Рішення № 77134225, 02.10.2018, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 691/548/18

Провадження № 2/691/343/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 07.10.1999 року, в с. Мліїв, Городищенського району Черкаської області померла її мати – ОСОБА_3, після якої відкрилась спадщина, яка складається із права на земельну частку (пай), розміром 2,54 га в умовних кадастрових гектарах, в адміністративних межах Мліївської сільської ради, Городищенського району, Черкаської області. Вказане право на земельну частку (пай) належало ОСОБА_3, на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0146093, який був виготовлений на підставі розпорядження Городищенської РДА № 362 від 09.12.1996 року та зареєстрований за № 438 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), які видаються громадянам з колективної та інших форм власності КСП ім. Симиренка в с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області. Проте, під час розпаювання землі КСП ім. Симиренка була допущена помилка при формуванні списків на розпаювання землі, у зв’язку з чим, у списках ім’я по-батькові її матері було зазначено, як «Прохорівна», а потрібно було «Прокопівна», що підтверджується довідкою ТОВ «Симиренківське» від 26.03.2018 року № 41. Після смерті матері, вона є спадкоємцем першої черги за законом. Вона, до дня смерті матері (07.10.1999 року) проживала з нею та вела спільне господарство за адресою: вул. Челюскіна, 55-А в с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області. За життя, мати заповіту не складала. Щоб оформити право власності на спадкове майно, 28.03.2018 року вона звернулась до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на земельну частку (пай), що знаходиться у КСП ім. Симиренка. Проте, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з тим, що у померлої ОСОБА_3 відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), а також через те, що існує розбіжність у написанні по-батькові померлої – у свідоцтві про смерть «Прокопівна», а в деяких документах «Прохорівна». Оригінал сертифіката на право на земельну частку (пай) у КСП ім.. Симиренка Серії ЧР № 0146093, був втрачений, про що 23.02.2018 року було розміщено оголошення в газеті «Вісник Городищини» № 8. Враховуючи викладене, просила суд: встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії ЧР № 0146093, який виданий на ім’я ОСОБА_3, належить ОСОБА_4, яка померла 07.10.1999 року; визнати за нею - ОСОБА_2 право на земельну частку (пай), яка розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради, Городищенського району, Черкаської області, в порядку спадкування за законом, після ОСОБА_3, яка померла 07.10.1999 року та мала право на земельну частку (пай), на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) Серії ЧР № 0146093.

В судовому засіданні представник позивача вимоги останньої підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнала частково. Зокрема, щодо встановлення факту, що має юридичне значення, заперечень не має. Щодо визнання права власності, представник відповідача зазначила, що, за обліковими даними Мліївської сільської ради Городищенського району, Черкаської області, ОСОБА_2 проживає у домоволодінні по вул. Челюскіна, 55-а у с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області з 08.12.2000 року, тобто на момент відкриття спадщини після померлої 07.10.1999 року ОСОБА_3, позивач не є такою, що прийняла спадщину.

Суд, вислухавши представника позивача та представника відповідача, свідків, повно і всебічно з’ясувавши обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 07.10.1999 року, у с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 1-СР № 317520, повторно виданого 15.03.2018 року Городищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №75.

ОСОБА_3 є матір’ю позивача ОСОБА_2, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, доданими до матеріалів справи.

Позивач звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на земельну частку (пай), що знаходиться у КСП ім. Симиренка. Проте, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з тим, що у померлої ОСОБА_3 відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), а також через те, що існує розбіжність у написанні по-батькові померлої – у свідоцтві про смерть «Прокопівна», а в деяких документах «Прохорівна».

Відповідно до чинного цивільного процесуального законодавства, судом розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом вони породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

У ст. 256 ЦПК України наведений перелік фактів, які встановлюються судом, до них, зокрема, відноситься встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Однією із позовних вимог позивача ОСОБА_2 є встановити факт, що Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії ЧР № 0146093, який виданий на ім’я ОСОБА_3, належить ОСОБА_4, яка померла 07.10.1999 року, що їй необхідно для виникнення особистих майнових прав, а саме: реалізації своїх спадкових прав.

Зокрема, позивач не може прийняти спадщину після матері ОСОБА_3П, оскільки по батькові останньої у свідоцтві про смерть не співпадає з зазначеним у Сертифікаті на право на земельну частку (пай).

В судовому засіданні, представник відповідача не заперечувала, а свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії ЧР № 0146093 належить саме ОСОБА_4, яка померла 07.10.1999 року.

Таким чином, враховуючи визнання учасниками справи вказаного факту, за відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та вважає, що позов у даній частині підлягає до задоволення.

Щодо вимог в частині визнання права власності, то, відповідно до листа Відділу у Городищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 29-23-0.230-141/101-18 від 02.04.2018 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи, згідно облікових даних Відділу, на ім’я ОСОБА_3 був виготовлений Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії ЧР № 0146093, розміром 2,54 в умовних кадастрових гектарах. Даний Сертифікат на право на земельну частку (пай) був виготовлений на підставі розпорядження Городищенської РДА № 362 від 09.12.1996 року та зареєстрований за № 438 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), які видаються громадянам з колективної та інших форм власності КСП ім. Симиренка в с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області.

В судовому засіданні встановлено, що вказаний Сертифікат належить ОСОБА_4.

Таким чином, з вище викладеного вбачається, що ОСОБА_3, яка померла 07.10.1999 року, за життя належало право на земельну частку (пай), розміром 2,54 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради, Городищенського району, Черкаської області, згідно Сертифікату Серії ЧР № 0146093.

