Вирок № 77133588, 16.10.2018, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/774/17

Провадження № 1-кп/616/22/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„16" жовтня 2018 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ШЕГДА В.М.

прокурора КАРАЧЕНЦЕВА Д.Ю.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника обвинуваченої ЗІНЧЕНКО С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Великий Бурлук матеріали кримінального провадження № 12017220250000182 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Малий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області, громадянки України, українки, освіта базова загальна середня, не одруженої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_4, раніше судимої:

- за вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 липня 2017 року за ч.3 ст.185 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнена з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ст.185, 3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 умисно, з корисливою метою, спрямованою на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання вчинив повторно ряд крадіжок чужого майна, а саме:

Так, 06 червня 2017 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи неподалік продуктового магазину ФОП «ОСОБА_16», який розташований по АДРЕСА_5, помітивши сплячого біля узбіччя дороги ОСОБА_3 у якого з кишені штанів випав мобільний телефон, де за раптово виниклим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, повторно, переслідуючи ціль незаконного збагачення, підійшла до потерпілого та намагаючись підняти останнього, при цьому переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала вказаний мобільний телефон марки «SAMSUNG», модель GT-E1081T, чорного кольору, вартістю 265 грн 00 к., поклавши його до своєї кишені, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 10 липня 2017 року близько 04 год. 00 хв. ОСОБА_1, шляхом пошкодження полімерної плівки, якою була оббита віконна рама, повторно, проникла до житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та переслідуючи ціль незаконного збагачення, достовірно знаючи, що в квартирі відсутній власник житла ОСОБА_4, де за допомогою фізичної сили демонтувала та таємно викрала двоконфорочну чавунну плиту з дров'яної печі опалення в комплекті з кільцями до неї, вартістю 367 грн 00 к., після чого ОСОБА_1 винесла вказану чавунну плиту в комплекті з кільцями до неї з території домоволодіння, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Крім того, 27 лютого 2018 року біля 04 год. 00 хв. ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, повторно, проникла через незачинену вхідну калитку на подвір'я домоволодіння ОСОБА_5, розташованого по АДРЕСА_6, де з господарської будівлі таємно викрала алюмінієвий бідон, ємкістю 38 л., вартістю 400 грн 00 к., який належав ОСОБА_5 Викрадене майном винесла з території домоволодіння, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину свою у скоєнні вказаних злочинах не визнала, суду пояснила, що вказаних речей вона не викрадала.

По епізоду викрадення мобільного телефону обвинувачена пояснила, що 06 червня 2017 року вона побачила біля магазину ФОП «ОСОБА_16» ОСОБА_3, який лежав в кущах. Ця особа знаходилась в стані сильного алкогольного сп'яніння. Вона допомогла йому встати та відвела додому. На наступний день до неї прийшов ОСОБА_3 та сказав, щоб вона віддала йому телефон на що ОСОБА_1 відповіла, що у неї його телефона не має. Після цього вона пішла до магазина та знайшла телефон, який забрала собі та вирішила не віддавати ОСОБА_3, оскільки той раніше взяв у неї мобільний телефон та не повернув.

По епізоду викрадення чавунної плити в комплекті з кільцями до неї ОСОБА_1 пояснила, що 10 липня 2017 року вона прокинулась в сараї у ОСОБА_4, де ночувала разом з ОСОБА_6, оскільки деякий час вони жили в тому приміщенні. Прокинувшись, обвинувачена побачила ОСОБА_6, який приніс чавунну плиту в комплекті з кільцями до неї, де він їх взяв вона не знає. ОСОБА_6 запропонував їй здати плиту, однак сам йти здавати не захотів і тому обвинувачена пішла сама здавати плиту на пункт прийому металобрухту. Після здачі вказаної плити купила горілку, яку вони разом з ОСОБА_6 і випили.

По епізоду викрадення бідону зазначила, що взимку 2018 року вона йшла пішки до смт. Приколотне Великобурлуцького району Харківської області. По дорозі зустріла ОСОБА_7, який йшов по хліб. Останній запропонував їй здати бідон. Далі вони пішли до дому ОСОБА_7, він виніс бідон і вони пішли до пункту прийому металобрухту. Обвинувачена здала бідон. За виручені кошти купили горілки. З домоволодіння ОСОБА_5 бідон не викрадала.

