Рішення № 7713449, 18.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.10 р.                     Справа № 29/240                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ДжартиВ.В., суддів Левшиної Г.В., Морщагіної Н.С.

При секретарі судового засідання Бєліковій Н.А.

за участю:

Представників сторін:

від позивача не з’явився

від відповідача Горбенко В.М., довіреність

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Приватного підприємства „Український юридично-фінансовий центр” м.Київ

До відповідача: Комунального підприємства „Калініна” м. Горлівка

Предмет спору: стягнення 24467,29 грн., у тому числі 14341,33 грн. – заборгованості за договором, 7986,08 грн. – пені за несвоєчасне підписання актів виконаних робіт, 1899,40грн. – пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 240,48 грн. – 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

СУТЬ СПОРУ:                     

Приватне підприємство „Український юридично-фінансовий центр” м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Калініна” м. Горлівка про стягнення 38 235,38 грн., у тому числі 27233,35грн. – заборгованості за договором, 3 996,38 грн. – пені за несвоєчасне підписання актів виконаних робіт, 6 224,96 грн. – пені за несвоєчасне погашення винагороди, 780,69 грн. – 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання та 6000,00 грн. – витрати за надання юридичних послуг.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договори-доручення № 1-юр/26-05-08 від 26.05.2008 р., акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 10.07.2008 р., № 2 від 21.08.2008 р., № 3 від 11.09.2008 р., № 3/1 від 23.09.2008 р., № 4 від 20.10.2008 р., претензії № 1.1 від 05.09.2008 р., № 1.1 від 10.02.2009 р., № 1.1 від 08.05.2009 р., лист № 1.1 від 05.09.2008 р., супровідний лист № 1.1/2 від 18.12.2008 р., лист від 23.02.2009 р., лист № 1.1/2 від 05.03.2009 р., банківські виписки, договір на надання юридичних послуг в господарському процесі від 30.06.09, квитанцію про оплату юридичних послуг №01/07-09 від 01.07.2009 р., розрахунки заборгованості.

В ході розгляду справи, позивач 16.09.09р. надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, ПП „Український юридично-фінансовий центр” просить стягнути з відповідача 24467,29 грн., у тому числі: 14341,33 грн. – боргу, 7986,08 грн. – пені за несвоєчасне підписання актів виконаних робіт, 1899,40 грн. – пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 240,48 грн. – 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання. Зазначив, що відповідно до виписок з банківської установи відповідачем було перераховано на поточний рахунок позивача винагороду лише на загальну суму 26808,08 грн.

Суд розцінює зазначену заяву про уточнення позовних вимог як зменшення суми позову, в порядку ст. 22 ГПК України.

Відповідач надав відзив, яким заперечує проти позову. Зазначив, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували ствердження про належне виконання зобов’язань останнього на загальну суму 205747,10 грн. Зауважив, що в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 10.07.08, № 3/1 від 23.09.08 відсутні підпис та печатки директора КП „Калініна”. Крім того, позивачем, починаючи з жовтня 2008 р., виконання своїх зобов’язань по договору було призупинено, на підставі чого відповідач вважав даний договір розірваним, про що позивач був повідомлений листом від 23.02.2009р.

12.10.2009 р. відповідач надав доповнення до відзиву, з урахування заяви позивача про уточнення позову. Вважає суму боргу 14341,33 грн. такою, що не відповідає дійсності. Так, відповідно до платіжних доручень, які були надані до матеріалів справи, відповідач виконав перед позивачем свої зобов’язання за договором. Позивачем не надано жодного доказу, що підтверджує направлення на адресу відповідача актів № 1 від 10.07.08р. та № 3/1 від 23.09.08р. До того ж, як зазначалося вище, вони не підписані з боку КП „Калініна”.

В ході розгляду справи позивач надав заяву від 03.09.09р., якою відмовляється від витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги, зазначені в п. 5 позовної заяви.

Також позивач надав клопотання від 16.09.09р. про забезпечення позову, в порядку ст. 66 ГПК України, яким просить накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу і знаходяться на розрахункових (поточних) рахунках в установах банку.

Ухвалою суду від 16.09.2009 р., в порядку ст. 69 ГПК України, заступником голови господарського суду Донецької області було продовжено строк розгляду справи на один місяць.

Ухвалою суду від 12.10.09, в порядку ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи на один місяць.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 12.11.09 справу було передано на розгляд колегіально у складі головуючого судді Джарти В.В., суддів Морщагіної Н.С., Іваненкової О.М.

