Рішення № 77133928, 16.10.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"16" жовтня 2018 р.

справа № 642/3529/18

провадження № 2/642/1373/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) в складі головуючого судді Ольховського Є.Б., за участі секретаря Алімурадової Т.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Зінов*євої ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди -

встановив:

Позивавчка звернулась до суду з позовом в якому вказала що з вересня 2015 р. її дитина ОСОБА_10 Сва Сергіївна ІНФОРМАЦІЯ_1, здобуває освіту у закладі дошкільної освіти №255 Холодногірського району м. Харкова. Відносини з іншими батьками на той час були доброзичливі. Позивачка проявила активну громадську позицію і намагалась сприяти усуненню порушень, якщо виявляла такі, а також запровадити в садочку легальні способи благодійної допомоги. Моя активна позиція приносила дискомфорт завідувачу, а також деяким батькам. 07 грудня 2016 р. ОСОБА_6 на профілі Фейсбук написав: "Попытки родительского комитета повлиять на ненормальную мамашу успехом не увенчались, был достигнут обратный зффект... Коллектив уже сам готов за эту нищую сдать 50 грн, но для нее это "дело принципа"... В результате заведующая написала заявление на увольнение... ОСОБА_11 довольна. Это у нее спорт такой, доставать людей... Сейчас мы разрабатываем тактику защиты...".

З весни 2017 р. до садочку влаштувалась на посаду помічника вихователя групи №3 ОСОБА_2. З того часу донька позивачки почала категорично відмовлятись відвідувати дитячий садок (чіплялась за одвірок, плакала). У телефонних розмовах з завідувачем ОСОБА_9 Зінов*єва С.Л. неодноразово зверталась з проханням замінити помічника вихователя та виявляла бажання бути присутньою під час провадження освітнього процесу, але отримувала категоричну відмову від завідувача. Пізніше, 20.11.2017 р., зверталась з тим самим проханням також письмово. Протягом вересня 2017 р., за усною домовленістю з завідувачем, донька відвідувала ясельну групу, аби не зустрічатись з ОСОБА_2

18 вересня 2017 р. ОСОБА_6 залишив на профілі Фейсбук повідомлення: "Люди кажуть, що вона переходила навіть на прямі погрози фізичної розправи з тими, хто буде чинити опір її "діяльності активістки". Я вбачаю в цьому підготовку ґрунту для поширення у майбутньому неправдивої про мене інформації, нібито я побила помічника вихователя ОСОБА_2, про що мені стало відомо пізніше.

У жовтні 2017 р., коли донька повернулась до групи №3 вона знову стала скаржитись, що їй не хочеться ходити до садка. Дитина знову чіплялася за двері, аби тільки не заходити до групи. Стала більш вразливою, почала комплексувати, що вона не така як інші: казала мені, що вона погана дитина і з нею ніхто не буде товаришувати. Почала хворіти. 1 листопада 2017 р. вранці, перед тим як йти до садка, Єва поскаржилася, що їй там погано і її ображають дорослі. За допомогою іграшок донька продемонструвала таке: по відношенню до доньки помічник вихователя ОСОБА_2 була фізично агресивною, а вихователь ОСОБА_12 емоційно байдужа і мовленево агресивна. Маючи вищу педагогічну освіту психолога позивачка побачила, як під час гри донька демонструє жорстоке поводження працівників ДНЗ №255 з малолітньою дитиною віком 3,9 роки.

02 листопада 2017 р. разом з донькою та мамою позивачка зайшли до кабінету завідувача занести заяву про жорстоке поводження з дитиною, попередньо повідомивши завідувача про наш візит. Коли зайшли до кабінету, там вже знаходились батьки ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8А, Бовдуш.А.А, з якими позивачка не була знайома особисто. Вони протягом всієї бесіди з завідувачем чинили на сім'ю психологічний тиск. Присутні батьки стверджували, що позивачка 02 листопада 2017 р., перед візитом до завідувача, побила помічника вихователя ОСОБА_2, в неї піднявся тиск і їй викликали швидку медичну допомогу.

