгляду скарги ним вказувалося на те, що ОСОБА_2, якого він знав до вказаних подій не мав права здійснювати ніяких перевірок на річці Тясмин, він міг лише бути у групі під керівництвом органу рибохорони, тому все що робив ОСОБА_2 вважав діями, що виходять за рамки його посадових обов'язків. Однак, ОСОБА_1 був переконаний, що ОСОБА_2 мав саме мету відкрито заволодіти його майном та усунути його від спостерігання саме його браконьєрських дій. Крім того вказував, той факт що ОСОБА_2 відрізав мотузку від його герморюкзака, який одночасно слугував й буєм для нього, взагалі загрожувало його життю.

У судовому засіданні слідчий Остапенко С.А. заперечував проти задоволення скарги, вважав оскаржувану постанову законною. Крім того, пояснив, що вказане кримінальне провадження неодноразово закривалося та знов відновлювалося на підставі судових рішень апеляційної інстанції. Вважав, що ним та попередніми слідчими було здійснено всі слідчі дії, які були необхідні для прийняття обгрунтованого рішення, допитані потерпілий, свідки, досліджені інші доказаи та спочатку було прийнято рішення про відсутність складу грабежу з боку ОСОБА_2, так як не підтверджено, що останній діяв з метою заволодіння майном ОСОБА_1, а потім провадження за ознаками самоправства закрито у зв'язку з тим, що не знайдено підтвердження завдання шкоди ОСОБА_1 у розмірі, що передбачає склад вказаного злочину.

У судовому засіданні допитано ОСОБА_2 (начальник Смілянської пошуково-рятувальної станції), який показав, що він разом з водолазом та оператором телеканалу здійснювали рейд по річці Тясмин 19.11.2013 року. Побачивши світло ліхтарів на воді, вони підпливли до того місця, бо думали, що там знаходяться браконьєри. З-під води виплив ОСОБА_1, який за його думкою займався браконьєрством. Також пояснив, що ОСОБА_1 порушувалися правила підводного рибальства, він був без страхування, мав рибний улов, що перевищував норми, передбачені законодавством. Вказав, що трубку від маски він втратив під час підйому з під води, ліхтар та гарпун він не чіпав, маску та ніж було повернуто ОСОБА_1, коли той був ще у воді. Вказав також, що в даний час жалкує, що не викликав поліцію, однак не мав на меті заволодіти майном ОСОБА_1.

Також оглянуто відеозапис, наданий слідчим, на якому зафіксовано подію, учасниками якої були ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Фактичні обставини, що зафіксовані у відеосюжеті відповідають показанням як скаржника так і свідка, однак суб'єктивні оцінки вказаних подій у них різняться.

Вислухавши учасників судового розгляду, перевіривши надані документи та відеозапис, що наданий слідчим, слідчий суддя при прийнятті рішення приходить до наступного висновку.

Слідчий суддя - суддя, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Стаття 40 КПК України передбачає, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

У постанові слідчий обґрунтовує своє рішення, що після проведення слідчих дій, а саме допитів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та дослідженням відеозапису вбачається, що дійсно 19.11.2013 р. на річці Тясмин біля 20 години відбувалася конфліктна ситуація між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, під час якою ОСОБА_1 втратив майно що йому належало, вартість якого складає 1561 грн., що підтверджено й ОСОБА_1 у судовому засіданні. З досліджених доказів вбачається, що ОСОБА_2 перерізано мотузку, стягнуто та забрано маску та ніж, які після неодноразових вимог ОСОБА_1 йому повернуто.

Щодо кваліфікації вказаних дій як грабежу, суд вважає думку ОСОБА_1 помилковою з огляду на наступне.

Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив та мета його вчинення.

Згідно ч.1 ст.93 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, - на потерпілого.

Стаття 186 КК України передбачає відповідальність за грабіж - відкрите викрадення чужого майна.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 р. предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка в свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Теорія кримінального права визначає, що елементами складу злочину є об'єкт злочину, об'єктивна сторона (об'єктивні ознаки злочину), суб'єкт та суб'єктивна сторона (суб'єктивні ознаки злочину), які всі у своїй єдності й утворюють склад злочину.