Розгляд судового провадження провадиться відносно обвинуваченої у межах пред'явленого обвинувачення. Незважаючи на не визнання своєї провини у скоєних злочинах, вина ОСОБА_1 підтверджується наступними дослідженими в суді доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження та наданими стороною обвинувачення і які судом дослідженні в порядку ст.358 КПК України.

по епізоду таємного викрадення мобільного телефону:

Так, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні дав покази, що 06 червня 2017 року в другій половині дня він йшов до продуктового магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_5. Біля магазину заснув, оскільки перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. Прокинувшись він виявив, що в нього зник мобільний телефон, після чого пішов до магазину шукати телефон. Продавець магазину йому повідомила, що коли він біля магазину впав до нього підійшла ОСОБА_1, яка допомогла йому піднятись.

Свідок ОСОБА_8, який будучи допитаним в судовому засіданні щодо обставин скоєного кримінального правопорушення пояснив, що влітку 2017 року він проходив біля продуктового магазину в смт. Приколотне Великобурлуцького району Харківської області та бачив ОСОБА_3, який знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння. Поруч з ним лежали купюри, сигарети та мобільний телефон. При цьому біля нього знаходилась ОСОБА_1, яка намагалась підняти останнього. Куди після цього поділись вказані речі свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_9, яка будучи допитана в судовому засіданні щодо обставин скоєного кримінального правопорушення пояснила, що 06 червня 2017 року вона знаходилась на своєму робочому місці в магазині, розташованому по АДРЕСА_5. Стоячи біля магазину, вона бачила ОСОБА_3, який йшов до магазину у стані сильного алкогольного сп'яніння. Не дійшовши до магазину, він впав. До ОСОБА_9 підійшла мало знайома їй жінка, як пізніше ій стало відомо це була ОСОБА_1 та спитала хто лежить на узбіччі, на що вона відповіла, що то місцевий житель ОСОБА_3. Після чого ОСОБА_1 підійшла до лежачого ОСОБА_3 В цей час свідок помітила, що біля ОСОБА_3 лежали гроші (в якій саме сумі сказати не може) та мобільний телефон чорного кольору. Після цього ОСОБА_1 допомогла ОСОБА_3 піднятись та повела його уздовж залізниці.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дала покази, що вона чула розмову ОСОБА_3 та ОСОБА_1, в якій потерпілий питав у обвинуваченої про телефон, але про який саме телефон свідку невідомо. Невідомо також нічого стосовно знахідки чи продажу вказаного телефону.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що влітку 2017 року, перебуваючи в с. Федорівка вона зустріла ОСОБА_1 разом із сусідкою ОСОБА_12. Остання запропонувала взяти у ОСОБА_1 телефон в обмін на пляшку горілки та закуску, на що свідок ОСОБА_11 погодилась. При цьому ОСОБА_1 зазначила, що вказаний телефон є її власністю. Даним телефоном свідок не користувалась та приблизно через 1,5 місяця приїхала поліція та забрали вказаний телефон, пояснивши, що вказаний телефон було викрадено у ОСОБА_3

Заявою потерпілого ОСОБА_3, зареєстрованою в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Великобурлуцького ВП Вовчанського ВП ГУ НП в Харківській області від 08 вересня 2017 року за вх. № 1178 в якій останній зазначив, що 06 червня 2017 року невідомі особи здійснили крадіжку його мобільного телефону марки «SAMSUNG» модель GT-E1081T, чорного кольору (т.1 а.с.55), а також розпискою ОСОБА_3 про те, що вищевказаний мобільний телефон знаходиться у нього на відповідальному зберіганні до вирішення питання по суті (а.с.84);

- постановою про визнання речових доказів від 11 вересня 2017 року, якою мобільний телефон марки «SAMSUNG» модель GT-E1081T, чорного кольору визнано речовим доказом по кримінальному провадженню № 12017220250000233 (т.1 а.с.91);