Після візиту до завідувача позивачка мусила витратити сімейні кошти на купівлю смарт-годинника та мобільного телефону з метою організації безпеки для власної дитини в комунальному закладі дошкільної освіти (мобільний телефон Самсунг з оперативною системою андроїд, бо лише він гідний для зв'язку зі смарт-вотчем).

06 листопада 2017 р. о 09:23 до оселі позивача надійшла телефонограма від '"батьків молодшої групи", що свідчить про розголошення працівниками ДНЗ №255 персональних даних Зінов*євої ОСОБА_14 її запросили на позачергові батьківські збори, на 08 листопада 2017 р. о 18:00 годині.

Під час зборів на позивачку здійснювався психологічний тиск з боку присутніх: всі одночасно та голосно висловлювали своє негативне ставлення до неї, частину з присутніх батьків вона бачила вперше у житті. ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_15 звинувачували її у побитті помічника вихователя ОСОБА_2; ОСОБА_15 звинувачував у тому, що вона не цікавиться ремонтом ДНЗ №255, а також стверджував, що її активність штучна, що вона погана мати; ОСОБА_5 (чоловік вихователя ОСОБА_12С.) стверджував, що на позивачку з питання побиття ОСОБА_2 вже відкрито кримінальне провадження, що є записи та "дуже багато свідків" побиття; що ОСОБА_2 згодна відкликати заяву, якщо Зінов*єва С.Л. забере дитину з ДНЗ №255; пропонував гроші, аби вона забрала дитину з ДНЗ №255 та ставив питання, скільки грошей ГО Благосвіт платить їй за громадську діяльність, вказував на те, що вона заважає нормальній роботі ДНЗ №255, казав, що йому відомо про позивачку багато фактів з її особистого життя, а також, що вона "пришелепкувата"; ОСОБА_8 пропонувала перевести дитину до іншого садочку; методист УО ХМР ОСОБА_16 пропонувала допомогу в пошуку місця для дитини в іншому садочку; ОСОБА_2 А.С. стверджувала, що позивачка на неї напала 02 листопада 2017 р., била її по голові, рукам, ногам. Після слів ОСОБА_17 "Ніхто твою дитину не ображав" та слів ОСОБА_15 "ОСОБА_18, Вашего ребенка никто не тронет" всі аплодували.

Під час зборів на позивачку здійснювався колективний психологічний тиск, її принижували, залякували, шантажували, наклеп сприяв знищенню її ділової репутації, створенню негативного іміджу в очах спільноти батьків, сусідів.

Також під час зборів позивачка отримала телефонний дзвінок з ювенальної превенції ГУ НП Холодногірського району м. Харкова про те, що вона має терміново з'явитись у відділок поліції стосовно насилля в її сім'ї над малолітньою донькою, про що до Харківської прокуратури було повідомлено колективом батьків. Через декілька днів позивачка відвідала ювенальну превенцію ГУ НП Холодногірського району м. Харкова та надала письмові пояснення про те, що насилля над дитиною у сім'ї відсутнє, а колективну заяву батьків вона вважає помстою за відмову передавати нелегальну матеріальну допомогу садочку.

02 січня 2018 р. позивачка письмово звернулась до завідувача ОСОБА_9 з проханням перевести дитину до групи №4, у якій виховувалась дитина ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Публічне цькування у соцмережі Фейсбук продовжувалось. 05 січня 2018 р. ОСОБА_6 на особистому профілі Фейсбук написав, що батьки дітей "пострадают от такого перевода", що позивачка здійснила напади на людей з нанесенням побоїв, "єсть заявление в полиции от пострадавших, расследуются...". ОСОБА_4 написала, що позивачка публічно принижує інших батьків та її особисто, що вона з позивачкою близько не знайома, але декілька колективних звернень на неї підписувала. ОСОБА_19 написала, що є свідком застосування фізичної сили по відношенню до вихователя саду, що було здійснено виклик поліції та зафіксовано факт побиття. ОСОБА_7 (ОСОБА_20) написала, що позивачка била вихователя у присутності трьох дітей. ОСОБА_3 у грудні 2017 р. написала, що вона має докази побиття Зінов*євою С.Л. помічника вихователя ОСОБА_2

15 січня 2018 р. позивачку викликали до поліцейського відділку Холодногірського району, де повідомили про те, що поступила колективна скарга від батьків групи № 4 (заявник ОСОБА_21, мати з батьківського комітету групи № 4). У скарзі батьки висловлюють незадоволення переводом доньки позивачки з групи № 3 до їхньої групи № 4. Отже, питання, які мають вирішуватись сім'єю позивача та посадовими особами ДНЗ №255, надавались для розголосу серед інших батьків.