Так, у злочинах що посягають на власність, корисливий мотив, що входить до складу суб'єктивної сторони злочину, проявляється передусім в тім, що особа бажає протиправно збагатитись за рахунок іншої особи (потерпілого), обертає певне майно на власну користь (або ж на користь третіх осіб) чи отримує майнову вигоду без обернення на свою користь відповідного майна. В той же час, досягнення інших цілей шляхом вчинення лише злочинів проти власності вбачається об'єктивно неможливим.

З огляду на те, що під час досудового розслідування, що також підтверджено і при судовому розгляді скарги, не надано доказів, що дії, вчинені ОСОБА_2 вказували на бажання збагатитися за рахунок ОСОБА_1 вимоги скарги щодо необхідності кваліфікувати дії ОСОБА_2 за ст.186 КК України є необґрунтованими.

Щодо обґрунтованості скарги про незаконність закриття кримінального провадження за ст.356 КК України (самоправство), суд приходить до наступного висновку.

Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Разом з тим, у ст. 186 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) встановлена адміністративна відповідальність за вчинення самоправства, що не завдало істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям.

Таким чином, розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за самоправство встановлене за ознакою настання/ненастання суспільно небезпечних наслідків.

Кримінально каране самоправство розмежовується із відповідним адміністративним правопорушенням за ознакою настання значної шкоди, тобто за ознакою настання суспільно небезпечних наслідків вчиненого діяння. Т.ч. склади адміністративних правопорушень є формальними, а злочинів - матеріальними.

У кримінальному праві законодавець у межах всього кримінального закону дотримується однакових підходів, орієнтує на дотримання законності у правозастосуванні та створює передумови для цього, оскільки забезпечується єдність законодавчого регулювання, досягаються єдині підходи у правозастосуванні, закон стає зрозумілим і передбачуваним. Тому, при визначенні розміру матеріальної шкоди при самоправстві у розмірі сто НМДГ, слід враховувати примітки 2 до ст. 185 КК України, у якій визначено, що значна шкода у статтях 185, 186, 189 та 190 КК України визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти НМДГ або ж примітки 3 до ст. 364 КК України. Щодо вартісних показників розмежування кримінальної та адміністративної відповідальності, сума матеріальної шкоди у 2013 році має бути не меншою ніж 57350 грн.

ОСОБА_2 виправдовує свої дії тим, що здійснювалися рейди з метою недопущення браконьєрства посилаючись на рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області.

Слідчий у судовому засіданні надав рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 26.03.2013 року № 13 «Про заходи з охорони та відновлення рибних запасів у водоймах міста», з пункту 3 якого вбачається, що з метою збереження рибних запасів протягом 2013 року до вказаного завдання залучено в тому числі й Смілянську пошуково-рятувальну групу комунальної водолазно-рятувальної служби Черкаської області, працівником якої є ОСОБА_2

Однак, той факт, що ОСОБА_2, який є фактично працівником комунального закладу, був залучений до роботи по збереженню рибних запасів не дає йому права, в непередбачений законом спосіб, здійснювати дії щодо пошкодження, відібрання майна громадянина України. Тому, дії щодо перерізання мотузки, зривання маски з обличчя та відібрання особистого майна ОСОБА_1 є діями, що суперечать встановленому законом порядку.

Однак, з огляду на те, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 вказував саме на завдання йому саме матеріальної шкоди у розмірі 1561 грн., слідчий суддя вважає, що висновок слідчого про відсутність у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України є обґрунтованим, так як обов'язковою ознакою вказаного злочину є завдання шкоди не менш 57350 грн.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Таким чином, з огляду на те, що під час досудового розслідування встановлено відсутність елементів об'єктивної сторони кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова є обґрунтованою, тому скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.303- 307 КПК України, слідчий суддя

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови старшого слідчого Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Кривельова В.В. від 27.01.2017 р. про перекваліфікацію складу злочину у кримінальному провадженні №12016250230002637 та скасування постанови слідчого Остапенка С.А. від 19.09.2018 р. про закриття кримінального провадження - відмовити повністю.

Ухвала за результатами розгляду скарги на закриття кримінального провадження може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляціної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали проголошений 12.10.2018 року о 13 годині.

Слідчий суддя