Розпорядженням від 17.12.2009 р. заступником голови господарського суду Донецької області було замінено у складі суддів суддю Іванченкову О.М. на суддю Левшину Г.В.

Крім того, клопотання щодо фіксації судового процесу сторони не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Суд розглядає остаточні вимоги позивача.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

26.05.2008 р. між Приватним підприємством „Український юридично-фінансовий центр” (Повірений) та Комунальним підприємством „Калініна” (Довіритель) було укладено договір-доручення № 1-юр/26-05-08.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки довірителя та повіреного, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором доручення, який підпадає під правове регулювання статей 1000-1010 ЦК України.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. (ст. 1000 ЦК України)

Відповідно до умов зазначеного договору, Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобов’язання в межах цієї угоди здійснювати від імені Довірителя комплекс юридичних та фактичних дій відповідно до його письмових вказівок та замовлень з метою представництва та захисту законних інтересів Довірителя перед юридичними та фізичними особами при реалізації Довірителем своїх прав та обов’язків, а саме:

2.1.1. вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від боржників;

2.1.2 звертатися до суду про звернення стягнення на майно боржників, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі.

Згідно з п. 2.2 договору, Довіритель приймає від Повіреного послуги та виплачує йому винагороду на умовах договору.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачено, що Довіритель виплачує повіреному винагороду за виконання комплексу юридичних та фактичних дій щодо кожної заявки окремо. Будь-які розрахунки між Повіреним та Довірителем за договором проводяться виключно у безготівковій формі у національній валюті України – гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки, зазначені сторонами договору.

Розрахунковим періодом для визначення винагороди Повіреного є один календарний місяць. (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору, базою для нарахування винагороди Повіреного за розрахунковий період є сума заборгованості, погашена боржником у розрахунковому місяці, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок Довірителя.

Розмір винагороди Повіреного складає 20% від фактичної суми погашеної заборгованості за житлово-комунальні послуги (п. 4.6 договору)

Пунктом 4.7 договору встановлено, що винагорода за виконані роботи (надані послуги) протягом розрахункового періоду виплачується Повіреному протягом п’яти робочих днів з моменту прийняття виконання доручення на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за відповідний розрахунковий період, але не пізніше 15 числа кожного розрахункового місяця.

Умовами актів здачі-приймання виконаних робіт передбачено, що відповідно до п.п. 4.3, 4.5 договору, поручитель зобов’язується протягом десяти робочих днів з моменту підписання акту перерахувати на поточний рахунок Повіреного винагороду (гонорар) за виконання робіт (надання послуг) за розрахунковий період.

На думку позивача, останній свої зобов’язання за договором-дорученням виконав належним чином, що підтверджує актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 21.08.2008 р. за липень 2008 р. на суму 8616,06 грн., № 3 від 11.09.2008 р. за серпень 2008 р. на суму 10213,61 грн., № 4 від 20.10.2008 р. за вересень 2008 р. на суму 4504,50 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств та актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 10.07.2008 р. за червень 2008р. на суму 12192,02 грн., № 3/1 від 23.09.2008 р. за серпень 2008 р. на суму 5623,22грн, які не підписані з боку КП „Калініна”.

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, не виплатив винагороду за надані послуги, у зв’язку з чим на момент подання позовної заяви та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, у останнього виникла заборгованість в розмірі 14341,33 грн., в тому числі: за актами № 3 від 11.09.08 в сумі 4213,61 грн., № 3/1 від 23.09.08 в сумі 5623,22 грн. та № 4 від 20.10.08 в сумі 4504,50грн.

Згідно чинного законодавства України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

В матеріалах справи також містяться претензії позивача № 1.1 від 05.09.2008 р., №1.1 від 10.02.2009 р., № 1.1 від 08.05.2009 р., які були направлені на адресу відповідача.

Відповідач листом № 35 від 23.02.09 повідомив позивача про те, що списки боржників залишились без змін за період з жовтня 2008 р. по лютий 2009 р., робота щодо стягнення заборгованості з квартиронаймачів припинена з 01.10.2008 р., тому вважає договір № 1юр/26-05-08 від 26.05.08 розірваним з 01.10.2008 р.

На зазначений вище лист, відповідач направив відповідного листа № 1.1/2 від 05.03.09року, в якому посилається на п.п. 6.6 та 6.7 Договору, відповідно до яких, припинення дії договору з ініціативи однієї зі сторін, вважається дійсним тільки після проведення аудиторської перевірки, з метою проведення повних взаєморозрахунків, припинення дії договору не звільняє Сторін від грошових зобов”язань, передбачених предметом цього Договору.

