Ухвала суду № 77133374, 10.10.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11098/18

УХВАЛА

10 жовтня 2018 року м..Рівне

Рівненський міський суд в особі головуючого судді Кучиної Н.Г.

з участю секретаря судового засідання Довбенко Г.В.

з участю скаржників ОСОБА_1,ОСОБА_2,

особи, бездільність якої оскаржується, начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області - ОСОБА_3,

боржника за виконавчим провадженням - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання бездіяльності начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 незаконною та зобов"язання вчинити дії, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою про визнання бездіяльності начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 незаконною та зобов"язання вчинити дії.

На обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що 06 лютого 2015 року рішенням Рівненського міського суду по справі №569/14673/14-ц були задоволені позовні вимоги та зобов’язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 у побаченні, спілкуванні та вихованні з малолітнім сином та онуком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з систематичними побаченнями у 2 та 4 тижні щомісяця у суботу з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.

Вищевказане рішення набрало законної сили.

24.03.2015 року постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Пилипакою С.А. було відкрито виконавче провадження.

Державним виконавцем було складено акти 13.06.2015 року та 27.06.2015 року щодо невиконання рішення суду та перешкоджання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у побаченні, спілкуванні та вихованні з малолітнім сином та онуком з систематичними побаченнями у 2 та 4 тиждень щомісяця у суботу з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. зі сторони ОСОБА_4

Під час ознайомлення з матеріалами ВП №4696063 від 07.06.2018 року по примусовому виконанні у державного виконавця Бабич Т.В. ним було виявлено системні порушення норм виконавчого провадження: по-перше, згідно постанови від 01.04.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1020 грн із ОСОБА_4 не здійснено протягом 3 років; по-друге, відповідно до актів від 13.06.2015 року та 27.06.2015 року державними виконавцями Пилипакою С.А., а потім ОСОБА_7 не були накладені штрафи до ОСОБА_4 за невиконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного в них є підстави вважати, що начальником Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 не було вчинено жодних розпорядчих дій по виконанню рішення Рівненського міського суду від 06.02.2015 року, а вищевказаними співробітниками ВДВС було умисно, свідомо не вчинено жодних заходів виконавчих дій відносно ОСОБА_4 Просять скаргу задоволити.

Скаржники у судовому засіданні скаргу підтримали та надали пояснення, що аналогічні викладеним вище обставинам скарги.

Особа, бездільність якої оскаржується, начальник Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області - ОСОБА_3просить в задоволенні скарги відмовити за безпідставністю.Вважає, що мають бути оскаржені дії державного виконавця, в провадженні якого перебуває виконавче провадження, а не його дії як керівника.

Боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні скарги, з підстав, викладених у запереченні.

Дослідивши наявні в матеріалах даної справи докази, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що 06 лютого 2015 року рішенням Рівненського міського суду по справі №569/14673/14-ц були задоволені позовні вимоги та зобов’язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 у побаченні, спілкуванні та вихованні з малолітнім сином та онуком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з систематичними побаченнями у 2 та 4 тижні щомісяця у суботу з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.( а.с.10-11)

24.03.2015 року постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Пилипакою С.А. було відкрито виконавче провадження.( а.с. 12)

Згідно з положенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З оглянутих в судовому засіданні актів державного виконавця від 13.06.2015 року та від 27.06.2015 року вбачається невиконання рішення суду та перешкоджання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у побаченні, спілкуванні та вихованні з малолітнім сином та онуком з систематичними побаченнями у 2 та 4 тиждень щомісяця у суботу з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. зі сторони ОСОБА_4А.( а.с.13,14)

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення Рівненського міського суду від 06.02.2015 року ОСОБА_4 не виконується, у зв»язку з чим державний виконавець Пилипака С.А. 15.07.2015 року звертався з поданням про притягненя боржника до кримінальної відповідальності до Рівненського МВ УМВС ( а.с. 89-91)

В судовому засіданні встановлено, що вказане подання в матеріалах виконавчого провадження було відсутнє.

Начальник Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 визнав той факт, що подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності при передачі виконавчого провадження до державного виконавця Бабич Т.О. було втрачено.

