Ухвала суду № 77133580, 12.10.2018, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Номер провадження №1-кп/641/149/2018 Справа №641/5008/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Маньковської О.О.,

за участі прокурора - Коновалюка В.С.,

потерпілої - ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

захисників - адвокатів Неженець Т.І., Варюшичевої Л.Д.,

обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

секретаря - Лосковської А.В.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120162204430003695 від 18.09.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_8, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 204, ч. 3 ст. 357, ч.ч. 1 ст.358 КК України, ОСОБА_6, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, ОСОБА_7, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим, клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.

На розв'язання судом поставлене питання в порядку вимог ст. 331 КПК України щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Прокурор, вказав, що ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні, декількох злочинів, в тому числі, злочину, який відноситься до категорії тяжких, офіційно не працевлаштовані, здійснювали нелегальну діяльність з продажу та виготовлення алкогольних напоїв, що дає підстави вважати, що вони можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Таким чином, ризики, встановлені положеннями ст.177 КПК України, при застосуванні до обвинувачених запобіжного заходу на цей час не змінились.

Потерпіла ОСОБА_1, представник потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримали думку прокурора.

Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та їх захисники заперечували проти продовження їм строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважали, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не підтверджені.

Захисник Неженець Т.І. вважала можливим застосувати до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжний захід виді застави.

Крім того, обвинуваченим ОСОБА_8 заявлено клопотання про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід. При цьому обвинувачений ОСОБА_8 посилався на практику Європейського Суду з прав людини та вважав можливим застосувати запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою, зазначив щодо стійких соціальних зв'язків, позитивну характеристику.

Прокурор заперечував проти клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, з підстав наведених в думці щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу. З приводу визнання розміру застави обвинуваченому ОСОБА_8 заперечував, посилався на те, що інкриміновані злочини потягли за собою смерть людей.

Обвинувачені та їх захисники підтримали клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 щодо зміни останнім запобіжного заходу на більш м'який.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ухвалами Київського районного суду м. Харкова неодноразово продовжувався застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, в подальшому цей строк було продовжено ухвалами Комінтернівського районного суду м. Харкова, у зв'язку із існуванням ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Характер та фактичні обставини інкриміновані ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кримінальних правопорушень (злочинів), свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

З огляду на викладене з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених в ході судового слідства, а також виконання процесуальних рішень у справі, суд вважає, доцільним продовжити строк тримання під вартою, оскільки на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи, що інкриміновані кримінальні правопорушення (злочини) відносяться до категорії, в тому числі до категорії тяжких злочинів, тому, суд вважає, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду кримінального провадження і приходить до висновку про необхідність продовжити обвинуваченим ОСОБА_9 ОСОБА_7, ОСОБА_6 строку тримання під вартою на 60 днів.

Крім того, при вирішенні клопотання ОСОБА_9 щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 201 КПК України, Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Таким чином, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_9 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, які можуть бути застосовані, в тому, числі, при наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому не спростовуючи обставин, які дають підстави вважати щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо визначення розміру застави, суд виходить з положень ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до якої, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_6 інкриміновано вчинення злочинних дій, в тому числі, що призвели до загибелі людей, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для визначення розміру застави.

Таким чином, суд дійшов висновку, щодо відмови в задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_9 щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який.

Керуючись ст.ст. 177, 183,199, 201, 331, 336, 376, 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 60 днів в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27).

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, строком на 60 днів в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27).

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, строком на 60 днів в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27).

Строк дії ухвали до 09 грудня 2018 року.

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу- відмовити.

Копію ухвали направити для виконання.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя- О . О . Маньковська