- висновком судово - товарознавчої експертизи № 17403 від 21.09.2017, яким встановлено вартість мобільного телефону марки SAMSUNG модель GT-E1081T складає 265 грн 00 к. (т.1 а.с.96-98);

- даними протоколу слідчого експерименту від 05 жовтня 2017 року та ілюстраційною таблицею до протоколу слідчого експерименту при проведенні якого ОСОБА_1 показала ділянку місцевості поблизу магазину ФОП «ОСОБА_16», де вона здійснила крадіжку мобільного телефону у ОСОБА_3 та напрям в якому вона направилась з викраденим у ОСОБА_3 мобільним телефоном (т.1 а.с.122-124). При проведенні вказаної слідчої дії, в присутності понятих, обвинувачена ОСОБА_1 підтвердила, що дійсно вона викрала телефон, який належав потерпілому ОСОБА_3

по епізоду викрадення чавунної плити:

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні дав покази, що 10 липня 2017 року, повернувшись додому близько 13 год. 00 хв., помітив, що віконний отвір його житла був пошкоджений. Зайшовши до квартири через вхідні двері, виявив, що в приміщенні котельні була відсутня двоконфорочна чавунна плита в комплекті з кільцями до неї та чавунні дверцята від котла. Зрозумівши, що з квартири було здійснено крадіжку, ОСОБА_4 виклав працівників поліції. Потерпілий пояснив, що особа, яка вчинила крадіжку вказаних предметів, йому невідома. Однак зазначив, що деякий час в його сараї проживала ОСОБА_1, яку він пустив пожити. Пізніше працівники поліції повернули йому викрадену чавуну плиту, яка була виявлена в пункті прийому металу сел. Приколотне.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що він працює сторожем в пункті прийому металобрухту. Приблизно у липні 2017 року ОСОБА_1 принесла плиту, яка була без кілець, для того, щоб здати її на металобрухт. ОСОБА_13 питав у обвинуваченої, де вона взяла вказану плиту на що остання відповіла, що плита з її дому. Жодних сторонніх осіб з нею не було. Через деякий час приїхала поліція та вищевказану плиту було вилучено.

Свідок ОСОБА_6, будучи допитаним у судовому засіданні пояснив, що він ночував разом із ОСОБА_1 в приміщенні сараю, який належить ОСОБА_4 Прокинувшись ОСОБА_1 пішла шукати воду та повернувшись через годину, принесла плиту яку віднесла в пункт прийому металобрухту. ОСОБА_1 розповіла свідку, що вказану плиту вона викрала з будинку, що знаходиться біля пошти. Він до вказаної крадіжки не причетний.

Письмовою заявою ОСОБА_4, зареєстрованою в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Великобурлуцького ВП Вовчанського ВП ГУ НП в Харківській області від 10 липня 2017 року за вх. № 861, в якій потерпілий просить прийняти міри по викраденню з його квартири АДРЕСА_1 чавунної плити (т.1 а.с.09);

- протоколом огляду місця події від 10 липня 2017 року - домоволодіння, розташованого АДРЕСА_1. Під час огляду встановлено, що до житлового приміщення було проникнення через вікно шляхом розірвання плівки, якою було оббите вікно та викрадено чавунну плиту (т.1 а.с.10-14);

- висновком експерта № 3388 від 17.07.2017, яким встановлено ринкову вартість двоконфорочної чавунної плити з дров'яної печі опалення в комплекті з кільцями до неї, станом на момент скоєння злочину, а саме: на 08 липня 2017 року, з урахуванням коефіцієнту зносу та умов, становить 367 грн 00 к. (т.1 а.с.25-28);

- поставою про визнання речових доказів від 16.07.2018, якою двоконфорочну чавунну плиту визнано речовим доказом по кримінальному провадженню № 12017220250000182 (т.1 а.с.35);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14 вересня 2017 року та ілюстраційною таблицею до протоколу слідчого експерименту під час якого ОСОБА_1 показує домоволодіння з якого вона викрала чавунну двоконфорочну плиту та віконний отвір через який вона проникла до приміщення, а також напрямок металобази по вул. Центральна, смт Приколотне Великобурлуцького району Харківської області, куди ОСОБА_1 направилась з демонтованою чавунною плитою, викрадено з домоволодіння, розташованого АДРЕСА_1 (т.1 а.с.45-48). При проведенні вказаної слідчої дії, в присутності понятих, обвинувачена ОСОБА_1 показала яким чином проникла до житлового приміщення та підтвердила, що дійсно вона викрала чавунну двоконфорочну плиту.