Крім того, суд, з урахуванням зазначених пунктів Договору та п. 7.1, згідно якого договір набуває юридичної сили з моменту підписання та дії строком до 31.12.08року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов”язань за цим договором., вбачає, що договір може бути розірваним лише після виконання умов зазначених пунктів.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне:

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено п. 5.9 договору, повірений зобов’язаний щомісяця протягом двох робочих днів з моменту отримання від Довірителя погодженої та належним чином оформленої відомості про погашення заборгованості боржниками (за відповідний розрахунковий період) підготувати на її основі акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за відповідний розрахунковий період, підписати його та передати Довірителю. Довіритель, в свою чергу, зобов’язаний щомісяця протягом п’яти робочих днів з моменту отримання підписаного Повіреним акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який був складений Повіреним на підставі узгодженої з Довірителем відомості про погашення заборгованості споживачами житлово-комунальних послуг (за відповідний розрахунковий період), підписати його та передати Повіреному. (п. 5.10 договору)

Виходячи з наявних у справі матеріалів, надані позивачем документи, а саме: акт №3/1 від 23.09.2008 р. за серпень 2008 р. на суму 5623,22 грн., не є належним доказом того, що відповідачем прострочена виплата винагороди за спірним договором в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України. Господарським судом розглянуті та не прийняті до уваги твердження позивача про належність цього доказу, оскільки позивач повинен був надати належним чином оформлені первинні документи.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствам (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

А письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді, необхідні дані про посади, прізвища, підписи осіб, які відповідальні за здійснення господарської операції та складання первинного документа.

Як встановлено судом, наданий позивачем акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 3/1 від 23.09.2008 р. за серпень 2008 р. на суму 5623,22грн. відповідачем не підписаний, а інших доказів на підтвердження виконання умов договору-доручення з боку ПП „Український юридично-фінансовий центр” не надано.

З огляду на зазначене, суд позбавлений можливості визначити чим фактично підтверджується отримання відповідачем послуг, передбачених п. 2.1 договору.

Таким чином, документи, що надані позивачем в якості доказів по справі - акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 3/1 від 23.09.2008 р. за серпень 2008р. на суму 5623,22грн., не мають доказової сили з вищезазначених причин, тому суд відмовляє позивачу в частині стягнення основного боргу в розмірі 5623,22 грн.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що показником виконаних робіт (наданих послуг) Повіреним за договором - є сума погашеної боржником заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок Довірителя.

Також п. 5.12 договору встановлено, що фактом виконання доручення за договором вважається надходження від боржника коштів у рахунок погашення заборгованості на поточний рахунок Довірителя у відповідному розрахунковому періоді.

Доказом виконання зазначеного пункту договору є платіжні документи, що мітяться в матеріалах справи, які свідчать про надходження на рахунок відповідача грошових коштів.

З огляду на вищезазначене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що, оскільки, акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 10.07.08р., за червень 2008року на суму 12192грн., з боку останнього не підписаний, тому підстави для стягнення грошових коштів у позивача відсутні, з наступних підстав.

Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 596 від 25.07.8р на суму 7192,02грн. та №596 від 24.07.08р на суму 5000грн., підтверджується факт оплати саме за не підписаним відповідачем актом № 1 від 10.07.08р., за червень 2008року, на суму 12192грн, оскільки в графі „призначення платежу” вищезазначених платіжним доручень вказано, що грошові кошти перераховуються саме за юридичні послуги, виконані в червні 2008року.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач свої договірні зобов’язання стосовно своєчасної та повної оплати винагороди за актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 3 від 11.09.08р. за серпень 2008 р. на залишкову суму 4213,61 грн. (у зв’язку із частковою оплатою відповідачем суми боргу платіжними дорученнями № 930 від 23.12.08 на суму 2000,00 грн., № 85 від 05.02.09 на суму 500,00 грн., № 153 від 17.03.09 на суму 1000,00грн., № 203 від 01.04.09 на суму 800,00 грн., № 246 від 22.04.09 на суму 700,00грн., № 271 від 05.05.09 на суму 700,00 грн., № 283 від 07.05.09 на суму 300,00грн.), № 4 від 20.10.08 за вересень 2008 р. на суму 4504,50 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість за період з серпня 2008 р. по вересень 2008 р. в розмірі 8718,11грн., що підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача за період з 08.05.09 по 16.07.09 3% річних на суму 240,48 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично невірним, оскільки позивач невірно розрахував відповідно до чинного порядку суму 3% річних.