Спираючись на викладені вище обставини, позивачка вважає, що завідувач ДНЗ № 255 ОСОБА_9 навмисно сприяла вчиненню тиску на її родину такими діями:

здійснювала розголос даних про її сім'ю або сприяла такому розголосу;

організувала позачергові батьківські збори 08.11.2017 р.;

відмовила у переведенні дитини до іншої групи та не замінила в групі № З вихователя ОСОБА_12 та помічника вихователя ОСОБА_2;

запрошувала батьків до свого кабінету на час запланованих особистих візитів позивачкою;

- підбурювала батьків до написання колективних заяв, оскільки можна відслідкувати, що заяви кожен раз направлялись після чергового непорозуміння між Зінов*євою С.Л. та ДНЗ №255 (звернення до завідувача щодо жорстокого поводження з дитиною від 02.11.2017 р. - від 07.11.2017 р. колективна скарга батьків до служби справах дітей; заява про переведення дитини до іншої групи від 02.01.2018 р. - 15.01.2018 р. Зінов*єва С.Л. писала пояснення щодо колективної скарги батьків до ГУ НП Холодногірського району м. Харкова).

Позивачка зазначає що своїми діями працівники ДНЗ № 255 ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_2 порушили ч. 2 ст. 54 ЗУ Про освіту, яка зобов'язує педагогічних працівників під час освітнього процесу особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, гуманізму, толерантності; формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння; дбати про фізичне і психічне здоров'я здобувачів освіти; дотримуватися педагогічної етики; захищати здобувачів освіти від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства, що завдають шкоди здоров'ю здобувачів освіти; принципи дошкільної освіти: єдність виховних впливів сім'ї і закладу дошкільної освіти, особистісно-орієнтований підхід до розвитку особистості дитини (ст. 6 ЗУ Про дошкільну освіту); ч. 1 ст. 11 ЗУ Про дошкільну освіту, яка зобов'язує заклад забезпечувати реалізацію права дитини на соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту; ст. 10 ЗУ Про охорону дитинства, яка забороняє розголошення будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини. Також, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ Про дошкільну освіту, заклад дошкільної освіти осередком поширення серед батьків психолого-педагогічних та фізіологічних знань про дітей дошкільного віку. Це означає, що завідувачка ОСОБА_9 була зобов'язана організувати проведення роз'яснювальної роботи серед батьків щодо відносин інших дітей з донькою позивачки: Єва неодноразово розповідала вдома, що іншим дітям у групі заборонено товаришувати з нею, про що Зінов*єва С.Л. офіційно повідомляла.

Своїми діями ОСОБА_6 сприяв організації публічного цькування та поширенню неправдивих про позивачку фактів, тим самим наніс шкоду її репутації та здоров'ю членів її сім'ї.

Недостовірна інформація розповсюджувалась шляхом колективних звернень відповідачів до державних установ, а саме: Служби у справах дітей Холодногірського району колелективну заяву від 07.11.2017 яка надійшла від колективу батьків дітей, які виховуються у комунальному закладі "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок); Холодногірського відділу поліції ГУ Національної поліції у Харківській області (протягом 2017-2018 р.); Ювенальної превенції Холодногірського відділу поліції ГУ Національної поліції у Харківській області листопад 2017 р.); публікації в мережі Інтернет у соціальній мережі Фейсбук на сторінці ОСОБА_6 виклав ряд постів де у самих постах та коментарях під ними згадує ім'я позивачки; ОСОБА_7ІО (ОСОБА_20). ОСОБА_4, своїми коментарями також розповсюджують недостовірну інформацію про побиття Зінов*євою С.Л. помічника вихователя; ОСОБА_3А у мережі Інтернет у соціальній мережі Фейсбук у групі Благосвіт надає недостовірну інформацію (Копія протоколу допиту свідка ОСОБА_4, ОСОБА_3 Р, ОСОБА_7) де відповідачі вказують, що дійсно писали і підписували проти ОСОБА_10 колективні звернення, скарги та направляли їх у державні установи; ОСОБА_9 порушила надані позивачці та її малолітній доньці права Конституції України ст.ст. 52,53. Конвенцію ООН про права дитини ст.ст. 3,19,31,39. Цивільний кодекс України ст. ст. 273,282,289; ОСОБА_2 розповсюджує іншим батькам ніби позивачка її побила починаючи з 2 листопада 2017 року і по теперішній час; ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на батьківських зборах 08.11.2017 року повідомляли на загал іншим батькам під час зборів, що нібито Зінов*єва С.Л. побила ОСОБА_2 та на неї відкрито кримінальне провадження, що негативно вплинуло на ділову репутацію, принизило честь та гідність та призвело до порушення Конституційних прав ст. 62 (ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а докази зазначених осіб ґрунтувались на припущеннях).