по епізоду викрадення алюмінієвого бідону:

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні дала покази, що 27 лютого 2018 року біля 22 год. 00 хв. до неї прийшла з пляшкою горілки ОСОБА_1, однак потерпіла сказала, що їй завтра на роботу та попросила обвинувачену йти додому. На наступний день ОСОБА_5 виявила, що з її домоволодіння зник бідон, ємкістю 38 літрів з кришкою, який стояв в приміщенні гаражу та в якому вона раніше зберігала цукор. Вона одразу про ці обставини повідомила працівників поліції. Через деякий час бідон було повернуто працівниками поліції. Вона впізнала свій бідон по зовнішнім ознакам, в тому числі всередині бідона були залишки цукру, який вона зберігала в даному бідоні.

Свідок ОСОБА_14, будучи допитаним у судовому засіданні пояснив, що він проживає в багатоквартирному будинку с. Федорівка та знайомий зі ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Обвинувачена переїхала з с. Малий Бурлук до с. Федорівка. 27 лютого 2018 року він чув як в нічний час обвинувачена стукала до сусідки та вони про щось говорили, після чого обвинувачена пішла ще до другого сусіда, який її також прогнав. Після цього ОСОБА_1 прийшла до нього та пропонувала купити у неї молочний бідон. Після того як він їй відмовив, вона пішла десь з бідоном.

Свідок ОСОБА_15, будучи допитаним у судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченою він не знайомий. В лютому місяці 2018 року в першій половині дня до нього на роботу за адресою: вул. Центральна, 30, смт. Приколотне Великобурлуцького району Харківської області прийшла ОСОБА_1 та принесла алюмінієвий бідон, ємкістю 38 літрів, який як стверджувала остання, був її власністю. Свідок купив у неї вказаний бідон. Через деякий час приїхали працівники поліції та вказаний бідон вилучили.

Рапортом старшого інспектора чергового Великобурлуцького ВП Вовчанського ВП ГУ НП в Харківській області від 28.02.2018 в якому зазначено, що до служби «102» надійшло повідомлення про те, що в ніч з 27.02.2018 на 28.02.2018 невідомі особи здійснили крадіжку алюмінієвого бідону з гаражу шляхом вільного доступу за адресою: АДРЕСА_6 та заявою ОСОБА_5, як потерпілої особи відносно вказаного злочину (т.3 а.с.99,100);

- протоколом огляду місця події від 28.02.2018 домоволодіння ОСОБА_5, розташованого за адресою: АДРЕСА_6, а саме: господарської будівлі, в якій знаходився алюмінієвий бідон, ємкістю 38 літрів без пошкоджень в комплекті з кришкою, який в ніч з 27.02.2018 року на 28.02.2018 року було таємно викрадено (т.3 а.с.101-103);

- висновком експерта № 1036 від 05.03.2018, яким встановлено ринкову вартість алюмінієвого бідону, ємкістю 38 л, без механічних пошкоджень, яка становить 400 грн 00 к. (т.3 а.с.111);

- протоколом огляду місця події від 01.03.2018 та іллюстраційною таблицею до неї, території місцевості розміром 2 х 3 м. біля воріт території бази, розташованої за адресою: вул. Центральна, 30, смт. Приколотне Великобурлуцького району Харківської області, де знаходився алюмінієвий бідон, об'ємом 38 л. в комплекті з кришкою без пошкоджень. ОСОБА_15 зазначив, що даний бідон він придбав 28 лютого 2018 року біля 09 год. 00 хв. у жінки, як пізніше стало відомо це була ОСОБА_1 (т.3 а.с.123-126);