А саме задоволенню підлягає:

- за актом № 3 від 11.09.08 за період з 08.05.09 по 16.07.09 на суму 4213,61 грн. в розмірі 24,24 грн.,

- за актом № 4 від 20.10.08 за період з 16.11.08 по 16.07.09 на суму 4504,50 грн. в розмірі 89,60 грн.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні 3% річних на суму 126,64грн., як безпідставно заявлену та задовольняє на суму 113,84грн. за період з 16.11.08 по 16.07.09.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.4 договору у разі прострочення Довірителем виконання грошового зобов’язання за договором Довіритель на вимогу Повіреного зобов’язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням пені за весь час прострочення у розмірі подвійної ставки НБУ, що діла у період за який сплачується пеня.

Позивач нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та просить стягнути з відповідача 1899,40 грн. пені за період з 16.10.08 по 16.07.09.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована без врахування умов ч. 6 ст.232 ГК України та 6.4 договору, стосовно нарахування штрафних санкцій. Так, за прострочення виконання грошового зобов’язання пеня нарахована з 16.10.08 по 16.07.09, тоді як виходячи з умов наведеної статті та пункту договору, позивач має право нараховувати пеню за шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, тобто:

- за актом № 3 від 11.09.08 за період з 08.05.09 по 15.06.09 на суму 4213,61 грн. в розмірі 108,05 грн.,

- за актом № 4 від 20.10.08 за період з 16.11.08 по 17.05.09 на суму 4504,50 грн. в розмірі 542,02 грн.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні пені в сумі 1249,33 грн. та задовольняє на суму 650,07 грн. за період з 16.11.08 по 15.06.09.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу частини 3 статті 232 Господарського кодексу України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Згідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до п. 6.2 договору, Довіритель, у разі затримки підписання акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), сплачує на корись Повіреного пеню за кожен день затримки у розмірі 0,5 відсотка від суми, яка належить до сплати за цим актом.

Керуючись вищевказаним пунктом, Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне підписання актів виконаних робіт, а саме акту № 3/1 від 23.09.08 у розмірі 7986,08 грн. за період з 06.10.08 по 16.07.09.

Оскільки у відповідача відсутнє зобов’язання підписання актів виконаних робіт, позивач не довів, що зазначені виконані роботи за серпень 2008 р. взагалі надавались.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволені вимоги позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне підписання актів виконаних робіт у розмірі 7986,08 грн.

В судовому засіданні оговорено клопотання позивача щодо забезпечення позову, яким позивач просить вжити заходів для забезпечення позову та захисту інтересів позивача, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу і знаходять на розрахункових (поточних) рахунках в установах банку.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.06р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодних доказів, або належного правового обґрунтування в підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем суду не представлено.

Також слід зазначити, що позивач не зазначив банківські реквізити рахунків відповідача, на які саме необхідно накласти арешт, що унеможливлює застосування заходів по забезпеченню позову з урахуванням інтересів підприємства та попередження завдання шкоди його підприємницької діяльності.

З огляду на наведене, заяву Приватного підприємства „Український юридично-фінансовий центр” м. Київ про забезпечення позовних вимог слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 – 218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „Український юридично-фінансовий центр” м.Київ до Комунального підприємства „Калініна” м. Горлівка про стягнення 24467,29 грн., у тому числі 14341,33 грн. – заборгованості за договором, 7986,08 грн. – пені за несвоєчасне підписання актів виконаних робіт, 1899,40грн. – пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 240,48 грн. – 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Калініна” (84612, м. Горлівка, Донецької області, вул. Тюренкова, 41, р/р 26001200905040 в УСБ, МФО 334011, ідентифікаційний код 31534492) на користь Приватного підприємства „Український юридично-фінансовий центр” (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 23/48, оф. № 4, п/р 26005045147201 в АІКБ «УкрСиббанк», МФО 351005, ідентифікаційний код 33941951) 8718,11 грн. – основного боргу, 650,07 грн. – пені за несвоєчасне погашення винагороди, 113,84грн. – 3% річних, 94,82 грн.– державного мита, 78,12 грн. – плати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

У стягненні суми боргу в розмірі 5623,22 грн., 3% річних в розмірі 126,64 грн., пені за несвоєчасне погашення винагороди в розмірі 1249,33 грн. та 7986,08 грн. пені за несвоєчасне підписання актів виконаних робіт - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати довідку на повернення плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197,00 грн., оскільки оплачено позивачем в більшій сумі ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

Суддя                               

Судді                                                   Г.В. Левшина

Н.С. Морщагіна