На даний час, Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії ЧР № 0146093 втрачено, про що подано відповідне оголошення у газету «Вісник Городищини» № 8 від 23.02.2018 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Тобто, у даному випадку, до відносин, що виникли, необхідно застосовувати правила діючого на той час ЦК УРСР.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом, спадкоємцями першої черги є, в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

Як було зазначено вище, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є донькою померлої ОСОБА_3, тобто є спадкоємицею останньої за законом першої черги.

Також, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 мала чоловіка – ОСОБА_8, який, як зазначили в судовому засіданні свідки та що підтвердила позивач, хоч офіційно і був у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, проте мав іншу сім’ю та проживав окремо. Зокрема, на час смерті ОСОБА_3 07.10.1999 року, разом з нею за адресою вул. Челюскіна, 55-а у с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області не проживав.

Дані свідчення представником відповідача не спростовані.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивач ОСОБА_2 до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після матері ОСОБА_3 не подавала. Проте, в судовому засіданні встановлено, що вона, після смерті матері, залишилася проживати у її будинку по вул. Челюскіна, 55-а у с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, разом зі своєю дочкою, тобто фактично вступила в володіння спадковим майном померлої матері - ОСОБА_3

Дані обставини підтвердили і свідки, допитані в судовому засіданні: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Більш того, 08.12.2000 року, що не заперечується сторонами, офіційно зареєструвала своє місце проживання за вказаною адресою разом зі своєю дочкою.

Щодо заперечень представника відповідача та посилань, як на доказ не прийняття спадщини позивачем – на облікові дані Мліївської сільської ради Городищенського району, Черкаської області, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач додала до позовної заяви довідку за підписом секретаря виконавчого комітету Мліївської сільської ради ОСОБА_9 від 15.03.2018 року № 139. Згідно вказаної довідки, ОСОБА_3 до дня смерті 07.10.1999 року дійсно проживала ІНФОРМАЦІЯ_1. Н час смерті із нею постійно проживала разом та вела спільне господарство донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Дані обставини підтвердили в судовому засіданні і свідки.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, датованому 07.06.2018 року, за підписом ОСОБА_10, зазначив, що секретар Мліївської сільської ради надала інформацію щодо проживання позивача ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 станом на 07.10.1999 року, яка не відповідає обліковим даним Мліївської сільської ради на момент виникнення спірних правовідносин (відкриття спадщини), за що притягнута до дисциплінарної відповідальності та надала відповідне пояснення. Дані обставини представник відповідача підтвердила і в судовому засіданні.

Згідно пояснень секретаря Мліївської сільської ради ОСОБА_9 від 31.05.2018 року, інформація в довідці від 15.03.2018 року № 139, яку вона надала, не відповідає дійсності, так як ОСОБА_2 зареєструвалась за вказаною адресою вже після смерті матері, а саме 08.12.2000 року, і вона не звернула уваги на відмітку в даті реєстрації вказаної особи.

Таким чином, з вище викладеного вбачається, що представник відповідача не визнає позовні вимоги, оскільки позивач на момент смерті матері не була зареєстрована за адресою її проживання.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за останнім місцем проживання спадкодавця є доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, так як обставини такого проживання підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, що узгоджується з Постановою Верховного Суду від 04.07.2018 року Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 404/2163/16-ц.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на єдиний доказ, на який представник відповідача посилається як на підставу своїх заперечень, зокрема на копію погосподарської книги № 5, з копії якої не зрозуміло за які вона роки. Зокрема, в копії документу вказано, що головою двору будинку по вул. Челюскіна, 55-А у с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області є ОСОБА_8, який, на час подання як доказу вказаної копії документа, зазначений як пенсіонер. Також, вказана ОСОБА_3 як така, що померла і зазначені зареєстровані особи – ОСОБА_2 та ОСОБА_11

Суд, дослідивши інші докази у справі, відноситься критично до доказу відповідача, оскільки до матеріалів справи додана копія свідоцтва про смерть ОСОБА_8, який помер 22.05.2015 року, про що, зокрема, в погосподарській книзі не зазначено і з неї вбачається, що останній досі проживає за вказаною адресою. Крім того, згідно копії паспорту позивача, вона з 13.09.2006 року зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_3, проте у копії погосподарської книги відмітка про вибуття (зняття з реєстрації) ОСОБА_2 за адресою вул. Челюскіна, 55-А у с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, відсутня. Все це ставить під сумнів достовірність інформації, яка вноситься відповідальними працівниками до погосподарської книги Мліївської сільської ради.

Будь яких інших доказів, які б спростували твердження позивача і його представника та інші докази у справі, представник відповідача не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 проживаючи на момент смерті разом зі своєю матір’ю ОСОБА_3, спадщину прийняла, оскільки, як вбачається з доказів, здобутих у судовому засіданні, фактично вступила у володіння спадковим майном, а тому має право на земельну частку (пай), згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0146093.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за нею права на земельну частку (пай), яка розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради, Городищенського району, Черкаської області, в порядку спадкування за законом, після ОСОБА_3, яка померла 07.10.1999 року та мала право на земельну частку (пай), на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) Серії ЧР № 0146093, також підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст. ст. ст. 2, 4, 5, 9, 10, 12,13, 17, 18, 76 – 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, постановою ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» суд, -

УХВАЛИВ:

позовну заяву задоволити. Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії ЧР № 0146093, який виданий на ім’я ОСОБА_3, на підставі розпорядження Городищенської районної державної адміністрації № 362 від 09.12.1996 року, належить ОСОБА_4, яка померла 07.10.1999 року.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованою та жителькою вул. Піскова, 28 в с. Тубільці, Черкаського району, Черкаської області, право на земельну частку (пай), яка розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради, Городищенського району, Черкаської області, в порядку спадкування за законом, після ОСОБА_4, яка померла 07.10.1999 року та мала право на земельну частку (пай), на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) Серії ЧР № 0146093.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк. з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 11.10.2018 року.

Суддя ОСОБА_12