Зінов*євій С.Л. доводилось хвилюватись також за професійну репутацію, адже вона працює практичним психологом у школі і має бути взірцем для інших батьків у відносинах з власною дитиною. Довготривале поширення негативної інформації про неї може безповоротно зіпсувати її репутацію як психолога, педагога. Особистий час, який вона могла провести з сім'єю або на роботі, вона витрачала на телефонні розмови, листування з комунальним закладом освіти, органами управління - світи, державними установами та візити до них, у тому числі для перевірки фактів, викладених у колективних скаргах; позивачка довготривало знаходиться у пригніченому психологічному стані, також погіршився фізичний стан здоров'я; чого раніше ніколи не було. Протягом 7 місяців приймає заспокійливі ліки, бо без них більше не може заснути. Постраждала репутація як матері, погіршились відносини із знайомими людьми, сусідами та всіма учасниками освітнього процесу в ДНЗ №255, що призвело до інших негативних наслідків психологічного характеру: відчуття відторгнення суспільством позивачки і доньки, приниження, пригнічений моральний стан, довготривалий стрес. Їй довелось вислуховувати образливі слова, безпідставні звинувачення у злочинах. Відчуває хвилювання за безпеку всіх членів сім'ї. Не впевнена в тому, що завтрашній день буде спокійним та безпечним для сім'ї.

У травні 2018 р. на фоні постійних стресових ситуацій Зінов*єва С.Л. змушена була звернутись до комунального закладу охорони здоров'я для госпіталізації у невропатологічному відділенні терміном на 10 днів. У найближчій час позивачці вкрай необхідно відновлювати моральний та фізичний стан, дотримуватися усіх рекомендацій психіатрів, психологів, невропатологів. Рекомендовано відновити нервову систему за допомогою лікування у санаторії у ОСОБА_22, а суми для лікування для позивачки є непідйомними.

З огляду на вищевикладене позивачка прохає ОСОБА_2 та інших відповідачів на загальних батьківських зборах ДНЗ №255 спростувати відомості про те, що Зінов»єва С.Л. здійснила побиття помічника вихователя ОСОБА_2 та вибачитись перед позивачем. Зобов»язати відповідачів надати спростування недостовірності інформації в мережі Інтернет у соціальній мережі Фейсбук у групі Благосвіт стосовно побиття Зінов»євою С.Л. помічника вихователя, та спростувати відомості, що вона погана матір, яка не цікавиться життям власної дитини у дитячому садочку, а саме: має принципову позицію і відмовляється надавати нелегальну матеріальну допомогу. Стягнути з відповідачів на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 11 000 грн. ОСОБА_7 – 2 000 грн., ОСОБА_23 – 2 000 грн., ОСОБА_6 – 2 000 грн., ОСОБА_2 – 2 000 грн., ОСОБА_24 – 1 000 грн., ОСОБА_3 – 1 000 грн., ОСОБА_5 – 1 000 грн., та судові витрати. Стягнути з співвідповідача ОСОБА_9 на її користь судові витрати та завдану майнову шкоду (кошти витрачені на лікування, проїзд, канцелярські потреби, видатки на купівлю дитячого годинника смарт-вотч та мобільного телефону «Самсунг») – 6481 грн. 01 коп. Замінити помічника вихователя в групі №3 та розглянути питання щодо відповідності займаній посаді помічника вихователя ОСОБА_2

Ухвалою Ленінського р/с м. Харкова від 19.07.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

01.08.18 року ОСОБА_6 надіслав відзив на позовну заяву в якому вказав що не погоджується з усіма наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову оскільки позивачка жодним чином не доводить що вказана інформація розповсюджується саме ОСОБА_6 Вказав що проаналізувавши інформацію, яку просить спростувати позивач, можна дійти до висновку, що така інформація переважно є думкою та поглядом автора цієї інформації, оцінкою дій невизначеної особи (оскільки прямо ніде на позивача не вказано), критикою, а отже її не можна вважати такою, що була завідомо неправдивою для її автора. Оспорювана інформація є оціночними судженнями автора, а тому така не підлягає доведенню і спростуванню. Відсутні докази того, що інформація «оприлюднена» саме ним, адже ведення Фейсбук-акаунту «DenysZhuravel» здійснюється кількома особами, серед яких відсутні відповідачі. Позивач зазначив у якості відповідачів по справі 8 (вісім) фізичних осіб, і на думку Позивача усі ці особи поширили у соціальній мережі Фейсбук та на батьківських зборах ДНЗ №255 (м. Харків) неправдиву інформацію що ганьбить честь, гідність і ділову репутацію Позивача. А отже, на думку Позивача усі відповідачі завдали їй моральну шкоду. Натомість, Зінов*єва С.Л. не доводить належними доказами причинний зв'язок між діями кожного відповідача та наслідками таких дій.

06.08.18 року відзив на позов надіслала ОСОБА_8 та зазначила що жодних доказів завдання нею моральної шкоди Зінов*євій С.Л. позовна заява не містить.

14.08.18 року відзив на позов надіслала ОСОБА_2 в якому вказала що жодними доказами позовна заява не підтверджується. Дійсно в Холодногірському ВП знаходиться кримінальне провадження № 12017220510002695 за фактом побиття ОСОБА_2 02.11.2017 року Зінов*євою С.Л. , та висновком судово-медичного дослідження встановлено наявність легких тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 Вважає що неправдиву інформацію вона не поширювала і вибачатись повинна семе Зінов*єва С.Л. перед нею.

14.08.18 року відзив надіслала ОСОБА_9 в якому позов не винала. Вказала що данних позивачки вона не розголошувала, оскільки Зінов*єва С.Л. в період з 22.09.2015 рік по 30.05.2016 рік була членом батьківського комітету та сама особисто надала іншим батькам свої контактні дані. Батьківські збори 08.11.2017 року, про які вказує позивачка, були зібрані правомірно за ініціативою батьківського комітету групи молодшого дошкільного віку №3 а сама ОСОБА_9 таких повноважень не має згідно до законодавства про освіту. 02.11.2017 року дійсно Зінов*єва С.Л. письмово зверталась до ОСОБА_9 з заявою про відсторонення вихователя та її помічника від займаних посад у зв’язку з жорстоким поводженням з її донькою, однак факти викладені в заяві документальними або іншими доказами підтверджені не були. Жодних дій які б змусили Зінов*єву С.Л. витрачати кошти на придбання мобільного телефону та нести додаткові витрати – ОСОБА_9 не вчиняла. Вказує що відвідини Зінов*євою С.Л. її кабінету випадково співпадали з знаходженням там інших батьків і останніх ОСОБА_9 ніколи не підбурювала до написання скарг на Зінов*єву ОСОБА_25 що на всі письмові звернення позивачки вона вчасно та вичерпно давала відповіді.

