Ухвала суду № 77133372, 11.10.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/6196/14-к

провадження №1-кп/619/494/18

УХВАЛА

іменем України

11 жовтня 2018 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіБолибок Є.А.за участю:секретаря судового засіданняМолотко А.В. прокурораІванова І.С. обвинуваченогоОСОБА_4 захисникаКонюшенка І.П. розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12014220310000437 по обвинуваченню: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1;у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.2 ст.309 КК України,

встановив:

До суду з Апеляційного суду Харківської області після скасування вироку суду надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_4 за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.2 ст.309 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014220310000437 від 04.08.2014.

Згідно ч.1 ст.416 КПК України, після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу IV цього Кодексу в іншому складі суду.

Відповідно до ч.1 ст.314 розділу IV КПК України після отримання обвинувального акта суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

У підготовчому судовому засіданні захисник Конюшенко І.П. заявив клопотання, яке підтримав обвинувачений ОСОБА_4, про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки досудове розслідування проведено не в повному обсязі та у зв'язку з цим не та особа притягнута до кримінальної відповідальності. Зазначений факт підтверджується скаргою ОСОБА_4, яка була подана прокурору Харківської області.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, вважав, що підстави для повернення обвинувального акта відсутні.

Суд дійшов висновку про повернення обвинувального акта прокурору з наступних мотивів.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Суд вважає, що посилання захисника Конюшенка І.П. про неповноту досудового розслідування як на підставу повернення обвинувального акта, не ґрунтуються на вимогах закону, у зв'язку з цим з вказаних підстав обвинувальний акт не може бути повернутий прокурору.

При цьому суд зазначає наступне.

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Частиною 1 ст.91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо особи унеможливлює якісний і повний її захист.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

Разом з цим ч.1 ст.337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.

Адже відповідно до ч.3 ст.374 КПК у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

При цьому, за змістом п.5 ч.2 ст.291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

У обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення.

З обвинувального акту вбачається, що формулювання обвинувачення фактично зведено до посилання на правову кваліфікацію кримінального правопорушення та на положення ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.2 ст.309 КК України без зазначення доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, фактів, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Зазначене не дає змоги суду зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичним формулюванням.

Такі суперечності, на думку суду, позбавляють суд можливості роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення у відповідності до вимог ст.348 КПК України.

Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження, зокрема принципу верховенства права та законності, які застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; а також виключає можливість визначення судом меж пред'явленого обвинувачення та роз'яснення обвинуваченому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.

Відповідно до ст.337 КПК України, суд не вправі, за результатами судового розгляду, змінити обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від пред'явленого, а також, не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну обвинувачення. Недодержання судом зазначених вимог кримінально-процесуального закону, є порушенням права на захист.

Також суд зазначає наступне.

Згідно примітки 2 до ст.185 КК України, у статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно примітки 3 до ст.185 КК України, у статтях 185-191, 194 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Згідно пункту 5 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

В абзаці 8 пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України встановлено, що Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім: підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2015 року. До 31 грудня 2014 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» від 16 січня 2014 року №719-VII установлено, що у 2014 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць складає 1218 гривень.

Таким чином, з урахуванням викладеного станом на 04 серпня 2014 року:

- значна шкода складала від 61900 (1218х0,5х100=61900) гривень до 154750 (1218х0,5х250=154750) гривень;

- у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка перевищує 154750 (1218х0,5х250=154750) гривень.

В обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, викладені наступним чином (а.с.3).

«Крім того, 04.08.2014 о 02:20 годин, ОСОБА_4 маючи умисел на скоєння таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у сховище, з метою незаконного збагачення, шляхом умисного пошкодження банкомата ПАТ «Мегабанк», який розташований за адресою: Харківська область, м. Золочів, вул. Філатова, 20, проник до місця зберігання грошей в ньому та викрав чуже майно, а саме гроші в сумі 203750 гривень, які належать ПАТ «Мегабанк», чим спричинив їм значну матеріальну шкоду. Після чого, з місця скоєння з викраденим зник та розпорядився їм на власний розшук.»

Після викладення зазначених фактичних обставин кримінального правопорушення зазначено наступне.

«Таким чином, ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, що заподіяла значну матеріальну шкоду.»

З викладених фактичних обставин кримінального правопорушення вбачається, що потерпілому спричинено шкоду у розмірі 203750 гривень, тобто шкоду у великому розмірі, оскільки зазначена сума в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

В обвинувальному акті при кваліфікації вищезазначеного кримінального правопорушення вказано посилання на ч.3 ст.185 КК України, що не відповідає вимогам КК України, оскільки крадіжка, вчинена у великих розмірах, кваліфікується за ч.4 ст.185 КК України.

З огляду на викладене суд вважає, що наведені істотні порушення вимог КПК України свідчать про невідповідність направленого обвинувального акту вимогам кримінально-процесуального закону та унеможливлюють призначення судового розгляду, у зв'язку з чим вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Таким чином, суд дійшов висновку про повернення прокурору обвинувального акту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314 ч.3 п.3, 392 КПК України, суд

постановив:

Повернути прокурору обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_4 за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.2 ст.309 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Є. А. Болибок