Відповідно до статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 74 вказаного вище Закону України рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

4. Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім’я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім’я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

5. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 07 червня 2018 року ОСОБА_1 було подано заяву на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ( а.с. 26)

В результаті ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_1 виявив, що відсутні подання про притягнення боржника ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності та не здійснено всіх заходів щодо виконання рішення.

У зв»язку з викладеним вище, 14 червня 2018 року скаржник ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Бабича Т.О. по виконавчому провадженню №46996063 до начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3.(а.с.100-105)

З матеріалів справи вбачається, що скарга на ім»я начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Бабич Т.О. по виконавчому провадженню № 46996063 подана з додержання вимог, викладених у частині 4 цієї статті 74 ЗУ « Про виконавче провадження», однак начальником Рівненського міського відділу державної виконавчої служби не було вчинено жодних дій передбачених законом по розгляду вказаної скарги.

Судом встановлено, що начальник Рівненського міського відділу державної виконавчої служби вважав, що оскарження такої бездіяльності державного виконавця не передбачено Законом України « Про виконавче провадження», тому скарга розглядалась ним, як начальником відділу в порядку, встановленому Законом України “Про звернення громадян”.

В судовому засіданні встановлено, що вказана відповідь на скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в матеріалах виконавчого провадження під час оголошення матеріалів виконавчого провадження була відсутня, в судове засідання на 10.10.2018 року така відповідь була надана начальником Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, однак жодних підтверджуючих документів щодо надіслання відповіді та отримання вказаної відповіді ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду надано не було.( а.с. 107)

Судом встановлено, що начальником Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області не вчинено всіх дій щодо здійснення контролю за виконання судових рішень, а державним виконавцем не було прийнято жодних заходів для виконання остаточного рішення суду, що суперечить вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та ст.ст.6 і 8 Конвенції Про захист прав та основоположних свобод людини, яка покладає на державу обов'язки вживати всі необхідні заходи для належного виконання рішення суду, яке передбачає право одного із батьків зустрічатися із дитиною та спілкуватися з нею.

Так, ч.1 ст. 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з»ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов»язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Судом встановлено, що начальник Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції не вжив достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документу, виданого 17 березня 2015 року Рівненським міським судом про зобов»язання ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина та онука ОСОБА_6, 05.11.2007 року , проявив бездіяльність усупереч статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», які регламентують здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення з використанням можливостей, передбачених законом, а саме не здійснив належний розгляд скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Бабич Т.О., не врахував, що інформування державним виконавцем колишньої дружини заявника про судове рішення, є не достатнім для виконання судового рішення. Також не вбачається, що під час виконавчого провадження виконавча служба розглядала можливість добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії. Крім того, залишається незрозумілим, наскільки могла б бути залучена служба у справах дітей та сім'ї у цьому відношенні та чи могла б бути проведена медіація в сім’ї. Суд також зазначає, що жорсткі позиції, які часто приймають батьки у таких випадках, можуть ускладнювати таке добровільне виконання, внаслідок чого у відповідних випадках необхідно застосовувати пропорційні примусові заходи.Проте, жодних примусових заходів у цій справі вжито не було.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 по примусовому виконавчому провадженню №46996063 є неправомірними.

Не підлягають до задоволення вимоги про стягнення із ОСОБА_4 виконавчого збору , про винесення постанови про стягнення штрафів з ОСОБА_4 за невиконання рішення суду та перешкоджання у побаченні, оскільки зазначені дії є компетенцією державного виконавця відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Як роз»яснено у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов»язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов»язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З огляду на викладене скарга підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ч.6 ст.259, ст.ст. 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання бездіяльності начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 незаконною та зобов"язання вчинити дії - задоволити частково.

Визнати дії начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 по примусовому виконавчому провадженню №46996063 неправомірними.

Зобов»язати начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 по примусовому виконавчому провадженню №46996063 усунути порушення прав і свобод, щодо порушень Закону України «Про виконавче провадження по примусовому виконавчому провадженню №46996063.

В задоволенні інших вимог скарги - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.Г. Кучина