- постановою про визнання речовим доказом від 02 березня 2018 року, якою алюмінієвий бідон, ємкістю 38 літрів визнано речовим доказом (т.3 а.с.127);

- заявою ОСОБА_5 від 04 березня 2018 року в якій зазначено, що алюмінієвий бідон, ємкістю 38 літрів остання впізнала по зовнішніми ознаками (т.3 а.с.128);

- протоколом слідчого експерименту від 20 березня 2018 року яким встановлено, що ОСОБА_1 погодилась та розповіла як саме викрала бідон у ОСОБА_5, а саме: 27.02.2018 року біля 04 год. 00 хв. через відчинену калитку зайшла на подвір'я домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_6 після чого пішла до господарської будівлі через незачинені двері, зайшла в середину нежитлової будівлі, де відразу біля входу помітила алюмінієвий бідон, ємкістю 38 літрів, який забрала та направилась до себе додому. Також при понятих ОСОБА_1 показала домоволодіння та приміщення з якого саме викрала бідон (т.3 а.с.149-150);

- іллюстраційною таблицею до протоколу слідчого експерименту від 20 березня 2018 року де на іллюстрації № 1 ОСОБА_1 вказує на вхід на територію домоволодіння звідки вона викрала алюмінієвий бідон, ємкістю 38 літрів (т.3 а.с.151-152).

Суд, допитавши обвинувачену, потерпілих, свідків, дослідивши письмові докази, які надані органом обвинувачення, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчинених інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у вироку суду, доведена повністю.

Так, досліджені докази повністю узгоджуються між собою і відповідають інкримінованим обвинуваченій обставинам кримінальних правопорушень та вказують на направленість прямого умислу обвинуваченої на заволодіння чужим майном, вказані злочини вчинені з корисливих мотивів.

Суд вважає, пояснення ОСОБА_1, що вона знайшовши телефон потерпілого ОСОБА_3, забрала його собі та вирішила не віддавати власнику, оскільки той раніше взяв у неї мобільний телефон та не повернув, чавунну двоконфорочну плиту викрав ОСОБА_6, а не вона, алюмінієвий бідон у ОСОБА_5 вона не викрадала, направлені на уникнення відповідальності за фактично скоєні діяння і не відповідають встановленим обставинам у справі та спростовуються послідовними і стабільними показаннями потерпілих, показами свідків в ході судового розгляду, які узгоджуються між собою, даними протоколів слідчих експериментів та іншими доказами. Позицію обвинуваченої ОСОБА_1 суд розцінює як спосіб захисту від обвинувачення.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини у вчинені кримінальних правопорушень (злочинів) та кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_1 наступним чином:

- по епізоду № 1: за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно;

- по епізодам № 2 та № 3: за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинені повторно, по епізоду № 2 поєднана з проникненням у житло, а по епізоду № 3 поєднана з проникненням у інше приміщення.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.65 КК України, покарання винній особі має бути призначено у межах санкції закону, за яким її визнано винною, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу, із урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винної та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, яке відноситься відповідно до вимог ст.12 КК України за ч.2 ст.185 КК України до злочинів середньої тяжкості, за ч.3 ст.185 КК України до тяжких злочинів, обставини вчинення злочинів, дані про особу обвинуваченої, яка раніше судима, має не зняту та не погашену судимість, вчинила один злочин під час іспитового строку, не має постійного місце проживання, офіційно не працює, за місцем мешкання характеризується негативно, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, веде жебрацький спосіб життя, зловживає спиртними напоями, до сільської ради постійно надходять скарги від населення на неадекватну поведінку, крадіжки (т.3 а.с.138), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (т.3 а.с.136), у лікаря-нарколога перебуває на обліку з 2006 року з діагнозом «алкогольна залежність» (т.3 а.с.137). Під час розгляду кримінального провадження являлась до суду в стані алкогольного сп'яніння за що 14 лютого 2018 року було складено адміністративний протокол за ч.1 ст.185-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн 00 к. (т.2 а.с.222-223).