Інші відповідачі своїм право на подання відзиву на позов не скористались.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в сукупності суд встановив що позов задоволенню не підлягає за наступним:

у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом прохальної частини позову судом встановлено що доказуванню підлягає наявність спричинення позивачці моральної шкоди діями відповідачів щодо поширення інформації про нібито побиття Зінов*євою С.Л. ОСОБА_2, про поширення інформації в соцмережах та в офіційних органах про позивачку як про погану матір. Також підлягають доказуванню спричинення позивачці матеріальної шкоди внаслідок дії ОСОБА_9 викликаних небажанням останньої змінити в дитячій групі вихователя та її помічницю. Також доказуванню підлягають можливість в судовому порядку замінити помічника вихователя в дитячій групі та встановлення її відповідності займаній посаді.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Судом встановлено, оскільки не заперечувалось сторонами, що донька Зінов*євої С.Л. відвідує заклад дошкільної освти № 255 Холодногірського району м. Харкова. Посаду завідувача обіймає ОСОБА_9, вихователем працює ОСОБА_12 а помічником вихователя є ОСОБА_2, яка працевлаштувалась з весни 2017 року.

03.11.2017 року до ЄРДР під номером 12017220510002695 внесено повідомлення про отримання ОСОБА_2 02.11.2017 року по пров. Пластичному в м. Харкові тілесних ушкоджень за прововою кваліфікацією ч.1 ст. 125 КК України (с.с. 239).

08.11.2017 року в ДНЗ № 255 відбулись позачергові батьківські збори під час яких виник конфлікт між Зінов*євою С.Л. та присутніми особами, якими, в адресу Зінов*євої С.Л. висловлювались звинувачення щодо побиття нею помічника вихователя ОСОБА_2 та щодо наявності свідків цієї події.

Копією протоколу загальних зборів від 08.11.2017 року встановлено що вони відбувались за ініціативи батьків групи №3 через конфліктну ситуацію яка виникла внаслідок нападу громадянки Зінов*євої С.Л. на ОСОБА_2 близько 8-00 02.11.2017 року. На зборах за запрошенням Зінов*євої С.Л. були присутні ОСОБА_26 ( представник ГО «Благовіст») та ОСОБА_27 (журналіст медіа проекту «Накіпєло») (с.с. 200-203).

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_28 про офіційне тлумачення положення частини першої ст. 7 Цивільного кодексу Української РСР справа про поширення відомостей, справа № 1-9/2003 від 10 квітня 2003 року встановлено , що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, громадянами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам особи.

З огляду на наведене не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_29 щодо спростування поширеної в межах кримінального провадження інформації. Зазначена інформація може бути спростована тільки в самому кримінальному провадженні шляхом ухвалення виправдовувального вироку по суті після встановлення відсутності події злочину чи складу злочину в діях певної особи.

З грудня 2017 року в мережі Фейсбук в адресу Зінов*євої С.Л. почали розміщуватись повідомлення та коментарі про її неправильне ставлення до виховання доньки та її поводження з оточуючими. Така ж інформація була наявна в колективних зверненнях батьків дитячої групи до служби у справах дітей , ювенальної превенції, Холодногірського відділу поліції.

Наданими до позову скріншотами, виділеними позивачкою як образливі, визначено що автором цих публікації є користувачі Фейсбук-акаунту «Денис Журавель» «Рімма Лагоржевская» «Nataly Kologrsvova» « Анна Верба» «Елена Журавель» (с.с. 15-23).

Відповідно достатті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.ч.1,2ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частинами 1 та 2 ст. 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах памяті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України"Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

В отриманих судом відзивах на позов відсутнє визнання відповідачами свого авторства в публікаціях поширених в соціальних мережах стосовно особи – Зінов*єва С.Л.

Таким чином, аналізуючи текст цих документів, а саме скріншотів з сторінок соціальних мереж, суд приходить до висновку про необхідність відхилення таких доказів. Вказаного висновку суд дійшов з огляду на те, що джерело даної інформації знеособлене, не зрозуміло звідки вона, хто зробив ці публікації, чи є ці особи відповідачами, тощо.

ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_30 під час допиту в якості свідків в кримінальному провадженні № 12018220510000565 від 02.03.2018 року визнавали факт підписання колективного звернення щодо поведінки Зінов*євої С.Л. ( с.с. 53-61).

Відповідно до п. 2 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009№ 1 (далі - Постанова) при розгляді справ про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні точно і неухильно застосувати положення Конституції України,Цивільного кодексу України,законів України, «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та інших нормативно-правових актів, що регулюють вказані суспільні відносини.

