Рішення № 7713413, 18.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.10 р.                     Справа № 9/173                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар

про стягнення 103298грн.46коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Костюк С.В. – представник (за довіреністю №177 від 21.01.2009р.);

від відповідача: Ігнатов С.Є. – юрисконсульт (за довіреністю №2553 від 19.10.2009р.).

З 05.01.2010р. о 14год.10хв. по 18.01.2010р. о 15год.30хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар про стягнення заборгованості в розмірі 103298грн.46коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 81774грн.00коп., пені в розмірі 4030грн.35коп., 3% річних в розмірі 3183грн.61коп. та інфляційних витрат в розмірі 14310грн.50коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №ПР 67 від 30.04.2008р., специфікацію до даного договору, рахунок №053001 від 30.05.2008р., акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 30.05.2008р., накладну №053001 від 30.05.2008р., податкову накладну №053001 від 30.05.2008р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно з яким останній позовні вимоги визнає частково в сумі 99268грн.11коп. Крім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4850252 Державне підприємство „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар станом на 11.01.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

30.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк та Державним підприємством „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар укладений договір купівлі-продажу №ПР 67 від 30.04.2008р., відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується передати у власність покупця, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки оплати та умови поставки продукції вказані у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.9.2 договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. Сплив строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яка мало місце під час дії договору.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором купівлі-продажу №ПР 67 від 30.04.2008р.

Відповідно до п.2.1 договору, поставка продукції на адресу покупця або за його реквізитами здійснюється на умовах та в строки, вказані у специфікаціях до даного договору.

Так, сторонами підписана специфікація від 30.04.2008р. до договору купівлі-продажу №ПР 67 від 30.04.2008р., якою визначено найменування, кількість, ціну та загальну суму продукції, що підлягає поставці.

Крім того, п.п.1, 2 вказаної специфікації визначено умови та строки поставки, а саме: поставка продукції здійснюється на умовах СРТ за адресою 85670 м.Вугледар, Донецька область, ДП „Ш/у „Південнодонбаське №1” у квітні-травні 2008р.

За твердженням позивача, на виконання умов договору та у відповідності до специфікації, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 81774грн.00коп., що підтверджується накладною №053001 від 30.05.2008р. та податковою накладною №053001 від 30.05.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Належність зазначених накладних до предмету спору перевірена судом.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній в графі „принял” та печаткою підприємства.

Крім того, сторонами підписано акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 30.05.2008р., з якого вбачається, що відповідач без заперечень отримав продукцію вартістю 81774грн.00коп. (копія акту додана до матеріалів справи).

На сплату отриманого товару позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок №053001 від 30.05.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок продавця у строк, визначений у специфікаціях до даного договору.

В свою чергу, п.3 специфікації визначено, що оплата здійснюється протягом 90 днів за фактом поставки продукції.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару є 28.08.2008р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 81774грн.00коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 81774грн.00коп.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 81774грн.00коп.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 81774грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 81774грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4030грн.35коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що в разі порушення строків оплати продукції, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 4030грн.35коп. за період прострочення з 15.12.2008р. по 28.02.2009р.

Наразі, як було зазначено вище, відповідач проти стягнення пені заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Дослідивши у сукупності матеріали справи, враховуючи заперечення відповідача, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Як вбачається згідно умов договору та специфікації до нього, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором - 28.08.2008р., у зв'язку з чим право на нарахування пені у позивача виникло 29.08.2008р. Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення пені 21.12.2009р. та наполягає на стягненні пені за період з 15.12.2008р. по 28.02.2009р.

Підставою застосування господарських санкцій, до яких віднесена у тому числі пеня, є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання (ст.216, ч.1 ст.218, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України). Як зазначено вище, відповідальність за несвоєчасну оплату поставленої продукції встановлена пунктом 5.4 договору у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожний день прострочення.

Згідно з п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема і до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Обчислення позовної давності, за умовами ст.260 ЦК України, здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За приписом ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пункт 5.4 договору, що узгоджений між сторонами, містить такий же порядок обчислення пені.

З огляду на наведене та враховуючи, що пеня підлягає нарахуванню за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, строк позовної давності підлягає обчисленню відповідно до вищенаведених приписів Цивільного кодексу України щодо кожного дня окремо, у зв'язку з чим вимога про стягнення пені, право на стягнення якої виникло за період з 21.12.2008р. по 28.02.2009р., є такою, що заявлена в межах річного строку позовної давності з огляду на ст.ст.260, 261, 253, 258 ЦК України та факт надходження позову по цій справі 21.12.2009р., а також з врахуванням шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано згідно умов п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Одночасно, враховуючи вищевказані висновки суду, вимога позивача про стягнення пені, яка нарахована останнім за період з 15.12.2008р. по 20.12.2008р. включно є такою, що заявлена поза межами річного строку позовної давності з огляду на ст.ст.260, 261, 253, 258 ЦК України та факт надходження позову по цій справі 21.12.2009р.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 зазначеної статті встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Однак поважних причин пропущення строку позовної давності позивачем не заявлено, судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи наявність клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності, належний до стягнення розмір пені за період з 21.12.2008р. по 28.02.2009р. становить 3762грн.24коп.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк в частині стягнення пені в розмірі 4030грн.35коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 3762грн.24коп.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3183грн.61коп. та інфляційних витрат в розмірі 14310грн.50коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 14310грн.50коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 3183грн.61коп. за період прострочення з 28.08.2008р. по 15.12.2009р.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму 3% річних в розмірі 3183грн.61коп. та інфляційних витрат в розмірі 14310грн.50коп., що згідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України є підставою для задоволення позову.

Враховуючи вказане, перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 14310грн.50коп. та 3% річних в розмірі 3183грн.61коп. обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 253-261, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк до відповідача, Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар про стягнення заборгованості в розмірі 103298грн.46коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 81774грн.00коп., пені в розмірі 4030грн.35коп., 3% річних в розмірі 3183грн.61коп. та інфляційних витрат в розмірі 14310грн.50коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” (за адресою: проспект Леніна, 11, м.Вугледар, Донецька область, 85670, код ЄДРПОУ 34032208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд” (за адресою: вул.Майська, 66, м. Донецьк, 83028, код ЄДРПОУ 34828746) суму основного боргу в розмірі 81774грн.00коп., пеню в розмірі 3762грн.24коп., 3% річних в розмірі 3183грн.61коп. та інфляційні витрати в розмірі 14310грн.50коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1030грн.30коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.39коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 18.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Текст рішення підписано 21.01.2010р.