У наданій до суду досудовій доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні зазначено, що на думку органу пробації застосування соціально - виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції (т.3 а.с.81-82).

Пом'якшуючих покарання обвинуваченої ОСОБА_1 обставин, відповідно до ст.66 КК України не встановлено.

Обставин, у відповідності до ст.67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Суд, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 також враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ч.1 ст.70 КК України, при сукупності злочинів, суд, призначаючи покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 21 липня 2017 року було засуджено вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнена з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що два епізоди крадіжок ОСОБА_1 було вчинено, зокрема 06 червня 2017 року (крадіжка мобільного телефону) та 10 липня 2017 року (крадіжка двоконфорочної чавунної плити), тобто до постановлення стосовно неї вироку Великобурлуцьким районним судом Харківської області від 21 липня 2017 року. Таким чином, при призначенні покарання за вищевказані епізоди, суд застосовує вимоги ч.4 ст.70 КК України.

Епізод вчинення крадіжки алюмінієвого бідону, ємкістю 38 літрів вчинено 27 лютого 2018 року, тобто після постановлення вироку Великобурлуцьким районним судом Харківської області від 21 липня 2017 року.

Також суд враховує, те що системний аналіз положень КК України свідчить, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71 КК України. У разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

За таких умов, суд бере до уваги той факт, що 21 липня 2017 року Великобурлуцьким районним судом Харківської області ОСОБА_1 засуджено до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнена з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, тож вважає за необхідне остаточну міру покарання визначити на підставі ст.71 КК України, яка буде більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд вважає, що призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і зважує на вимоги ст.65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Початок строку покарання обвинуваченій ОСОБА_1 слід рахувати з моменту фактичного затримання.

Враховуючи ті обставини, що обвинувачена ОСОБА_1 раніше судима за скоєння умисних злочинів, вчинила декілька злочинів, один злочин не відбувши покарання за попереднім вироком, тому суд вважає до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення його виконання, обвинуваченій необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, так як, на думку суду, є ризики невиконання вироку.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України, а щодо процесуальних витрат - відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави витрати, пов'язані із проведенням експертиз:

- судово - товарознавчої експертизи № 17403 від 21.09.2017 в сумі 198 грн 00 к.;

- судово - товарознавчої експертизи № 3388 від 17.07.2017 у сумі 296 грн 61 к.;

- судово - товарознавчої експертизи № 1036 від 05.03.2018 у сумі 429 грн 00 к.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 373 374, 376, 395 КПК України, районний суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України та призначити їй покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України призначити покарання у виді 2 (двох) роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.185 КК України за епізодом крадіжки від 10 липня 2017 року призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 липня 2017 року, визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки і 3 (три) місяці.

Призначити ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України за епізодом крадіжки від 27 лютого 2018 року покарання у виді 3 (трьох) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання, призначене за сукупністю злочинів за цим вироком, за вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 липня 2017 року і остаточне визначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід до набрання вироком законної сили - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань № 27.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Речові докази - мобільний телефон марки SAMSUNG модель GT-E1081T, чорного кольору, IMEI:НОМЕР_1, S/N; НОМЕР_2, SSN: - НОМЕР_3, який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 - залишити у його розпорядженні (т.1 а.с.84); двоконфорочну чавуну плиту, яку передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 - залишити у його розпорядженні (т.1 а.с.20); алюмінієвий бідон, який передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 - залишити у її розпорядженні (т.3 а.с.128).

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 процесуальні витрати: у сумі 198 (сто дев'яносто вісім) грн 00 к. за проведення судової товарознавчої експертизи № 17403 від 21.09.2018; у сумі 296 (двісті дев'яносто шість) грн 61 к. за проведення судової товарознавчої експертизи № 3388 від 17.07.2017; у сумі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн 00 к. за проведення судової товарознавчої експертизи № 1036 від 05.03.2018, всього на загальну суму 923 (дев'ятсот двадцять три) грн 61 к., на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з позначкою виду платежу - «за проведення експертиз».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області, протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