Так, відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частина друга та третя статті 34 Конституції України, визначаючи за кожним право на свободу вираження поглядів, водночас містять застереження про те, що здійснення цього права може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

При цьому,чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Позов про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Таке розуміння змісту статті 277 ЦК України узгоджується із прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), пункт 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідна правова позиція викладена у поставнові Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 308/2695/15-ц.

Тому перевіривши надані позивачем докази на підтвердження заявлених позовних вимог та прийнявши до уваги заперечення відповідачів, суд виходить із того, що висловлювання відповідачів, розміщені в колективних зверненнях є суб'єктивною думкою відповідачів, яка немістить фактичних даних та є оціночними судженнями, а тому така інформація не підлягає спростуванню.

Згідно з п. 27 Постанови способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Судом не встановлено що в соціальних мережах, в колективних зверненнях відповідачів містяться інформація що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивачки а отже в стягненні моральної шкоди відмовляє.

Обгрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення зі ОСОБА_9 на свою користь матеральної шкоди, позивачка вказала на виявлення нею, під час гри з донькою, фактів жорстокого поводження з дитиною з боку вихователя та його помічника в дитячий групі. ОСОБА_9 відмовившись змінити в групі вказаних осіб змусила позивачку нести витрати на придбаня сучасних гаджетів, транспортні витрати та на лікування на загальну суму 6481 грн. 01 коп.

Судом встановлено що 02.11.2017 року Зінов*євою С.Л. було придбано часи старт-воч за 900 грн., мобільний телефон Самсунг за 2699 грн. зі склом за 100 грн. та сілікон за 70 грн. Також в матеріалах справи наявні докази транспортних витрат та медична документація на саму позивачку та її доньку (с.с. 63-72).

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень згідно до положень ст. 81 ЦПК України.

Яким чином вказана покупка гаджетів свідчить на завдання завідуючою дошкілького закладу ОСОБА_9 матеріальної шкоди позивачці з змісту позову не вбачається. Не доведено належними та припустимими доказами зв’язок між діям ОСОБА_9 на посаді завідуючої дошкільним закладом та погіршенням стану здоровя Зінов*євої С.Л. До своїх заперечень проти позову ОСОБА_9 додала копію наказу про створення комісії з розгляду звернення ОСОБА_29 від 02.11.2017 року, копію довідки комплексного вивчення стану роботи в групі молодшого дошкільного віку № 3 від 24.11.2017 року, копію звернення батьків від 02.11.2017 року про роботу персоналу групи №3. З наданих суду доказів вбачається що Зінов*єва С.Л. вчасно та належним чином була інформована відносно усіх своїх звернень згідно до Закону України «Про звернення громадян» (с.с. 208,210).

Положенням про батьківські комітети дошкільного навчального закладу № 255 від 31.08.2015 року визначено право комітету в разі необхідності скликати загальні збори батьків дітей, які відвідують заклад. Таким чином вважати що збори 08.11.2017 року відбулись за ініціативи ОСОБА_9 підстав не вбачається. Також не доводиться належними та припустимими доказами ствердження позивачки про розповсюдження ОСОБА_9 її особистих данних оскільки згідно до копії протоколу №1 батьківських зборів групи раннього віку від 22.09.2015 року, в батьківську трійку було обрано ОСОБА_29 (с.с. 216), яка згідно до протоколу №2 батьківських зборів від 19.11.2015 року виступала на зборах та пропонувала «закупити стільці та рушники за батьківській кошт; придбати на новорічні подарунки дітям цукерки» (с.с.216). Зі вказаного доказу вбачається обґрунтованість заперечень ОСОБА_9 щодо добровільного поширення Зінов*євою С.Л. своїх особистих даних серед батьків закладу № 255.

Вимоги позову замінити помічника вихователя в групі №3 та розглянути питання щодо відповідності займаній посаді помічника вихователя ОСОБА_2 судом відхиляються оскільки питання трудових обовязків, зокрема педагогічного навантаження та відповідності займаній посаді, що проводилося визначеними галузевими правовими-нормативними актами, не відноситься до правової оцінки захисту честі, гідності та ділової репутації.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення судових витрат згідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 247, 274, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 23, 277 ЦК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Зінов*євої ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Згідно до ч. 11 ст. 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Суддя Є.Б. Ольховський