Вирок № 77133781, 16.10.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2303/18

Номер провадження 1-кп/629/328/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220380000559 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не військовозобов'язаного, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 30.01.2018 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнено на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Дьолога В.В., - захисту - обвинуваченого ОСОБА_1, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, будучи раніше засуджений, маючи не зняту та не погашену судимість за скоєння корисливого злочину, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, вчинене при наступних обставинах.

Так, 23 березня 2018 року близько 12-30 години ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні дитячого дошкільного закладу № 8 «Дзвіночок», розташованому за адресою: м. Лозова, Харківська область, м-н 1, б. 6, куди прийшов забрати свою дитину, помітив в коридорі на першому поверсі біля східців, які ведуть на другий поверх, чоловічі шкіряні зимові черевики. При виході з садочку, у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливого мотиву, з метою наживи, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно викрав чоловічі шкіряні зимові черевики, які належали ОСОБА_3, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому на суму 1317 гривень.

Після цього, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 1317 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 23.03.2018 року, перебуваючи в приміщенні дитячого дошкільного закладу № 8 «Дзвіночок», розташованому за адресою: м. Лозова, Харківська область, м-н 1, б. 6, куди прийшов забрати свою дитину, помітив в коридорі на першому поверсі біля східців, які ведуть на другий поверх, чоловічі шкіряні зимові черевики, які таємно викрав. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, має не зняту та непогашену судимість, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом вживання опіоїдів зі шкідливими наслідками. В анамнезі вживання каннабіноїдів зі шкідливими наслідками, має середню спеціальну освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обвинувачений ОСОБА_1 не з'явився для участі у підготовці досудової доповіді, оцінка ризику вчинення повторного правопорушення проводилася лише по статистичним факторам.

Оцінка виявила середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека характеризується низькою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства або окремих осіб.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлені.

Суд приходить до висновку, що обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшує суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик шкоди життю і здоров'ю низький. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. У разі призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, доцільно застосувати наступні заходи: контроль за поведінкою та місцем проживання особи; застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Також при призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.01.2018 року засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України і йому призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю 1 рік, та в період іспитового строку знов скоїв злочин, тому суд остаточно призначає покарання відповідно до ч. 1 ст.71 КК України, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на досудовому слідстві та під час судового розгляду не обирався, тому суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно у залі суду.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня проголошення вироку.

Цивільний позов не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі приєднати невідбуту ОСОБА_1 частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.01.2018 року і остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді 1 (одного) року 7 (семи) місяців позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_1 обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно у залі суду.

Початок відбування покарання рахувати з 16 жовтня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1613 від 26.04.2018 року в розмірі 572 гривні (код доходів 24060300, р/р 31116115020005, код банку 37999680, МФО 899998, УК Слобідсь/мХар/Слобідськи/24060300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП)).

Речові докази по справі:

- чоловічі шкіряні черевики, які належать ОСОБА_3 та передані йому на відповідальне зберігання під розписку - залишити потерпілому.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова